Типи відношення до оточуючих

I. Авторитарний:

13-16 — диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особи, яка лідирує в усіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, в усьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших. Оточуючі відзначають цю владність, але визнають її.

9-12 — домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний в справах, любить давати поради, вимагає до себе пошани.

0-8 - упевнена в собі людина, але не обов'язково лідер, напо­леглива і настирна.

II.Егоїстичний:

13-16 — прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, обачливий, незалежний, себелюбний. Труд­нощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них дещо відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 — егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до су­перництва.

III.Агресивний:

13-16 — жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різ­кий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9-12 — вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 — упертий, наполегливий, настирний та енергійний.

IV.Підозрілий:

13-16 — відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву в усьому, злопа­м'ятний, постійно скаржиться на всіх (шизоїдний тип характеру).

9-12 — критичний, зазнає труднощі в інтерперсональних кон­тактах через підозрілість і страх поганого відношення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, закритий, свій негативізм ви­являє у вербальній агресії.

0-8 — критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і от­очуючих людей.

V. Підпорядкований:

13-16 — покірний, схильний до самоприниження, слабовіль­ний, схильний поступатися всім і в усьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі вину, пасивний, пра­гне знайти опору в кому-небудь більш сильному.

9-12 — соромливий, покірливий, легко збентежується, схильний підкорятися більш сильному без урахування ситуації.

0-8 — скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно ви­конує свої обов'язки.

VI. Залежний:

13-16 — різко невпевнений в собі, має нав'язливі страхи, по­боювання, турбується з будь-якого приводу, тому залежить від ін­ших, від чужої думки.

9-12 — слухняний, боязливий, безпорадний, не уміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди мають рацію.

0-8 — конформний, м'який, чекає допомоги і порад, довірли­вий, схильний до захоплення оточуючими, ввічливий.

VII. Доброзичливий:

9-12 — доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прий­няття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх «бути добрим» для всіх без урахування ситуації, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істеро'їдний тип ха­рактеру).

0-8 — схильний до співпраці, кооперації, гнучкий і компроміс­ний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовно­стям, правилам і принципам «доброго тону» у відносинах з людь­ми, ініціативний ентузіаст в досягненні мети групи, прагне допо­магати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, виявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIII. Альтруїстський:

9-16 — гіпервідповідальний, завжди приносить в жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий в своїй допомозі і дуже активний по відношенню до оточуючих, неадек­ватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня «маска», що приховує особистість протилежного типу).

0-8 - відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'я­кий, добрий, емоційне відношення до людей виявляє в співчутті, симпатії, турботі, ласці, уміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний.

 

Реєстраційний бланк

Номери тенденцій розшифровуються таким чином.

Перша тенденція (І) — домінантність — владність — деспотич-ність. Відображає лідерські дані, прагнення до домінування, до не­залежності, здатність брати на себе відповідальність.

Друга тенденція (II) — впевненість у собі — самовпевненість — самозакоханість. Відображає впевненість у собі, незалежність і ді­ловитість, у крайньому прояві — егоїстичність і черствість.

Третя тенденція (III) — вимогливість — непримиренність — жорсткість. Дозволяє оцінити такі якості, як дратівливість, кри­тичність, нетерпимість до помилок партнера. Крайній прояв цієї тенденції можливий у насмішкуватості та у в'їдливості.

Четверта тенденція (IV) — скептицизм — упертість — негати­візм. Характеризує недовіру, підозру, ревнивість, образу чи злопа­м'ятність.

П'ята тенденція (V) — поступливість — лагідність — пасивне підкорення. Дозволяє оцінити критичність до себе, скромність, несміливість, сором'язливість.

Шоста тенденція (VI) — довірливість — слухняність — залеж­ність. Оцінює такі якості, як повага до інших, вдячність, прагнення приносити радість партнерові.

