Взаємодія і психологічний вплив під час ділового спілкування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Взаємодія і психологічний вплив під час ділового спілкування



Взаємодія — це процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів один на одного під час їх діяльності та взаємодії, який породжує причинну зумовленість, або каузальну атрибуцію, (від лат. causa — причина; atribuo — наділяти, приписувати).

Ф.Хайдер вважав, що людям властиво міркувати так: «погана людина має погані риси, добра — гарні риси». Тому і приписуван­ня причин поведінки і рис характеру здійснюється за схемою: «по­ганим» завжди приписуються «погані» вчинки, а «добрим — добрі».

Каузальна атрибуція — це своєрідна суб'єктивна інтерпретація та оцінка людиною причин і мотивів поведінки інших на ґрунті буденного життєвого досвіду. Вона може стосуватись сприймання не тільки окремих людей, а й соціальних груп і самої себе. В екс­периментальних дослідженнях були виявлені такі особливості впливів каузальної атрибуції у спілкуванні:

1. Суб'єктивні чинники (інформаційні, мотиваційні).

2. Пояснення невдалих результатів діяльності зовнішніми чин­никами, а успішних — внутрішніми.

3. Суттєва різниця щодо пояснення людиною власних вчинків і поведінки інших людей.

Міжособисткне сприймання під час спілкування — взаємодія, сприймання (пізнання), обмін інформацією. Сприймання людини людиною під час спілкування позначають терміном «соціальна перцепція», яку ввів Дж.Браунер (від лат. perceptio - сприймання, пізнаваная). Бодальов О.О. зазначає, що характер взаємодії і ре­зультат у спільній діяльності залежить від того, як люди відобра­жають та інтерпретують зовнішність, поведінку, можливості один одного.

Механізм взаєморозуміння. Взаєморозуміння — внутрішня ос­нова і мета спілкування. Складне явище, в якому виокремлюються два рівні. На першому рівні усвідомлюються цілі, мотиви, установ­ки іншої людини як своєї власної. Другий рівень характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, установки іншої людини як свої власні. У дітей, як правило, цей рівень не розвинутий, а тому вони здатні на прояви егоцентризму.

Егоцентризм (від лат. ego — я; centrum — центр кола) — це зо­середженість індивіда тільки на власних інтересах та переживан­нях. Егоцентризм має такі різновиди: пізнавальний, моральний, комунікативний. Другий рівень набувається людиною поступово за рахунок таких механізмів взаєморозуміння, як ідентифікація та рефлексія.

Ідентифікація (від лат. identeficare - ототожнювати) - розуміння іншої людини за рахунок уподібнення себе до неї. Ідентифікація досить тісно пов'язана з іншим механізмом взаєморозуміння — ем-патією.

Емпатія (від грецьк. empathia - співпереживання) — особливий спосіб розуміння іншої людини: домінує не раціональне, а лише емоційне сприйняття її внутрішнього світу. Ситуація «відчувається». Емпатія може бути адекватною і неадекватною. Найтиповіші форми емпатії — співпереживання і співчуття.

Співпереживання передбачає переживання іншим тих самих почуттів так, нібито ситуація була особистою у людини, яка спів­переживає і може діяти.

Співчуття в емпатії - це переживання негараздів інших без­відносно до власного стану.

Рефлексія (від лат. reflexio - відображення, звернення назад) -взаємне усвідомлення діючим індивідом того, як кожен сприй­мається партнером у спілкуванні, подвійне, глибоке і послідовне взаємовідчуття.

У повсякденному житті люди не завжди знають справжні при­чини поведінки іншої людини, а тому здатні наділяти, приписува­ти оточуючим властивості з попереднього свого досвіду, аналізу власних мотивів. Цей феномен у психології має назву «каузальна атрибуція» (див. вище).

Установка у сприйманні людини людиною має суттєве зна­чення, особливо щодо враження про незнайому людину.

Експеримент О.О.Бодальова повною мірою відтворює ефект установки на сприймання людини. Одну й ту саму фотографію по­казали студентам двох різних груп, але першій групі було повідом­лено, що ця людина є видатним вченим, а другій - злочинцем. Відповідно словесний портрет у першій групі характеризував підборіддя як свідчення сили волі, глибоко посаджені очі - глиби­ну думки, і навпаки, в другій групі цю людину описували так: злісний вираз очей, а випнуте підборіддя - рішучість іти до кінця в злочині. Такі факти пов'язані зі сприйняттям людини стереотипно.

Стереотип - специфічне, спрощене, майже автоматичне відо­браження «узвичаєним шляхом» у свідомості своїх дій, поведінки, ставлення за своїм досвідом на підставі обмеженої інформації. На­приклад, стереотип певної професії (вчителі - нотації, бухгалтери -педанти тощо).

