Хвороби порушення обміну речовий

Під обміном речовин розуміють надходження поживних речовин із навколишнього середовища і видалення з організму непотрібних продуктів обміну, а також сукупність усіх перетворень речовин в організмі. Речовини, що надійшли, перетворюються всім організмом і окремими його органами та системами.

Складні процеси обміну речовин у живому організмі легко можуть бути порушені внаслідок нераціональної годівлі, поганого утримання та догляду, під час захворювання окремих органів, які беруть активну участь в обміні, та розладу регулюючих функцій центральної нервової системи.

Кетоз (ацетонемія) - це хвороба молочних корів, яка характеризується порушенням травлення і функції печінки та супроводиться нагромадженням в організмі кетонових (ацетонових) тіл, аміачних солей і деяких азотистих сполук.

Причини. Хвороба виникає у високомолочних корів у період найвищої лактації, через 2-3 тижні після отелення. Основною причиною кетозу є нестача в кормах легкоперетравних вуглеводів під час систематичного перегодовування концентратами або раптового введення в раціон кормів, багатих на білки й жири. Причинами захворювання можуть бути відсутність прогулянок, дистонія передшлунків, захворювання печінки й попередні розлади травлення.

Ознаки. У легкій формі кетозу апетит зіпсований, спостерігають сповільнення або відсутність ремиґання, атонію передшлунків, пронос внаслідок запалення кишок.

У тяжкій формі поряд із зазначеними вище розладами апетиту, ремиґання й діяльності передшлунків у тварин наростає пригнічення. При цьому, виникає загальна слабість, хода хитка. Надій молока зменшується. Температура тіла нижча за норму, кількість дихальних рухів зменшена, пульс загальмований.

Лікування має бути спрямоване на відновлення вуглеводного обміну. Хворим коровам вводять у раціон кормові або цукрові буряки, сінаж і подрібнений овес або ячмінь. Корми, багаті на білки, на час

лікування з раціону виключають. Через рот або з клізмою вводять 300-600 г цукру, розведеного в 1-2 л води. Для нейтралізації в передшлунках підвищеної кислотності дають через рот по 50-100 г розчиненої у воді соди через кожні 3-4 год. Як допоміжний захід застосовують вдування повітря у вим'я, енергійне розтирання тварин.

Профілактика полягає в тому, щоб під час годівлі молочних корів не допускати систематичного перегодовування концентратами та різкого переходу до згодовування надмірних кількостей концентро­ваних кормів. Під час будь-якого типу годівлі слід дотримуватись цукроиротеїнового співвідношення в раціонах 1:1 або 1:1,5, тобто на одну кормову одиницю має бути 100 г протеїну і 100-150 г цукру.

Аліментарна остеодистрофія - це хронічне захворювання всього організму, що супроводиться розладом обміну кальцію та фосфору і зменшенням кількості кісткової тканини. Хворіють корови, кози, свині, вівці, бугаї-плідники і лише зрідка коні й собаки. Аліментарна тваринна остеодистрофія найчастіше виникає взимку або рано навесні.

Економічні збитки від захворювання високі, якщо врахувати зниження продуктивності тварин, їхньої відтворної здатності, а також вибраковування хворих тварин.

Причини. Основною причиною є збіднення організму на солі кальцію і фосфору. До цього призводять недостатня мінеральна підгодівля і малий вміст потрібних солей у кормах, що згодовуються тваринам. Малий вміст солей кальцію та фосфору в траві й сіні, зібраних у період посухи або з грунтів болотистих і бідних на зазначені солі. Мало їх у таких кормах: картопля, буряки, жом, силос, брага, солома та в сіні, висушеному в негоду.

Неправильне співвідношення кальцію і фосфору також призводить до розвитку захворювання. У разі надлишку кальцію затримується засвоєння фосфору, а надмір фосфору порушує кальцієвий обмін. Нормальним вважається співвідношення 1,2: 1.

Аліментарна остеодистрофія може розвиватися під час захворювань печінки, иаращитовидної залози, яєчників, органів травлення.

Причинами можуть бути погані умони утримання, брак прогулянок на свіжому повітрі, коли тварини не зазнають дії ультрафіолетового проміння, нестача в кормах провітамінів А і надмірна лактація, багатоплідна вагітність, раннє парування.

