Механічні домішки і мікроорганізми повітря 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Механічні домішки і мікроорганізми повітря



В атмосферному повітрі і в повітрі закритих тваринницьких приміщень постійно містяться механічні домішки у вигляді пилу. Властивість частинок пилу утримуватись у повітрі або осідати на поверхні землі та різних предметах залежить від їх розміру і питомої ваги.

Кількість і склад пилу в атмосферному повітрі залежать від пори року, характеру ґрунту, погоди і клімату тощо.

У повітрі тваринницьких приміщень нагромадження пилу пов'язане з прибиранням гною, роздаванням кормів, чищенням тварин тощо. Пил може бути органічного і неорганічного походження. У приміщеннях для тварин переважає пил органічного походження (частинки кормів, підстилки, гною, епідермісу, волосся тощо), а в атмосферному - мінерального.

 

Пилові частинки впливають на організм тварин через органи зору, дихання, шкіряний покрив. Забруднення шкіри сільськогоспо­дарських тварин пилом призводить до порушення її фізіологічних функцій (терморегуляції, виділення, чутливості) і розвитку запальних процесів. Як наслідок запилення очей можуть виникати кон'юнктивіти. Вплив пилу може бути механічним, якщо подразнюється слизова оболонка верхніх дихальних шляхів і створюються сприятливі умови для проникнення мікроорганізмів та розвитку катаральних процесів (риніт, трахеїт, бронхіт тощо). Пил, який затримується на слизових оболонках, завдяки руху миготливого епітелію та кашлю поступово видаляється назовні або надходить в органи травлення. Пилинки, що потрапили в порожнину альвеол, частково виносяться з видихуваним повітрям чи піддаються фагоцитозу. Пил мінерального походження може залишатися в легеневій тканині і спричиняти тяжкі захворювання - пневмоконіози (силікоз, антракоз тощо).

З пилом у легені можуть проникнути і збудники туберкульозу, сапу, сибірки, стовбняку та інших захворювань. Слід зазначити, що в тваринницьких приміщеннях між кількістю пилових частинок і кількістю мікроорганізмів існує прямий зв'язок. Тому, боротьба з пилом є одночасно і боротьбою з мікробним забрудненням повітря.

Поширення заразних хвороб через пил називається типовою інфекцією. Джерелом її є хворі тварини, які виділяють збудники разом з екскрементами. Після висихання вони з повітрям потрапляють в організм тварини.

Крім того, заразні хвороби можуть поширюватись краплинним шляхом, тобто через розбризкування слини, слизу під час кашлю, фиркання та мукання хворих тварин. При цьому, у повітря потрап­ляють найдрібніші краплинки, що містять збудники хвороб, які трива­лий час утримуються в повітрі і переносяться на далекі відстані.

Щоб запобігти скупченню в повітрі пилу і мікроорганізмів, слід часто провітрювати приміщення, видаляти пил, який осідає на огороджувальних конструкціях, вологам методом або пилососами. Чистити тварин потрібно у відведених для цього місцях поза приміщенням, використовуючи пилососи. Останнім часом промисловість випускає спеціальні фільтри, якими обладнують припливні й витяжні вентиляційні канали, особливо на великих промислових комплексах.

Щоб зменшити бактеріальну забрудненість повітря, треба своєчасно виявляти й ізолювати хворих тварин, систематично

проводити механічне очищення і дезінфекцію приміщень, особливо аерозольним методом.

Для знезаражування повітря в приміщеннях використовують бактерицидні лампи (БУВ-15, БУВ-30 тощо), які випромінюють короткохвильові ультрафіолетові промені.

Хімічний склад повітря і його зоогігієнічне значення

Атмосферне повітря - це фізична суміш різних газів. У нижніх шарах атмосфери (тропосфера) повітря мас відносно постійний газовий склад. У ньому міститься 78,09 % азоту, 20,95 - кисню, 0,03 -вуглекислого газу і близько 0,94 % інших інертних газів (аргон, неон, гелій, криптон, водень тощо). Крім того, в атмосферному повітрі завжди міститься водяна пара (0,1-4 %), кількість якої залежить від кліматичних умов.

