Значення діагностичних коефіцієнтів тривожності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Значення діагностичних коефіцієнтів тривожності



Номери питань Бали
-1,38 -0,44 1,18 1,31 0,87
-1,08 -1,30 -0,60 0,37 1,44
-1,60 -1,34 -0,40 0,60 0,88
-1,11 0,54 1,22 0,47
-0,90 -1,32 -0,41 -0,41 1,20
-1,19 -0,20 1,04 1,03 0,40
-0,78 -1,48 -1,38 0,11 0,48
-1,26 0,93 -0,40 0,34 1,24
-1,23 -0,74 0,37 0,63
-1,92 -0,36 0,28 0,56 0,10

Межовий стан тривожності виявляється в зниженні порогу збудження по відношенню до різних стимулів, в нерішучості, не­терплячості, непослідовності дій. Невротична реакція тривожності як стурбованості за власне здоров'я, за здоров'я своїх близьких в спілкуванні виявляється в тому, що людина поводиться невпевнено.

Депресія виявляється в невротичних реакціях - в ослабленні тонусу життя і енергії, в зниженні фону настрою, звуженні і обме­женні контактів із оточуючими, наявності почуття безрадісності і самотності

Таблиця Б

Значення діагностичних коефіцієнтів депресії

Номери питань Бали
-1,58 -1,45 -0,41 0,70 1,46
-,51 -1,53 -0,34 0,58 1,40
-,45 -1,26 -1,00 0,83
,38 -1,62 -0,22 0,32 0,75
-,30 -1,50 -0,15 0,80 1,22
- 34 -1,34 -0,50 0,30 0,72 п
-,20 -1,23 -0,36 0,56 0,20
-,08 -1,08 -1,18 0,46
-1,2В -1,26 -0,37 0,21 0,42
-1,08 0,54 -0,10 0,25 0,32

6. Методика «Визначення стресостійкості та соціальної адаптації»

Доктори Холмс і Pare (США) вивчали залежність захворювань і різних стресових життєвих подій у більш ніж п'яти тисяч пацієн­тів. Вони прийшли до висновку, що психічним і фізичним хворо­бам звичайно передують певні серйозні зміни в житті людини. На підставі свого дослідження вони склали шкалу, в якій кожній важ­ливій життєвій події відповідає певне число балів залежно від сту­пеня її стресогенності (табл. В).

Відповідно до проведених досліджень було встановлено, що 150 балів означають 50% вірогідності виникнення якогось захво­рювання, а при 300 балах вона збільшується до 90%.

Інструкція: «Уважно прочитайте весь перелік подій, щоб мати загальне уявлення про те, які ситуації, події і життєві обставини, що викликають стрес, в ньому представлено. Потім повторно про­читайте кожний пункт, звертаючи увагу на кількість балів, якими оцінюється кожна ситуація. Якщо яка-небудь ситуація виникала у вас частіше одного разу, то відповідну їй кількість балів слід по­множити на дану кількість раз. Постарайтеся пригадати всі події, що трапилися з вами протягом останнього року, і підрахуйте за­гальне число «запрацьованих» вами балів».

