Самостійна робота до теми № 5.

1.П. Психолог у дитбудинках.

2.Т. Зміст роботи психолога в дошкільних установах.

3.П. Робота психолога з батьками.

4.П. Робота з обдарованими дітьми

Основна література:

1. Савчин М.В., Гавриш З.С. Вступ до спеціальності: Психолог, практичний психолог: Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. – 400 с.

2. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ до спеціальності. 2-е вид Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 256 с.

3. Приходько Ю.О. Практична психологія: Введення у професію: Навч. Посібник.2-е вид. – К.: Каравелла, 2010. – 232 с.

Додаткова література:

4. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. - Харків, 1996.

5. Варій М.Й. Психологія особистості: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.

6. Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Кряжников Н.С. Введение в профессию “Психолог”.-М.; Воронеж, 2003.

7. Головин С.Ю. Словарь психолога-практика, - М.; 2002.

8. Григорович Л.А. Введение в профессию “Психолог”.-М.; Тардарики, 2004.

9. Немов Р.С. Психология: в 2 кн.- М.; 1994.

10. Панок В.Г. Концепція психологічної служби в системі освіти України //Барви творчості.- К.; 1995.

11. Панок В.Г., Титаренко Т., Чепелєва Н.В. та ін. Основи практичної психології: Підручник.- К.; Либідь, 2001.

12. Наказ про психологічну службу освіти 2009 р.

 

 

ЛЕКЦІЯ 6

Тема 6

Проблемисоціального, морального та духовного змісту в діяльності практичного психолога

План:

1. Основні рівні розгляду етичних проблем у психології.

2. Етичні проблеми та принципи в науково-дослідній діяльності психолога та практичній психології.

І питання. Основні рівні розгляду етичних проблем у психології.

 

У розгляді основних етичних регуляторів діяльності практичного психолога можна виділити такі рівні:

Правовий рівень ґрунтується на таких документах, як "Загальна декларація прав людини", "Конвенція про права дитини", "Конституція (Основний Закон) України", "Закон України про освіту", "Посадова шструкідя педагога-психолога", й інших нормативних документах, аж до "Кримінального кодексу України". На жаль, багато з цих документів декларативні і побудовані радше за принципом "уникнення небажаного", тобто залишають відкритим питання про те, що ж справедливе. Але й ці документи мало хто знає (особливо в сучасній Україні).

Рівень суспільної моралі відображений в численних (але, на жаль, ще менш однозначних і обов'язкових) етичних "Кодексах", "Статутах" і навіть "Стандартах", де часто проголошують такі принципи, як "не нашкодь", не "навішуй ярликів", "приймай клієнта таким, який він є", "зберігай професійну таємницю (принцип конфіденційності)", де часто підкреслюється "незаперечний пріоритет інтересів клієнта" тощо. Досвід свідчить, що багато з цих принципів все-таки потребує уточнення і коментарів, інакше частина психологів сприймає їх буквально, що нерідко производить до непорозумінь і навіть до конфліктів.

Рівень індивідуальної моралі, який передбачає певну ціннісно-смислову та духовну зрілість психолога. Цей рівень можливий лише тоді, коли у психолога, з одного боку, немає прагнення нав'язувати свій погляд клієнтові, а, з іншого, моральність передбачає і свій власну точку зору (етичний критерій) у ставленні психолога до тих або інших подій навколишнього світу і до самого себе.

При розгляді проблеми моральності можна також виділити дві основні площини: 1) стосунки психолога з клієнтом, що якраз і відображено в різних етичних "Кодексах" і "Статутах"; 2) ставлення психолога до самого себе, до власного уявлення про гідне і справедливе. Друга площина розгляду проблеми неминуче передбачає співвіднесення себе з цінностями суспільства, світу.

Є.А. Климов виділяє такі загальнолюдські цінності, що є основою суспільної та індивідуальної моралі:

постійне поліпшення, репродукція собі подібних (включаючи і турботу про здоров'я, про материнство і дитинство, а також -охорону природи);

поліпшення зовнішнього світу, створення нових засобів виробництва, розширення асортименту товарів і послуг, постійне підвищення їхньої якості;

повага до індивідуальних особливостей кожного, вдосконалення суспільства на основі ідей соціальної справедливості, розвиток правових систем і наближення їх до інтересів і сподівань людей;

вазаємозбагачення, взаємообмін досвідом і відчуттями, що переживаються, розвиток засобів комунікації між людьми, а також вдосконалення засобів залучення людини до культури (включаючи і розвиток психолого-педагогічних наук).

