Соціально-психологічний тренінг адаптованості членів родини

Є в сумісності чоловіка й жінки один аспект, що дозволяє ди­витися з надією в майбутнє навіть тим родинам, у яких результа­ти виміру цієї найважливішої характеристики не дуже втішають. Це адаптивна сторона сумісності, що припускає поступове «при­стосування» чоловіка й жінки один до одного. Пристосування це неминуче й незаперечно відбувається в усіх родинах, але оскільки одним це вдається, а іншим ні, природно задатися питанням: а що ж перешкодило тим чоловікам і дружинам, які розміняли своє по­дружнє щастя на нескінченні непорозуміння, сварки, конфлікти?

Саме вони й перешкодили — ці самі непорозуміння, сварки, розради й незлагода. Справа в тому, що подружня адаптація здійс­нюється у взаємодії двох і наступному обговоренні результатів цієї взаємодії, іноді дуже бурхливих. І тому, хоча ми вже обговорюва­ли проблему конфліктів, нині наступив час виділити й методично реалізувати ще один її аспект — техніку конструктивної суперечки.

Техніка ця створена чехословацьким ученим С.Кратохвілом, який вважає, що конструктивна суперечка характеризується:

♦ конкретністю (обговоренням конкретного предмета конф­лікту, відсутністю узагальнень, переносом розмови на інші області взаємодій, посиланнями на минуле тощо);

♦ активністю обох сторін, їх участю в ситуації, зацікавленістю в розмові;

♦ чітким, відкритим викладом своїх позицій й увагою до по­зиції й доказів опонента — бажанням зрозуміти їх;

♦ дотриманням етичних принципів поводження сторін по відношеннюгрдне до одного;

♦ використанням тільки ділових аргументів з уникненням всього того, що зачіпає особистість іншого.

Взаємодія має бути динамічною, щоб у співрозмовників не виник­ло почуття втоми, суперечка повинна закінчуватися на позитивній ноті і завершуватися обов'язковим підкресленням досягнутого в обговоренні.

Результати суперечки необхідно проаналізувати й оцінити, вважаючи її вдалою, якщо:

1) партнери одержали якусь нову інформацію, щось уточнили у своєму баченні ситуації або позиціях один одного;

2) змогли хоча б частково зняти напруженість у взаєминах;

3) прийшли до більшого взаєморозуміння й зближення своїх позицій;

4) змогли розв'язати проблему, усунути протиріччя.

Ось в чому полягає сутність техніки конструктивної суперечки С.Кратохвіла, яку ми й пропонуємо відпрацювати в ситуаційно-рольових іграх. Однак те, яким конкретним змістом будуть вони наповнені, цілком і повністю залежить від ведучого й учасників. Не забудьте також про ступінь «провини» одного й твердість пози­ції іншого.

Конфліктність їх взаємодії задаються учасникам разом або не­залежно один від одного до початку гри.

Дезертирство. Грають двоє: Чоловік і Дружина. Один з них запро­сив гостей, а інший, знаючи про це, зненацька пізно повернувся додому.

Запрошення батьків. Грають двоє: Чоловік і Дружина, які до­мовилися вихідний день провести вдома. Зненацька подзвонили батьки одного з них і покликали чоловіка й жінку в гості. Той, чиї це батьки, відразу ж почав збиратися, з чим інший не згодний.

Вихід з дому. Грають двоє: Чоловік і Дружина. Один з них зби­рається піти кудись із дому, а інший хоче поговорити й незадоволений тим, що той відмовляється затриматися.

Запізнє повернення. Грають двоє: Чоловік і Дружина. Один з них зустрів свого старого друга (подругу), зрозуміло, однієї статі, хоча цікаво загострити ситуацію за рахунок того, що друг іншої статі. Зайшов до нього і пізно повернувся додому.

Ремонт. Грають двоє: Чоловік і Дружина. Один з них був іні­ціатором ремонту квартири, до чого інший ставився досить скептично. Зненацька виявилося, що ремонт обійдеться набагато до­рожче, і той, хто був проти нього, наполягає на припиненні робіт.

Діри в бюджеті. Грають двоє: Чоловік і Дружина. У родині си­стематично не вистачає грошей до зарплати, причому основним марнотратом є один з сім'ї — чи чоловік чи жінка, із чим другий завжди був не згодний, а нині наполягає на відкритому обгово­ренні.