Таблиця В

Перелік подій

Життєві події Бали
Смерть чоловіка (дружини)
Розлучення
Розрив подружжя (без оформлення розлучення), розрив з партнером
Тюремне заточення
Смерть близького члена сім'ї
Травма або хвороба
Одруження, весілля
Звільнення з роботи
Примирення подружжя
Вихід на пенсію
Зміна в стані здоров'я членів сім'ї
Вагітність партнерки
Сексуальні проблеми
Поява нового члена сім'ї, народження дитини
Реорганізація на роботі
Зміна фінансового положення
Смерть близького друга
Зміна професійної орієнтації, зміна місця роботи
Посилення конфліктності 3 чоловіком
Позика або позика на крупну покупку (наприклад, на будинок)
Закінчення терміну виплати позики або позики боргів, шо ростуть зо
Продолжение табл. В
Зміна посади, підвищення службової відповідальності
Син або дочка покидають родину
Проблеми з родичами чоловіка (дружини)
Видатне особисте досягнення, успіх
Чоловік кидає роботу (або приступає до роботи)
Початок або закінчення навчання в учбовому закладі
Зміна умов життя
Відмова від якихось індивідуальних звичок, зміна стереотипів поведінки
Проблеми з начальством, конфлікти
Зміна умов або годин роботи
Зміна місця проживання
Зміна місця навчання
Зміна звичок, пов'язаних з проведенням дозвілля або відпустки
Зміна звичок, пов'язаних з віросповіданням
Зміна соціальної активності
Позика або позика для покупки менш крупних речей (машини, телевізора)
Зміна індивідуальних звичок, пов'язаних зі сном, порушення сну
Зміна числа членів сім'ї, які живуть разом, зміна характеру і частоти зустрічей з іншими членами сім'ї
Зміна звичок, пов'язаних з травленням (кількість споживаної їжі, дієта, відсутність апетиту тошо)
Відпустка
Різдво, зустріч Нового року, День народження, незначне порушення правопорядку
Штраф за порушення правил вуличного руху

Загальна сума визначає ступінь опірності стресу (табл. Г). Вели­ка кількість балів - сигнал тривоги, що застерігає про небезпеку. Підрахована сума має ще одне важливе значення — вона виражає (в цифрах) ступінь стресового навантаження.

Таблиця В

Стресові характеристики

Загальна сума балів Ступінь опірності стресу
150-199 200-299 300 і більше Високий Пороговий Низький (ранимий)

Якщо, наприклад, сума балів понад 300, це означає реальну небезпеку, тобто загрозу психосоматичного захворювання, оскільки указує на близькість фази нервового виснаження.

 

7. Методика «Діагностика рівня соціальної

фрустрованості»

Розроблена Л.І.Вассерманом і модифікована В. В. Бой ко. За­пропонований опитузальник фіксує ступінь незадоволеності (задо­воленості) соціальними досягненнями в основних аспектах життє­діяльності.

Прочитайте кожне питання і відмітьте одне, яке найбільше підходить вам.

Бланк опитувальника

Чи задоволені ви Повністю задово­лений Швидше задово­лений Складно відповісти Швидше незадово-лений Повністю незадовго-лений
1. Своєю освітою          
2. Взаємостосунками з колегами по роботі          
3. Взаємостосунками з адміністрацією на роботі          
4. Взаємостосунками з суб'єктами своєї професійної діяльності (па­цієнтами, клієнтами, учнями тощо)          
5. Змістом своєї роботи в цілому          
6. Умовами професійної діяльності (навчання)          
7. Своїм положенням в суспільстві          
8. Матеріальним положенням          
9. Житлово-побутовими умовами          
10. Стосунками з чоловіком (дружиною)          
11. Стосунками з дитиною (дітьми)          
12. Стосунками з батьками          
13. Ситуацією в суспільстві (державі)          
14. Стосунками з друзями, найближчими знайомими          
15. Сферою послуг і побутового обслуговування          
16. Сферою медичного обслуговування          
17. Проведенням дозвілля          
18. Можливістю проводити вшггустку          
19. Можливістю вибору місця роботи          
20. Своїм способом життя в цілому          

За кожним пунктом визначається показник рівня фрустрова-ності. Він може варіювати від 0 до 4 балів. Кожному варіанту відповіді привласнюються бали: повністю задоволений - 0, швид­ше задоволений — 1, складно відповісти — 2, швидше незадоволе-ний — 3, незадоволений повністю — 4.

Якщо методика використовується для виявлення показника у групі респондентів, то треба: 1) дістати роздільно отримані числа респондентів, які вибрали ту або іншу відповідь, на бал, привлас­нений відповіді; 2) підрахувати суму цих балів; 3) розділити її на загальне число відповідей на даний пункт. Можна визначити підсумковий середній індекс рівня соціальної фрустрованості. Для цього треба скласти показники фрустрованості за всіма пунктами і розділити суму на число пунктів (20).