Духовний рівень. Здорова логіка Я-духовного проявляється у повноцінній екзистенції, загальній оптимістичній спрямованості життя до досконалості, гармонії, загальнолюдській універсальності особистості (примноженні талантів), актуальності віри, надії, любові та мудрості, реалізації тенденції бути (духовне і моральне самоствердження і самовираження).

Логіка Я-духовного проявляється на емоційно-ціннісному рівні у:

1) володінні особистістю духовним ідеалом; божественному стані радості; чистоті сумління (відчуття власної гріховності, присугність сповіді та каяття); актуальності вершинних переживань (переживання сенсу житгя, вічності) і глибинних переживаннях (своєї самостійності, індивідуальності, самоцінності), душевному спокої, тихій внутрішній радості;

2) відчутті своєї реальності: спроможності (я досягаю мети, впливаю на світ, змінюю його на краще);

3) єдності з іншими людьми (переконаність, що людина не може жити поза іншими людьми); здатності страждати проблемами всього людства;

4) здатності бути самим собою, стверджувати свою гідність; відчутій внутрішній і зовнішній свободі, яка пов'язана з особистісною відповідальністю;

5) стані творчої піднесеності;

6) постійному спілкуванні з Богом (молитва, сповідь, спокута), самотрансцендентуванні (виході за межі свого "Я");

7) володінні високим духовним потенціалом;

8) відсутності егоїстичного себелюбства, безумовному прийнятті іншого (духовна цінність іншого), відсутності потреби в егоїстичному самоствердженні тощо.

На раціональному рівні логіка Я-духовного проявляється у:

1) ясній свідомості, відчутті спроможності;

2) творчій інтуїції;

3) володінні оптимальним інтелектуальним стилем;

4) володінні духовним ідеалом;

5) постійному самопізнанні тощо.

У поведінці здорова логіка Я-духовного проявляється у:

1) творенні особистістю добра для себе, для рідних, для інших людей, для загального блага; здатності творити милосердя;

2) активній і свідомій боротьбі зі злом; непіддатливості спокусам;

3) правдивій вдячності, покорі, чесності;

4) визначеності та регулюванні життєвого шляху;

5) постійному самовдосконаленні (безперервна робота над собою) та ін.

Протилежною є логіка Я-бездуховного (негативна логіка). Вона проявляється у неповнощнності екзистенції (несамореалізованість, ізоляція від світу та людей, безглуздість, несвобода, деструктивність, конфліктність тощо), логіці мати (володіти багатством, мати владу), відсутності духовного ідеалу, відсутності конструктивного життєвого шляху (стагнація, просте фізичне функціонування, алкоголізм, наркоманія тощо).

На емоційно-ціїн іісному рівні Я-бездуховне проявляється у:

1) відсутності сповіді та каяття;

2) себелюбстві, егоїзмі, потворності, акценті на індивідуальності та одночасній ізольованості від загальнолюдського, зосередженості на власному "Я", насамперед тілесному (відсутність самотрансцендентації, анархічність, несвобода тощо);

На поведінковому рівні Я-бездуховне проявляється у: 1) творенні зла чи потуранні йому;

2) піддаваності гріховним спокусам;

3) егоїстичному самоствердженні;

4) деструктивних стосунках з іншими людьми (маніпулювання, неповага, ставлення до іншого як до засобу задоволення власних потреб, ізольованість від інших людей) та ін.

Висновки до 1-го питання

Отже, існують певні рівні регуляторів професійної діяльності психологів (правовий рівень суспільної моралі, індивідуальної моралі та духовний). Правовий рівень ґрунтується на таких документах, як "Загальна декларація прав людини", "Конвенція про права дитини", "Конституція (Основний Закон) України", "Закон України про освіту", "Посадова шструкідя педагога-психолога", й інших нормативних документах, аж до "Кримінального кодексу України". Рівень суспільної моралі відображений в численних (але, на жаль, ще менш однозначних і обов'язкових) етичних "Кодексах", "Статутах" і навіть "Стандартах", де часто проголошують такі принципи, як "не нашкодь", не "навішуй ярликів", "приймай клієнта таким, який він є", "зберігай професійну таємницю (принцип конфіденційності)", де часто підкреслюється "незаперечний пріоритет інтересів клієнта" тощо. Рівень індивідуальної моралі, який передбачає певну ціннісно-смислову та духовну зрілість психолога. При розгляді проблеми моральності можна також виділити дві основні площини: 1) стосунки психолога з клієнтом, що якраз і відображено в різних етичних "Кодексах" і "Статутах"; 2) ставлення психолога до самого себе, до власного уявлення про гідне і справедливе.

 

ІІ питання. Етичні проблеми та принципи в науково-дослідній діяльності психолога та практичній психології.