Функції служби психологічного забезпечення в системі МВС



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Функції служби психологічного забезпечення в системі МВС



1.1. За напрямком організації та проведення професійної орієнтації і професійно-психологічного відбору:

1.1.1. Здійснення психологічного діагностування, вивчення особистісних, інтелектуальних якостей кандидатів на службу в органах внутрішніх справ України (у тому числі до складу спеціальних миротворчих підрозділів), навчання в навчальних закладах МВС України, працівників органів внутрішніх справ України, що висуваються на керівні посади або переміщуються на інші посади в системі МВС України.

1.1.2. Підготовка висновків щодо наявності необхідних професійно важливих якостей, ступеня інтелектуально-мотиваційної, психологічної готовності та придатності кандидатів до служби в органах внутрішніх справ України (у тому числі до складу спеціальних миротворчих підрозділів), навчання в навчальних закладах МВС України, працівників органів внутрішніх справ України, що висуваються на керівні посади або переміщуються на інші посади в системі МВС України, а також щодо здатності виконання ними оперативно-службових завдань у різних умовах службової діяльності.

1.1.3. Розроблення професіограм на ґрунті вивчення особливостей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України з метою вдосконалення методів і критеріїв професійно-психологічного відбору кандидатів, прогнозування їх здатності до навчання та виконання оперативно-службових завдань.

1.2. За напрямком здійснення психопрофілактичної роботи та психологічного супроводження служби:

1.2.1. Проведення психодіагностики з метою виявлення в працівників органів внутрішніх справ України станів емоційно-психологічної напруженості, перевтоми, інших негативних психологічних станів.

1.2.2. Організація та проведення психопрофілактичної роботи з працівниками органів внутрішніх справ України. Здійснення корекції психологічної напруженості, перевтоми та інших негативних психологічних станів, організація та забезпечення роботи кабінетів психологічної корекції та регуляції.

1.2.3. Здійснення індивідуально-психологічного консультування керівників органів і підрозділів внутрішніх справ, працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей під час розв’язання їх психологічних та сімейних проблем, а також надання психологічної допомоги молодим працівникам органів внутрішніх справ України в процесі їх адаптації до умов службової діяльності.

1.2.4. Участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій, пов’язаних із загибеллю та самоушкодженнями працівників органів внутрішніх справ України, у тому числі із самогубствами.

1.2.5. Надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ України після їх перебування в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із виконанням оперативно-службових завдань, застосуванням вогнепальної зброї і спецзасобів, отриманням значних психогенних навантажень, зниженням працездатності тощо.

1.2.6. У разі застосування працівниками органів внутрішніх справ України вогнепальної зброї на поразку, а також після їх перебування в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із загибеллю людей, або в разі виявлення в працівника негативного психоемоційного чи психофізіологічного стану за результатами психологічної експрес-діагностики працівники служби психологічного забезпечення мають право тимчасово (терміном до 3 діб) усувати працівників органів внутрішніх справ України від виконання службових обов’язків зі збереженням заробітної плати для надання невідкладної психологічної допомоги та здійснення заходів первинної психопрофілактики з подальшим вирішенням питання про їх допуск до самостійного несення служби.

1.2.7. Обґрунтоване рішення про усунення працівників органів внутрішніх справ України від виконання ними службових обов’язків оформляється психологом у письмовому вигляді та надається керівництву органу, підрозділу внутрішніх справ з обов’язковим ознайомленням даних працівників органів внутрішніх справ України під особистий підпис.

1.2.8. Аналіз причин і умов психологічного травматизму, тілесних ушкоджень чи загибелі працівників органів внутрішніх справ України під час виконання ними службових обов’язків та поза службою, підготовка методичних рекомендацій щодо їх попередження.

1.2.9. Вивчення соціально-психологічного клімату в колективах, надання рекомендацій щодо його поліпшення, а також профілактика та вирішення конфліктних ситуацій.

1.2.10. Надання рекомендацій з питань раціонального розподілу кадрів у колективах з урахуванням індивідуально-психологічних характеристик працівників органів внутрішніх справ України, їх психологічної сумісності з метою ефективного виконання ними оперативно-службових завдань, зміцнення дисципліни і законності.

1.2.11. Участь у роботі атестаційних комісій органів внутрішніх справ України, формуванні резерву кадрів на висунення, проведенні психологічного вивчення працівників органів внутрішніх справ України під час їх переміщення на керівні посади.