Ознаки хвороби проявляються поступово. До ранніх ознак належать обережні й напружені рухи тварини. Нерідко, особливо до

родів, розвивається залежування. Підвівшись, тварина підставляє кінцівки під себе і боїться переступати ними або, навпаки, часто переступає з ноги на ногу. Після її вставання помітне дрижання м'язів, тварина стогне.

У міру розм'якшення кісткової тканини викривлюються і деформуються кістки кінцівок, таза, хребта, голови та ребер. Нерідко деформовані кістки можуть ламатись.

Лікування і профілактика. Тваринам дають корми, багаті на білки і мінеральні солі: сіно конюшини, люцерни, вики, солому бобових, зелений корм. У корм добавляють 30-100 г крейди на день великим тваринам і 10-30 г — вівцям і свиням. Кислі корми з кормового раціону виключають. Одночасно організовують систематичні прогулянки тварин.

Протягом 15-20 хв хворих тварин опромінюють ртутно-кварцовою лампою.

Поїдання вовни ягнятами. Захворювання виникає в стійловий період. Частіше хворіє молодняк, рідше - дорослі вівці. Економічні збитки великі від загибелі молодняка і втрати тваринами великої кількості вовни.

Причини. Хвороба пов'язана з нестачею в організмі вітамінів, йоду, кобальту та деяких інших елементів, які необхідні для нормального обміну речовин. Розвиткові захворювання сприяють скупченість тварин, відсутність моціону.

Ознаки. Важливою ознакою захворювання є поїдання ягнятами вовни своєї матері або інших ягнят чи овець. Тварини відстають у рості й розвитку, в них порушується травлення. У передшлунках і в шлунку нагромаджується вовна у вигляді тяжів або куль, і це може спричиняти закупорку їх. Згодом порушується обмін речовин, що призводить до виснаження тварин.

Лікування. Хворих тварин ізолюють в окремі приміщення. Одночасно збільшують даванку кормів, багатих на вітаміни (добре сіно, морква, зелена трава). Корисно також забезпечувати всім тваринам щоденні прогулянки на свіжому повітрі. Ягнятам у разі нестачі молока в матері призначають коров'яче молоко. Із медикаментів застосовують кобальт, наїрію хлорид (кухонну сіль).

Профілактика. Щоб ягняча не поїдали вовни, вівцематкам та ягнятам призначають кобальт і кухонну сіль, сіль-лизунець, а також зелене добре сіно.

Гіпокупроз. Це хронічне захворювання, зумовлене нестачею в організмі міді. Відомо, що кількість міді в кормах залежить від вмісту

її в грунті. У кислих грунтах кількість її незначна і через це корми, які вирощуються на них, мають невеликий вміст міді (не більш ніж 2-3 мг в 1 кг, при нормі 6 мг і більше). Бідні на мідь також підзолисті й піскові грунти, а в торфовищах вона перебуває в погано засвоюваному рослинами стані.

Захворювання великої рогатої худоби, овець і свиней виникає в разі нестачі міді в кормах.

Ознаки. Первинними ознаками нестачі міді є затримання росту в молодих тварин, депігментація волосся (воно скуйовджене і може випадати). Далі спостерігається втрата апетиту, з'являється лизуха, проноси, виснаження. Нерідко можливе збудження, що переходить у пригнічення й сонливість.

Лікування. Хворим тваринам призначають повноцінний кормовий раціон. Великим тваринам разом із кормом дають на добу до 300 мг сульфату міді, молодняку великої рогатої худоби - 75-150, вівцям - 5-10 мг протягом 15-20 днів. Одночасно треба давати солі кобальту.

Профілактика забезпечується введенням у раціон кормів, багатих на мідь, або періодичним додаванням у раціон сульфату міді. Для того, щоб запобігти "мідному голодуванню" вносять у грунти, бідні на мідь, мінеральні добрива.

Канібалізм - захворювання, що спостерігається переважно в птиці (курей та індиків) і характеризується масовим розкльовом під час несучості яєць або линяння. Хвороба трапляється й у ссавців, частіше в свиней, собак і хутрових звірів.

