ВИЯВЛЕННЯ ЯКОСТЕЙ, НЕБЕЗПЕЧНИХ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ВИЯВЛЕННЯ ЯКОСТЕЙ, НЕБЕЗПЕЧНИХ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ



1. Доцільність IV стадії.Після того, як на ІІІ стадії виразно проявляться якості, які учасники спілкування вважають необхідним показати один одному, і оповістять тим самим про принципи, запропоновані для спілкування, наступає період, коли обидва починають піклуватися про виявлення інших, невідомих, прихованих рис особистості. Не дивлячись на достатній рівень взаєморозуміння після завершення ІІІ стадії МКВ, учасники спілкування припускають, що можливі й конфліктні ситуації, коли мають виявитися інші, несприятливі для порозуміння якості, а, по-друге, окремі якості важко тримати під постійним контролем. Нарешті, можуть виявитися деякі звичні негативні форми поведінки. Саме тому доцільно попередити про деякі властивості і якості, які можуть надалі породити небажане відношення, тобто з'ясувати небезпечні якості. От чому на цьому етапі один партнер починає шукати в іншого ті якості, які можуть уявлятися йому незрозумілими, приховуваними і небезпечними. Звичайно кожна людина виходить з того, що в нього завжди є деякі особливості, які він практично приховує від більшості або від окремих людей. Вважаючи, що його партнер поступає аналогічним чином, він прагне дізнатися про його „справжні” якості, насамперед „небезпечні”. Будь-який індивід побоюється того, що деякі його якості можуть погіршати стосунки, що благополучно склалися, і що партнер може засудити деякі його якості. Іноді їх виявленню перешкоджає й інше: він побоюється, що деякими його якостями, якщо вони будуть відомі, може скористатися партнер. Тому, не бажаючи зіпсувати стосунки, людина часом випереджає події і сама розкриває свої „небезпечні” якості, адже окремі з них можуть завдати шкоду відносинам, і тим самим, їй самій.

Для чого людина хоче знати про негативні якості? Перш за все, це допоможе уникнути зіткнень з партнером.

Причини приховування якостей різні. Їх потрібно враховувати для того, щоб правильно орієнтуватися в побудові стосунків. Деякі приховуються через їх небезпеку для комунікації (нестриманість; нетактовність, запальність, різкість, грубість і т. п.), інші - тому, що є соціально не схвалюваними (заздрісність, хитрість, влесливість, черствість і т.п.). Проте в числі прихованих властивостей є деякі утворення, розцінювані індивідом як власні „слабкості”, які він не хоче „виставляти на показ”. Наприклад, один соромиться своєї слабовільності, іншій боїться проявити власну чутливість і т.п. Ці особливості приховуються через те, що можуть стати предметом іронічних зауважень або навіть нападок.

Іноді маскують окремі якості, які пов'язані із способами поведінки в деяких складних або небезпечних ситуаціях, наприклад, нерішучість або боязкість. Приховують і такі, які перешкоджають розвитку стосунків (підозрілість, недовірливість) або пов'язані з переважною негативною оцінкою пересічних осіб (зневага, презирство, зарозумілість), або використовуються для придушення іншої особи (агресивна поведінка, авторитарність). Таким чином, головне призначення IV стадії МКВ – забезпечити отримання цілісного уявлення про партнера.

2. Функції IV стадії– пошук тих якостей, які ще не проявлялися на попередніх стадіях, але які властиві співрозмовникам. Оскільки вони раніше або гальмувалися, або прямо приховувалися, їх необхідно виявляти. У цьому зацікавлено обидва учасника комунікації. Інша функція полягає у встановленні сили небезпечних якостей і ступеня вірогідності їх прояву.

Третя функція – з'ясування ситуацій, в яких ці якості проявляються. Таким чином, повинна бути забезпечена прогнозованість появи конкретної якості в конкретних обставинах.