1.2.12. Вивчення психологічної сумісності працівників органів внутрішніх справ України та їх готовності до спільної професійної діяльності в складі спеціальних загонів, груп, нарядів, екіпажів тощо. Надання рекомендацій щодо комплектування цих загонів, груп, нарядів, екіпажів.

1.2.13. Розроблення рекомендацій з питань використання в роботі з працівниками органів внутрішніх справ України методів соціально-психологічного, індивідуально-психологічного та реабілітаційного характеру для керівників органів і підрозділів внутрішніх справ та апаратів роботи з персоналом.

1.2.14. Сприяння оптимізації соціально-психологічного клімату в органах і підрозділах внутрішніх справ, надання психологічної допомоги керівництву в процесі розроблення та виконання управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності та зміцнення дисципліни.

1.2.15. Участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій, порушень працівниками органів внутрішніх справ України дисципліни і законності.

1.2.16. Надання консультативної та практичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ України в питаннях взаємодії з різними верствами населення, а також представниками засобів масової інформації.

1.3. За напрямком психологічного супроводження оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України:

1.3.1. Консультування працівників органів внутрішніх справ України з психологічних аспектів оперативно-службової діяльності.

1.3.2. Психологічне забезпечення переговорів зі злочинцями шляхом надання консультативної допомоги працівникам оперативних служб або прийняття безпосередньої участі в їх проведенні.

1.3.3. Складання психологічних портретів осіб, які підозрюються в скоєнні злочинів.

1.3.4. Проведення психологічних експертиз та поліграфних досліджень.

1.3.5. Вивчення потреб органів внутрішніх справ України в психологічних технологіях для різних видів оперативно-службової діяльності, формування замовлень на їх розроблення відповідним навчальним закладам і науковим установам та подальше їх упровадження в практику.

1.4. За напрямком психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС України, здійснення психологічної підготовки та впровадження новітніх психологічних технологій:

1.4.1. Проведення занять у системі службової підготовки працівників органів внутрішніх справ України з психологічної тематики, спрямованих на розвиток професійно значущих психологічних якостей, підвищення психологічної стійкості під час виконання оперативно-службових завдань, особистої дисциплінованості, культури спілкування та чуйного ставлення до громадян.

1.4.2. Консультування керівників органів внутрішніх справ України з питань використання психологічних технологій у роботі з кадрами, прогнозування психологічного стану працівників органів внутрішніх справ України та організації діяльності колективів в екстремальних умовах.

1.4.3. Організація заходів щодо формування в працівників органів внутрішніх справ України психологічної готовності до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях, відповідального ставлення до дотримання правил безпеки в службовій діяльності, передбачливості.

1.4.4. Участь у підборі наставників та надання їм рекомендацій щодо оптимальної адаптації молодих працівників органів та підрозділів внутрішніх справ до умов службової діяльності відповідно до їх індивідуальних особливостей, психологічне супроводження цього процесу, у разі необхідності, надання індивідуальної психокорекційної допомоги, аналіз та узагальнення результатів адаптації до умов служби, розроблення пропозицій та рекомендацій.

Запровадження тренінгових психологічних технологій підготовки працівників органів внутрішніх справ України до умов службової діяльності.

Висновки до 1-го питання

У першому питанні, ми з’ясували основні завдання та функції служби психологічного забезпечення в системі МВС, виокремлені Наказом МВС України від 28 липня 2004 року № 842 «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України».

 

ІІ питання.Робота психолога в установах виконання покарань.

Пенітенціарна (виправна) психологія є одним із найважливіших напрямків діяльності юридичного психолога. Цей розділ психології вивчає закономірності, факти і механізми проявів психіки у окремих засуджених, соціально-психологічні явища в їх середовищі, а також ефективність засобів впливу, які використовують співробітники установ виконання покарань у процесі виконання різних видів покарання.

Для успішної роботи у цій сфері психологу необхідні, на глибоке переконання, знання педагогіки, психології праці, соціальної психології, бо перед установами виконання покарань ставляться складні завдання по перевихованню злочинців, залученню їх до трудової діяльності і адаптації, до нормального існування в суспільстві.

В системі пенітенціарних закладів багатьох розвинутих країн психологічна служба, робота окремих психологів стала невід'ємною частиною їх роботи. Так, наприклад, в Німеччині засуджені проходять поглиблене медичне обстеження ще в тюрмах-розподільниках, а потім ще раз у з зичайній тюрмі. В одній Західних земель цієї країни на 17 тис. засуджених припадає 221 соціальний робітник і 105 психологів (по 160 осуджених на одного психолога).