Сьома тенденція (VII) — добросердечність — несамостійність — надмірний конформізм. Характеризує здатність до взаємодопомоги, до спілкування, доброзичливість, уважність

Восьма тенденція (VIII) — готовність прийти на допомогу — безкорисливість — жертовність. Відображає делікатність, ніжність, прагнення піклуватися про близьких, а також терпимість до не­доліків і

Номери тенденцій	Номери переліку рис
І	3 10 11,19, 20, 22, 24, 30, 33, 40, 50, 64, 83, 86, 105, 113.
	2, 12, 16, 28, 32, 47, 56, 69, 72, 74, 78, 79, 93, 104, 118, 123.
III	5 15 17, 37, 52, 53, 54, 63, 66, 99, 106, 108, 115, 116, 120, 128.
IV	4 6 34, 35, 38, 51, 57, 59, 60, 62, 88, 89, 90, 114, 119, 122.
V	18 27 41, 44, 45, 48, 61, 65, 77, 96, 100, 101, 112, 117, 125, 127.
VI	9 7 8, 14, 25, 31, 39, 58, 75, 82, 85, 87, 95, 110, 111, 121.
VII	1 36, 43, 55, 68, 71, 73, 76, 81, 84, 94, 97, 102, 107, 109, 124.
VIII	13 21 23, 26, 29, 42, 46, 49, 67, 70, 80, 91, 92, 98, 103, 126.

Перелік рис

1.Здатний до співробітництва, до взаємодопомоги.

2.Упевнений у собі.

3.Має повагу інших.

4.Не терпить, щоб ним керували.

5.Відвертий, щирий.

6.Скаржник.

7.Часто користується допомогою інших.

8.Шукає схвалення.

9.Довірливий і намагається радувати інших.

10.Любить відповідальність.

11.Справляє враження значущості.

12.Має почуття гідності.

13.Підбадьорюючий.

14.Вдячний.

15.Злий, жорстокий.

16.Хвалькуватий.

17.Корисливий.

18.Здатен визнати свою неправоту.

19.Деспотичний.

20.Вміє наполягати на своєму.

21.Великодушний, поблажливий до недоліків.

22.Начальницько-владний.

23.Намагається опікувати.

24.Здатен викликати захоплення.

25.Надає можливість іншим приймати рішення.

26.Усе пробачає.

27.Лагідний.

28.Може виявити байдужість.

29.Безкорисливий.

30.Любить давати поради.

31.Залежний, несамостійний.

32.Самовпевнений, наполегливий.

33.Очікує захоплення собою від кожного.

34.Часто сумує.

35.На нього важко справити враження.

36.Товариський, поступливий.

37.Відвертий, прямий.

38.Озлоблений.

39.Любить підкорятися.

40.Розпоряджається іншими.

41.Критичний до себе.

42.Щедрий.

43.Завжди люб'язний у спілкуванні.

44.Поступливий.

45.Сором'язливий.

46.Любить турбуватися про інших.

47.Думає тільки про себе.

48.Зговірливий.

49.Відгукується, коли просять допомоги.

50.Вміє розпоряджатися, наказувати.

51.Часто розчаровується.

52.Невблаганний, але неупереджений.

53.Часто сердиться.

54.Критичний до інших.

55.Завжди дружелюбний.

56.Сноб (судить людей за рангом і достатком, а не за особи­стими якостями).

57.Іноді недовірливий.

58.Дуже шанує авторитети.

59.Ревнивий.

60.Любить «поплакатися».

61.Несміливий.

62.Образливий, педантичний.

63.Часто недружелюбний.

64.Владний.

65.Безініціативний.

66.Здатний бути суворим.

67.Делікатний.

68.Усім симпатизує.

69.Тямущий, практичний.

70.Сповнений надмірного співчуття.

71.Уважний і ласкавий.

72.Хитрий, обачливий.

73.Цінує думку оточуючих.

74.Гордовитий і самовдоволений.

75.Надмірно довірливий.

76.Готовий довіритися кожному.

77.Легко соромиться.

78.Незалежний.

79.Егоїстичний.

80.Ніжний, м'якосердий.

81.Легко піддається впливу інших.

82.Поважний.

83.Справляє враження на оточуючих.

84.Добросердечний.

85.Охоче приймає поради.

86.Має талант керівника.

87.Легко попадає в халепу.

88.Довго пам'ятає образи.

89.Легко піддається впливу друзів.

90.Сповнений духу суперечності.

91.Псує людей надмірною добротою.

92.Занадто поблажливий до оточуючих.

93.Пихатий.

94.Прагне завоювати прихильність кожного.

95.Легко захоплюється, схильний до наслідування.

96.Охоче підкоряється.

97.З усіма погоджується.

98.Піклується про інших на збиток собі.

99.Дратівливий.

100.Сором'язливий.

101.Надмірно готовий підкорятися.

102.Дружелюбний, доброзичливий.

103.Добрий, вселяє впевненість.

104.Холодний, бездушний.

105.Прагне до успіху.

106.Нетерплячий до помилок інших.