На ґрунті стереотипів формуються ефекти міжособистісного сприймання — ефекти ореолу, первинності та новизни.

Суть ефекту ореолу полягає в тому, що загальне сприймання, враження веде до позитивної оцінки всіх інших якостей людини і навпаки. Образ, який існував раніше, відіграє роль ореолу, що за­важає бачити дійсні, об'єктивні риси.

Ефект первинності спостерігається в тому разі, коли людина сприймається вперше, і саме тут найбільше впливає попеедня ус­тановка. Коли ж ми спілкуємося із знайомою особою, то нова інформація про людину стає найбільш вагомою.

Вчені вважають, що у 90% ми оцінюємо людину з першого по­гляду - «подобається» або «ні», і надзвичайно важко потім змінити перше враження.

Отже, стереотипи і ефекти міжособистісного спілкування відо­бражають схолатизм, спрощеність, емоційну забарвленість. Стерео­типи сприйняття, з одного боку, дають можливість скоротити час ознайомлення, швидко вступити в контакт з людьми різного віку, професій, статі, а з іншого - сприяють спотвореному сприйманню.

Отже, необхідно намагатись адекватно і точно сприймати один одного, що, безумовно, сприяє ефективності спілкування та діяль­ності в практиці менеджерів, викладачів, вихователів.

Об'єктивне сприймання - це сприймання безпосереднє, за умови тільки присутності, без спільної діяльності.

Суб'єктивне сприймання - опосередковане спільною діяльністю, коли предмет діяльності має особистісний смисл.

 

2. Психологічні способи впливу під час спілкування

Вплив здійснюється під час діяльності через спілкування і виз­начається цілями. У стихійних же групах регуляція поведінки здійс­нюється За допомогою специфічних механізмів впливу, які діють і в організованих, об'єднаних спільною діяльністю, але в стихійних вони переважають.

Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим органічніше став­лення до сім'ї, що автоматично спонукає до тих чи інших дій або переживань. І в той самий час ніяке зростання самосвідомості не скасує таких масових форм психічного зараження, як, наприклад, «вболівання» на стадіонах.

Приклади паніки (М.М.Корнєв, А.Б.Коваленко. Соціальна пси­хологія. — С. 111, 112): «Масова паніка у штаті Нью-Джерсі у США ЗО жовтня 1938 р. Г.Уельс «Війна світів» — цикл передач і репор­тажів з місця висадки «войовничих істот, які сіяли смерть і руйну­вання». А перед передачею слухачів ознайомили з повідомлення­ми, які начебто надійшли від відомих астронавтів про те, що до Землі наближаються «марсіанські об'єкти». Біля 1 млн 200 тис. чо­ловік пережили стан, подібний до масового психозу, повіривши вторгненню марсіан на Землю».

Український психолог В.О.Моляко розглядає психологічні на­слідки чорнобильської катастрофи, вказує на умови виникнення будь-якої паніки: наявність такого стимулу та дефіцит інформації про подію, особливо інформації вірогідної, водночас надлишок ін­формації неперевіреної з неофіційних (здебільшого чуток) джерел.

Люди в паніці виявляють такі особливості поведінки:

1. неадекватну оцінку ситуації, перебільшення небезпеки, пра­гнення врятуватися втечею;

2. підвищену метушливість, хаотизм поведінки або її загальмованість;

 

3. зниження дисципліни, працездатності;

4. пошук заспокійливих засобів (ліки, алкоголь);

5.прагнення одержати інформацію, а отже, підвищення інтересу до всіх повідомлень, чуток, новин.

Як же попередити паніку?

—організувати ефективне керівництво, якому довіряють;

—подавати правдиву інформацію з попереджувальними заходами;

—знати функціональні обов'язки членів груп з інформуванням про обставини, причини тощо;

—діяти навмисно рішуче та інтенсивно;

—переключити увагу, подати команду «Стій! Назад!».

 