Справи домашні. Грають двоє: Чоловік і Дружина. На цей мо­мент склалося так, що всі справи по дому виконує один чоловік чи жінка. Йому це набридло, і він вирішує «включити» ледаря в до­машні турботи.

Дрібне лагодження. Грають двоє: Чоловік і Дружина. Один з них давно вже просив іншого зробити якийсь дрібний ремонт (полагоди­ти штани або попрасувати), але от зараз він зібрався скористатися предметом ремонту й виявилося, що «віз і нині там».

Посидь із дитиною. Граю двоє: Чоловік і Дружина. Обом потріб­но затриматися на роботі та комусь посидіти з дитиною, причому кожний вважає, що його справи важливіші.

Друг або подруга. Грають троє: Чоловік, Дружина й Подруга (Друг). Подруга (Друг) ділиться з чоловіком чи жінкою своїми проб­лемами й переживаннями, які інший всерйоз не сприймає. Чоловік цим явно незадоволений й у присутності Подруги (Друга) приступає до обговорення.

Сімейні проблеми. Грають троє: Чоловік, Дружина й Подруга (Друг). Один з них починає обговорювати з Подругою (Другом) сімейні проблеми, чим інший явно незадоволений, і це невдово­лення він відкрито висловлює.

Третій зайвий. Грають троє: Чоловік, Дружина й Третій (Третя). В гостях у друзів чоловік (Дружина) познайомився з Третім (Тре­тьою) і якось дуже тісно зійшовся із ним (нею): протягом усього вечора сидів з ним (з нею) поруч, танцював і жваво розмовляв. Інша сторона вирішує обговорити ситуацію.

Незваний гість. Грають троє: Чоловік, Дружина й Гість. У ро­дині нагромадилося багато справ, але в той момент, коли чоловік і жінка почали цим займатися, прийшов незваний Гість — прия­телька) одного з них. Інший відкрито виражає своє невдоволення.

Ці ситуації можна (і, взагалі, потрібно, але тільки не відразу) розігрувати із залученням третьої (іноді й четвертої) особи — тещі або свекрухи, оскільки вже до третини розлучень відбувається че­рез втручання батьків у життя молодої родини.

Фактори сімейного благополуччя. Психологи підходять до аналі­зу факторів сімейного благополуччя насамперед з погляду об'єктивних і суб'єктивних показників, які визначають їх досягнення. Ці фактори також поділяються на об'єктивні й суб'єктивні, зов­нішні й внутрішні.

До зовнішніх об'єктивних факторів належать стабільність соціаль­ної системи, в яку включена родина, а також рівень життя в країні. І тут ясно, що період соціального застою приніс багато лиха не тільки суспільству й народному господарству, але ще й (чи не на­самперед) родині — тій клітині суспільного організму, якій не по­таланить, якщо організм занедужує, хоча не будемо забувати, що й організму кінець, якщо деякі його клітини переродяться й стануть причиною злоякісних утворень...

До зовнішніх суб'єктивних факторів стабільності шлюбу відно­сять силу соціального контролю: ефективність правових і мораль­них норм, культурних і національних традицій — словом, усе те, що нині багато в чому втрачає дієздатність через стрімке ламання звичних стосунків між поколіннями.

До внутрішніх об'єктивних факторів варто віднести житлові й матеріальні умови життя конкретної родини, а до внутрішніх суб'єк­тивних — міжособистісні почуття членів родини (любов, відповідаль­ність, борг і взаємоповага), а також сумісність і задоволеність шлюбом.

Вивчення суб'єктивних умов благополуччя родини особливо важливе з урахуванням того, що юридичне збереження шлюбу не завжди відповідає збереженню фактичному (як відомо, юридичне розлучення може здійснитися набагато пізніше фактичного), та й саме по собі фактичне збереження шлюбу нічого не говорить про те, наскільки чоловік і жінка щасливі в сімейному житті.