Причини - нестача в раціонах білків, клітковини, незамінних амінокислот, кальцію, мікроелементів та свіжої питної води. Пошкодження шкіри, скупченість і антисанітарне утримання тварин і птиці, дія на них прямого сонячного проміння, ураження пухо-пероїдами, запалення клоаки та яйцепроводу сприяє виникненню хвороби. Хворобу спричинює також надмірне згодовування птиці м'яса з наступним виключенням його з раціону.

Ознаки. Хвороба починається поодинокими випадками роздзьобування і самороздзьобування частини запаленої клоаки або яйцепроводу. Птиця починає вищипувати пір'я одна в одної. У курчат 20-60-денного віку спостерігається розкльовування під час заміни пуху на перо. У хворої птиці знижується несучість, вона худне й гине.

У свиней, кролів, котів і собак хвороба проявляється поїданням новонароджених, ссанням і відгризанням вух і хвостів.

 

Лікування. Хворих тварин і птицю відокремлюють від здорових. Пошкодження шкіри змащують мазями з антибіотиками або антисептичними речовинами.

Профілактика. Аналізують раціон годівлі та умови утримання птиці і тварин. У раціоні нормують білок, вводять трав'яне борошно, варену картоплю, вітаміни і доброякісний силос. До раціону додають метіонін, сульфат марганцю, пір'яне борошно, крейду, калію йодид. Поліпшують умови утримання птиці і тварин, надають їм щоденний моціон. Птицю захищають від прямих сонячних променів фарбуванням шибок у вікнах у зелений або жовтий колір. Агресивних і уражених тварин вибраковують з основного стада.

Хвороби молодняка

З усіх видів втрат у тваринництві найбільшими (90 %) є втрати від незаразних хвороб молодняка, особливо шлунково-кишкових і легеневих.

Диспепсія новонароджених (діарея, гострий гастроентеро­коліт). Під диспепсією розуміють порушення процесу перетравлення корму або недостатність травлення, що розвивається гостро й хронічно. Хворіє молодняк усіх видів, але частіше телята і поросята в ранньому віці.

Причини. Однією з основних причин є те, що в період тільності корови не забезпечуються повноцінною годівлею, внаслідок чого народжуються ослаблені телята з ознаками гіповітамінозів.

Другою основною причиною є запізніле перше згодовування теляті молозива (через дві і більше годин після народження). Через це телята нерідко починають облизувати стіни, підлогу та інші забруднені предмети.

Диспепсія розвивається також внаслідок перегодування, введення в раціон невідповідного корму, різкого переходу на інші корми, згодовування новонародженим охолодженого або забрудненого молозива, порушення розпорядку годівлі.

До виникнення диспепсії може призвести переохолодження молодняка в разі утримання у вологих, холодних приміщеннях або перегрівання при табірному утриманні без навісу чи спеціальних будиночків.

Ознаки. У телят захворювання виникає найчастіше в перші 3-5 днів після народження. При бродильній формі диспепсії темпера­тура тіла нормальна. Черево може бути здуте, з'являються періодичні

колькоподібні болі, калові маСи рідкі, запах їх кислий, видно й бульбашки газу. Дихання прискорене, апетит знижений. При гнильній формі хвороби рідкі калові маси мають дуже неприємний запах. Тварини лежать, пульс і дихання часті. Можуть з'являтись ознаки западання очних яблук, що свідчить про зневоднення тканин організму. Задня частина тіла в тварини замазана смердючими рідкими каловими масами, які самовільно виділяються через розслаблений сфінктер.

В агональному стані тварини лежать без руху, із закинутою назад головою, дихання тяжке, переривчасте, кінцівки й вуха холодні, загальна температура тіла на 1-2°С нижча за норму.

Лікування. Для відновлення процесу травлення призначають дієту, сульфаніламідні препарати та антибіотики. Дієта має.бути така: молозиво або молоко виключають з раціону на 12-18 год, тваринам дають тільки кип'ячену воду, охолоджену до температури 37°С (воду можна замінити фізіологічним розчином). Потім 1-3 рази згодовують молозиво або молоко, розведене навпіл з водою або з 10 %-вим вівсяним відваром. Після цього кількість води чи відвару в даванці поступово зменшують, а кількість молозива або молока доводять до норми.

Для нормалізації обмінних процесів застосовують вітамін А, риб'ячий жир, сінний настій та настій хвої. Крім того, роблять теплі вкутування живота або зігрівають за допомогою лампи солюкс.