3. Чинники IV стадії.Позитивні чинники. Відсутність засудження небезпечних якостей і гальмування негативних емоцій при їх виявленні. Розуміння значення власного саморозкриття якостей для збереження міцних стосунків. Готовність до того, що деякі власні негативні якості будуть відкриті.

Негативні чинники. Поведінка, яка може бути розцінена як „вивідування якостей”. Маневрування (ухильні відповіді на прямі питання про якості, прямі запитання щодо негативних якостей (на початку стадії це розцінюється як „наїзд”. Відсутність установки на саморозкриття. Замикання при наближенні до „небезпечних зон” або „приховуваної сторони особистості”.

4. Механізм IV стадії.Це механізми, що забезпечують пошук небезпечних сторін і негативних якостей особистості. Всі механізми розділяються на ті, які забезпечують знаходження і виявлення якостей, і ті, які дають можливість перевірити їх силу.

Для такого виявлення здійснюється специфічна настройка на пошук, що забезпечує можливість роботи з достатньо широким діапазоном ознак. Ймовірно, вибірково загострюється чутливість ознак негативних якостей. Останні розпізнаються іноді за незначними штрихами, які на попередніх стадіях були б не поміченими.

Інший механізм заснований на констатації суперечності структурі особистості. Наприклад, зіставляється те, що було раніше проголошено людиною як „стриманість”, з тим, що реально спостерігається в її поведінці. Так, коли суперечність не виявляється і співпадає проголошене з реальним фіксується нормальність повідомлення і відсутність прихованого. В іншому випадку спалахи гніву дають підставу вважати, що проголошена раніше „стриманість” не є реальною, можливо, що вона маскує яку-небудь більш небезпечну якість (наприклад, агресивність).

Таким чином, на основі порівняння однієї і тієї ж якості за різними виявленнями фіксується або узгодженість, або суперечність. В останньому випадку фіксується невідповідність. Як правило, матеріалом для зіставлення є, з одного боку, значення заявленого раніше, а з іншою – особливості мовної поведінки, інтонації, міміки і жестикуляцій.

Об'єктами зіставлення є комплекси якостей, які існують реально. Наприклад, коли говориться про „щирість”, „відкритість”, то очікується реальний вияв відвертості. Проте в поведінці може спостерігатися невідповідність. Скажімо, людина вважає, що повинна розказати своєму партнеру, наскільки вона залежна від думки інших, не впевнена в собі, побоюється невдач, надмірно боїться в деяких ситуаціях і т.д. Але водночас їй важко відмовитися від того, що вона з самого початку показала себе незалежною, твердою, що легко переживає невдачі. Вона усвідомлює також, що бажане видавала за дійсне, але іноді практично не в силах відмовитися від ранішепроголошеного, адже йдеться і про заперечення якостей.

Ініціатор контакту може спиратися на таке явище, як пробудження асоціативного поля. Наприклад, коли говориться про деякі якості і властивості, які, ймовірно, має співрозмовник, то цим самим пробуджуються його асоціації й бажання висловлюваннятися з їх приводу.

Одним з таких способів спонукання до висловлювань може бути постановка запитань. Якщо партнер не висловлюється про свої власні особливості, уникає розмови, то це насторожує.

Основою іншого механізму, що дозволяє виявляти приховувані властивості, є фіксації раптово виниклого відхилення від стилю поведінки, що утворився, які передували і супроводжували спілкування. Звичайно це той стиль, до якого вже звикли учасники спілкування. Наприклад, на фоні звичайної поведінки в певній ситуації з'являються деякі несподіванки: людина проявляє незвичайну нетерпимість до висловлювань, дозволяє собі саркастичні репліки. Сам факт такого відхилення від сталого стилю виявляється можливим перш за все у зв'язку з тим, що в четвертій стадії слабшає контроль за поведінкою. Першими виходять з-під контролю ті якості, які були в людини найбільш „потужними”. Саме тому вони першими прокладають собі дорогу.