Повітря закритих тваринницьких приміщень значно відрізняється від атмосферного за газовим складом, вмістом водяної пари та інших домішок. У процесі життєдіяльності з організму тварин із видихуваним повітрям у приміщення постійно виділяються вуглекислий газ, водяна пара тощо. У повітрі закритих приміщень можуть бути аміак, сірководень, окис вуглецю та інші газоподібні продукти розпаду органічних сполук.

Тривале перебування тварин у закритих приміщеннях із підвищеним вмістом шкідливих газів (аміак, сірководень тощо) негативно виливає на організм і призводить до зниження продуктивності та опірності захворюванням. Ось чому вивчення газового складу повітря й окремих його складових має велике гігієнічне значення.

Азот безпосередньої участі в окислювальних процесах не бере. Його основна роль в атмосферному повітрі - розбавлення кисню і вуглекислого газу до оптимальних рівнів. Тому, його вважають індиферентним газом.

Кисень - газ без кольору й запаху, не горить, але підтримує горіння. Це найважливіша складова частина повітря. Без кисню життя тварин неможливе, оскільки завдяки йому в організмі здійснюються життєво важливі відновно-окислювальні процеси. Потрапляючи в легені, кисень шляхом дифузії надходить у кров, де з'єднується з гемоглобіном еритроцитів і розноситься ними до всіх клітин організму.

 

Кількість кисню в атмосферному повітрі нашої планети майже не змінюється, незважаючи на значне використання його тваринами і рослинами, а також у зв'язку з потребами виробництва. Природним джерелом його є фотосинтез у зелених рослинах.

Вуглекислий газ (СО2) - газ без кольору і запаху. Основні джерела надходження його в атмосферне повітря — діючі вулкани, поверхня морів і океанів, дихання людей, тварин, рослин тощо.

У тваринницьких приміщеннях вуглекислий газ нагромаджує­ться за рахунок видихуваного тваринами повітря. Залежно від віку, продуктивності й умов утримання у видихуваному ними повітрі міститься від 2,2 до 4,2 % вуглекислого газу.

У приміщеннях, обладнаних надійною вентиляцією і каналіза­цією, при нормованому розміщенні в них тварин концентрація вуглекислого газу підвищується не більш як у 2-3 рази порівняно з атмосферним повітрям. Але, при незадовільній роботі вентиляції і скупченості тварин вміст вуглекислого газу може збільшуватись у 20 разів і більше. Максимально допустима кількість вуглекислого газу в тваринницьких приміщеннях має становити не більш як 0,3 %.

Окис вуглецю або чадний газ (СО) у повітрі тваринницьких приміщень з'являється при газовому обігріві їх та роботі двигунів внутрішнього згоряння (під час роздавання корму, прибирання гною тощо). Окис вуглецю - дуже отруйний для людей і тварин. У крові він з'єднується з гемоглобіном, утворюючи стійку сполуку - карбоксіге-моглобін (НвСО). У такому стані гемоглобін втрачає свою основну функцію - перенесення кисню. Внаслідок цього порушується постачання тканин киснем виникає аноксемія з тяжкими явищами отруєння, що може призвести до загибелі людей і тварин.

Щоб запобігти отруєнню чадним газом, слід добре провітрювати приміщення, а тварин з ознаками отруєння терміново виводити на свіже повітря. Гранично допустимий вміст окису вуглецю в повітрі тваринницьких приміщень - 0,002 мг/л.

Аміак (NHj) - безколірний газ із різким запахом, токсичний для людей і тварин. В атмосферному повітрі його майже немає, за винятком місцевостей, де нагромаджується багато різних залишків, розміщуються тваринницькі комплекси та деякі промислові підприємства.

