Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 173

Звернення може бути:

1) усним (викладеним громадянином і записаним посадо-моїо особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства;

2) подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (за-ннниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, поверта-(ться заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як че­рез десять днів від дня його надходження.

Громадяни мають право звертатися до органів державної вла­ди, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організа­цій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформ-шоються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рі­шення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Звернення, оформлені належним чином і подані в установле­ному порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, пік, віросповідання, національність громадянина, незнання мо­им звернення.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не під­лягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного й того ж громадянина з одного і того ж пи­тання, якщо перше вирішено по суті, а також скарги, подані з порушенням терміну подання (про який йшлося вище), та звер­нення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення прий­має керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала:іиернення.

174 _______________________________________________ Глава V

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнад­цяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирі­шити порушені у зверненні питання неможливо, керівник від­повідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особу, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін роз­гляду може бути скорочено.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, під­приємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій не­залежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані про­водити особистий прийом громадян.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструють­ся. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання без­посередньо на особистому прийомі неможливо, воно розгляда­ється у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про резуль­тати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прий­няли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, від­шкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з подан­ням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визнача­ється судом.

Конституційні права, свободи та об ов' язки людини ігромадянина 175 Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і об­рази, дискредитацію органів державної влади, органів місцево­го самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і орга­нізацій незалежно від форм власності, заклики до розпалюван­ня національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Витрати, яких зазнали органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалеж­но від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової ін­формації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рі­шенням суду.

У зарубіжних країнах до політичних прав громадян іноді від­носять право захищати країну, а також право на опір пригнічен­ню (останнє право закріплене у конституціях ФРН, Словаччи­ни, Греції, Перу)¹.

§ 5. Соціальні, економічні та культурні

Права та свободи людини

І громадянина в Україні

Існують дві точки зору щодо розуміння сутності соціальних та економічних прав людини і громадянина.

Так, дослідники М. В. Баглай і Ю. М. Тодика зазначають, що багато соціально-економічних прав мають характер принципів, правових стандартів і не забезпечуються безпосереднім захис­нім у судовому порядку. На підтвердження своєї позиції авто­ри наводять положення Міжнародного пакту про громадянські Та політичні права та Міжнародного пакту про соціальні, еконо­мічні та культурні права. Положення першого Пакту підляга­ють застосуванню без застережень, тоді як Положення другого 11 акту реалізуються залежно від матеріальних можливостей дер­жави та поступово². Аргументами на підтримку цієї думки до­слідників є також те, що в деяких державах, наприклад у США,

¹ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 165—166.

² Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Толики та
В. С. Журавського. - К„ 2002. - С. 150.

 

Глава V

дана група прав не відноситься до категорії основних, а тому не включається в конституції¹. У Швейцарії Верховний Суд, який є органом конституційного контролю у цій державі, не поширює судовий захист і право подання конституційної скарги на соціаль­но-економічні права. Такої ж позиції дотримується і Конститу­ційний Суд Австрії².

З огляду на другу точку зору таке розуміння соціально-еко­номічних прав суперечить ст. 22 Конституції України, відповід­но до якої конституційні права і свободи гарантуються і не мо­жуть бути скасовані, а також ст. 8 Конституції України, згідно з якою норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернен­ня до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України га­рантується³.

Економічні права та свободи людини і громадянина — це самостійний вид прав та свобод у загальній системі конститу­ційних прав та свобод людини і громадянина, під якими слід розуміти можливості людини та громадянина володіти, корис­туватися та розпоряджатися економічними благами, а також на­бувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, перед­бачених Конституцією та законами України.

За об'єктною ознакою виділяють такі економічні права та сво­боди людини і громадянина:

— право приватної власності (ст. 41 Конституції України);

— право на підприємницьку діяльність⁴ (статті 15, 42 Кон­ституції України);

— право громадян на користування об'єктами права пуб­лічної (суспільної) власності: власності Українського народу,

Баглай М. В. Зазнач, праця. — С. 135.

² Колесова Н. С. Механизмы защиты прав и свобод человека и гражданина
в зарубежных государствах // Права человека: Учебник / Отв. ред. Е. А. Лука-
шева. - М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. -
С. 427.

³ Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю­
дини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. —
К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 271—272.

⁴ На думку Б. А. Страшуна та В. В. Маклакова, саме право приватної
власності та право на підприємницьку діяльність утворюють дійсний право­
вий фундамент свободи людини (Див. Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач,
праця. - С 167).