Для IV стадії контактної взаємодії характерні механізми психологічного захисту. З ними також необхідно рахуватися. Звичка чинити опір діям і бути обережним в спілкуванні з людьми нерідко визначає тривалість такого самозахисту. Всі ці механізми діють в складній атмосфері суперечливих тенденцій. З одного боку, є тенденція розкритися, розказати все партнеру, а з іншою – виявляється протилежна, пов'язана із звичною поведінкою, із звичкою приховувати. Практично ці тенденції борються також, як і мотиви. Те ж саме відбувається і в партнера. Кожний знає, що інший чинить опір нерідко не тому, що побоюється партнера, але через звичку, що утворилася раніше. Навіть коли людина вже готова довіритися, вона має справу з перешкодами, які вона створила сама. Наприклад, вселивши іншому певну думку про себе, важко діяти так, щоб вона змінилося.

Важко відмовитися і від вже сталого контролю. Наприклад, одна людина відкрито висловлювалася у відповідь на щирі слова іншої в певному ритмі. І якщо ініціатор контакту висловлює деяку відверту думку, то при дотриманні цього ритму співрозмовник у відповідь вислолює таку ж відкриту думку. Тут діє, крім ритму, і механізм наслідування, який особливо чітко може виявитися в тих випадках, коли ініціатор сам починає щире спілкування. Таким чином сам по собі ритм обміну задає програму „зростаючої щирості” стосовно своїх негативних сторін.

Є специфічний механізм, спрямований на виявлення тих якостей, які виникають в певних екстремальних ситуаціях. По суті це система своєрідних випробувань меж і можливостей. Цікаво, як, наприклад, буде поводитися людина, якщо постійно перебивати її, не звертати уваги на її відповіді або несподівано поставити її перед рішенням складної ситуації т.д. Необхідно мати на увазі, що конфлікт, який може виникнути в цій ситуації, заснований на механізмі прагнення висловлюватися, не зважаючи на наслідки.

Особливу увагу слід звертати на специфічний для цієї стадії механізм емпатії, „синхронності” емоцій, які раніше гальмувалися. Вони продукують деякий загальний стан, гостру потребу висловлюватися, поділитися з іншим, „полегшити душу”.

5. Ознаки і показники IV стадії.Основними ознаками, що свідчать про настання четвертої стадії, є наступні.

Перші відкриті висловлювання сумнівів про стійкість і достовірність проголошених раніше якостей. Явні розпитування, прохання повідомити, як поводився партнер в тій або іншій ситуації („не може бути, щоб ви нічого не сказали йому в той раз”, „напевно, ви тоді спокійно вийшли з ситуації” і т. ін.).

Прагнення співрозмовника змінити думку ініціатора контакту про його особливості, про неправильний перший висновок: „Ви сильно помилилися в своїх висновках щодо мене”, „Ви перебільшуєте мою чесність”.

Своєрідне саморозкриття і самозвинувачення, що з'являється у висловлюваннях про власну поведінку („я, як завжди, виявився слабким”, „я звичайно буваю занадто різким в таких ситуаціях”, „я не можу діяти упевнено в цих обставинах”) Це як би винагорода за увагу та „компенсація” за попередню нещирість.

Розповіді про себе як про іншу особу. Абстрактному або вигаданому товаришу приписуються деякі негативні властивості, щоб встановити, як вони будуть прийняті партнером.

Спроби „випереджаючих заперечень”. Ще до того, як партнер висловить всю думку про співрозмовника, останній висловлюється про себе: „Ви мабуть хочете сказати про мене, що я недостатньо чесний”. „Ви зараз думаєте, що мене не можливо переконати”.

Створення штучного загострення, особлива поведінка, що провокує („А може я тільки що обдурив вас?”). Спроби нав'язати суперечку або дискусію.