У приміщеннях для тварин аміак утворюється внаслідок розкладу азотовмісних органічних сполук, що містяться в підстилці, гної, сечі, залишках корму тощо. Велика кількість його може накопичуватись при незадовільній роботі вентиляційних споруд і

несвоєчасному прибиранні гною. Особливо часто підвищені концентрації аміаку бувають у пташниках.

Найвищий вміст аміаку в повітрі спостерігається над підлогою, в зоні розташування коробів для збирання гною й сечі. Аміак добре розчиняється у воді (1:1176). У тваринницьких приміщеннях при низькій температурі і високій вологості повітря аміак поглинається холодними та вологими поверхнями підстилки, підлоги, стін, а з підвищенням температури відбувається зворотне явище - аміак переходить у газоподібний стан.

Аміак, розчиняючись на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і кон'юнктиви, подразнює нервові закінчення і викликає. кашель, сльозотечу і запальні процеси (бронхіт, ларингіт, трахеїт, кон'юнктивіт тощо). Внаслідок цього знижується бар'єрна функція слизових оболонок і опірність організму проти дії хвороботворних мікроорганізмів та інших шкідливих факторів навколишнього середовища, створюються сприятливі умови для активізації й розвитку умовно патогенної мікрофлори на слизових оболонках дихальних шляхів.

За таких умов дуже швидко поширюються хвороби органів дихання (туберкульоз, атрофічний риніт тощо). Аміак, який потрапляє через легені в кров, з'єднується з гемоглобіном еритроцитів перетворюючи його в лужний гематин, що призводить до кисневого голодування організму.

Враховуючи негативний вплив аміаку на організм людей і тварин, вміст його слід вважати прямим показником якості повітря при санітарно-гігієнічній оцінці мікроклімату тваринницьких приміщень.

Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі приміщень для тварин має бути не більш як 0,026 %, 0,0026 % або 0,02 мг/л.

Сірководень (Н.2 S) - безколірний газ із різко вираженим неприємним запахом тухлих яєць. У чистому атмосферному повітрі його не буває або він міститься в зовсім незначних кількостях і гігієнічного значення не має. У тваринницьких приміщеннях сірководень утворюється під час розкладання білкових сполук, що містять сірку, а також виділяється з клоачними газами при концентратному типі годівлі і розладі функції травного каналу. У повітря приміщень сірководень може надходити з гноєвих каналів, особливо в період прибирання гною, і гноївкозбірників у разі відсутності гідравлічних затворів. Сірководень - дуже токсичний газ.

 

Вдихання повітря з невеликим вмістом сірководню спричиняє подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, запалення їх, зниження бар'єрної функції й опірності проти різних захворювань. Крім того, у крові сірководень перетворює залізо гемоглобіну па сірчисте залізо. Такий гемоглобін не з'єднується з киснем і не розносить його тканинам, що призводить до кисневого голодування і зниження окислювальних процесів в організмі. Тривале вдихання повітря з незначним вмістом сірководню призводить до хронічного отруєння. Воно супроводжується запаленням дихальних шляхів, кон'юнктивітами, загальною слабістю, в'ялістю, зниженням продук­тивності.

Сірководень, як і аміак, слід вважати прямим показником якості повітря оцінцюючи санітарно-гігієнічний мікроклімат приміщень для тварин. Гранично допустима концентрація сірководню в повітрі приміщень має бути 0,01 % „(проміля), 0,001 % або 0,015 мг/л.

Щоб запобігти нагромадженню в приміщеннях для тварин шкідливих газів, слід обладнувати їх постійно діючою вентиляцією (на промислових комплексах примусовою), своєчасно і систематично прибирати гній, розміщувати тварин відповідно до нормативів, використовувати суху газопоглинальну підстилку, а також стежити за станом каналізаційних споруд.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 563; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.173.221.132 (0.027 с.)