Препарати, що впливають на серцево-судинну систему

Серцеві глікозиди використовуються при серцевій недостат­ності, набряках та водянках. Це - препарати наперстянки, горицвіту, конвалії і строфанту.

Препарати, що впливають иа зсідання крові. Одні з них -коагулянти - прискорюють звертання крові (кальцію хлорид, вітамін К, вікасол), а інші навпаки, його сповільнюють. Це - антикоагулянти -цитрат натрію, гепарин, гірудин, кумарин, дикумарин, неокумарин.

Препарати, що стимулюють кровотворення - це сполуки заліза, кобальту, міді, вітамін В|₂, фолісва кислота.

Замінники крові використовуються під час великих крововтрат, для попередження шоку й алергічних явищ. До них відноситься натрію хлорид, глюкоза, поліглюкін, гемодез, розчин Рінгера, гідролізин тощо.

Сечогінні препарати

Вони посилюють утворення і виведення з організму сечі. їх застосовують під час водянок і набряків, зумовлених захворюваннями серця, хвороб печінки, нирок, а також під час отруєнь. Найбільш вживаними є теофілін, еуфілін, листя толокнянки, плоди ялівцю, корінь петрушки, бруньки берези, трава хвоща польового.

Препарати, що впливають на обмін речовин

Вітамінні препарати використовуються при гіпо- та авітамінозах, для стимуляції обміну речовин та покращання росту молодняку. Найчастіше використовуються: вітамін А -- ретинолу ацетат, концентрат вітаміну А; вітамін Д - олійний або спиртовий розчин ергокальциферолу; вітамін Е - токоферолу ацетат, комбінал Е; вітамін К - вісасол, філохінон; вітамін В! - тіаміну бромід, кокарбоксилаза; вітамін В<; - піридоксину гідрохлорид; вітамін Віг -ціанкобаламіт; вітамін С - кислота аскорбінова; полівітамінні препарати - риб'ячий жир, тривіт, тетравіт.

 

Препарати гормонів застосовуються при недостатній функції ендокринних залоз, для стимуляції росту, підвищення плодючості і продуктивності тварин. Це - естрогенні препарати (забезпечують нормальний перебіг тічки й охоти): синестрол, естрофан, ензапрост.

Гестагенні препарати (підтримуючі вагітність тварин): сироватка жеребних кобил (СЖК), гонадотропін, прогестерон; препарати гіпофізу: пітуїрин, окситоцин, аденокортинотропний гормон; гормони підшлункової залози - інсулін і наднирників -адреналін, кортизон, пренішзолон; простагландини (ензапрост, естрофан), що використовуються для стимуляції родової діяльності, лікування ендометритів.

Тканинні препарати створюють сприятливі умови для проявлення дії власних захисних механізмів. Це - гістолізати різних органів: селезінки - ліенолізат; вимені - мамолізат, препарат АСД тощо. Як біостимулятори можна використати препарати окремих амінокислот (глютамінова кислота, метіонін, лізин), ферментні препарати (пепсин, трипсин, ентерофор), гумінові кислоти.

Препарати солей застосовуються при їх нестачі в організмі. Частіше використовуються препарати: натрію хлорид, натрію сульфат (глауберова сіль), натрію гідрокарбонат, кальцію хлорид, кальцію глюконат, магнію сульфат, заліза лактат, феродекс, фероглюкін, декстрофер-100, кобальту хлорид, міді сульфат тощо.

Протішікробні і протипаразитариі препарати

До цих лікарських речовин відносяться препарати, які знищують мікробів і паразитів або створюють умови, за яких вони не можуть існувати, чи сприяють їх виділенню з організму. До протимікробних препаратів належать: хіміотерапевтичні, антисептичні і дезінфікуючі.

Хіміотерапевтичні препарати - вводячи всередину діють на збудників захворювань та організм тварин.

Антибіотики згубно діють на збудників захворювань і діляться на групи: пеніциліну (бензилпеніцилін, біцилін, ампіцилін), стрептоміцину (стрептоміцин, неоміцин), тетрацикліну (тетрациклін, окситетрациклін, біовіт), левоміцетину (левоміцетин, синтоміцин), препарати різних груп (поліміксин, граміцидин, ністатин, грізео-фульвін тощо).