Якщо резюмувати результати багатьох досліджень, то виявиться, що головним для виявлення щастя в родині є показники взаємин і спілкування. Так, опитування 266 американських сімейних кон­сультантів показало, що в 9 з 10 сімейних пар, що зверталися за допомогою, виявлялися труднощі в спілкуванні, а в моделі якос­тей шлюбу Р.Левіса й Дж.Спанієра було емпірично виявлено, що більше 2/3 з 47 характеристик, найбільш пов'язаних з успішністю шлюбу, носять чисто психологічний характер, причому, що досить цікаво, найголовнішим виявився ступінь схожості й злагоди чо­ловіка й жінки за різними параметрами. Аналогічні результати бу­ло отримано й у країнах СНГ, зокрема в дослідженні задоволеності шлюбом і його стабільності, здійсненому під керівництвом Е.Тийт, де чітко виявився примат взаємин над житловими й матеріальни­ми умовами, а також у досить цікавому опитуванні, проведеному нещодавно в Москві. В опитуванні приймало участь 660 москвичів і москвичок, що звернулися за допомогою в підборі шлюбного партнера в спеціалізовану службу знайомств. Результати опитуван­ня змусили багато в чому по-новому поставитися до проблеми одинаків. Так, виявилося, що приблизно половина з них — це ті, хто не зміг зберегти перший шлюб. Переважна більшість із них (67% чоловіків й 87% жінок) мають вищу освіту, майже 50% жи­вуть в окремих квартирах, майже всі непогано матеріально забез­печені (С.В.Ковальов, 1991).

Як бачите, «базис» у наявності. Чого ж не вистачило цим одина­кам? «Надбудови». Таких необхідних шлюбу якостей, як альтруїзм, поступливість, уміння глянути на себе з боку. Не випадково ж 27% чо­ловіків й 8% жінок, що звернулися в службу знайомств, не мають близьких друзів, 24 й 14% відповідно при знайомстві й під час спілкування виявляються не в змозі перебороти скутість, виявля­ють нездатність до відкритих, справді людських стосунків. А чого вартий один тільки факт: 48% чоловіків й 53% жінок із числа оди­наків уважають, що в сімейному житті ні за яких умов не треба по­ступатися один одному.

Отже, саме взаємини чоловіка й жінки є найважливішим чин­ником сімейного щастя і якість спілкування чоловіка й дружини є однією з найважливіших характеристик родини, значною мірою визначає благополуччя шлюбу. Як відомо, саме в спілкуванні ре­алізуються найважливіші духовні потреби людини, але оскільки родина все більше служить своєрідним психологічним притулком, для задоволення потреб у прийнятті один одного, захисту й психо­логічному комфорту, ці фактори починають усе більше пов'язува­тися із сімейним благополуччям.

Розглядаючи вплив суспільства на подружні відносини, що вже згадувалися, Р.Левіс і Дж.Спанієр виявили, що успішність шлюбу визначається ступенем саморозкриття чоловіка й жінки в процесі міжособистісного спілкування; наявністю в них можливо великої кількості загальних очікувань й установок, що виявляються в про­цесі спілкування; точністю невербальної (пози, погляди, жести то­що) комунікації; наявністю загальних символів (прізвиська, своя мова, ритуали тощо); високою частотою особистісного спілкуван­ня, підтвердженням у ньому схожості в сприйнятті подружніх ро­лей, позицій, функцій й обов'язків; глибиною взаєморозуміння чоловіка й жінки й ступенем взаємної емпатії — співчуттям, співпереживанням, співучастю.

У підсумку ці фахівці сформулювали чотири умови успішності міжособистісного спілкування чоловіка й жінки:

1) відкритість, тобто відсутність «прихованих зон»;

2) підтвердження самооцінок один одного;

3) активний обмін взаємодіями, тобто інтенсивне обговорення почуттів і помислів один одного;

4) відповідність конкретній ситуації.

З іншого боку, до числа факторів, що перешкоджають успіш­ному спілкуванню чоловіка й жінки, психологи віднесли:

1) висловлювання, що дискредитують іншого;

2) приховування деяких важливих відомостей;

3) змішування причин і наслідків в ситуації розбіжностей або
просто розгляду;

4) ригідність (надстійкість) даних чоловіка й жінки із приводу того, що кожен з них повинен і може говорити або робити;

5) упевненість у тім, що люди у своєму поводженні повинні бути абсолютно логічні, і прагнення до цієї логіки;

6) постійна фіксація на тому, хто правий і хто винуватий у конкретній ситуації.

Викладене дозволяє намітити конкретні шляхи методичного висвітлення проблеми сімейного благополуччя. Почнемо ми із за­доволеності шлюбом.