Висування та реєстрація кандидатів у депутати

Народним депутатом може бути обраний громадянин Украї­ни, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Проживання в Україні означає:

1) проживання на території в межах державного кордону України;

2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Дер­жавним Прапором України;

3) перебування громадян України в установленому законо­давством порядку у відрядженні за межами України в дипло­матичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах;

4) перебування на полярній станції України;

5) перебування у складі формування Збройних Сил Украї­ни, дислокованого за межами України.

Такими, що проживають в Україні, вважаються також осо­би, які проживають разом із зазначеними особами як члени їх сімей.

Не може бути висунутий кандидатом і обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочи­ну, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому ■аконом порядку.

Право висування кандидатів у депутати належить громадя­нам України, які мають право голосу. Це право реалізується ни­ми через партії (блоки) у порядку, встановленому Законом.

Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстро-іі.піа в установленому законом порядку не пізніше ніж за триста

¹ Ііезп'ятчукЖ., Євгеньєва А., Коарижеііко Д. Зазнач, праця. — С 122—123.

242 ________________________________________________ Глава VI

шістдесят п'ять днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що всі партії, які входять до його складу, зареєстрова­ні не пізніш як за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів.

Громадянин України, який відповідно до Закону має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися канди­датом у депутати від партії (блоку).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто де­в'ятнадцять днів і закінчується за дев'яносто днів до дня виборів. Виборчий блок може бути утворено двома і більше партія­ми, що відповідають вимозі реєстрації їх у встановленому зако­ном порядку не пізніше ніж за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кож­ної з цих партій. Таке рішення підписується керівником партії та скріплюється печаткою партії. З'їзди (збори, конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку, можуть відбутися в будь-який час до закінчення терміну вису­вання кандидатів у депутати.

Керівники або представники партій, яким надано з'їздами (зборами, конференціями) повноваження щодо утворення ви­борчого блоку, укладають угоду про утворення виборчого бло­ку, яка підписується ними і скріплюється печатками партій, що сформували блок.

Повна назва блоку має включати назви всіх партій, що вхо­дять до нього. Повна або скорочена назва блоку не може місти­ти назви партії, що не входить до нього, імен та прізвищ осіб чи історичних постатей, якщо вони не є кандидатами у депутати від цього блоку або якщо їх імена і прізвища не використовуються в офіційній назві хоча б однієї з партій, що входять до блоку.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка ста­новить конституційний склад Верховної Ради України, визна­чений Конституцією України, та не може бути меншою від ві­сімнадцяти осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу, яка має право бути обраною депутатом. Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостій­но висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) 243

Висування кандидатів у депутати партією відбувається на її Гиді (зборах, конференції), а блоком — на міжпартійному з'їзді (.іборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з'їзді (збо­рах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, мають брати участь не менше 200 делегатів.

Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді ви­борчого списку кандидатів у" депутати від партії (блоку) за фор­мі по, затвердженою Центральною виборчою комісією. Усі кан­дидати в депутати, висунуті партією (блоком), включаються до і диного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів V списку визначається на з'їзді (зборах, конференції), що свідчить про існування в Україні так званих жорстких, або «зв'язаних», списків, за яких виборець не має права впливати на черговість розташування кандидатів у списку, що визначається політичною партією (блоком). При застосуванні такого виду списків не забез­печується зв'язок депутата з виборцями, виборці позбавляються механізмів впливу на депутатів у разі незадовільного виконання ними своїх обов'язків. Недоліками закритих списків називають Иисож обмеженість доступу до інформації про склад виборчих списків, про кандидатів, включених до них, наявність у списках суб'єктів виборчого процесу з небездоганною репутацією тощо.

З огляду на зазначене пропонується запровадити на парла­ментських виборах систему голосування за напіввідкриті чи від­криті списки, за яких обрані депутати зацікавлені в підтриманні мГязків із виборцями з тим, щоб на наступних виборах отримати більше преференцій. Такі системи голосування застосовують­ся не лише в країнах Західної Європи, а й у деяких країнах з со­ціалістичним минулим. На думку О. Ф. Фрицького, пропорцій­на система, яка ґрунтується на голосуванні за списки депутатів ІЗ преференціями, є найбільш ефективною, оскільки це дозво­лить громадянам обирати не лише партії, а й надавати перевагу РИМ чи іншим їхнім кандидатам безпосередньо¹. Можливий не­гативний аспект запровадження відкритих списків полягає в то­му, що противники партії, не розраховуючи отримати достатню кількість голосів за власним списком, голосують за її список і, піддаючи преференції кандидатам наприкінці списку, не пропус-

¹ Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрін-КОМ Інтер, 2004. - С 273.

Глава VI

кають у парламент керівників партії, прагнучи позбавити її май­бутню фракцію впливових лідерів.

Особу може бути включено до виборчого списку лише од­нієї партії (одного блоку).

Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), за умови отри­мання документів, визначених Законом.

Одним із таких документів є документ про внесення грошо­вої застави, яка становить дві тисячі мінімальних розмірів заро­бітної плати і вноситься партією (блоком) у безготівковому по­рядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії.

Грошова застава повертається партіям (блокам), які взяли участь у розподілі депутатських мандатів. Грошова застава, вне­сена партією (блоком), яка не взяла участі у розподілі депутат­ських мандатів, у восьмиденний строк з дня офіційного опри­люднення результатів виборів депутатів перераховується до Дер­жавного бюджету України.

Грошова застава є найпоширенішою умовою реєстрації кан­дидатів на виборах. Світовій виборчій практиці відомі й інші підстави для реєстрації кандидатів на виборні посади: збір уста­новленої законом кількості підписів громадян на підтримку кан­дидата, а також підтримка кандидата не просто громадянами, а встановленої законом кількості відповідних посадових осіб, пар­ламентарів тощо. Зазначені підстави для реєстрації кандидатів на виборах можуть застосовуватися як паралельно, так і окремо.

Внесення грошової застави суб'єктом балотування вважаєть­ся засобом підтвердження серйозності намірів політичних пар­тій, їх об'єднань, кандидатів брати участь у виборах, що дозволяє виключити з числа кандидатів осіб, які використовують виборчу кампанію як засіб самореклами і не виражають інтересів виборців, а також не мають відповідних ділових та професійних якостей. Крім розміру грошової застави, виборче законодавство встанов­лює також відповідні умови, за яких грошова застава повертаєть­ся кандидатам повністю або частково (Росія, Україна), однак у деяких країнах узагалі не передбачено повернення кандидатам, партіям вкладених ними коштів (Австрія, Греція, Туреччина)¹.

¹ Ставнійчук М. І. Вдосконалення законодавства про вибори Президен­та України // Право України. - 2003. - № 12. - С. 17-18.