Сульфаніламідні препарати, які затримують ріст і розмноження мікробів: стрептоцид, норсульфазол, етазол, сульфацил, сульфадиме­зин, фталазол, сульфапіридазин, сульфадиметоксин, тримеразин тощо.

Нітрофуранові препарати - фурагін, фурадонін, фуразолідон, фурацилін тощо.

Лікарські барвники і протигемоспоридіозні препарати - мети­леновий синій, брильянтовий зелений, генціанвіолент, трипансинь, гемоспоридін, піроплазмін, наганін, ентеросептол тощо.

Антисептичні препарати знезаражують шкіру, слизові оболонки, порожнини, рани.

Препарати йоду - спиртовий розчин йоду, йодинол, калій йодит, йодоформ, розчин Люголя; препарати окислювачів -пергідроль, розчин перекису водню, гідроперит, калію перманганат; препарати формальдегіду - формалін, гексаметилентетрамін (уротропін), параформ, лізоформ; препарати хлору - натрію гіпохлорид, гіпохлор, хлорамін Б, хлорне вапно.

Дезінфікуючі засоби застосовуються поза організмом для знезараження приміщень, інвентаря для догляду за тваринами, території. З цією метою використовують фенол (карболова кислота), дьоготь, іхтіол, крезол, креолін, лізол, препарати формальдегіду, хлору, сірки, а також луги (натрію гідроокис, кальцію гідроокис, натрію карбонат і гідрокарбонат) і кислоти (соляна, оцтова, молочна, борна, мурашина).

Протипаразитарні препарати (антигельмінтні, інсектецидні, акарицидні, антигемоспоридіозні й кокцидіостатичні) буде розглянуто у розділі 3.10.

Ветеринарна фітотерапія

Використання лікарських рослин с одним із давніх, але не застарілих способів лікування. Перевагою рослин є їх комплексна дія. Вони дешевші від синтетичних препаратів, що знижує собівартість тваринницької продукції. Діючими речовинами є алколоїди, глікозиди, дубильні речовини ефірні масла, мінеральні солі, вітаміни тощо. Із рослин готують настої відвари, настойки, порошки, кашки, збори.

Лікувальна дія рослин тим краща, чим більше в них збереглося діючої речовини. А це залежить від збору, висушування і зберігання лікарських рослин. Збір рослин варто проводити в період максимального вмісту в них діючої речовини і в добру погоду. Квітки і

 

листки збирають у період цвітіння, бруньки - під час їх набрякання, підземні частини - в період дозрівання плодів, а кору - навесні.

Сушити рослинну продукцію потрібно при температурі не вище 5О-6О°С, на відкритому повітрі під навісами, на горищі, у приміщеннях із доброю вентиляцією. Бажано уникати дії прямих сонячних променів. Висушені рослини зберігають у ящиках чи кошиках, які зсередини вистелені папером, у мішках із паперу або тканини, а окремі рослини -у закритих посудинах.

У практиці найчастіше використовуються групи лікарських рослин; заспокійливі - кореневище з корінням валеріани, квіти і листя конвалії, траву горицвіту; сечогінні - плоди і коріння петрушки, трава хвоща польового, ягоди ялівця; подразнюючі - листя м'яти, квіти ромашки аптечної, трава звіробою; відхаркувальні - цвіт липи, бруньки хвої, плоди кропу; поліпшуючі травлення - коріння і кореневище чемериці, корінь і листя кульбаби, трава полину, суцвіття деревію, листя подорожника; проносні - кора крушини, лист сени, ревень; в'яжучі - кора дуба, корінь щавеля кінського, ягоди чорниці; обволікаючі - корінь алтею, насіння льону, плоди малини; аштігельмінітіки - суцвіття пижми, кореневище папороті, насіння гарбуза.