107.Прихильний до всіх без винятку.

108.Суворий, проте справедливий.

109.Усіх любить.

110.Любить, щоб про нього піклувалися.

111.Майже ніколи і нікому не заперечує.

112.М'якотілий.

113.Інші думають про нього доброзичливо.

114.Впертий.

115.Стійкий та крутий, де треба.

116.Може бути щирим.

117.Скромний.

118.Здатний сам потурбуватися про себе.

119.Скептик.

120.В'їдливий, насмішкуватий.

121.Нав'язливий.

122.Злопам'ятний.

123.Любить змагатися.

124.Намагається ужитися з іншими.

125.Невпевнений у собі.

126.Намагається розрадити кожного.

127.Займається самобичуванням.

128.Нечутливий, байдужий.

19. Методика дослідження властивостей темпераменту

(В.М.Русалова)

Мета дослідження: визначення рівнів ергічності, пластичності, темпу та емоційності як властивостей темпераменту.

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник В.М.Русалова, складений із 105 запитань, бланк для відповідей, ручка.

Процедура дослідження. Дослідження властивостей темпера­менту за допомогою тесту-опитувальника можна здійснити як з одним обстежуваним, так і з групою. Під час роботи із групою кожного належить забезпечити тестом-опитувальником та блан­ком для відповідей.

До завдання експериментатора входить забезпечення умов са­мостійності відповідей обстежуваних і читання інструкцій.

Інструкція обстежуваному: «Вам запропоновано дати відповідь на 105 запитань. Запитання спрямовано на з'ясування вашого звичного способу поведінки. Намагайтеся пригадати типові ситу­ації і дайте першу-ліпшу відповідь, яка спаде вам на думку. Відпо­відайте швидко і точно. Пам'ятайте: немає «гарних» чи «поганих» відповідей. Якщо ви обрали відповідь «так», то поставте хрестик (чи галочку) у графі «так» на бланку для відповідей біля відповід­ного номера запитання. Якщо ви обрали відповідь «ні», поставте хрестик (чи галочку) відповідно у графі «ні».

Тест-опитувальник

1. Чи рухлива ви людина?

2. Чи завжди ви можете відразу, без великих роздумів, вклю­читися у розмову?

3. Чи надаєте ви перевагу самоті порівняно з великою компа­нією?

4. Чи відчуваєте ви постійну потребу діяльності?

5. Ваша мова звичайно повільна і некваплива?

6. Чи вразлива ви людина?

7.Чи часто ви не можете заснути через те, що посперечались
із друзями?

8. Ви завжди бажаєте займатися у вільний час чим-небудь?

9. Чи часто ваша мова передує вашій думці під час розмови з
іншими людьми?

10. Чи дратує вас швидка мова співрозмовника?

11.Чи почувалися б ви нещасною людиною, коли б на трива-
лий час вас було позбавлено можливості спілкуватися з людьми?

12. Ви коли-небудь запізнювалися на побачення чи на роботу?

13.Чи подобається вам швидко бігати?

14.Чи дуже ви хвилюєтеся через розлад у роботі?

15.Чи легко вам виконувати роботу, яка вимагає тривалої уваги та великої зосередженості?

16.Чи важко вам говорити дуже швидко?

17.Чи часто ви відчуваєте занепокоєння, що виконали роботу не так, як треба?

18.Чи часто ваші думки перескакують з однієї на іншу під час розмови?

19.Чи подобаються вам ігри, які вимагають швидкості та спритності?

20.Чи легко ви можете знайти інші варіанти вирішення відо­мого завдання?

21. Чи зазнаєте ви почуття неспокою, якщо вас неправильно зрозуміли під час розмови?

22.Чи охоче ви виконуєте складну відповідальну роботу?

23.Чи буває, що ви говорите про речі, на яких не розумієтеся?

24.Чи легко ви сприймаєте швидку мову?

25.Чи легко вам виконувати одночасно дуже багато справ?

26. Чи виникають у вас конфлікти з друзями через те, що ви сказали їм щось не обміркувавши?

27. Чи надаєте ви перевагу неважким справам, які не вимага­ють від вас багато енергії?

28.Чи легко ви засмучуєтеся, коли виявляєте незначні не­доліки у своїй роботі?

29.Чи полюбляєте ви сидячу роботу?

30.Чи легко вам спілкуватися з різними людьми?

31.Ви завжди надаєте перевагу роздуму, зважуєте всі «за» і «проти» і тільки тоді висловлюєте свою думку?

