Прогалини в праві: поняття і види, способи їх заповнення та подолання.

Юридична прогалина – це повна або часткова відсутність правової норми, за допомогою якої можливе врегулювання суспільних відносин, що перебувають у сфері права. Прогалина у праві означає відсутність норми у всіх діючих у даній державі джерелах права. Прогалина у законодавстві означає відсутність норми в нормативно-правових актах.

Види:

1) Уявна прогалинавиражає відсутність зв'язку виниклих відносин зі сферою права (правової норми і не повинно бути). Дійсна прогалина припускає, що виникле відношення має потребу в урегулюванні саме правом.

2) Первісна прогалина припускає відсутність норми на момент становлення відповідного джерела права. Похідна прогалина з'являється в результаті зміни діючих правових норм (приведення їх у більше загальний вид або, навпроти, їх конкретизації за допомогою встановлення спеціальних норм).

Заповнення - тількишляхом правотворчості.

Подолання здійснюється в процесізастосуванняправа: аналогії закону, міжгалузева аналогія, аналогіяправа.

У галузях публічного права подолання прогалин не допускається. Застосування права у випадку прогалини в цих галузях неможливо. Стосовно галузей публічного права прогалина може бути тільки заповнена, що відбувається за допомогою правотворчості. При заповненні прогалина зникає, на її місці з’являється прийнята правова норма.

Галузі приватного права допускають можливість правозастосування у випадку виявлення прогалини, яка при цьому долається. Подолання прогалини не означає зникнення останньої. У подібних випадках правозастосування кожного разу буде пов’язане з необхідністю подолання прогалини (поки прогалина не буде заповнена правотворчім способом і не зникне у зв'язку із цим).

Аналогія закону означає застосування у випадку прогалини норми (всередині одного закону, однієї галузі права), що регулює схожі, близькі відносини в порівнянні з тими, які виникли і не можуть бути врегульовані через прогалину.

Міжгалузева аналогія (субсидіарне застосування права) означає застосування у випадку прогалини норми (запозиченої з іншої галузі права), що регулює подібні, у порівнянні з потребуючими правової оцінки, відносини.

Аналогія права припускає застосування права у випадку прогалини, яке здійснюється на основі загально-правових і галузевих принципів права.

Застосування права при колізії та конкуренції норм.

Колізія в праві (законодавстві) – це наявність двох або більше норм, що передбачають різне (розбіжне, суперечливе) рішення одного практичного питання.

Конкуренція в праві (законодавстві) – це «суперництво» між двома або більше нормами, що претендують на застосування до одного факту реального життя.

Ознаки колізії:

- негативний стан законодавства, який можливо змінитилише завдяки правотворчості.

- виникненнятавиявлення НЕ залежить від наявності пра­возастосовчого випадку, який потребує рішення

- поява право­застосовчоговипадку пов’язує колізію з конку­ренцією

- вирішення колі­зії при оцінці правозастосовчоговипадку здійснюється за правилами подолання конку­ренії.

Ознаки конкуренції:

- без правозастосовчого випадку не­можлива

- виникненнязавжди обумовлено особливостями правозастосовчоговипадку

- не викликає необхі­дності правотвор­чоговтручання

- подолання (вирі­шення) можливе на підставі спеціальних правил (колізійних норм), які містяться у законодавствіабо вироблені практикою.

Ключовою ознакою колізії для її відмежування від конкуренції правових норм є саме протилежність, як явище, що характеризує повне розходження двох порівнюваних феноменів. Конкуренція правових норм такою ознакою не володіє та полягає у існуванні двох або більше правових норм, що регулюють один і той самий аспект правовідносин і не перебувають у формі протилежності чи істотної відмінності між собою з огляду на юридичні наслідки.

Застосування права при колізії:

1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Поняття, зміст, етапи та способи тлумачення правових норм.

Тлумачення права – це діяльність різних суб'єктів щодо встановлення змісту правових норм (юридична герменевтика).

Значення

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права: правильне і однакове розуміння; правильне і однакове застосування.

Необхідність тлумачення правових норм на практиці обумовлена наступними причинами:

· невідповідність юридичних норм фактичним обставинам життя або високий рівень абстракції юридичної норми;

· юридичні норми нерідко містять спеціальні правові поняття, визначення, які мають багатозначний або спеціально-юридичний характер. Наприклад, “джерело підвищеної небезпеки”, “юридична особа” тощо;

· в нормах права нерідко використовуються оціночні поняття, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ (“тяжкі наслідки”, “особливо злісне хуліганство”, “істотна шкода” тощо);

· необхідність тлумачення норм права обумовлюється іноді самим змістом правової норми. Так, в нормі можуть використовуватися вирази “і т.д.”, “інші”, “тощо”.

Етапи:

З'ясування – перший (обов'язковий) етап тлумачення, що припускає встановлення змісту суб'єктом тлумачення права для самого себе (результат тлумачення звернутий «усередину» суб'єкта тлумачення).

Роз'яснення – другий (факультативний) етап тлумачення, який передбачає звернення встановленого змісту правових норм до інших учасників суспільного життя (результат тлумачення звернутий суб'єктом тлумачення «зовні»).

Способи тлумачення права.

Граматичне тлумачення припускає встановлення змісту правової норми, виходячи з правил граматики.

Логічне тлумачення означає встановлення змісту норми, дотримуючись правил формальної та діалектичної логіки.

Систематичне тлумачення припускає встановлення змісту норми з позицій системності права, місця даної норми в системі норм. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми потребують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання.

Історико-політичне тлумачення означає встановлення змісту норми, виходячи з історичної обстановки і політичної ситуації, у яких була прийнята дана норма. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення — парламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого нормативно-правового акта.

Спеціально-юридичне тлумачення припускає встановлення змісту норми, виходячи з догми права і правил юридичної техніки. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юридичне тлумачення посідає центральне місце серед інших способів тлумачення.

Акти тлумачення права (інтерпретаційні) – це різновид правових актів, у яких закріплюються для обігу зовні встановлений зміст правової норми.

33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб'єктами.