В масових обстеженнях досить показовим є відсоток осіб, що обрали той або інший варіант відповіді на конкретний пункт.

Інтерпретація результатів. Висновки про рівень соціальної фрустрованості робляться з урахуванням величини балів (серед­нього балу) за кожним пунктом. Чим більше балів, тим вище рівень соціальної фрустрованості:

3,5-4 бали — дуже високий рівень фрустрованості;

3,0-3,4 — підвищений рівень фрустрованості;

2,5-2,9 помірний рівень фрустрованості;

2,0-2,4 — невизначений рівень фрустрованості;

1,5-1,9 — знижений рівень фрустрованості;

0,6-1,4 — дуже низький рівень;

0-0,5 — відсутність (майже відсутність) фрустрованості.

 

 

8. Методика «Діагностика рівня емоційного «вигоряння»

Методика була розроблена В.В.Бойко. Емоційне «вигоряння» — це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі дії. Є надбаним стереотипом емоційної, час­тіше за все професійної поведінки. «Вигоряння» — частково функ­ціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і еко­номно витрачати енергетичні ресурси. В той самий час можуть ви­никнути дисфункціональні наслідки, коли «вигоряння» негативно позначається на виконанні професійної діяльності і стосунках з партнерами.

Інструкція: «Якщо ви є професіоналом в якій-небудь сфері взаємодії з людьми, вам буде цікаво побачити, в якому ступені у вас сформувався психологічний захист у формі емоційного «виго­ряння». Читайте перераховані нижче думки і відповідайте «так» чи «ні». Візьміть до уваги, що, якщо у формулюваннях опитувальни­ка йдеться про партнерів, то маються на увазі суб'єкти вашої про­фесійної діяльності — пацієнти, клієнти, споживачі, замовники, люди, з якими ви щодня працюєте, що вчаться та ін.».

 

Бланк опитувальника.

1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують не­рвувати, переживати, напружуватися.

2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар'єри.

3. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності (зай­маю не своє місце).

4. Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш продук­тивно, неякісно, повільніше).

5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого на­строю — хорошого або поганого.

6. Від мене як професіонала мало залежить благополуччя парт­нерів.

7. Коли я приходжу з роботи додому, якийсь час (години 2-3) мені хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.

8. Коли я почуваю втомленість або напругу, прагну скоріше розв'язати проблеми партнера (скоротити взаємодію).

9. Мені здається, що емоційно я не можу дати партнерам того, що вимагає професійний обов'язок.

10.Моя робота притупляє емоції.

11.Я відверто втомився від людських проблем, з якими дово­диться мати справу на роботі.

12. Буває, я погано засинаю (сплю) через хвилювання,
пов'язані з роботою.

13. Взаємодш з партнерами вимагає від мене великої напруже-
ності.

14.Робота з людьми приносить все менше задоволення.

15.Я б змінив місце роботи, якби була можливість.

16.Мене часто турбує те, що я не можу належним чином на­дати партнеру професійну підтримку, послугу, допомогу.

17.Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові контакти.

18.Мене дуже засмучує, якщо щось не виходить у стосунках з діловим партнером.

19.Я настільки втомлююся на роботі, що вдома прагну спілку­ватися якомога менше.

20.Через брак часу, втомленість або напругу я часто надаю увагу партнеру менше, ніж належить.

21.Іноді звичайнісінькі ситуації спілкування на роботі викли­кають роздратування.

22.Я спокійно сприймаю обгрунтовані претензії партнерів.

23.Спілкування з партнерами спонукало мене сторонитися людей.

24.При згадуванні про деяких колег по роботі або партнерів у мене псується настрій.

25.Конфлікти або розбіжності з колегами відбирають багато сил і емоцій.

26.Мені все важче встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

27.Обстановка на роботі мені здається дуже важкою, складною.

28.У мене часто виникають тривожні очікування, пов'язані з роботою: ніби щось трапитися; як би не припуститися помилки; чи зможу зробити все, як треба; чи не скоротять тощо.