Особливо істотною ознакою цієї стадії МКВ є випитування думок про інших людей, їх приховані або інтимні особливості і властивості („Скажіть, що з себе представляє Д.”. „Як далеко тягнеться підлабузництво Б.?”. „Ви краще інших знаєте, що Ш. обманщик, мені тільки хочеться взнати, скільки людей він обманув?”. Досвід показує, що це своєрідне випробування ініціатора контакту на надійність. Запитання про інших людей є лише засобом перевірити, наскільки можна йому довіритися і за яких умов бути з ним відвертим. У той же час, це є свідоцтво готовності розкритися і потреби, що назріла, в реалізації цього. Краще на такі запитання давати ухильні відповіді („Це не моя таємниця. „Краще поговоримо про Вас”) – як не парадоксально, це зміцнює довіру.

6. Результати IV стадії. В результаті пошуків, спрямованих на виявлення негативних характеристик людини, виявляються ті його якості, які не виявлялися раніше і не були відомі партнеру по спілкуванню. Це не просто доповнює образ особи, що вже склався, але й забезпечує більш глибоке розуміння співрозмовників. Більш того, всі раніше встановлені якості переглядаються через значення знов відкритих якостей. Вони розташовуються в інших комбінаціях і постають в іншій ієрархічній залежності.

Для кожного з учасників спілкування образ „значущого іншого” як би висвітлюється з двох сторін. Крім „парадної” сторони людини, складеної з бажаних для неї якостей (тих, які вона вважає за краще виявляти і хоче, щоб вони сприймалися як головні), починають проступати окремі риси „темної” сторони. Оскільки індивід раніше уникав демонструвати свої негативні якості, то він, як правило, не прагне розкрити їх відразу. В ході відкривання якостей мають враховуватися також мотиви і способи їх маскування, завдяки чого стає більш зрозумілою роль цих якостей в структурі особистості а також значення посиленого контролю над деякими з них. Цінним надбанням даної стадії є також відчуття впевненості в тому, що кожний стає для іншого більш зрозумілим і менш „закритим”.

Усвідомлення того, що раніше приховувані якості відомі іншому, стає важливою обставиною і для особи, в якої вони відкриті. Розуміючи це, людина постійно співвідноситься з даним фактом і коректує свою поведінку в спілкуванні. В полі уваги кожного тепер знаходяться характеристики, які відомі обом співрозмовникам.

Доля кожної „відкритої” якості залежить від багатьох обставин: частоти появи раніше, ролі в спілкуванні і взаємодії з людьми, нарешті, від ефективності контролю за проявами небезпечних якостей.

Істотний результат IV стадії є з’ясування тих звичок, які також є перешкодами в спілкуванні (неуважність, недбале вислухування співрозмовника та ін.). Вони несвідомо супроводжують поведінку людини, розцінюються нею як „несуттєві”, оскільки вважається, що на звички не варто звертати увагу. Але вони небезпечні саме тому, що не виглядають такими. Наприклад, через звичку залишати без уваги питання співбесідника індивід продовжує говорити, хоча інший вже висловив заперечення. Він не реагує на них і тим самим руйнує ритм обміну думками. Або людина не дає співрозмовнику виказати думку до кінця і перериває його, тобто нав'язує тому такий темп, який не може бути прийнятий. Ці звички також встановлюються в IV стадії МКВ. Істотним її досягненням є визначення механізмів компенсації. Звичайно всі вони пов'язані перш за все з уявленням про „небажаність” деяких якостей і можливістю замінити їх іншими. Тому значущим є встановлення, які саме якості були компенсовані.

Таким чином, доля всіх якостей є наступною: позитивні на IV стадії заохочуються. Ті з них, які є середніми за силою у зв'язку з більшою частотою застосування, теж входять в склад постійно діючих. Негативні якості стають відомими, так само, як їх ймовірність і сила, з якою необхідно рахуватися. Надалі їх або уникають (уникають ситуації, де вони можуть виявитися), або роблять поправки на їх роль у поведінці.

7. Принципи IV стадії. ”Принцип ініціативи”. Ініціатор контакту не чекає пасивно появи щирості від партнера, а сам починає розкривати свої негативні якості, які можуть зашкодити продуктивному спілкуванню („Я подеколи можу бути різким, нестриманим, але не тому, що серджуся на Вас, а тому, що я запальний за характером, Мене хтось розізлив, а дістатися може іншому...”).