Застосування рослинних засобів під час хвороб різних систем і органів

Система дихання. Необхідно враховувати основні патогенетичні механізми хвороб органів дихання, локалізацію патологічного процесу, поширення хвороб. Здебільшого рослинні засоби застосовують усередину, враховуючи їхню рефлекторну та загальну (після всмоктування) дію на органи дихання і на весь організм. Аерогенно застосовують такі рослинні засоби, які зумовлюють антисептичну, протизапальну, бронхоспазмолітичну дію, розріджують мокроту, діють відхаркувально і стимулюють функцію миготливого епітелію. Для інгаляції використовують рослини, що містять ефірні олії та леткі фітонциди: м'яту, багно звичайне, мелісу, оман, календулу, ромашку, шавлію, евкаліпт, березу, сосну, подорожник, часник тощо. Для інгаляцій готують 5-10 %-ві настої і відвари, використовують свіжі соки (каланхое, подорожник тощо) та готові лікарські форми - ефірні олії, настойки (календули, евкаліпту, шавлії, м'яти, звіробою). Настойки розбавляють 0,85 %-вим розчином нагрію хлориду чи водою (20-30 крапель на 3-5 мл) і застосовують для

аерозольної чи парової інгаляції. Для аерозольних інгаляцій використовують аерозольні інгалятори (САГ, ДАГ тощо), ультра­звукові типу У31-3, У31-4, медичні аерозольні апарати - А1-1, Е-62.

При бронхолегеневих захворюваннях застосовують чимало лікарських рослин, які за терапевтичним призначенням можна згрупувати таким чином (Д.М. Вовк, 1996):

- протимікробні - ромашка і календула (квітки), сосна (хвоя, бруньки), подорожник, багно, евкаліпт (листя), шавлія, м'ята перцева, звіробій, чистотіл, чебрець (трава), береза (бруньки, листя), цибуля, часник (цибулини);

- відхаркувальні - багно, підбіл, подорожник (листя), чебрець (трава), аїр, солодець, алтея лікарська, оман (корені), термопсис (коріння), цибуля, часник (цибулини);

- спазмолітичні - ромашка (суцвіття), багно болотне, материнка, красавка, м'ята перцева, чебрець (трава), кріп (насіння), дурман і блекота (листя);

- жарознижувальні та потогінні - волошка (квітки), малина (плоди, листя, гілки), ромашка і липа (суцвіття), череда (трава), брусниця (листя, плоди), верба (кора), береза (листя), солодець (корені);

- протизапальні - береза (бруньки, листя), календула і бузина чорна (квітки), ромашка і липа (суцвіття), звіробій, шавлія і череда (трава), оман і солодець (корені);

- вітамінні, загальнозміцнюючі - кропива, кульбаба і первоцвіт (листя), шипшина, горобина, чорниця, брусниця і суниця (плоди), морква і люцерна (трава).

При активній фітотерапії поліпшення настає через кілька днів, але якщо змін на краще не спостерігається протягом тижня, то слід замінити лікувальний засіб. Краще застосовувати не одну рослину, а 2-3 з основним видом дії, але різними супутніми.

Система травлення. Під час розладів травлення в новонарод­женого молодняку призначають рослинні засоби, яким властива протимікробна, в'яжуча, протизапальна й регенеративна, анальгезивна та протиспазматична дія. їх слід застосовувати за 30-60 хв до випоювання молозива або в проміжках між випоюваннями. До настоїв і відварів доцільно додавати кухонну сіль по 5 г на 1 л, а перед напуванням телят - глюкозу по 20-25 г на 1 л (але не цукор). Найбільш вживані рослини наведено в табл. 9. Можна застосовувати різну суміш лікарських рослин (Ветеринарна медицина України. - 1996. - №1, -С 36-37).

 

1. Чистотіл- 1 ч, деревій, ромашка, звіробій - 2 ч.

2. Ромашка, м'ята, корінь кульбаби - по 1 ч, грицики, деревій,
кора дуба - по 2 ч.

3. Чистотіл, дев'ясил, м'ята, мати-й-мачуха - порівну.

4. Кора дуба - 1 ч, листя горіха, липовий цвіт, звіробій - по 2 ч.

5. М'ята, кропива, листя горіха, ромашка - порівну.

6. Звіробій, деревій, полин - порівну.

7. Звіробій, деревій, кінський щавель - по 2 ч, кора дуба - 1 ч.