29.Якщо партнер мені неприємний, я прагну обмежити час спілкування з ним або приділяти йому уваги.

30.В спілкуванні на роботі я дотримуюся принципу: «не роби людям добра, не отримаєш зла».

31.Я охоче розповідаю домашнім про свою роботу.

32.Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи (менше роблю, знижується якість, трапля­ються конфлікти).

33.Інколи я почуваю, що треба виявити до партнера емоційну чуйність, але не можу.

34.Я дуже переживаю за свою роботу.

35.Партнерам по роботі віддаєш увагу і турботу більше, ніж отримуєш від них вдячності.

36.При думці про роботу мені звичайно стає ніяково: починає колоти в області серця, підвищується тиск, з'являється головний біль.

37.У мене хороші (цілком задовільні) відносини з безпосе­реднім керівником.

38.Я часто радію, побачивши, що моя робота приносить ко­ристь людям.

39.Останнім часом (або як завжди) мене переслідують невдачі в роботі.

40.Деякі сторони (факти) моєї роботи викликають глибоке розчарування, засмучують.

41.Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гір­ше, ніж звичайно.

42.Я ставлюсь до ділових партнерів (суб'єктів діяльності) гір­ше, ніж звичайно.

43.Стомлення від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкування з друзями і знайомими.

44.Я звичайно виявляю інтерес до особистості партнера, крім того, що стосується справи.

45.Звичайно я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, у хорошому настрої.

46.Я іноді ловлю себе на тому, що працюю з партнерами ав­томатично, без душі.

47.На роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що ми­мовільно бажаєш їм чого-небудь поганого.

48.Після спілкування з неприємними партнерами у мене бу­ває погіршення фізичного або психічного самопочуття.

49.На роботі я витримую постійні фізичні або психологічні перевантаження.

50.Успіхи в роботі надихають мене.

51.Ситуація на роботі, на якій я опинився, здається без­вихідною (майже безвихідною).

52.Я втратив спокій через роботу.

53.Протягом останнього року була скарга (були скарги) на мою адресу з боку партнера(ів).

54.Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що багато чого, що відбувається з партнерами, я не приймаю близько до серця.

55.Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.

56.Я часто працюю через силу.

57.Раніше я був більш чуйним і уважним до партнерів, ніж тепер.

58.В роботі з людьми керуюся принципом: не витрачай нерви, бережи здоров'я.

59.Іноді йду на роботу з тяжким почуттям: як все набридло, нікого не бачити б і не чути.

60.Після напруженого робочого дня я почуваю нездужання.

61.Контингент партнерів, з якими я працюю, дуже важкий.

62.Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.

63.Якби мені повезло з роботою, я був би більш щасливий.

64.Я у відчаї через те, що на роботі у мене серйозні проблеми.

65.Іноді я поводжуюся з своїми партнерами так, як не хотів би, щоб поводилися зі мною.

66.Я засуджую партнерів, які розраховують на особливу по­блажливість, увагу.

67.Частіше за все після робочого дня у мене немає сил займа­тися домашніми справами.

68. Звичайно я кваплю час: швидше б робочий день кінчився.

69.Стани, прохання, потреби партнерів звичайно мене щиро хвилюють.

70.Працюючи з людьми, я звичайно ніби ставлю екран, що захищає від чужих страждань і негативних емоцій.

71.Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.

72.Щоб відновити сили, я часто приймаю ліки.

73.Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вище, ніж те, чого я до-
сягаю через обставини.

75.Моя кар'єра склалася вдало.

76.Я дуже нервую через все, що пов'язано з роботою.

77.Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачити і чути.

78.Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), забуваючи про власні інтереси.

79.Моя втома на роботі звичайно мало позначається (ніяк не позначається) в спілкуванні з домашніми і друзями.

80.Якщо трапляється випадок, я приділяю партнеру менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81.Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на ро­боті.

82.До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив інтерес, живе почуття.

83.Робота з людьми погано вплинула на мене як професіона­ла — розлютила, зробила нервовим, притупила емоції.