„Принцип діалогу”.Дотримання черговості в обміні думками примушує звертати увагу на підтримку постійного ритму обміну повідомленнями. Цим самим підтримується рівноправність у стосунках, що стосуються повідомлень про небезпечні для їх розвитку властивості.

„Принцип щирості”.Після встановлення стійких стосунків ініціатор з однаковою відвертістю і прямотою говорить як про свої власні небезпечні якості, так і якості партнера.

„Принцип еквівалентності”.Відповідно до нього ініціатор повинен повідомляти про себе стільки ж і в тій мірі, наскільки повідомляє про себе партнер.

„Принцип асоціативного поля”.Щоб йшла розмова про негативні властивості і про їх небезпеку, темою розмови обираються певні негативні якості, у тому числі і найбільш небезпечні. Цим самим по відношенню до останніх актуалізуються всі уявлення, думки і установки.

8. Тактика поведінки в IV стадії.На відміну від інших стадій тут допускаються сумніви і можуть бути висловлені заперечення. Суперечки розглядаються як нормальне явище. Дискусії використовуються сторонами, щоб розв'язати суперечності, які виникли раніше.

Ефективність проходження стадії обумовлена достатньо стійким прагненням кожній із сторін поглибити і зберегти контакт. Саме це і породжує тенденцію до пошуку всього того, що може заважати побудові взаємоприйнятних відносин.

Одним з головних особливостей тактики поведінки ініціатора контакту є наближення до теми розмови про приховувані або негативні якості. Одночасно він уникає всього того, що може відволікти від даної теми або здатне насторожити партнера і примусити замкнутися. Це може бути спочатку подано як абстрактні міркування про негативні якості людей взагалі, щоб пробудити відповідні асоціації і думки про них.

Далі можна конкретизувати якості, переходити на власні негативні властивості, що заважають комунікації. Наприклад: „Я часто говорю не дуже зрозуміло. Це моя вада, своєрідний егоїзм. Як правило, задовольняєшся тільки сам, усвідомлюючи, проте, що страждає співрозмовник”. Далі корисно говорити про шкоду раптової і несподіваної появи окремих якостей, не сприяючих досягненню взаєморозуміння, підкреслювати, що несподівана поява такої якості буде небезпечною. У зв'язку з цим необхідно попереджати співрозмовника про такі якості наперед. Наприклад: „Мені дуже важко боротися з моєю нетерплячістю. В бесіді часто доводиться контролювати свою нестриманість. Ви, якщо можете, нагадуйте мені, якщо помітите прояв мого нетерпіння. Іноді я сам не можу помітити, коли почну перебивати вас, або „перестрибувати” на інші теми”.

Крім значущості відвертості при спілкуванні, підкреслюється також і значення розкриття негативних якостей для взаємного контролю. Визнання деяких власних негативних якостей дає можливість партнеру відчути зацікавленість в усуненні перешкод для спілкування. Проте не менше важливо встановити специфічний стиль поведінки, який усвідомлюється як незвичайний, але насправді не є корисним для спільної діяльності. Варто, наприклад, сказати співрозмовнику: в деяких випадках переривання його не означає несхвалення або незгоди, але свідчить тільки про те, що вже багато що зрозуміло і пояснень не треба. Наприклад: „Не дивуйтеся моїй звичці постійно прискіпуватися до окремих слів або виразів. Це не означає, що я щось маю проти вас. Мені часто необхідно самому позбутися сумнівів стосовно деяких ваших слів чи вчинків”. Тут одночасно міститься вказівка на те, наскільки значуще усунення неясного в повідомленнях, і те, чого бажано уникати.