8. Плоди бузини, ромашка, спориш, цикорій - порівну.

9.Безсмертник, кропива дводомна, чебрець, кульбаба - порівну.

При гіпоцидних або анацидних гастритах застосовують кропиву дводомну (стебла і листя) або в комбінації з коренями кульбаби (1:1), трилистник (листя), золототисячник, термопсис, подорожник, полин, деревій, спориш, рута (трава), цикорій, хрін, оман, аїр (корені), часник, цибулю (цибулини), хміль (квітки та шишки), ялівець (ягоди), горобину, бруньки берези, сіж капусти, чорної смородини, алое, калини, ягоди шипшини.

При гастритах із підвищеною кислотністю ефективні морквяний і картопляний соки, настій звіробою та кропиви, подорожника, календули, чаги, насіння кропу.

Таблиця 9

Лікарські рослини, що використовуються для лікування шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят

 

Назва рослин	Лікарська сировина	Форма застосування	Доза (мл) 1 кратність застосування на добу
Береза	бруньки	Відвар 1:20	150-200, Зрази
Безсмертник звичайний	Квіткові кошики з верхньою частиною стебла	Настій 1:10	100-150, 2-3 рази
Вільха	Висушене су­цвіття (шишки)	Настій 1:20 Відвар 1:20	80-100, Зрази 150-250, 2 рази
Горіх волоський	Незрілі плоди ріжуть, настою­ють 7 діб	Настойка спиртова (70°) 1:10	30-45 млз 150-200 мл води перекип'яченої

 

Дев'ятисил британський (золотушник)	Рослини з квітками і листям	Настій 1:10	100-150, 2-3 рази
Деревій зви­чайний (тися-чолистник)і	Верхівки рослин	Настій 1:10	150-300, 3-4 рази
Ехінацея пурпурова	Верхівки рослин (15 см)	Настій 1:20	50-100, 3-4 рази
Звіробій звичайний	Верхні частини рослин з квітами і листям	Настій 1:20	20-35, 4-5 разів
Злинка звичайна (сушняк китай­ський)	Рослини з квіт­ками і листям	Настій 1:10	50-75,3 рази
Лепеха (аїр, татарське зілля)	Кореневище	Відвар 1:20	150-300, Зрази
Пижмо звичайне	Квітки	Настій 1:50	50, 3 рази
Подорожник великий	Листя	Настій 1:10	150-300, Зрази
Ромашка лікарська	Квітки	Настій 1:10	75-100, 4 рази
Смородина чор­на або червона	Іистя	Зідвар 1:10	200-400, 3-4 рази
Цибуля	Дибулини юдрібнені	Настій холодний 1:20	100-200, 3 рази
Цикорій звичайний (негрів батіг)	Стебло із суцвіттям	Відвар 1:20	250-300, 3 рази
Черемуха звичайна	Кора ІЛОДИ	Зідвар 1:20 Зідвар 1:10	200-300, 2-3 рази 150-300, 2-3 рази
Шавлія лікарська	Т.ИСТЯ	Настій 1:20	300-400, тричі
Щавель кінський	Листя, насіння корінь	Іастій 1:10 Іастій 1:20	40-50, 3 рази

Для стимуляції апетиту призначають чисті чи ароматичні гіркоти, найчастіше відвари кореневищ аїру, коренів кульбаби, настою трави полину. Відвари та настої цих рослин слід вводити повільно, зрошуючи ротову порожнину, оскільки гіркоти повинні стикатися із смаковими сосочками.

Для поліпшення травлення застосовують сік листя алое (по 1-3 краплі на язик котам і до шести крапель - собакам) або на одну чайну чи столову ложку води, якою зрошують ротову порожнину, з медом сік листя алое дають усередину (до '/г чайної ложки тричі на добу великим тваринам).

Як проносний засіб, особливо дрібним тваринам, призначають рицинову олію. Однак, часто й у великих дозах препарат застосовува­ти небажано, особливо котам і собакам при хронічних ентеритах, для них максимальна доза 15 і 25 г відповідно. Слід призначати й для лошат, телят, свиней, овець, кіз. Рицинова олія омилюється в тонкому кишечнику з утворенням рицинолеату натрію й інших солей, які подразнюють рецептори слизової оболонки кишечника, посилюють перистальтику.