У США в пенітенціарних установах працює 1350 психологів [70, 228].

 

Перші посади практичних психологів в кримінально-виконавчій системі в нашій країні були введені у 1974 р. у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх. У 1989 ‑ 1991 pp. на базівиправних закладів Пермської і Саратовської області як експеримент були створені психологічні лабораторії (з штатною чисельністю до 5 психологів) для дорослих. З урахуванням позитивних результатів експерименту посади психологів були введені у всі виправні установи країни.

Пенітенціарна психологія багато уваги приділяє вивченню особливості засудженого, факторів, які позитивно впливають на нього і сприяють активному перевихованню особистості. Основними з таких факторів є режим, праця, різні виховні впливи, колектив. Серед злочинців є багато

v невротиків і

v психопатів,

v осіб з легкою дебільністю,

v акцентуаціями характеру та ін.

Для них, крім загальновживаних психологічних впливів, використовуються спеціальні комплексні (в сукупності психологічні, медичні, педагогічні) методи, які вимагають тісної співпраці психологів, педагогів і психіатрів.

Установи виконання покарань мають такі основні цілі:

v покарання;

v виправлення і

v ресоціалізація засуджених.

Виходячи з завдань, основними напрямками роботи визначені такі:

• психологічна діагностика особистісних особливостей кожного засудженого, виявлення дефектів правової соціалізації особистості, а також дефектів у психологічній саморегуляції та наявності граничних нервово-психічних розладів;

• розробка довгострокових програм індивідуально-особистісної і групової психолого-педагогічної корекції засуджених;

• здійснення необхідних заходів психотерапії для осуджених з проявами невротизації і психопатії, неадекватними методами психологічного самозахисту;

• розробка і впровадження нових моделей і принципів виконання і відбування покарань, які базуються на психологічно обґрунтованих критеріях виправлення;

• ресоціалізація ‑ свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

До значущих проблем юридичної психології В.Н. Карандашев відносить профілактику протиправових дій. Особливо важливим є дослідження умов, які можуть викликати протиправні дії після звільнення з виправного закладу.

Одна з важких проблем виправлення злочинців пов'язана з тим, що адміністрація і співробітники установ виконання покарань часто не володіють необхідним рівнем психолого-педагогічних знань і психолого-педагогічної культури. Тому однією із функцій психологів в установах виконання покарань є поглиблення у адміністрації і її співробітників психолого-педагогічних знань.

Реалізація цього завдання ‑ дуже складний процес. Це пояснюється тим, що специфіка умов і змісту професійної діяльності негативно впливає на зміни у особистісних якостях і поведінці співробітників закладу, що проявляється у

v засвоєнні відповідного жаргону,

v наслідування поведінки деяких засуджених,

v втрачається здатність співчувати іншим,

v формується установка на більш жорстоке покарання.

Рукоприкладство, грубіть, застосування спеціальних засобів без явної необхідності ‑ усе це прояви професійної деформації. Протистояти цьому явищу психологу дуже важко, але це дуже необхідна ланка його роботи.

Покарання в установах виконання покарань має супроводжуватись більш тонкими методами психологічного впливу на засудженого, заснованими на знанні індивідуальних особливостей кожного з них. Актуальним є діалог з засудженим як альтернатива репресивним заходом. І в цьому процесі мусить бути тісна взаємодія соціологів, психологів, представників релігії.

Гуманізація кримінально-виправної системи, очевидно, буде здійснюватися через розробку і впровадження більш пом'якшених покарань за злочини, зменшення строків покарання, введення заходів соціального захисту засуджених, альтернатив позбавленню волі, посилення виховного та соціально-психологічного потенціалу в діяльності установ виконання покарань. Все це вимагає глибоких і різносторонніх досліджень проблеми впливу на засуджених, який би забезпечував профілактику їх злочинної діяльності у майбутньому.

Кримінальна психологія, за визначеним В.Л.Васильєва [12], вивчає психологічні закономірності формування злочинної установки і злочинного умислу, психологічні аспекти підготовки і скоєння злочину, створення злочинного стереотипу поведінки; досліджує особистість злочинця і психологічні шляхи впливу. Тут важливо розрізняти з психологічних позицій насильницьку і необережну злочинність. Потрібна участь вчених і досвідчених практиків в нових сферах сучасної кримінальної психології: комп'ютерних злочинах, тіньовій економіці і корупції, організованій злочинності, тероризмі.