32.Чи всі ваші звички гарні та бажані?

33.Чи швидкий у вас рух рук?

34. Ви завжди мовчите і не контактуєте, коли перебуваєте в то­варистві малознайомих людей?

35.Чи легко вам переключатися з одного варіанта вирішення завдання на інший?

36. Чи схильні ви іноді перебільшувати у своїй уяві негативне ставлення близьких Вам людей?

37.Ви говірка людина?

38. Вам звичайно легко виконувати справу, яка вимагає миттєвої реакції?

39.Ви звичайно говорите повільно, без запинки?

40.Чи хвилюють вас побоювання, що ви не можете виконати якусь роботу?

41. Чи легко ви ображаєтеся, коли близькі люди вказують на ваші особисті недоліки?

42.Чи відчуваєте ви потяг до напруженої, відповідальної діяль­ності?

43.Чи вважаєте ви свої рухи повільними і неквапливими?

44.Чи бувають у вас думки, які б ви хотіли приховати від інших?

45. Чи можете ви без тривалих роздумів задати делікатне запи­тання іншій людині?

46.Чи подобаються вам швидкі рухи?

47.Чи легко ви генеруєте нові ідеї?

48.Чи хвилюєтеся ви перед відповідальною розмовою?

49.Чи можна сказати, що ви швидко виконуєте доручену вам справу?

50.Чи подобається вам братися за велику справу самостійно?

51.Чи багата у вас міміка під час розмови?

52. Якщо ви пообіцяли що-небудь зробити, то чи завжди ви виконуєте обіцяне незалежно від того, зручно вам це чи ні?

53. Чи ображаєтеся ви через те, що люди, які вас оточують, по­водяться з Вами значно гірше, ніж це може бути?

54.Ви звичайно віддаєте перевагу виконанню одночасно тільки однієї операції?

55.Чи подобаються вам ігри, які відбуваються у швидкому темпі?

56.Чи багато у вашій мові тривалих пауз?

57.Чи легко вам внести пожвавлення до компанії?

58. Чи відчуваєте ви звичайно в собі надлишок сил, бажаючи зайнятися якою-небудь важкою справою?

59.Вам звичайно важко переключити увагу з однієї справи на іншу?

60. Чи буває так, що у вас на тривалий час псується настрій через те, що зірвано заплановану справу?

61. Чи часто ви не можете заснути через те, що щось негаразд у справах, пов'язаних з роботою?

62.Чи подобається вам бути у великій компанії?

63.Чи хвилюєтеся ви, коли з'ясовуєте стосунки з друзями?

64.Чи відчуваєте ви потребу в роботі, яка потребує повної
віддачі?

65.Чи втрачаєте ви іноді самовладання, чи обурюєтеся?

66.Чи здатні ви вирішувати багато справ одночасно?

67.Чи почуваєтеся ви вільно у великій компанії?

68.Чи часто ви висловлюєте своє перше враження, не обмір­кувавши все як слід?

69. Чи непокоїть вас почуття невпевненості в процесі вико­нання роботи?

70. Чи повільні ваші рухи, коли ви майструєте що-небудь?

71. Чи легко ви переключаєтеся з однієї роботи на іншу?

72. Чи швидко ви читаєте вголос?

73. Чи розпускаєте ви іноді плітки?

74. Ви мовчазні, коли перебуваєте в колі друзів?

75. Чи маєте ви потребу в таких людях, які могли б вас підба­дьорити, розрадити?

76. Чи охоче ви виконуєте багато всіляких доручень одночасно?

77. Чи охоче ви виконуєте роботу в швидкому темпі?

78. Чи у вільний час ви звичайно відчуваєте потяг до спілку­вання з людьми?

79. Чи часто у вас безсоння через невдачі на роботі?

80. Чи тремтять у вас іноді руки під час сварки?

81. Чи довго ви подумки готуєтеся перед тим, як висловитися?

82. Чи є серед ваших знайомих люди, які вам не подобаються?

83. Чи ви звичайно надаєте перевагу легкій роботі?

84. Чи легко ви ображаєтеся через дрібниці під час розмови?

85. Чи ви звичайно першим у компанії вирішуєте почати роз­мову?

86. Чи відчуваєте ви потяг до людей?

87. Чи схильні ви спочатку все обміркувати і лише потім гово­рити?

88. Чи часто ви хвилюєтеся з приводу своєї роботи?