Якщо патологічний процес локалізується в товстому кишеч­нику, слід застосовувати кору крушини ламкої, жостір проносний, листя касії гостролистої (сени). Рослинні олії призначають як пом'якшувальний засіб моногастричним тваринам і жуйним, але під час сильних запальних процесів вони можуть діяти подразливо. У таких випадках краще застосовувати вазелінове масло. Бажано утримуватися від призначення дрібним тваринам олії із насіння льону та ріпаку, які можуть спричинити блювання.

При явищах застою вмісту в кишечнику (хімостаз, копростаз) високоефективними с слизи з крохмалю, насіння льону, коренів алтеї, які призначають у великих, кількостях. Виготовлені з насіння льону слизові відвари (з неочищеного) чи супи (з очищеного) застосовують також при виразковій хворобі шлунка, гастроентериті, гіпотонії передшлунків, закупоренні книжки, абомазигі, ентералгії.

Під час проносів застосовують засоби, що містять речовини в'яжучої дії - дубильні: кора дуба, кореневища перегачу або чорниці, шишечки вільхи, трава звіробою.

Якщо захворювання шлунково-кишкового каналу супровод­жуються бродильними процесами, метеоризмом, призначають такі ефіроолійні засоби, як насіння кмину, коріандру, кропу, настої з квіток ромашки та листя м'яти. Це сприяє пригніченню бродильно-гнильних процесів і відходженню газів під час розслаблення сфінктерів.

Під час захворювань печінки застосовують засоби, що стиму­люють вироблення жовчі і жовчовиділення, усувають явище дискіне-зії, відновлюють тонус жовчовидільних шляхів, діють протизапально. Ефективними при гепатитах, холециститі є кукурудзяні приймочки. Активну жовчовидільну дію мають квітки цмину. Стимулюють утворення жовчі плоди шипшини, календула, кріп, м'ята перцева, деревій, звіробій, корені кульбаби, пижмо, чистотіл, калина. Крім стимуляції холерезу, звіробій, деревій, календула, крім, калина, береза (бруньки і листя) зумовлюють протизапальну та протимікробну дію, ефективні при дискінезаях.

Сечовидільна система. При нефриті і нефрозі добирають рослинні засоби, що діють не лише сечогінно, а й протизапально, протимікробно, спазмолітично, але позбавлені подразливо? дії (особливо при нефритах).

Під час запалення слизової оболонки сечового міхура (уроциститі) і сечокам'яній хворобі як сечогінний засіб застосовують листя брусниці, тополі чорної, траву фіалки триколірної, материнки, чебрецю, споришу, шишки хмелю, квітки волошки, плоди шипшини, кору бузини чорної. Ці ж засоби успішно застосовують під час післіті та пієлонефриті. Також ефективними є настої з бруньок і молодого листя осики, вересу звичайного, кореневищ аїру. Бруньки берези мож­на замінити настоєм з молодого листя (1 частина на 4 частини води).

Під час уролітазу собакам і котам призначають березовий сік, під час затримки сечі - сік і настій із коренів хрону, настою коренів цикорію, насіння крону. Сік хрону призначають собакам по Vj чайної ложки, настої - по одній чайній (малим) або одній десертній ложці (великим) - 3-4 рази на добу.

Часто в собак і котів, особливо в старих, буває самовільне виділення чи нетримання сечі. З лікувальною метою призначають настій деревію, настій взятих у рівній кількості деревію, звіробою, золототисячника, які дають тричі на добу, напари плодів шипшини, ожини, чорниці (Д.М. Вовк, 1996).

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що називається ліками і лікарською речовиною?

2. Що називається отрутами?

3. Що таке доза?

4. Що таке галенові препарати?

5. Які є форми лікарських речовин?

6. Як зберігають ліки?

7. Що таке фармакологія?

8. Що таке фармакопея?

9. Назвіть основні групи вживання лікарських засобів.

10. Яке значення фітотерапії?