84.Робота з людьми явно підриває моє здоров'я.

Кожний варіант відповіді заздалегідь оцінено компетентними суддями тим або іншим числом балів, які вказуються в «ключі» по­ряд з номером твердження в дужках. Це зроблено тому, що озна­ки, які включено в симптом, мають різне значення щодо визна­ченні їхньої ваги. Максимальну оцінку - 10 балів отримала від суддів ознака, яка є самою показовою для симптому.

У відповідності до «ключа» здійснюються такі підрахунки: 1) визначається сума балів окремо для кожного з 12 симптомів «вигоряння»; 2) підраховується сума показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигоряння»; 3) знаходиться підсум­ковий показник синдрому емоційного «вигоряння» — сума показ­ників усіх 12-ти симптомів.

Ключ

Напруження

1. Переживання психотравмуючих обставин: +1(2); +13(3);
+25(2); -37(3); +49(10); +61(5); -73(5).

2.Незадоволеність собою: -2(3); +14(2); +26(2); -38(10); -50(5); +62(5); +74(3).

3.«Загнаний в клітку»: +3(10); +15(5); +27(2); +39(2); +51(5); +63(1); -75(5).

5. Тривога і депресія: +4(2); +16(3); +28(5); +40(5); +52(10); +64(2); +76(3). Резистенція

1. Неадекватне виборче емоційне реагування: +5(5); -17(3); +29(10); +41(2); +53(2); +65(3); +77(5).

2. Емоційно-етична дезорієнтація: +6(10); -18(3); +30(3); +42(5); +54(2); +66(2); -78(5).

3. Розширення сфери економії емоцій: +7(2); +19(10); -31(2); +43(5); +55(3); +67(3); -79(5).

4. Редукція професійних обов'язків: +8(5); +20(5); +32(2); -44(2); +56(3); +68(3); +80(10).

Виснаження

1. Емоційний дефіцит: +9(3); +21(2); +33(5); -45(5); +57(3); -
69(10); +81(2).

2. Емоційна відчуженість: +10(2); +22(3); -34(2); +46(3); +58(5); +70(5); +82(10).

3. Особисте відчуження (деперсоналізація): +11(5); +23(3); +35(3); +47(5); +59(5); +72(2); +83(10).

4. Психосоматичні і психовегетативні порушення: + 12(3); +24(2); +36(5); +48(3); +60(2); +72(10); +84(5).

Запропонована методика дає докладну картину синдрому емо­ційного «вигоряння». Перш за все треба звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показник вираження кожного симптому колива­ється в межах від 0 до ЗО балів:

9 і менше балів — симптом, що не склався;

10-15 балів - симптом, що складається;

16 і більш — симптом, що склався.

Симптоми з показниками 20 і більше балів відносяться до домінуючих у фазі або в усьому синдромі емоційного «вигоряння».

Методика дозволяє побачити провідні симптоми «вигоряння». Істотно важливо відзначити, до якої фази формування стресу відносяться домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільше число.

Подальший крок в інтерпретації результатів дослідження — ос­мислення показників фаз розвитку стресу: «напруження», «резис­тенція» і «виснаження». В кожній з них оцінка коливається в ме­жах від 0 до 120 балів. Проте зіставлення балів, отриманих для фаз, неправомірно, бо не свідчить про їх відносний вплив на синдром. Річ у тім, що вимірювані в них явища істотно різні — реакція на зовнішні і внутрішні чинники, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фа­за сформувалася в більшому або меншому ступені:

36 і менш балів — фаза не сформувалася;

37-60 балів — фаза у стадії формування;

61 і більш балів — фаза, що сформувалася.