89. Чи завжди ви платили б за перевезення багажу в транспорті, якби не побоювалися перевірки?

90. Чи тримаєтеся ви на вечірках або в компанії відокремлено?

91. Чи схильні ви перебільшувати у власній уяві невдачі, пов'язані з роботою?

92. Чи подобається вам швидко говорити?

93. Чи легко вам утриматися від висловлення ідеї, яка негадано у вас виникла?

94. Чи надаєте ви перевагу повільній роботі?

95. Чи хвилюєтеся ви через найдрібніші негаразди в роботі?

96. Ви надаєте перевагу повільній, спокійній розмові?

97. Чи часто хвилюєтеся через помилки в роботі, які ви зробили?

98. Чи здатні ви виконувати тривалу роботу?

99. Чи можете ви, не довго думаючи, звернутися з проханням до іншої людини?

100.Чи часто вас непокоїть почуття невпевненості в собі?

101.Чи легко ви беретеся за виконання нових завдань?

102.Чи стомлюєтеся ви, коли доводиться довго говорити?

103.Чи надаєте ви перевагу роботі без напруження?

104.Чи подобається вам різноманітна робота, яка потребує переключення уваги?

105. Чи подобається вам тривалий час бути на самоті

Бланки для відповідей виготовляють із стандартних аркушів паперу чи з довгих смужок шириною 6-7 см.

Орієнтовно їхня структура має такий вигляд:

№ запитання	Відповіді		№ запитання	Відповіді
	так	ні			так	ні
			Прізвище, ініціали

Обробка результатів

Мета обробки результатів - обчислення ряду показників вла­стивостей темпераменту: ергічності, соціальної ергічності, плас­тичності, соціальної пластичності, темпу, емоційності, соціальної емоційності і контролю з питань соціальної бажаності. Величини показників підраховуються за кількістю збігань з відповідями «так» чи «ні», які подано в ключі.

Ключ

Ергічність (Ер): відповіді «так» на запитання № 4, 6, 15, 22, 42, 50, 58, 64, 98; відповіді «ні» на запитання № 27, 83,103.

Соціальна ергічність (СЕр): відповіді «так» на запитання № 11, 30, 57, 62, 67, 78, 86; відповіді «ні» на запитання № 3, 34, 74, 90, 105.

Пластичність (77): відповіді «так» на запитання № 20, 25, 35, 38,47, 66, 71, 76, 101; відповіді «ні» на запитання № 54, 59.

Соціальна пластичність (СП): відповіді «так» на запитання № 2, 9,18, 26, 45, 68, 85, 99; відповіді «ні» на запитання № 31, 81, 87, 93.

Темп (Т): відповіді «так» на запитання № 1, 13, 19, 33, 46, 49, 55, 77; відповіді «ні» на запитання № 29, 43, 70, 94.

Соціальний темп (СТ): відповіді «так» на запитання № 24, 37, 39, 51, 72, 92; відповіді «ні» на запитання № 5, 10, 16, 56, 96, 102.

Емоційність (Ем): відповіді «так» на запитання № 14, 17, 28, 40, 60, 61, 79, 88, 91, 95, 97.

Соціальна емоційність (СЕм): відповіді «так» на запитання № 6, 7, 21, 36, 41, 48, 53, 63, 75, 80, 84, 100.

Контрольні запитання на соціальну бажаність (К): відповіді «так» на запитання № 32, 52, 89; відповіді «ні» на запитання № 12, 23, 44, 65, 73, 82.

 

Аналіз результатів

Відповіді на цей тест-опитувальник надають можливість ха­рактеризувати темперамент як систему формальних змін у пове­дінці, які відображають 4-блокову структуру функціональної сис­теми людини:

—блок аферентного синтезу, якому відповідає ергічність;

—блок програмування, який представлено пластичністю;

—блок виконань, якому відповідає темп;

—блок зворотного зв'язку, якому відповідає емоційна чутливість.

У кожній шкалі темпераменту виділено дві підпікали: предмет­но-орієнтована та суб'єктивно-орієнтована (комунікативна). Вони відображають дві сфери взаємозв'язку людини і навколишнього середовища: предметний світ і суспільство, тобто діяльність і спіл­кування.

Показник Ер — предметна ергічність. Характеризує рівень по­треби людини в освоєнні предметного світу, жагу діяльності, пра­гнення до розумової та фізичної праці, ступінь залучення до тру­дової діяльності.

