З різними категоріями громадян.

 

Тренерський вступ: Ленінградський журналіст Олександр Невзоров у роки перебудови часто використовував протиставлення „МИ”, „НАШІ” – „ВОНИ”, „НЕ НАШІ”. Цікаво, якщо „МИ” – це працівники міліції, то хто для нас є „нашими” та „не нашими” людьми?

Робота в міні-групах (15 хв.). Тренер: об’єднайтеся у групи. Кожна група має скластипо два списки та записати їх на ватмані. Перший список – це „наші люди” (наприклад, дружинники, військовослужбовці), другий список – „не наші” (можливо це іноземці, бомжі тощо). Від кожної групи хтось має представити виконану роботу, а останній повинен зробити узагальнюючий висновок про вибірковість у ставленні до людей, яка фактично існує, не зважаючи на прагнення міліції бути толерантною.

Коментар тренера: Ми з'ясували, що спілкування працівників міліції з різними категоріями громадян має якісні відмінності.

Продовження міні-лекції (10 хв.): Коли громадянин за власною ініціативою звертається до працівника міліції із заявою, інформацією чи скаргою, важливо, щоб він довіряв представникам влади. У такому випадку людину необхідно уважно вислухати, зрозуміти, допомогти.

Коли ініціатором спілкування виступає працівник міліції, йому, щоб отримати інформацію чи здійснити вплив, теж необхідно користуватися довірою, мати авторитет, а ще - подбати про встановлення психологічного контакту, правильно обрати час, місце, засоби спілкування. В обох випадках корисна формула довіри:

Співчуття + Розуміння + Допомога Довіра = ------------------------------------------------------------------------ Можлива небезпека (зловживання довірою)

Довірою можуть скористатися і злочинці (шахраї, крадії, нечесні політики і бізнесмени). Довіряти небезпечно. Варто навчитися виявляти маніпулятивні впливи та протистояти їм. Але чи варто виявляти недовіру до священика, лікаря, адвоката, психолога, адже вони за своїм фахом покликані допомагати людям, зобов’язані дотримуватися норм професійної етики.

Мабуть вам відомі приклади зловживання довірою з боку працівників міліції. Якоюсь мірою це пояснює чому не тільки представники злочинного світу, а й пересічні громадяни ставляться до працівників міліції з певною недовірою.

 

Групова вправа (5 хв.): Наведіть („по колу”) приклади того, як, у яких випадках люди стають жертвами зловживання довірою.

Коментар тренера: довіряти справді може бути небезпечно.Але ми йдемо на контакт з іншими. Заради чого? Заради співчуття, розуміння, можливості отримати пораду чи іншу допомогу.

Трапляється так, що людина готова довіритися першому зустрічному: через безвихідність ситуації, а також завдяки анонімності спілкування, як варіант „співрозмовника у потязі”.

Групова вправа (5 хв.): Наведіть („по колу”) приклади того, як, у яких випадках, люди вступають у довірливі стосунки; з ким саме.

Підведення підсумків (5 хв.): Давайте підсумуємо отриману інформацію.

Ми повинні зрозуміти, що таке психологічний контакт, яка його роль у спілкуванні, навчитися встановлювати контакт з громадянами, якщо хочемо успішно вирішувати різноманітні комунікативні завдання.

На наступній сесії ми будемо знайомитися з чинниками, які сприяють або перешкоджають встановленню психологічного контакту.

Перерва (кава-брейк)

СЕСІЯ 4.

Сутність та значення психологічного контакту.

Бар’єри у спілкуванні.

Роль зворотного зв'язку у спілкуванні.

 

Сутність та значення психологічного контакту

 

Мета сесії – надати можливість учасникам тренінгу відчути значення просторових умов (дистанції) спілкування, пояснити механізм їх впливу на індивіда, надати можливість відчути вплив різноманітних чинників (контакту очей, зворотного зв’язку, просторової організації спілкування тощо) на процес спілкування.

Вправа 1. „Тет-а-тет” (15 хв.).

Мета – підготувати групу до пояснення прийомів встановлення психологічного контакту.

Інструкція. Робота проводиться в парах. Слухач:

а) не дивиться на того, хто розповідає, наприклад, свою біографію; б) дивиться, але демонструє зневагу, позіхає; в) дивиться байдуже, не киває; г) демонструє зацікавлення, киває і т.п.