Оперуючи смисловим змістом і кількісними показниками, під­рахованими для різних фаз формування синдрому «вигоряння», можна дати достатньо об'ємну характеристику особистості і, що не менше важливо, намітити індивідуальні заходи профілактики і пси­хокорекції. Висвітлюються такі питання:

♦ які симптоми домінують;

♦ якими симптомами, що склалися і домінуючими, супрово­джується «виснаження»;

♦ чи викликане «виснаження» (якщо воно було виявлено) чин­никами професійної діяльності, що увійшли до симптоматики «ви­горяння», або суб'єктивними чинниками;

♦ який симптом (які симптоми) понад усе обтяжують емо­ційний стан особи;

♦ в яких напрямах треба впливати на виробничу обстановку, щоб знизити нервову напругу;

♦ які ознаки і аспекти поведінки самої особи підлягають ко­рекції, щоб емоційне «вигоряння» не завдавало збитку їй, про­фесійній діяльності партнерів.

 

 

4. Методика «Самооцінка емоційного стану»

Досить простим опитувальником для самооцінки емоційних станів є методика, розроблена американськими психологами А.Уессманом і Д.Риксом (наводиться її скорочений варіант).

Вимірювання в цій методиці проводиться по десятибальній системі.

Інструкція: «Виберіть в кожному із запропонованих наборів тверджень те, яке краще відображає ваш стан зараз. Номер тверд­ження, вибраного з кожного набору, запишіть у відповідному ряд­ку для відповідей».

Вимірюються такі показники:

ПІ (показник) — С (самооцінка) «спокій - тривожність (індивідуальна самооцінка — II — дорівнює номеру твердження, вибраному опитуваним з даної шкали).

Аналогічно виходять індивідуальні значення за показниками:

П2, ПЗ, П4, П5 — С «енергійність — втомленість»;

ПЗ — С «піднесеність — пригніченість»;

П4 — С «почуття впевненості в собі — почуття безпорадності»;

П5 — С - сумарна (за чотирма шкалами) оцінка стану: 15 = II + + 12 + ІЗ + 14, де II, 12, С, 14 — індивідуальні значення за відповідними шкалами.

Список тверджень за всіма шкалами:

«Спокій — Тривожність»

10. Досконалий, спокійний, непохитно впевнений у собі.

9. Виключно холоднокровний, на рідкість впевнений і не хвилююся.

8. Почуття повного благополуччя. Впевнений і почуваю себе невимушено.

7. В цілому впевнений і вільний від стурбованості.

6. Ніщо особливо не турбує мене. Почуваю себе більш-менш невимушено.

5. Дещо стурбований, почуваю себе скуто, трохи стривожений.

4. Переживаю деяку заклопотаність, страх, турботу або невизначеність. Знервований, хвилююся, роздратований.

3. Значна невпевненість. Вельми травмований невизначеністю. Жахливо.

2. Величезна тривожність, заклопотаність. Знищений страхом.

1. Абсолютно збожеволів від страху. Втратив розум. Наляканий нерозв'язаними труднощами.

«Енергійність — Втомленість»

10. Порив, що не знає перешкод. Життєва сила випліскується через край.

9. Величезна енергія, що б'є через край життєздатність, сильне прагнення до діяльності.

8. Багато енергії, сильна потреба у дії.

7. Почуваю себе свіжим, в запасі значна енергія.

6. Почуваю себе досить свіжим, в міру бадьорим.

5. Злегка втомився. Лінощі. Енергії не вистачає.

4. Досить стомлений. В запасі не дуже багато енергії.

3. Велика стомленість. Млявий. Мізерні ресурси енергії.

2. Жахливо стомлений. Майже виснажений і практично нездатний до дії. Майже не залишилося запасів енергії.

1. Абсолютно видихався. Нездатний навіть до самого незнач­ного зусилля.

«Піднесення — Пригніченість»

10. Сильний підйом, захоплений, у веселощах.

9. Збуджений, в піднесеному стані. Захопленість.

8. Збуджений, в хорошому настрої.

7. Почуваю себе дуже добре. Життєрадісний.

6. Почуваю себе досить добре, «в порядку».

5. Почуваю себе трохи пригніченим, «так собі».

4. Настрій пригнічений і дещо сумний.

3. Пригноблений і почуваю себе дуже пригніченим. Настрій безумовно сумний.

2. Дуже пригноблений. Почуваю себе просто жахливо.