Показник СЕр — соціальна ергічність. Відображає рівень по­треби в соціальних контактах, засвідчує спрямованість на засвоєн­ня соціальних форм діяльності, прагнення бути лідером, вказує на компанійськість, на залучення до соціальної діяльності.

Показник 77 — пластичність. Це показник ступеня легкості або труднощів переключення з одного предмета на інший, швид­кого переходу з одних способів мислення на інші в процесі взає­модії з предметним середовищем, прагнення до різноманітних форм предметної діяльності.

Показник СП — соціальна пластичність. Допомагає з'ясувати ступінь легкості чи труднощів переключення уваги в процесі спілкування з однієї людини на іншу, схильність до різноманітних комунікативних програм і до готових форм соціального контакту.

Показник Т - темп. Показує швидкісні особливості людини. Вказує на швидкість виконання окремих операцій, на швидкість моторно-рухових актів під час виконання предметної діяльності.

Показник СТ — соціальний темп. За його допомогою можна з'ясувати швидкісні характеристики мовнорухових актів у процесі спілкування.

Показник Ем — емоційність. Застосовується для з'ясування емоційної чутливості до розбіжностей між запланованим, жаданим та результатами реальної предметної дії, тобто чутливості до нев­дач у роботі.

Показник СЕм — соціальна емоційність. Питання, що відпові­дають соціальній емоційності, стосуються емоційної чутливості у комунікативній сфері: чутливості до невдач у спілкуванні, до оці­нок оточуючих людей.

Показник контролю соціальної бажаності К - це показник щирості відповідей. Відповіді, які збігаються, характеризують ступінь викривлення тих, хто відповідає, інформації про себе. Чим біль­ший показник, тим менше щирості, та чим він менший, тим більш достовірними є інші показники темпераменту. Вважається, що опитуваний був щирим і чесним із собою, якщо К не перевищує 5.

Рівень кожної властивості обстежуваного темпераменту оціню­ється окремо. При цьому якщо той чи інший показник має вели­чину в межах 0-3, то це говорить про низький рівень, якщо 4-8 — про середній, якщо 9-12 - про високий.

Добре знання студентами властивостей особистого темпера­менту допомагає їм краще прогнозувати свою поведінку, розрахо­вувати терміни виконання взятих на себе завдань, розуміти причи­ни ускладнень у стосунках з людьми, а бажаючі самовдосконалю­ватися матимуть змогу краще орієнтуватися в тому, на що у своїй поведінці в першу чергу слід звернути увагу.

Дослідження властивостей темпераменту може бути уточнюю­чим засобом, коли виникли сумніви в діагностиці типу темпера­менту за допомогою інших методик. Якщо при цьому уточнюють­ся дані дослідження завдання № 30, то цей тест-опитувальник ба­жано використовувати не раніше, ніж через тиждень після запо­внення опитувальника Г.Айзенка.

 

 

ДОДАТКИ

 

 

Додаток 1

 

Психологічне забезпечення роботи практичного психолога в психоневрологічних установах

1.Зміст роботи психолога в психоневрологічних установах.

2.Оцінка структури і ступеня нервово-психічних розладів.

3.Участь в експертній робогі.

Ці рекомендації складені в Ленінградському науково-дослідно­му психоневрологічному інституті ім. В.М.Бехтерева Е.Ф.Бажиним, В.М.Воловиком, Б.Д.Карвасарським, В.А.Мурзенко, І.М.Тонконо­гим за участю Ю.Ф.Полякова (Інститут психіатрії АМН СРСР).

Медична психологія представляє дисципліну, що розвивається на стику двох областей науки про людину — психології та медици­ни. Предмет медичної психології складає застосування методів психології для вивчення психічних проявів хвороб; особливостей особистості хворого і його відносин; ролі психічного фактора в розвитку, лікуванні, попередженні захворювань. Важливими розді­лами медичної психології є патопсихологія, нейропсихологія, пси­хологічні основи психотерапії і реабілітації хворих.

Медичний психолог стає усе більш звичною фігурою в психіат­ричних і психоневрологічних установах нашої країни і все частіше залучається до рішення не тільки складних діагностичних питань, але і до участі в судово-психіатричній, лікарській, трудовій та ін­ших видах експертизи, до розробки трудових рекомендацій і про­форієнтації хворих та інвалідів. У ряді університетів здійснюється спеціальна підготовка медичних психологів. У багатьох психіат­ричних установах організовані психологічні лабораторії.