Психологія потерпілого вивчає його психологічні особливості до, в момент і після скоєння злочину, а також розробляє рекомендації, які стосуються допиту і психологічного аналізу свідчень потерпілого. Психологія потерпшого тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, соціальною психологією і психологією особистості. Психологічне вивчення особистості потерпілого і його діяльності в стадії попереднього розслідування й суду є дуже важливим, бо сприяє визначенню правильної кваліфікації злочину, дослідженню причин і умов, виявленню нових доказів, всебічному розгляду кримінальної справи. Психологічне дослідження особистості потерпілого і злочинця дозволяють ви­явити причини конфліктної ситуації і підібрати шляхи 'їх подолання.

Психологія неповнолітніх правопорушників ‑ одна з традиційно актуальних проблем кримінальної психології. Своєчасне попередження дитячої і підліткової злочинності - це основа щ профілактики злочинності серед дорослого населення. Розуміння підліткової психології, врахування її на етапі попереднього розслідування і в суді необхідне для правильного визначення складу

терпретувати одержані відомості про свідка, потерпілого; осмис­лювати різні версії про участь учасників злочину.

Співпраця з психологом має велике значення для розслідування організованої злочинності і групових злочинів. Психолог може допомогти виявити структури групи, виявити розподіл в ній ролей, лідерів, сприяти виявленню слабкої ланки у даному угрупу-ванні й ефективному впливу на групу і її членів. Психолог також може допомога самому слідчому подолати негативні і стресові стани, підвищити працездатність, попередити розвиток професійної деформації.

Закон передбачає участь психолога на допиті неповнолітніх правопорушників. Тут психолог може скоригувати формулювання запитань слідчого для адекватного сприйняття їх неповнолітнім, дати оцінку свідченням неповнолітнього свідка, вибрати відповідну тактику проведення допиту, допомогти створити неофіційну атмосферу, знизити можливий стан скутості, недовіри, несприйняття підлітком слідчого. Аналогічні завдання виконує психолог, коли злочин скоюють підлітки з ознаками розумової відсталості, бо усі особливості обвинувачуваного повинні бути враховані для винесення правомірної міри покарання.

Висновки до 2-го питання

У другому питанні, ми розглянули роботу психолога в установах виконання покарань. Для успішної роботи у цій сфері психологу необхідні, на глибокі переконання, знання педагогіки, психології праці, соціальної психології, бо перед установами виконання покарань ставляться складні завдання по перевихованню злочинців, залученню їх до трудової діяльності і адаптації, до нормального існування в суспільстві.

 

ІІІ питання.Психологічна експертиза.

Оцінка ситуації злочину, особистості обвинувачуваного, потерпілого чи свідків ‑ одне з важливих завдань судово-слідчого процесу. Однією з умов об'єктивного висновку є наукова надійність використаних методів. Важливо враховувати і мотиви злочину. Однак ця обставина важка для дослідження, бо мотиви не завжди усвідомлюються злочинцем. У деяких випадках практично відсутні прямі докази мотиву злочину. Для їх встановлення недостатньо звичайних доказів, тоді такі злочини називають безмотивними. Але повністю без мотивних злочинів не буває, тому для їх виявлення можуть бути використані спеціальні знання з психології.

Психологічна експертиза (поняття «експертиза» ‑ буквально „досвідчений”) ‑ один з найскладніших напрямків діяльності практичного психолога. Труднощі цієї роботи полягають у тому, що основні проблеми та галузі, які потребують психологічних експертиз, суттєво відрізняються одна від одної. Крім того, психологічна експертиза висуває підвищені вимоги як до особистісних, моральних якостей психолога, так і до рівня його професійної компетентності. Вивчення дисципліни “Психологічна експертиза в різних галузях психології” сприятиме формуванню у майбутніх психологів свідомого і відповідального ставлення до своєї професії і особистості.

Поняття експертиза ‑ узагальнює різні форми розпізнавання експертами спеціалістами необхідної для використання інформації з її якісним, кількісним, комплексним оцінюванням, яке передбачає сканування даних та їх аналіз за їх вагомими визначними оцінками з метою прийняття рішення.

Експертиза – це соціальна процедура психологічної оцінки окремих визначених ситуацій, надбань людської діяльності чи особистості, яка проводиться відповідно до поставлених замовником завдань (запиту)”.

