ТОП 10:

Референдумів. Відповідальність



За порушення порядку

Проведення референдумів

З точки зору порядку проведення референдум можна роз­глядати як референдний (референдарний) процес, що складаєть­ся з таких процедур:

—призначення референдуму;

—підготовка і проведення референдуму;

—голосування і визначення підсумків референдуму;

—опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих на референдумі.

Усі стадії референдного процесу підпорядковані принципам, властивим виборчому процесові, які передбачені ст. 71 Консти­туції України. Зміст цих принципів було розглянуто нами вище.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення рефе­рендуму досягли вісімнадцяти років і постійно проживають від­повідно на території України або області, району, міста, району В місті, селища, села. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про всеукраїнсь­кий і місцеві референдуми» проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. Згідно із ч. 8 ст. 41 зазначеного Закону референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше поло­вини громадян, унесених до списків для голосування. Але ви­знання референдуму таким, що не відбувся, не є умовою для при-


 

Глава VI

значення повторного референдуму (на відміну від повторних місцевих виборів та виборів Президента).

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» закони, інші рішення, прийняті референ­думом, обнародуються в установленому законодавством поряд­ку опублікування правових актів Верховної Ради України і на­бирають чинності з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший термін. Датою прийняття за­кону чи рішення вважається день проведення референдуму.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» зміна або скасування законів, інших рі­шень, прийнятих референдумом, проводиться також референ­думом. Зміну або скасування законів, інших рішень, прийнятих референдумом, може здійснити також відповідно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцева рада більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів (або відповідно депутатів) з обов'язковим затвердженням на референдумі, який має бути проведений про­тягом шести місяців після внесення зміни або скасування.

У теорії конституційного права порушується неврегульова-не у законодавстві України питання стосовно того, чи має закон, прийнятий на факультативному референдумі, більшу юридич­ну силу, ніж закон, ухвалений парламентом? За логікою очевид­но, що у випадку розходження між законом, прийнятим парла­ментом та між законом, затвердженим на референдумі, за умови, що обидва не протирічать Конституції, пріоритет слід надати дру­гому закону.

Щодо відповідальності за порушення порядку проведення ре­ферендумів, то прийняття рішень про проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим або до відання органів місцевого і регіонального самоврядування, тяг­не за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Особи, які перешкоджають шляхом "насильства, обману, по­гроз або іншим шляхом вільному здійсненню громадянином України права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також члени комісій з референдуму, посадові особи, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо непра­вильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону України «Про всеукра-


Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) 301

міський і місцеві референдуми», несуть установлену законодав­ством України відповідальність. Зокрема, таку відповідальність передбачено Розділом V (статтями 157—159і) Кримінального кодексу України та Главою 15-А Особливої частини Розділу II Кодексу України про адміністративні правопорушення (стат­ті 2127-21220).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного су­дочинства України на спори щодо правовідносин, пов'язаних з процесом референдуму, поширюється компетенція адміністра­тивних судів.

У зв'язку із спільністю принципів, стадій та інших основних :іасад різних видів виборів, а також процесу референдуму ви­словлюються пропозиції про прийняття єдиного Виборчого ко­дексу з метою уніфікації законодавства у цій сфері. При цьому, наприклад, виборче законодавство країн—членів ЄС загалом за­лишається некодифікованим. Це здебільшого пояснюється особ-л ивостями правової системи, законодавчого процесу і нормо-пзорчої техніки, постійним ускладненням суспільних відносин, які потребують правового регулювання; у деяких країнах — та­кож загальною нестабільністю правової системи (більшість но-них країн—членів ЄС). Проте у тих державах, де кодифікація виборчого законодавства з певних причин не відбулася, прин­ципових розбіжностей у регулюванні підготовки як загально­державних, так і місцевих виборів немає — правове регулюван­ня є уніфікованим, і його особливості зумовлюються виключно специфікою відповідних виборів1.

Контрольні питання та завдання

1. Визначте поняття та суть безпосередньої демократії. Назвіть та коротко охарактеризуйте її форми.

2. Охарактеризуйте поняття та соціальні функції виборів. На­звіть види виборів, проведення яких передбачено чинним законодавством України. Що таке відзив?

1 Безп'ятнук Ж., Євгеньева А., Ковриженко Д., Чебаненко О., Шаповало­ва К. Вибори в Європейському Союзі // Лабораторія законодавчих ініціатив / Д, С Ковриженко (ред.). - К.: ФАДА ЛТД, 2006. - С. 18-19.


Глава VI

3. Дайте визначення поняття виборчого права.

4. Назвіть принципи виборчого права України та розкрийте їх зміст.

5. Що таке виборча система? Які види виборчих систем Ви знаєте? Яка, на Вашу думку, виборча система є найбільш ефективною для кожного з видів виборів, що проводяться в Україні? Відповідь обгрунтуйте.