Успіхи психологічної науки створюють необхідні передумови для ефективної участі медичних психологів у практичній роботі лікувальних установ, підвищують їхній авторитет як фахівців.

Розвиток концепції реабілітації, стрижневим принципом якої є апеляція до особистості хворого, по-новому порушив питання про місце і роль психологів у діяльності психіатричних установ, іс­тотно розширив завдання, що стоять перед ними. Особливого зна­чення набуває, зокрема, питання про залучення психологів до учас­ті не тільки в діагностичному процесі, але й у проведенні психоте­рапевтичної і психокорекційної роботи, якій приділяється важлива роль у системі відновлювального лікування.

Патопсихологія є розділом медичної психології, що знаходиться на стику з психопатологією і психіатрією. її основним завданням е вивчення патології психічної діяльності й уточнення її загальних закономірностей.

Ці методичні рекомендації висвітлюють зміст роботи медич­них психологів у практичних психіатричних і психоневрологічних установах, уточнюють їхні функції, містять характеристику основ­них форм і методів їхньої роботи. На основі наявного досвіду роз­робляють напрями розвитку медико-психологічної служби в пси­хіатрії. Методичні рекомендації розраховані не тільки на медичних психологів, але також на керівників психіатричних установ і лікарів-психіатрів, від яких залежить раціональне використання медичних психологів і організація умов для їхньої роботи.

 

 

1. Зміст роботи медичного психолога в психоневрологічних установах

Основним завданням медичного психолога в психоневрологічних і психіатричних установах є його участь у діагностиці, лікуванні і соціально-трудовому пристосуванні хворих — у співробітництві з лікарями й іншими фахівцями цих установ. Психолог вкладає у діагностичний і лікувальний процеси свої професійні знання про закономірності психічної діяльності і поведінку людини в нор­мальних умовах і в стресовій ситуації, про їхню залежність від взаємин людини з її оточенням і про методи, що дозволяють їх ви­явити і психологічно коригувати.

Внесок психолога в діагностичний процес полягає як у вияв­ленні особливостей структури і характеру нервово-психічних роз­ладів, так і у встановленні психологічного аспекту порушення і ме­ханізмів компенсації, оцінці особистості хворого і системи його значимих відносин. Діапазон цієї роботи психолога визначається питаннями лікаря-психіатра, поставленими перед медико-психо­логічним обстеженням. Відповідаючи на поставлені перед ним пи­тання, психолог може, однак, знайти і надати лікареві додаткову інформацію, що є важливою для уточнення діагнозу, розуміння сутності розладів і можливих підходів до реабілітації хворого. Оче­видно, що умовою ефективності цієї роботи служить правильне розуміння як психологами, так і психіатрами сутності їхньої про­фесійної взаємодії. При цьому важливим є знайомство психіатра з психологічною проблематикою. Психіатр повинен орієнтуватися в можливостях медичної психології. Це дозволяє йому в кожному випадку виділити найбільш адекватну задачу і разом із психологом її сформулювати. У той самий час психолог зберігає самостійність у виборі методів психологічного дослідження. Від медичного пси­холога потрібно не тільки глибоке знання своєї спеціальності, але і достатня поінформованість у питаннях клінічної психіатрії, тісне спілкування з психіатром у процесі дослідження й обговорення з ним як ходу дослідження, так і його результатів. Лікар, шо знає розвиток, протікання і прояв захворювання, може з усією повно­тою оцінити медичне значення інформації, отриманої психологом.

Ще більше потрібно таке тісне співробітництво при проведенні психокорекційної роботи, у якій психолог і психіатр, що визначає завдання і напрям психологічної корекції, повинні, кожен зі своїх професійних позицій, взаємно доповнювати один одного.

Конкретний зміст роботи психолога може широко варіювати в психіатричних установах різного типу (психіатрична лікарня, стаціо­нар для хворих неврозами і межовими станами, психоневрологічний диспансер, лікувально-трудові майстерні й інші спеціалізовані ус­танови для реабілітації психічно хворих та інвалідів) і залежно від контингенту хворих (геріатричні пацієнти, хворі діти, хворі епілеп­сією і т.д.). Основні розділи роботи медичного психолога визнача­ються його участю в:

♦ вирішенні завдань диференційної діагностики;

♦ оцінці структури і ступеня нервово-психічних розладів;

♦ діагностиці психічного розвитку і виборі шляхів загально­освітнього і трудового навчання і перенавчання;

♦ дослідженні особистості, соціального середовища і соціальних позицій хворого з метою одержання даних для функціонального діагнозу;

♦ оцінці динаміки нервово-психічних порушень і врахування ефективності терапії;

♦ експертній роботі;

♦ психокорекційній роботі і роботі з реабілітації хворих.