В.А. Гуружапов під експертизою розуміє “оцінку авторитетними спеціалістами стану об’єкта чи процесу, причини виникнення події чи можливих її наслідків, а також перспектив використання речей, ресурсів чи прийняття конкретних рішень”. У С.Б. Кримського експертиза – це „аналіз інтересів і потреб, цінностей і норм, діяльності і свідомості, названих як феномен людини”. А.В. Фурман та Т.В. Семенюк вказують, що експертиза – це передусім метод обґрунтування експертом реального стану справ у певній сфері суспільного життя, з’ясування ґрунтовності вирішення актуальних завдань тією чи іншою науковою дисципліною (соціологія, дидактика, психологія). Крім того, експертне оцінювання пов’язане з побудовою системи ознак для розпізнання, класифікації й аналізу складних інновацій, вироблення засобів вимірювання дослідних об’єктів при зміні середовища.

Отже, поняття «експертиза» узагальнює різні форми розпізнавання експертами-спеціалістами необхідної для використання інформації з її якісним, кількісним і комплексним оцінюванням, яке передбачає шкалування даних та їх аналіз за вагомими визначеними оцінками з метою прийняття рішення.

Об’єктом ПЕ є психічна діяльність здорової людини (особистість).

Предметом ПЕ є вивчення конкретних психічних процесів, властивостей, станів і механізмів психічної діяльності людини, які мають значення для замовника.

Задум психологічної експертизи в різних галузях психології полягає у допомозі зрозуміти та оцінити інноваційні ідеї.

Мета ПЕ (ціль) ‑ професійна оцінка психічних процесів, психічних станів і особливості особистості в цілому, психологічного аналізу ставлення особистості до ситуації, яка склалася, а також аналізу впливу виявлених психічних особливостей поведінки підекспертного у ситуаціях, що вивчається (злочині і ін.), в оцінці впливу на особистість певних нововведень, досягнень науки і техніки та ін. (Мета ПЕ заключається не в фіксацій особливостей психічної діяльності підекспертного (працівника, учня, студента, свідка, обвинувачуваного, потерпілого)).

Мета експертизи ‑ дати висновок, зроблений на основі відповідної перевірки і оцінки слідчим або судом доказів у даній справі.

Юридичною основою для проведення судово-психологічної експертизи с відповідна постанова слідчого або суду.

Питання, які виносяться на судово-психологічну експертизу.

Приблизний перелік питань для призначення судово-психологічної експертизи.

СПЕ призначається у випадках, коли при з'ясуванні важливих для справи обставин, потрібні спеціальні психологічні знання.

 

У цивільних справах:

Експертиза з фактами шлюборозлучних справ, для визначення постійного місця проживання дитини, та порядку участі батьків в її вихованні:

1. Враховуючи особливості психічного розвитку дитини, індивідуально-психологічні особливості дитини і батьків, особливості існуючих між ними відносин, прихильність, систему цінностей і відносин батьків, стиль виховання, чи можуть індивідуально-психологічні особливості батька, (...), або матері (.. .), чинити негативний вплив на психічний стан і особливості психічного розвитку дитини?

2. З огляду на індивідуально-психологічні особливості дитини та її батьків, чи є психологічно обгрунтована необхідність виключення спілкування окремо проживаючих батьків з дитиною (...)?

Експертиза при скасуванні опіки, встановленні усиновлення (удочеріння):

1. Які індивідуально-психологічні, в тому числі інтелектуальні особливості підекспертного?

2. Яке дійсне відношення підекспертного до батьків, що його виховують, яке сприйняття дитиною даних батьків?

3. Яке ставлення дитини до інших дітей, які виховуються в цій родині, яка їхня психологічна сумісність?

4. Яка психологічна оцінка ситуації життя дитини в цій родині?

5. Яка психологічна оцінка життя дитини в "альтернативній" сім'ї?

6. Як позначиться на психологічному стані дитини передача її з однієї сім'ї в іншу?

Експертиза з визначення факту заподіяння моральної шкоди:

1. Чи є у досліджуваного, а якщо є, то які індивідуально-психологічні особливості, які могли б вплинути на інтенсивність і глибину його суб'єктивних переживань дій і висловлювань відповідача?

2. В якій мірі позначилися дії та висловлювання відповідача на основних показниках психічного стану та діяльності подекспертного?