Профілактика. Перший раз молозиво телятам треба давати протягом першої години після народження. Перші два тижні новонароджених телят годують молозивом, а потім - молоком не менш як чотири рази на добу через кожні 4-5 год.

Воду починають давати з третього Дня життя 1-2 рази на добу через 1,5-2,5 год після годівлі. Поряд із цим треба згодовувати тільки свіжовидоєне молозиво, молоко давати з чистого посуду або з напувалок із гумовими сосками; утримувати телят слід у чистих приміщеннях, періодично провадити дезінфекцію кліток, в яких їх утримують.

З метою профілактики диспепсії тільним коровам треба забезпечити повноцінну і доброякісну годівлю як до отелення, так і після нього. Організовують регулярні прогулянки молодняка на свіжому повітрі. Взимку, під час вітру і сильних морозів, молодняк опромінюють у приміщеннях ртутно-кварцовими лампами.

Літні табори, де утримуються телята, слід обладнувати навісами або спеціальними будиночками.

Бронхопневмонія. На бронхопневмонію хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських тварин, частіше телята, ягнята і поросяча у віці від одного до трьох місяців. Найчастіше хвороба виникає в кінці стійлового періоду. Бронхопневмонія може спричинювати значні економічні збитки, адже на окремих тваринницьких відділках на цю хворобу хворіє до 50-70 % поголів'я. Серед поросят загибель становить 20-30 %, а прирости зменшуються на 10-15 %.

Причини. Зниження витривалості організму молодняка через годівлю неповноцінними кормами, коли в них не вистачає білків, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин, надмірна вологість, скупченість при утриманні, підвищений вміст аміаку в повітрі у приміщенні, переохолодження на вітрі, під дощем, перегрівання на сонці, вдихання гарячого повітря, диму, сірководню, пилу. Хвороба може виникати як ускладнення під час запалення травного каналу, гіповітамінозу А.

Ознаки. При гострій формі бронхопневмонії з'являється кашель, дихання прискорене, виділяється серозно-слизове виділення з носа. Слизові оболонки синюшні, загальна температура тіла підвищена або в межах норми.

Підгостра форма хвороби характеризується зниженням апетиту, молодняк відстає в розвитку і рості, волосся скуйовджене, тварини кашляють.

Під час хронічного перебігу тварина виснажена, апетит знижений, спостерігається постійний вологий або сухий кашель, наростає частота пульсу й дихання. Через ніздрі назовні періодично витікає серозно-слизове або серозно-гнійне виділення. Слизові оболонки синюшні, можуть з'являтись профузні проноси, які ще більш знесилюють організм хворої тварини.

Лікування. У великих спеціалізованих господарствах хворих тварин концентрують на лікувально-санітарних пунктах, а в інших господарствах їх ізолюють. Тваринам забезпечують повний спокій у затишному з чистим повітрям приміщенні, з достатньою кількістю якісної підстилки. Для підтримання сил дають м'яке сіно, коренеплоди, бовтанки з пшеничних висівок, напувають якісною чистою водою кімнатної температури. Грудну клітку розтирають скипидаром або нашатирним спиртом навпіл з водою. У кормовий раціон вводять пивні дріжджі, вітамінні препарати, зокрема риб'ячий жир.

Одночасно застосовують антибіотики і сульфаніламідні препарати, а також роблять теплі вкутування грудної клітки, вигрі­вають її за допомогою солюкса або опромінюють ультрафіолетовим

промінням. У добру погоду хворих тварин треба випускати на свіже повітря, яке дуже добре розріджує ексудат, що нагромаджується в легенях.

Профілактика спрямована на збереження молодняка. Треба створювати належні умови для внутрішньоугробного розвитку плода, а для цього вагітних тварин забезпечувати високоиоживним кормом. Молодняк після народження слід розміщувати в чистих продезінфікованих станках, клітках. Особливу увагу звертають на організацію систематичних прогулянок. У разі нестачі вітамінів А і В у кормовий раціон молодняка включають зелені корми, сіно і моркву.

Гіповітаміноз А. Під гіповітамінозом А розуміють захворю­вання, що виникає внаслідок нестачі в організмі вітаміну А або його провітаміну (каротину). Хвороба більш поширена серед телят, поросят, лошат, птиці.