У парах співрозмовники по черзі (один активний, інший – пасивний) змінюють відстань між собою (від 10-15 см до 2-3 метрів), намагаючись встановити: яка дистанція більш комфортна, а яка –менш, випробують варіанти спілкування, коли голови співрозмовників находяться на одному рівні або різному (один сідає, інший стоїть, потім теж сідає тощо).

Група знов об’єднується у пари (інші за учасниками). Парам пропонується спілкуватися на будь-яку тему, змінюючи за командою тренера своє положення в просторі (спиною один до одного; один – стоїть, інший – сидить; пильно впритул дивлячись в очі, торкаючись один одного тощо).

 

Групове обговорення і зворотний зв'язок (10 хв.):

– За яких умов Вам зручно спілкуватися з партнером?

– За яких умов Ви відчували дискомфорт?

– Що ви зрозуміли під час виконання цієї вправи?

 

Нотатки для тренера: на цьому етапі важливо наштовхнути учасників на думку про значущість умов спілкування. Дайте групі зрозуміти, що існують способи підвищення ефективності комунікації.

Мозковий штурм: Як розпочати спілкування? (10 хв.).

Мета – зібрати думки від групи перед поясненням матеріалу.

Тренерський вступ: Уже говорилось про те, що люди відрізняються за загальними установками на спілкування. Окрім того існують певні очікування стосовно особливостей спілкування з незнайомими людьми, про яких відомо тільки професійна приналежність. Уявіть собі, що вас викликали на допит до прокурора. З якими почуттями та установками Ви підете на таку зустріч? Чи буде необхідність у тому, щоб прокурор Вас заспокоїв, пояснив причину виклику? Як Ви будете спілкуватися при зустрічі з психологом, психіатром?

Чи варто нагадувати Вам про індивідуально-психологічні відмінності людей? Ви ж розумієте, що манера спілкуватися флегматика або холерика істотно різні.

З тим, хто погано чує, ми будемо говорити гучно, з малою дитиною краще говорити простими словами, з російсько - мовною людиною краще розмовляти російською.

Групова робота (по колу). Учасникам пропонується вільно висловлювати думки стосовно того, що варто враховувати при спілкуванні. Хтось один (доброволець) робить записи на фліп-чарті.

Тренерський підсумок (10 хв.): Дійсно, існують способи підвищення ефективності спілкування. Вони називаються прийомами „активного слухання”. Більшість з них Ви тільки що перерахували, але є ще дещо, що Вам необхідно знати, а саме:

мову тіла – „відкриті” та „закриті” пози, контакт очей, нахил тулуба до співбесідника;

звуки і жести підтримки, згоди, посмішка, кивки головою;

уточнюючі питання: „Ви маєте на увазі...?” „Ви хочете сказати...?” „Я Вас правильно зрозумів?” тощо.

 

Групове обговорення і зворотний зв'язок (10 хв.):

Як Ви відчували себе у ролі оповідача/слухача?

Які висновки Ви зробили з виконаних вправ?

Бар’єри у спілкуванні

Тренерський вступ (10 хв.): Розберемо чинники, що перешкоджають ефективній комунікації. Їх багато, але нас цікавлять основні, до яких відносяться так звані бар'єри спілкування. Існує дві основні групи бар'єрів - соціальні і психологічні, які в свою чергу розділяються на декілька підгруп. Розглянемо їх детальніше. (Тренер представляє інформацію про бар'єри спілкування і методи їх подолання). Інформація розміщується на фліп-чарті.

 

Соціальні бар'єри Приналежність до різних соціальних груп Расова і етнічна неприязнь Релігійна неприязнь Різні культурні, політичні, ціннісні установки Психологічні бар'єри: Страх, сором’язливість, невпевненість в собі Небажання спілкуватися Погане самопочуття Неприйнятна манера спілкування

Робота в міні-групах, обговорення теми „Соціальні і психологічні бар'єри у спілкуванні” (15 хв.).

Мета - дати учасникам ясне розуміння феномену бар'єрів комунікації.

Група довільно об’єднується тренером у декілька підгруп, яким дається завдання - навести приклади з життя, коли бар'єри перешкоджають нормальному (ефективному) спілкуванню. Час на обдумування - 5 хв., після чого підгрупи презентують по черзі свої варіанти.