3. Чи порушена ієрархія основних життєвих цінностей подекспертного, чи не завдано їй шкоди?

4. Чи є ознаки інших несприятливих змін в особистості подекспертного, а якщо є, то в чому вони виражаються?

5. Якщо такі зміни виявлені, чи складаються вони з причинного зв'язку з діями відповідача?

Експертиза у справах про угоди, складені особами з порушеннями волі:

1. З огляду на стан психічного здоров'я в досліджуваного і конкретні обставини укладання угоди (вказати які), чи міг досліджуваний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, їх правові та майнові наслідки?

2. Чи властива досліджуваному підвищена навіюваність?

3. Які індивідуально-психологічні особливості досліджуваного могли істотно вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації?

4. Чи не перебував досліджуваний в момент укладання угоди в будь-якому психологічному стані, що могло суттєво вплинути на його здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними?

У кримінальних справах:

Експертиза неповнолітніх обвинувачуваних:

1. Чи є у неповнолітнього N ознаки відставання в психічному розвитку, не пов'язані з психічним розладом? Якщо так, то в чому конкретно вони виражаються?
2. Враховуючи вікові та індивідуально-психологічні особливості N, а також конкретні обставини досліджуваної ситуації, чи міг подекспертний повною мірою усвідомлювати фактичний характер і значення своїх дій і керувати ними?

3. Чи є у подекспертного індивідуально-психологічні особливості, які могли б суттєвою мірою вплинути на характер його поведінки в ситуації, що цікавить?

Експертиза свідків і малолітніх потерпілих: (призначається у випадках, коли показання свідка (потерпілого) викликають сумніви в силу його малолітного віку, відставання в психічному розвитку, у зв'язку зі складними умовами сприйняття подій і ін.)

1. Враховуючи вікові та індивідуально-психологічні особливості підекспертного, його психологічний стан, а також конкретні обставини досліджуваної ситуації, чи міг досліджуваний правильно сприймати події, що відбуваються, зберігати їх у пам'яті і давати показання?

2. Чи є у досліджуваного ознаки підвищеної навіюваностіі?

3. Чи є у підекспертного схильність до патологічних фантазувань?

4. Які психологічні фактори свідчать на користь достовірності показань досліджуваного, а які ‑ проти?

Експертиза потерпілих у справах про сексуальне насилля: (як правило, призначається в тих випадках, коли жертва сексуального посягання в досліджуваній ситуації веде себе пасивно, згодом не виявляє глибоких емоційних переживань у зв'язку з тим, що сталось. Підставами для призначення експертизи можуть служити відомості про відставання потерпілою в психічному розвитку, наявність у неї психічного стану, що могло суттєво вплинути на її поведінку в досліджуваній ситуації. Враховуються індивідуально-психологічні особливості людини, а також умови виховання.)

1. Враховуючи вікові та індивідуально-психологічні особливості N, його психологічний стан, а також конкретні обставини досліджуваної ситуації, чи міг потерпілий правильно сприймати події, що відбуваються, чинені з ним (з нею) дії, усвідомлювати їх характер і значення?
2. З огляду на рівень психічного розвитку, індивідуально-психологічні особливості і зміст досліджуваної ситуації, чи була досліджувана особа в змозі чинити опір?
3. Які індивідуально-психологічні особливості N могли суттєво вплинути на її поведінку в досліджуваній ситуації?
4. У якому психологічному стані знаходився (лась) потерпілий в досліджуваній ситуації і яким чином його психологічний стан міг вплинути на його поведінку?
5. Чи є у підекспертного індивідуально-психологічні особливості, які могли вплинути на його здатність усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними? (у відношенні неповнолітнього обвинуваченого).
Експертиза фізіологічного афекту та інших емоційних станів:
1. Чи не перебував підекспертний в момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту?
2. Не перебував він у момент здійснення інкрімінованого йому діяння в емоційному стані (стрес, фрустрація, розгубленість), який міг суттєво вплинути на характер його поведінки в досліджуваній ситуації?
3. Чи є у підекспертного індивідуально-психологічні особливості, які могли істотно вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації?
Експертиза по справах про аварії на транспорті та на виробництві:
1. Чи був досліджуваний в момент вчинення інкрімінованого йому діяння в психічному стані, що міг вплинути на якість виконання професійних функцій?
2. Чи був досліджуваний здатний, з огляду на його індивідуально-психологічні особливості і психічний стан, правильно оцінити ситуацію (або її елементи), прийняти правильне рішення і реалізувати його?
Посмертна судово-психологічна експертиза: (призначається в тих випадках, коли слідство (суд) має у своєму розпорядженні відомості про те, що мало місце доведення до самогубства або передбачається інсценування самогубства. Оскільки досліджуються матеріали, що дають непряму інформацію про людину (записи, листи, малюнки загиблого, свідчення рідних та близьких, інших свідків), очевидно, що ступінь доказового значення експертного дослідження буде залежати від повноти матеріалів, що представляються на експертизу.)
1. Чи був чи загиблий в період, що передував смерті, в психічному стані, що сприяє до самогубства?
2. Чи був загиблий в період, що передував смерті, в будь-якому емоційному стані, що міг суттєво вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації, якщо так, то чим цей стан міг бути викликаний?
Судово-психологічна експертиза особистості: (подібна експертиза проводиться в тих випадках, коли слідству (суду) необхідна інформація про психологічні мотиви протиправних вчинків обвинувачуваного. При призначенні експертизи необхідно вказувати, які конкретно психологічні якості цікавлять слідство або суд.)
1. Чи є у обвинуваченого індивідуально-психологічні особливості (інтелектуальні, характерологічні, емоційно-вольові, мотиваційні тощо), які могли істотно вплинути на його поведінку в досліджуваній ситуації?
Дослідження злочинного угруповання:

1. Проводиться у випадках, коли злочин скоєно групою осіб та обвинувачені дають суперечливі відомості про те, хто є лідером угрупування.

2. З огляду на індивідуально-психологічні особливості перерахованих осіб (вказати конкретно), а також обставини скоєного діяння (конкретизувати), хто з них міг бути лідером злочинного угруповання?

Психологічна оцінка стану основних психічних процесів:

Оцінка стану оперативної та довготривалої пам'яті, активності, уваги, особливостей розумової діяльності, вказівка на патологію, якщо така виявляється в ході експериментального дослідження.

Висновки до 3-го питання

У третьому питанні, ми з’ясували що таке психологічна експертиза,її об’єкт та предмет, приблизний перелік питань, які виносяться на судово-психологічну експертизу.

 

Висновки до лекції

На лекції ми з’ясували основні завдання та функції служби психологічного забезпечення в системі МВС, виокремлені Наказом МВС України від 28 липня 2004 року № 842 «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України».

Розглянули роботу психолога в установах виконання покарань. Для успішної роботи у цій сфері психологу необхідні, на глибокі переконання, знання педагогіки, психології праці, соціальної психології, бо перед установами виконання покарань ставляться складні завдання по перевихованню злочинців, залученню їх до трудової діяльності і адаптації, до нормального існування в суспільстві

У третьому питанні, ми з’ясували що таке психологічна експертиза,її об’єкт та предмет, приблизний перелік питань, які виносяться на судово-психологічну експертизу. У сучасних умовах вона дозволяє забезпечити реалізацію принципів державного кримінального процесу, прав і свобод громадян, є важливим засобом підвищення ефективності судового процесу в цілому.

Самостійна робота до теми

1.Т. "Природний" розвиток психолога.

2.П. Проблема професійних деструкцій і кризи розчарування в розвитку психолога.

3.Т. Проблема самотнього й "невизнаного генія" у психології.

Основна література:

1. Савчин М.В., Гавриш З.С. Вступ до спеціальності: Психолог, практичний психолог: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. – 400 с.

2. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ до спеціальності. 2-е вид Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 256 с.

3. Приходько Ю.О. Практична психологія: Введення у професію: Навч. Посібник.2-е вид. – К.: Каравелла, 2010. – 232 с.

Додаткова література:

4. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. - Львів.: “ Новий світ-2000”, 2004

5. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. - Харків, 1996.

6. Варій М.Й. Психологія особистості: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.

7. Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Кряжников Н.С. Введение в профессию “Психолог”.-М.; Воронеж, 2003.

8. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика, - М.; 2002.

9. Григорович Л.А. Введение в профессию “Психолог”.-М.; Тардарики, 2004.

10. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К.; 1990.

11. Немов Р.С. Психология: в 2 кн.- М.; 1994.

12. Панок В.Г., Титаренко Т., Чепелєва Н.В. та ін. Основи практичної психології: Підручник.- К.; Либідь, 2001.

13. Наказ МВС України від 28 липня 2004 року № 842 «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України».



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.231.61 (0.039 с.)