6. Охарактеризуйте виборчий процес та його етапи (на при­кладі одного з видів виборів).

7. Який порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів?

 

8. Які види відповідальності за порушення виборчого законо­давства України Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

9. Визначте поняття референдуму та види референдумів у тео­рії конституційного права та за чинним законодавством України.

 

10. Назвіть принципи проведення референдумів та охарактери­зуйте їх.

11. Який порядок проведення референдумів передбачений чин­ним законодавством України?

12. Яка відповідальність встановлюється чинним законодав­ством України за порушення порядку проведення референ­думів?

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 p., зі змінами, внесеними •
Законом України «Про внесення змій до Конституції України» від
08.12.2004 р. № 2222-1V // Відомості Верховної Ради України. -

2005. - № 2.

2. Конституція Автономної Республіки Крим, затверджена Законом
України від 23.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. —

1999. - № 5-6.

3. Закон України «Про вибори народних депутаті!) України» в ре­дакції від 07.07.2005 p., зі змінами і доповненнями // Урядовий кур'єр. — 2005. — 19 серпня.

4. Закон України «Про вибори Президента України» в редакції від 18.03.2004 р. // Урядовші кур'єр. - 2004. - 6 квітня.

5. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місь-


Форми безпосередньої демократії' (прямого народовладдя) 303

ких голів» від 06.04.2004 p., зі змінами і доповненнями // Урядо­вий кур'єр. — 2004. — 9 липня. (і. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 p., зі змінами і доповненнями // Голос України. — 1991. — 24 вересня.

7. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p., зі змінами і доповненнями // Урядовий кур'єр.— 2005. — 17 серпня.

8. Закон України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми» від 03.07.1991 p., зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 33.

9. Закон України «Про Державний реєстр виборців» від 22.02.2007 р. // Урядовий кур'єр. — 2007. — 28 березня.

Література

1. Сборник избирательных законов стран Центральной и Восточной Европы. - К.: 1FES, 1995.

2. Сравнительное конституционное право: Учеб. пособие / Отв. ред. В. Е. Чиркин. — М.: Междунар. отношения, 2002.

3. Юдин Ю. А. Политические партии и право в современном государ­стве. - М.: Изд. группа «ФОРУМ-ИНФРА-М», 1998.

4. Маклаков В. В. Избирательное право стран—членов Европейских Сообществ. - М.: ИНИОН РАН, 1992.

 

5. Маклаков В. В. Референдум в странах—членах Европейского Сою­за. - М.: ИНИОН РАН, 1997.

6. Тодыка Ю. П., Яворский В. Д. Выборы органов местного самоуправ­ления: конституционно-правовой аспект. — X.: Факт, 1998.

7. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН

України, 2000.

8. Виборче законодавство України: проблеми та шляхи їх вирішен­ня. - К.: ФАДА ЛТД, 2005.

9. РоманюкА. С Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. — Л.: Видавничий центр ЛНУ

ім. І. Франка, 2003.

10. Роль та місце дільничної виборчої комісії у виборчому процесі /
А. Яцнмпрськіпі, Д. Мацієвський, А. Даннленко та ін. — К,: Факт,

2004.

11. КресШа І. О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні
проблеми. — К.: Іп-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН

України, 2003.

,;|], ., ,.:,,

12. Погоріїко В. Ф., Федоренко В. Л. Рсферендне право України: Навч.
посібник. - К.: Ліра-К, 2006.


       
   
 
 

Глава VI

13. Федоренко В. Л. Конституційно-правові основи всеукраїнського ре­
ферендуму: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / КНУ імені Тараса
Шевченка. - К., 1999.

14. Князевич Р. П. Конституційно-правові засади виборів Президента
України: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид.
наук / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2002.

15. Ковальчук О. Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-право­
ві аспекти: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Одеська національ­
на юридична академія. — Одеса, 2003.

16. Максакова Р. М. Вибори до органів місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К, 2003.

17. Корольова-Борсоді Н. В. Правове регулювання виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К, 2005.

18. Афанасьева М. В. Конституційно-правове забезпечення виборчих технологій в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2004.

19. Ставнійчук М. І. Актуальні питання вдосконалення виборчого за­конодавства щодо участі політичних партій у виборчому проце­сі // Правова держава: 36. наук, праць. Юридичні і політичні нау­ки. — Вип. 12. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.

20. Ставнійчук М. І. Вдосконалення законодавства про вибори Прези­дента України// Право України. — 2003. — № 12. — С 11 —19.

21. Ставнійчук М. І. Основні питання новизни правового регулюван­ня процедури висування та реєстрації кандидатів на пост Прези­дента України // Право України. — 2004. — № 9. — С 17—23.


Глава VII

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

І ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ В УКРАЇНІ







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.226.179 (0.01 с.)