Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 189

іювнює існуючі засоби захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, не скасовує їх і не тягне перегляду ком­петенції державних органів, які забезпечують захист і понов­лення порушених прав і свобод.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з по­сади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Уповноваженим може бути призначено громадянина Украї­ни, який на день обрання досяг сорока років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяль­ності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні.

Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість непогашена і а незнята в установленому законом порядку.

Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ра­ди України.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини» встановлює несумісність посади Уповнова­женого з представницьким мандатом, зайняттям іншою оплачу-напою чи неоплачуваною роботою або політичною діяльністю, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності.

Актами реагування Уповноваженого щодо порушень поло­жень Конституції України, законів України, міжнародних дого-порів України стосовно прав та свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної! влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від фор­ми власності та їх посадових і службових осіб.

Конституційне подання Уповноваженого — це акт реагу-наїпія до Конституційного Суду України щодо вирішення пи-і.піня про відповідність Конституції України (конституційнос-11) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів Украї­ни, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного і вумачення Конституції України та законів України.

І Іодання Уповноваженого — це акт, який вноситься Упов-

... ніженим до органів державної влади, органів місцевого само-

иридування, об'єднань громадян, підприємств, установ, органі-

'

190 _______________________________________________ Глава V

зацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав та свобод людини і грома­дянина.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відо­мостей про порушення прав та свобод людини і громадянина, які отримує:

1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без гро­мадянства чи їх представників;

2) за зверненнями народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав та свобод лю­дини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжено Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

Уповноважений не вивчає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо зацікавлена осо­ба подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або від­мову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в пись­мовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звер­нення до розгляду має бути вмотивованою.

Протягом першого кварталу кожного року Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого само­врядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, устано­вами, організаціями незалежно від форми власності та їх поса­довими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права та свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

У разі необхідності Уповноважений може представити Вер­ховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих пи­тань додержання в Україні прав та свобод людини і громадянина.

За щорічною та спеціальною (спеціальними) доповідями Уповноваженого Верховна Рада України ухвалює постанову. Щорічні та спеціальні доповіді разом із прийнятою постановою

Конст итуційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 191

Игрховної Ради України публікуються в офіційних виданнях Верховної Ради України.

Обмеження прав та свобод людини і громадянина зумов­лені перш за все необхідністю поважати права та свободи ін­ших людей, а також необхідністю нормального функціонуван­ня суспільства і держави. Але будь-які обмеження допустимі ■мине в тому випадку і тією мірою, в яких вони передбачені кон-С і итуцією. Так, ч. 1 ст. 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не мо­жуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конститу­цією України.

Обмеження прав і свобод можуть бути загальними, тобто і госуватися реалізації всіх прав та свобод, та конкретними, тоб-пі такими, що належать до окремих прав і свобод¹.

Наприклад, відповідно до ст. 23 Конституції України перед­бачається загальне обмеження, відповідно до якого кожна лю­дина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права та свободи інших людей.

Конкретні обмеження прав та свобод людини і громадянина ні іановлюються, наприклад, ч. З ст. ЗО, ст. 31 (друге речення), •і 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. З ст. 34 Конституції України тощо.

Крім того, в конституціях досить часто передбачається мож-іивість тимчасового обмеження прав і свобод в умовах ВОЄННО­ГО або надзвичайного стану. Так, відповідно до ч. 2 ст. 64 Кон-с іитуції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватися окремі обмеження прав і свобод із за-ІНаченням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені прана і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27—29, 40, 47, 51, 12, 55—63 Конституції України.

Таким чином, обмеженню не підлягають:

1) принцип рівності конституційних прав та свобод грома­дин та самих громадян перед законом (ст. 24 Конституції України);

2) право громадян України змінити громадянство, а також принцип неможливості позбавлення громадян України грома­дянства України, вигнання або видання громадян України за мі и держави або іншій державі відповідно (ст. 25 Конституції України);

Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С 133—135.

192 _______________________________________________ Глава V

3) право на життя (ст. 27 Конституції України);

4) право на повагу до гідності (ст. 28 Конституції України);

5) право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Кон­ституції України);

6) право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих ор­ганів (ст. 40 Конституції України);

7) право на житло (ст. 47 Конституції України);

8) принцип вільної згоди чоловіка та жінки на укладення шлюбу та рівності прав та обов'язків кожного із подружжя у шлюбі (ст. 51 Конституції України);

9) рівність прав дітей, заборона вчинення насильства над ни­ми та експлуатації (ст. 52 Конституції України);

 

10) комплекс прав у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції України);

11) право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльніс­тю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повно­важень (ст. 56 Конституції України);

12) право кожного знати свої права і обов'язки (ст. 57 Кон­ституції України);

13) норми, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; ні­хто не може відповідати за діяння, які на час їх учинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції України);

14) право на правову допомогу (ст. 59 Конституції України);

15) право кожного не виконувати явно злочинні розпоря­дження чи накази (ст. 60 Конституції України);

16) процесуальні гарантії, передбачені статтями 61—63 Кон­ституції України.

Порядок введення в Україні надзвичайного стану визнача­ється Конституцією України та Законом України «Про право­вий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 p., зі змінами і доповненнями. Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції Украї­ни до повноважень Верховної Ради України належить затвер-