Можна також наслідувати лінію поведінки співрозмовника, схильного бачити насамперед недоліки інших людей або скаржитися на обставини. Наприклад: „Я багато чого не розумію щодо того, які саме обставини примусили вас поводитися так, як ви про це тільки що розповіли. Я розумію, що, можливо, винен збіг обставин”. Інший варіант: „Я розумію, що ви є прямим винуватцем події, і в той же час мені не зрозуміло все-таки, як могли ви допустити, щоб інша людина могла мати на вас такий вплив”. Як правило, у цьому випадку можна чекати пояснень з приводу тих або інших обставин або людей.

Можлива інша тактика поведінки ініціатора контакту, яка викличе активність партнера. Наприклад, можливо спеціально загострити те, що було сказано партнером щодо своїх позитивних якостей на ІІІ третій стадії. Якщо надати сказаному абсолютне значення і представити як загальну оцінку партнера, то це повинне постати перед ним, як явно неправильна думка. В своїй тенденції заперечувати він буде заперечувати, сперечатися, по суті з тією характеристикою, яку він сам створив собі. Важливо лише підкреслити її винятковість („Я вперше зустрів у Вашій особі ідеальну людину, позбавлену недоліків”). В цій ситуації можна чекати, що партнер буде прагнути поправити помилковий висновок – „Ні, Ви помиляєтесь, я не ідеал...” в мене, як і у всіх людей, багато негативних якостей”. Після цього часто наводиться перелік власних негативних характеристик.

Можна висловлювати власний сумнів в реальності пропонованих якостей: „Ви самі розумієте, що не існує людини, якості якої є винятково позитивними. Ймовірно, і у вас є деякі негативні якості”. Звичайно такі сумніви викликають в людини потребу описати деякі свої вади.

Можливо також не обмежуватися сумнівами, але й прямо спростовувати те, що було заявлено партнером раніше. Так, можна сказати: „До теперішнього часу було все зрозуміло і ясно, але останні ваші висловлювання викликають незгоду. Вони здаються не ясними і не логічними. Все, що ви сказали, суперечить тому, що ви колись говорили”. Для партнера таке зауваження може стати приводом усунути зазначені неясності.

На IV стадії всі накопичені думки і характеристики можуть бути зіставлені. Їх порівняння має показати те, що вони багато в чому суперечать. Наприклад: „Ви стверджували, що завжди відверті до кінця, але це не відповідає дійсності: з одного і того ж приводу ви висловлювали різні судження. Можливо вам багато самому не ясно. З цього слідує, що деякі обставини ви або недостатньо добре розумієте, або приховуєте правду”.

У цьому випадку можна вважати, що співрозмовник, швидше за все, визнає те, що він приховує що-небудь, ніж, що в його поглядах є неточність або неясність. Проте людина може і відверто сказати, що багато які речі для нього є проблемними. В усякому разі потреба ліквідовувати неясні місця буде виявлена достатньо виразно. Все це сприяє тому, що деякі мимовільно приховувані речі будуть виноситися на обговорення.

Природно, що ініціатор контакту повинен постійно підкреслювати доцільність відкривання всього того, що обтяжує партнера.

Оскільки звичайною перешкодою до розкриття своїх вад чи помилок є побоювання осуду, тактично доцільною є така поведінка ініціатора, яка буде показувати, що подібне виключається. У зв'язку з цим важливо не засуджувати жодного вислову партнера про чужі або власні негативні якості, не проявляти несхвалення самому факту нещирості. Таку тактику відображає формула: допускається суперечка, але не засудження. Повідомленню про сам факт нещирості слід надавати позитивне значення, постійно підкреслювати свою довіру до співрозмовника, наголошувати на тому, що сказане не буде нікому передано, а залишиться відомим тільки двом особам.