Причини виникнення гіповітамінозу А можуть бути зовнішні і внутрішні. До причин зовнішнього походження слід віднести годівлю кормами з недостатнім вмістом погрібного провітаміну (соломою, бурим сіном, половою, концентратами), а також обмежене згодовування молозива, годівлю телят молоком від корів, яким згодовують корми, бідні на каротин.

Гіповітаміноз А внутрішнього походження спостерігається під час захворювання травного каналу, печінки. Розвиткові хвороби сприяє відсутність прогулянок у сонячні дні, погані умови утримання, недостатність мінеральної підгодівлі і згодовування кислих кормів.

Ознаки. Телята відстають у рості й розвитку, більше лежать, у них спостерігаються проноси, слизове витікання з носа, бронхіти, кон'юнктивіти, помутніння рогівки, втрата зору, лущіння шкіри.

В ягнят картина захворювання така сама, як і в телят, тільки в них рідше уражується рогівка очей. У поросят порушується координація рухів; спостерігаються судороги, виникають гастроенте­рити. Можливі ускладнення у вигляді диспепсії, бронхіту й бронхопневмонії.

Гіповітаміноз А в птиці найчастіше буває в курчат і в молодих курей, які вперше несуться. Загальний стан пригнічений, апетит погіршується, виникає слабість, хода хитка, гребінь, сережки і видимі слизові оболонки бліді. Птахи дихають через відкритий дзьоб. Рогівка очей мутніє, зір слабне. Птиця худне, сповільнюється ріст.

Лікування. У раціон вводять корми, багаті на каротин (червону моркву, бобове сіно, силос, пророщене зерно, настій хвої). З

лікувальних засобів застосовують вітамінізований риб'ячий жир олійний розчин вітаміну А тощо.

Гіповітаміноз Д (рахіт). Гіповітамінозом Д, або рахітом, називають патологічний стан організму молодняка тварин, що виникає під час недостатнього вмісту в організмі вітаміну Д і характеризується розладом обміну кальцію та фосфору. Найчастіше рахіт буває в телят, поросят, свійської птиці і рідше в лошат та ягнят при стійловому утриманні, особливо в зимовий період.

Причини. До основних причин належать нестача вітаміну Д в кормах і відсутність протягом тривалого часу опромінювання тварин ультрафіолетовим промінням. Рахіт виникає також у разі порушення співвідношення між солями кальцію і фосфору або при пониженій кількості їх у раціоні.

Сприятливими факторами в розвитку рахіту є погані умови утримання: вологість, темні приміщення, годівля кормами низької якості. Це спричинює захворювання органів травлення і призводить до порушення всмоктування в кишках фосфору, кальцію, вітамінів і до надмірного видалення їх з організму.

Ознаки. У телят погіршується апетит, з'являються ознаки лизухи. Згодом спостерігається залежування, потовщуються суглоби. Передні кінцівки напівзігнуті, спина зігнута, живіт підтягнутий. У поросят бувають нервові розлади у вигляді судорог. Молодняк відстає в рості і має вкрай виснажений вигляд. Курчата - малорухливі, суглоби потовщені, дзьоб розм'якшується. Різко знижується несучість дорослої птиці, шкаралупа яєць тонка, кістки кінцівок викривлені.

Лікування. Хворих тварин утримують у сухих, теплих, світлих і просторих приміщеннях, їх слід систематично випускати на прогулянки.

До раціону вводять легкоперетравні корми, багаті на протеїн, вітаміни А і В, мінеральні речовини Са і Р, сіно люцерни й конюшини, трав'яне борошно, червону моркву. Взимку необхідно застосовувати штучне ультрафіолетове опромінювання молодняка ртутно-кварцовими лампами. З мінеральних кормів рекомендується кісткове борошно, кормовий преципітат, трикальційфосфат, крейда. Із вітамінних препаратів використовують риб'ячий жир, тривітамін.

Залізодефіцитна анемій поросят. Хвороба поширена повсюдно і завдає господарствам великих збитків. Хворіють новонароджені поросята, смертність серед них досягає 90 %.

Причини. Вважають, що причиною захворювання є нестача в молодому організмі заліза, потрібного для нормального кровотво­рення.