Зазначений поділ завдань багато в чому є умовним. Так, вирі­шення питань диференційної діагностики неможливе без оцінки структури і ступеня нервово-психічних розладів, а встановлення функ­ціонального діагнозу вимагає одночасного врахування клінічних, пси­хологічних і соціальних даних і визначення співвідношення поруше­них і збережених функцій та їхньої динаміки. Наведений перелік не охоплює всіх задач, що можуть виникати в роботі медичного психолога. Перед ним можуть ставитися, наприклад, додаткові зав­дання в області психогігієни, психопрофілактики, санітарної про­паганди, що тут не розглядаються і складають самостійні теми. І, нарешті, не підлягає сумніву, що, крім виконання прямих профе­сійних обов'язків, до завдань медичного психолога входить актив­на пропаганда серед медичних працівників медико-психологічних знань, досвіду та можливостей їхнього практичного використання.

Участь медичного психолога у вирішенні завдань диференційної діагностики. Експериментально-психологічне дослідження як дже­рело додаткових даних для уточнення нозологічного діагнозу може виявитися необхідним у діагностично складних випадках, особливо при атипових з недостатнім клінічним проявом варіантах захворю­вань, у початкових стадіях і в період ремісії. У зв'язку з розвитком екстрамуральної психіатрії і помітним патоморфозом психічних за­хворювань частота стертих, малосимптомних форм значно зросла, і кваліфікаційне судження психолога, засноване на аналізі даних пато- і нейропсихологічних досліджень, здобуває усе більше значен­ня як джерело додаткової інформації про наявність або відсутність тих чи інших характерних порушень психічних процесів і змін вла­стивостей особистості. Найчастіше діагностичні завдання такого роду виникають при необхідності обмеження початкових проявів і млявопротікаючих форм шизофренії від неврозів, психопатії, пато­логічного розвитку особистості й органічних захворювань головно­го мозку, при розпізнаванні стертих або «маскованих» депресій, дисимульованих маревних переживань, деяких форм патології піз­нього віку.

Участь психолога в діагностиці шизофренії вимагає насамперед виявлення процесуальних змін мотиваційної сфери, шо відобража­ються у перебудові ціннісних орієнтацій, в особливостях самооцін­ки, форм спілкування і способів контакту з дійсністю. Це виявля­ється як у відношенні до самого дослідження і його результатів, суперечливих, парадоксальних або відчужених і байдужих, так і в особливостях виконання завдань. Істотне значення має виявлення характерних дисоціативних тенденцій у всіх сферах особистісного функціонування. Незначні зміни особистості при шизофренії, що виявляються названими особливостями, у багатьох випадках є єди­ним раннім критерієм її відмежування від інших клінічно подібних захворювань і часом значно випереджають появу характерних змін у пізнавальній сфері. Зміни індивідуально-мотиваційного компо­нента мислення також найчастіше випереджають перекручування операційної структури пізнавальної діяльності і порушення асоціа­тивного процесу з типовими для шизофренії різноплановістю, прим­хливістю асоціацій, актуалізацією «слабких» ознак та ін. Істотно, що «зісковзування», «шперунги», властиві шизофренії зміни емо­ційності спочатку чітко виявляються лише в умовах функціональ­ного навантаження і виявляються в психологічному експерименті раніше і більш чітко, ніж у звичайній бесіді, а спеціальна орієнтація психологічного експерименту може сприяти активному виявленню специфічних змін психічної діяльності. Запропоновані стимули і сам процес дослідження можуть тим самим шляхом провокувати виявлення прихованих психотичних симптомів, і особливо готов­ності до шизофренічного марення.

Психолог не повинен, однак, обмежуватися дослідженням тільки патології психічних функцій. Психологічний експеримент створює сприятливі умови для одержання від хворого додаткової інформа­ції як щодо окремих подій, стилю його життя, так і про систему його відносин, знання яких має діагностичну цінність.

При відмежуванні шизофренії від подібних проявів органічних захворювань головного мозку в однаковій мірі справедливо сказа­не вище щодо диференційної діагностики з неврозами й іншими межовими станами. Так само, як і невротики, хворі з органічними захворюваннями головного мозку й їхніми наслідками адекватно,