При побудові взаємин слід мати на увазі одне дуже важливе явище, яке виникає в IV стадії взаємодії. Це своєрідний феномен „випробування” партнера „на надійність”. Специфічна перевірка полягає в тому, що ініціатору контакту ставляться питання, в яких звучить один і той же мотив: яка його думка про деякі негативні властивості і характеристики інших осіб. Більш того, часто це супроводжується прохання обґрунтувати свої судження. Для партнера важливо, як саме висловлюється ініціатор контакту про іншу людину. Ініціатор застосування МКВ припуститься помилки, якщо буде розкривати інтимні подробиці життя інших людей. У такому випадку йому не розкажуть ні про будь-які аналогічні моменти, ні про засуджувані вчинки і вади. У відповідь на такі запитання варто сказати: „Моя професія зобов’язує зберігати професійну таємницю, отже про це ми говорити не будемо”.

У проханнях розказати про інших криється бажання пересвідчитися у можливості спілкуватися конфіденційно, а також відчувається приховане прохання про допомогу. Уміння змовчувати про інших, безумовно, сприяє довірі й викликає прагнення розкрити інтимні сторони власного життя.

При розвитку взаємин на IV стадії МКВ надзвичайно небезпечним є тиск з боку ініціатора контакту, але водночас не варто і зволікати з розвитком стосунків. Поспішність небезпечна, оскільки має пройти певний час для того, щоб кожна виявлена якість або властивість була всесторонньо перевірена і прийнята. З одного боку, це їх співвіднесення зі своїми власними якостями, а з іншою, своєрідний перерозподіл акцентів у взаєминах з урахуванням негативних якостей. Уповільнення в розкритті якості небезпечно у зв'язку з тим, що підготовка, яка здійснювалася для того, щоб викликати довір'я, діє лише певний час. Відверте розкриття себе можливо тільки в певному стані. Досвід засвідчує, що раптове розкриття своїх якостей також не раціонально. Людина не повірить у таку відкритість. Це відбувається не стільки тому, що вона не довіряє партнеру, скільки тому, що не сама „влізла у шкіру” іншого. Тому тактика ініціатора контакту полягає також і в перевазі того, що партнер сам зробив власні висновки, а не просто прийняв їх. Тут діє загальний принцип: непрямому довіряють більше, ніж прямому. Виведеному самостійно довіряють, більше, ніж тому, що констатується як продукт умисного впливу.

9. Прийоми IV стадії.Прийоми як оперативні одиниці МКВ можуть застосовуватися в тих випадках, коли партнер підготовлений до їх сприйняття. Перш, ніж застосовувати будь-який прийом, необхідно встановити причини, які викликали затримку в налагоджені контакту. Щоб прискорити зближення, окремі прийоми вводяться в процес спілкування для того, щоб активізувати потребу висловлюватися, зняти бар’єри у спілкуванні.

Прийом „пропозиція дискусії”.Краще обговорювати деякі аспекти взаємин у тих випадках, коли вони є небезпечними для обох сторін. Мимовільне виникнення дискусій з приводу негативних якостей, їх значущості, важливості і значення завжди вітається на цій стадії. Кожний бажає встановити, який погляд іншої людини на конкретні якості, як взагалі реагує вона на раптову появу небажаних властивостей. Природно, що для кожного особливо важливим є встановити і позиції партнера, його точку зору на можливість появи окремих якостей, які можуть створити небезпечну ситуацію конфронтації. Пропонувати дискусію можливо тоді, коли партнер коливається - говорити про себе або питати про інше, у такому разі -завжди можна починати дискусію, яка торкається тієї або іншої якості та їх впливу на хід стосунків.

Прийом „виклик суперечки”.Він полягає в тому, що ініціатор контакту починає сперечатися з будь - якого приводу і тим самим викликає гострий обмін думками. Звичайні заперечення, які йдуть з двох сторін, створюють ситуацію, коли кожний чинить опір діям іншого і висловлює свої думки, докази і аргументи. Таким чином, суперечка і захист своїх позицій викликають необхідність саморозкриття. Своєрідністю такої суперечки є те, що має привести кожного учасника взаємин не до простого розкриття позиції і не до їх укріплення. Суперечка має за мету розхитування позицій і виклику сумнівів в доцільності міцного захисту.