1. Крайня депресія і смуток. Пригнічений. Все чорно і сіро. «Впевненість в собі — Безпорадність»

10.Для мене немає нічого неможливого. Зможу зробити все, що захочу.

9. Почуваю велику упевненість в собі. Упевнений в своїх звершеннях.

8. Дуже упевнений в своїх здібностях.

7. Почуваю, що моїх здібностей достатньо і мої перспективи хороші.

6. Почуваю себе досить компетентним.

5. Почуваю, що мої уміння і здібності дещо були обмежені.

4. Почуваю себе досить нездібним.

3. Пригнічений своєю слабкістю і недоліком здібностей.

2. Почуваю себе жалюгідним і нещасним. Втомився від своєї некомпетентності.

1. Почуття здавленості, слабкості і марності зусиль. У мене нічого на виходить.

 

 

10. Особистісний опитувальник Айзенка

Методика призначена для оцінки симптомокомплексу екстра­версії—інтроверсії й нейротизму (емоційної стабільності). В осно­ву свого опитувальника Г. Айзенк (1964) поклав дві основні якості ВНД, котрі, як вважає більшість дослідників, визначають всю різ­номанітність типів особистості. Це екстраверсія—інтроверсія й емоційно-вольова нестабільність, або нейротизм. Автор пов'язує екстра- та інтроверсію з вираженістю процесів збудження й галь­мування в корі головного мозку. При цьому типових екстраверта та інтроверта він розглядає як полярно протилежні особистості.

Екстраверт впевнений у собі, ризикує, гарячкуватий, діє під впливом моменту, імпульсивний, безтурботний, оптимістичний, любить спілкуватись. Його емоції та почуття не контролюються.

Інтроверт — спокійний, стриманий й віддалений від усіх, крім самих близьких людей. Він завжди контролює свої почуття, рідко буває агресивним, любить порядок та серйозність прийняття рі­шень.

Нейротизм — емоційна збудженість, схильність до психопатоло­гії в емоційній сфері. Індивід з вираженим нейротизмом емоційно нестійкий і характеризується переважно не вольовою, а емоційною регуляцією.

Фактори екстраверсія—інтроверсія й нестабільність—стабіль­ність (нейротизм) вважають незалежними, і в сполученні вони мо­жуть характеризувати той чи інший тип особистості.

Опитувальник Айзенка містить 57 запитань, з яких за 24 запи­таннями оцінюються екстраверсія—інтроверсія, інші 24 запитання характеризують нестабільність—стабільність, а останні 9 — входять в шкалу відвертості і вірогідності результатів дослідження. Вира-женість фактора екстраверсія—інтроверсія в балах оцінюється так:

0-2 — вкрай виражена інтроверсія;

3-7 — виражена інтроверсія;

8-11 — помірна інтроверсія;

12-15 — помірна екстраверсія;

16-18 — виражена екстраверсія;

19-24 — вкрай виражена екстраверсія;

Фактор нейротизму оцінюється так:

0-2 — вкрай мало виражений нейротизм;

3-7 — мало виражений нейротизм;

8-11 — помірний нейротизм;

12-15 — виражений нейротизм;

16-18 — досить виражений нейротизм;

19-24 — вкрай виражений нейротизм.

Обробку опитувальника проводять за допомогою ключа й по­чинають її із шкали відвертості (В). Якщо в обстежуваного за шка­лою (В) 5 балів або більше, результати його відповідей не викори­стовуються, а йде пошук причин невідвертих відповідей. Потім під­раховуються бали за шкалою екстраверсії. Якщо кількість балів 12 і більше, то обстежуваного можливо вважати екстравертом, менше 12 балів — інтровертом. Такі самі оцінки застосовуються й для шкали нейротизму: якщо 12 балів і більше — нейротизм, менше — емоційна стабільність. Один із варіантів особистого опитувальни-ка Айзенка й ключ для обробки представлені далі (методики наве­дені за В.А. Маріщуком з співавт., 1990).

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.232.88 (0.012 с.)