Види психологічного впливу

Види впливу Визначення Засоби впливу
1.Переконання Свідома, аргументована дія на іншу людину або групу людей з метою зміни їх­нього судження, відношен­ня, наміру чи рішення Ясні, чітко сформульовані аргу­менти, пред'явлені співрозмовни­ку (CP) в прийнятному для нього темпі і зрозумілій термінології (метод розгорнутої аргументації); відкрите визнання як сильних, так і слабких сторін рішення дає можливість зрозуміти CP, що іні­ціатор впливу бачить обмеження цього рішення (метод двосторон­ньої аргументації); отримання згоди на кожному кроці доказів (метод позитивних відповідей Сократа)
2. Самопросування, самовисування Демонстрація своєї компе­тентності та кваліфікації (щоб оцінили, замітили і завдяки цьому отримати переваги) при відборі кан­дидатів на посаду, стажу­вання тощо Реальна демонстрація своїх мож­ливостей; показ сертифікатів, дипломів, па­тентів, офіційних відповідей, дру­кованих робіт тощо; розкриття своїх особистих цілей; формування своїх запитів і умов
3. Навіювання (сугестія) Свідомий не аргументова­ний вплив на людину або групу людей з метою зміни їх стану, відношення, схиль­ності до певних дій Володіння методом гіпнозу; особливі індивідуальні якості; особистий авторитет; використання умов і оточення, які посилюють сугестію (приглу­шене освітлення, ритмічні звуки, ритуальні дотики та ін.); вибір партнерів, які найбільше під­даються впливу
4.Зараження Передача свого стану або відношення іншій людині або групі, котрі якимось чином (немає пояснення яким) переймають цей стан або відношення. Стан мо­же передаватись як мимо­волі, так і довільно Висока динаміка і енергійність особистої поведінки; артистизм; інтеграційне залучення партнерів; поступове нарощування інтенсив­ності дій; індивідуалізований погляд в очі; торкання і тілесний контакт
5. Наслідування Здатність визвати бажання бути подібним до себе. Та­ка здатність може виявля­тись як мимоволі, так і ви­користовуватися довільно Публічне визнання (популярність); демонстрація високої майстерності; приклад відважності, милосердя, служіння ідеї; новаторство; особистий «магнетизм» тяжіння; «модна» поведінка і оформлення зовнішності; 1 призов до наслідування
6. Схильність Формування і розвиток \ співбесідника позитивногс відношення до себе Прояви ініціатором особистої не-f звичайності і привабливості; (демонстрація схильності, пози­тивного відношення, наслідування; сприятливі судження про CP; надання CP певних послуг
7. Прохання Звернення до CP з меток задоволення потреби чи бажання ініціатора впливу Ясне і ввічливе формулювання; прояви поваги до відмови, якщо виконання прохання незручне або суперечить особистим цілям
8. Примус Вимога виконати розпоря­дження CP, яке підкріплене відкритими або приховани­ми погрозами. Суб'єктивно примус переживається іні­ціатором як особистий тиск, a CP — як тиск з боку іні­ціатора або ж обставин Об'ява жорстоко і немилосердно визначених термінів і способів виконання роботи без будь-яких пояснень і обгрунтувань; заборона і обмеження на обгово­рення; залякування можливими наслід­ками; загроза покаранням, у грубих формах — фізична розправа
9. Деструктивна критика Висловлювання зневажли­вих чи образливих суджень про особистість або грубе агресивне засудження, ос­міювання справ і вчинків. Руйнівність такої критики в тому, що вона не дає змогу «зберегти обличчя», відволікає сили на бороть­бу з негативними емоція­ми, віднімає віру в себе Приниження особистості партне­ра («Ти все одно не зрозумієш»); висміювання того, що людина не здатна змінити (зовнішність, соці­альне і національне походження, швидкість реакцій, тембр голосу); додаткове приголомшення спра­ведливою критикою, коли люди­на пригнічена невдачею
10. Ігнорування   Навмисна неувага, розсія­ність до партнера, його висловлювань і дій.. Сприймається як ознака зневажливості і неповаги, однак в деяких випадках ігнорування є тактичною [юрмою відповіді на неактовність партнера Демонстративний пропуск слів партнера «мимо вух»; невербальна поведінка свідчить про неуважність; невиконання обіцянок (або з запізненням) без пояснень; раптова зміна теми розмови

 

11. Маніпулювання Скрите від CP спонукання до переживань, певних ста­нів, зміни відношень, рі­шень, дій, які необхідні для досягнення ініціатором своїх цілей. При цьому для мані­пулятора важливо, щоб CP вважав ці думки, почуття, рішення і дії особистими, а не «наведеними» ззовні та признавав себе відповідаль­ним за них Порушення особистого простору; різке прискорення або зменшен­ня темпу бесіди; дратувати, дражнити («Тебе що, так легко розстроїти, знервувати, обманути, підкорити»); підохотити висловлюваннями («На­вряд чи це ти зможеш зробити, ця річ занадто коштовна, щоб ти зміг купити її»); «невинний» обман, введення в оману; замасковані під малозначимі і ви­падкові висловлювання оговору й брехні, які можуть бути прийняті як непорозуміння; перебільшена демонстрація своєї слабкості, недосвідченості, неком­петентності (дурості), щоб розбу­дити прагнення у CP допомогти, розкрити цінну інформацію; «невинний» шантаж («дружні» натя­ки на помилки, нагадування «старих» гріхів або особистих таємниць)

 

 

Функції та етапи бесіди

Бесіда— це форма спілкування (СП), яка застосовується з ме­тою обміну думками, інформацією, почуттями і спрямована на ак­тивізацію щодо співробітництва або ж впливу.