Прийом „вислів сумнівів”.Цей прийом полягає в тому, що деякі повідомлення партнера беруться під сумнів відразу ж після їх висловлювання. Цим викликається захист окремих положень. Приводом для таких сумнівів завжди повинна бути будь - яка несподівана невідповідність в тільки що висловленому. Сумніви хоча б з одного факту повинні бути висловлені відразу ж. Саме це змушує партнера прагнути негайно їх усунути.

Прийом „зіставлення”.Коли потрібно активізувати спрямованість людини на прояснення своєї позиції, слід зіставити всі суперечності, які будуть виявлені (накопичилися) в його словах. Природно, людина завжди прагне усунути протиріччя. В цій ситуації можливо з'ясувати низку тих особливостей людини, які раніше не були встановлені.

Прийом „діагностичні запитання”.Вони торкаються властивостей і якостей інших людей, сприяють висловленню своїх думок з приводу характеристик останніх, а тим самим виявленню ставлення до негативних якостей. З'ясовується уявлення партнера про правильність поведінки оточуючих людей. Питання також сприяють активації висловів, виявляють оцінки партнером поведінки інших людей. Слід сказати, що раптовість питань є необхідною умовою використання прийому, оскільки вони звичайно викликають менш насторожену і більш швидку реакцію, ніж вкрадлива поведінка.

Прийом „добудова”.Це своєрідний прийом, який заснований на потребі людини заповнити деякі пропуски в її власних попередніх міркуваннях, які вона до певного моменту вважала цілком вірними. Ініціатор контакту в цих випадках навмисно малює таку картину (спираючись на дані, які були раніше надані партнером), яка очевидно не буде повною. Картина, в якій є певні пропуски, спонукає партнера їх усунути, Він змушений використовувати для добудови свого „портрету” ті негативнівластивості або особливості поведінки, які йому відомі. Проте спонукання висловлюватися виникає в партнера тільки у тому випадку, якщо намальована картина є загалом логічною, а неправильною тільки в „дрібницях”, саме їх і доводиться уточнювати та доповнювати.

Прийом „розслаблення”.Іноді ініціатор контакту констатує - людина хоче й готова розповісти про себе, але в той же час відчуває незручність, не знає, з чого розпочати розмову. У цих випадках ініціатору доцільно зняти напругу будь - яким тимчасовим відволіканням уваги на сторонні теми.

Прийом „використовування підготовлених якостей”.Як вже говорилося, на ІІІ стадії спеціально підкріплюються такі властивості, як рішучість, сміливість і відвертість. На IV стадії МКВ, коли в партнера спостерігаються коливання, варто звернутися саме до його рішучості: наприклад, людині, яка повідомила, що вона рішуча, надалі можна нагадати про це, аби схилити швидко ухвалити рішення за умов боротьби мотивів.

10. Діагностичні можливості IV стадії. Основним досягненням IV стадії в діагностичному плані є встановлення якостей, які або були невідомі раніше, або маскувалися. У результаті, на IV стадії може з’ясуватися те, що, вірогідно, може мати негативний вплив на стосунки між людьми. Одночасно весь набір тих якостей, про які повідомив індивід, є переліком того, від чого він сам не може звільнитися. Це звичні, стійкі властивості, які можуть виявлятися в напружених або конфліктних ситуаціях. Контроль за їх раптовим проявом індивідом не гарантується. За особливостями поведінки на IV стадії встановлюються також агресивні тенденції, які можуть бути проявлені в ситуаціях конфлікту чи дискусії. Стадія дає матеріал для виявлення ієрархії приховуваних якостей, коли аналізують послідовність в розкритті рис особистості. Можливе також встановлення мотивів нещирості, тобто того, у зв'язку з чим індивід приховує свої окремі якості, розглядаються як шкідливі (наприклад, зайва відвертість) або як порочні (наприклад, заздрісність, жадібність), нарешті, пов'язані з подальшим прогнозуванням поведінки партнера, їх усунення у конкретній ситуації спілкування. Можливе і встановлення зон, які вимагають посиленого контролю.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.223.5 (0.012 с.)