Функції ділових бесід

- Обмін інформацією;

- Пошук і розробка ідей;

- Формування перспективи;

- Підтримка ділових контактів;

- Контроль і координація;

- Стимулювання.

- Розв'язання актуальних завдань;


 

Спілкування в аудиторії Спілкування однієї людини з групою 3 метою передачі інформації, 3J^fV. Аудиторія (приміщення і люди) - Включеність в один вид мовленнєвої діяльності (слухання). - Вплив однієї й тієї самої інформації. - Встановлення особистісно-зорієнтованого зв'язку з лектором. - Наявність прямих візуальних контактів. - Одночасність присутності слухачів. Психологічні умови спілкування в аудиторії: - Орієнтація на конкретну аудиторію. - Мотивація (потреби, мотиви, емоції, інтереси) — комунікативна і пізнавальна. - Цілеспрямованість
Форми спілкування. Колективне обговорення     Форми активного навчання: - лекція; - семінар; - бесіда; «круглий стіл»; - консультації; - конференції; - практичні заняття; - навчально-методичні ігри з метою формування готовності до творчого навчання професійних дисциплін; - «мозковий штурм» (7-12 осіб, до ЗО хв.); - соціально-психологічний тренінг
Дискусії — з'ясування істини через співставлення різних поглядів.   Етапи: - підготовка; - основний; - заключний; Успіх: - не більше 3 год.; - мотивація; інформованість; - інтерес; - умови; - підсумки
Збори — спільне осмислення проблеми.   Мета: - інформаційна; - переконання; - розважальна;   Успіх: - дбати про слухачів; - вміти поставити себе на їхнє місце
Наради - спосіб спільного обговорення аналізу прийняття рішення; - не більше 10-12 год.; - заздалегідь оговорена тема; - авторитет головуючого; - управління (план, контроль, організація, забезпечення, мотивація); - підсумки
Переговори — обмін думками з певною діловою метою;   - аналіз ситуації;   - планування;   - дискусія; підсумки
Бесіди - індивідуальні; - групові;   - ритуальні; - глибинно-особистісні;   - ділові

Етапи бесіди     Вихід із контакту доброзичливість; - «Ми»; подальше співробітництво; - встати; провести
Обговорення проблеми, прийняття рішення - слухати і чути; - від монологу до діалогу; - дати висловитись; - інформувати чітко, ясно, послідовно; - враховувати психологічні особливості (тип темпераменту, вік, стать, мислення); - коректно доказати; - підкріпити логіку; - момент закінчення; - мінімальна мета і альтернативне рішення; - добровільна згода; - не показати розслабленості; - закінчити бесіду найсильнішим аргументом
Орієнтація в ситуації і людях - предмет бесіди; - середовище; - Е ± стан - тривалість; індивідуальність (типологія, стать, вік); - технічне, соціально-психологічне забезпечення; Методи розслаблення: - прохання про допомогу; - розповідь про себе; - пожартувати; - переключити увагу; - нейтральні запитання. Орієнтація на слухання: - мета; - регуляція взаємин; - збір інформації; - засоби СП; - планування стратегії і тактики
Встановлення контакту     - контакт очей - привітання - знайомство - дистанція Правила: 1. Ім'я 2. Розмова про спільні інтереси 3. «Так» 4. Приємне, цікаве 5. Тон привітний, доброзичливий 6. Не примушувати відразу захищатись
- емоційний, - інтелектуальний; - епізодичний, - постійний; - усвідомлений, - неусвідомлений; - поверхневий, - особистісний; - вербальний, - невербальний; - ефективний, - неефективний
Підготовчий - підбір моменту і місця; - інформація про співрозмовника та предмет бесіди; - атмосфера довіри; -мета, стратегія та тактика; -план, ключові слова, речення; - передбачити позицію, хід бесіди

Класифікація типів співрозмовника (I.E.Фромм)

1. «БУТИ» — реакція безпосередня, продуктивна, вірні собі, впевнені, такі люди не бояться втратити і перемогти будь-якою ціною-, такі люди не суперники, а партнери.

2. «МАТИ» — бажають обов'язково щось отримати від спілку­вання (винагороду, роботу, знання для престижу). Надзвичайно старанно готуються (тема, засоби впливу). Використовують стано­вище, знайомство, зв'язки, зовнішність, нерідко використовують вас, маніпулюють.

Основні абстрактні типи співрозмовників (П.Міцич)

6. Неприступний 7. Незацікавлений 8. «Важливий птах» 9. Чомучка

1. Безглуздий CP

2. Позитивний CP

3. Всезнайка

4. Балакун

5. Боягуз

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.013 с.)