Ознаки. У нормально розвинених і здорових поросят у віці 5-7 днів з'являється побіління шкіри і видимих слизових оболонок. Рухливість поросят знижується. Вони відстають у рості й розвитку. Живіт підтягнутий, з'являються проноси, які іноді можуть змінюватись запорами. Такі поросята через 10-12 днів стають вкрай виснаженими і часто гинуть.

Лікування. Насамперед, застосовують препарати заліза: 0,5 % сульфат заліза в суміші рівними частинами з 0,1 % розчином міді по одній чайній ложці всередину один раз на день.

Добову або разову дозу ліків для всіх поросят можна змішувати з кормом або молоком і згодовувати із спільної годівниці.

Для профілактики і лікування анемії з успіхом застосовують препарати, які в своєму складі мають залізо, фероглюкін, феродекс тощо.

Взимку поросятам організовують підгодівлю дерном, червоною глиною і дрібно побитою червоною цеглою. У весняний і літній періоди року поросятам разом із підсисними свиноматками організовують регулярні прогулянки на повітрі.

Отруєння тварин

Отруєння хлорофосом або його аналоги. Хлорофос являє собою сірувату масу, подібну до зацукрованого меду, з неприємним запахом. Він дуже добре розчиняється в теплій воді і використовується для боротьби з комахами, кліщами, личинками овода, для знищення мух у тваринницьких приміщеннях.

Отруєння виникає в тому разі, коли хлорофос потрапляє в організм тварин разом із водою або кормом. При цьому, в усіх тварин спостерігаються: слинотеча, пітливість, самовільне виділення калу, судороги, утруднене дихання. Може настати смерть від паралічу центру дихання.

Надаючи допомогу отруєним тваринам, їм передусім проми­вають шлунок 2 %-вим розчином соди. Всередину призначають дрібно потерте активоване вугілля у 2 %-вому розчині солі. Внутрішньовенно вводять 10 %-вий розчин хлориду кальцію та 20-30 %-вий розчин глюкози з кофеїном.

Профілактика полягає в тому, щоб не згодовувати тваринам протягом шести діб рослин, оброблених хлорофосом або їх аналогами. Обробку фуражних рослин провадять за шість тижнів до збирання їх.

Отруєння селітрою. Селітра с азотним добривом і використовується у вигляді амонійної або калійної сполуки. Отруєння виникає, коли селітра потрапляє в організм з кормом або водою. В отруєних тварин з'являються слинотеча, коліки, вони не приймають корму. Помітні сонливість, прискорене дихання, послаблення пульсу. Температура тіла понижена. Смерть настає швидко. Лікування мало ефективне.

Отруєння кухонною сіллю. Кухонна сіль - необхідна частина раціону тварин. У дозі 0,3-0,5 г на 1 кг маси тварини вона поліпшує апетит і засвоєння поживних речовин. Однак, якщо давати її у великих дозах або в нормальній кількості після тривалого сольового голодування, то в усіх тварин, особливо в свиней і птиці, може виникнути отруєння.

Смертельні дози кухонної солі: для коней - 1-1,5 кг, великої рогатої худоби - 1,5-3 кг, для овець і свиней - 125-300 г, для собак -30-60 г на голову, для курей - 4,5 г.

Сольове отруєння у свиней виникає в разі згодовування солоної риби, солоного риб'ячого борошна або комбікорму.

Ознаки. У тварин з'являється сильна спрага, блювання, пінисті витікання з рота, проноси, колові рухи, нервове збудження, тварини впираються головою в стінку. Пізніше виникають судороги, парез і параліч задніх кінцівок, сонливий стан.

Лікування. Тварині промивають шлунок, дають води досхочу. Всередину призначають проносні засоби у вигляді слизуватих відварів і рослинної олії.

Профілактика. Комбікорми треба перевіряти на вміст солі у ветеринарних лабораторіях, не допускати сольового голодування

тварин.

Отруєння сечовиною (карбамідом,). Сечовина - синтетичний продукт, який містить до 46 % азоту і використовується для годівлі жуйних як замінник білка. Отруєння виникає внаслідок споживання твариною великої дози сечовини з кормом. Небезпека отруєння збільшується, якщо тварину годують сіном із бобових трав, багатих на азот, а також під час великої кількості концентратів у раціоні і нестачі

вуглеводів.

Ознаки. Отруєння проявляється через 15-40 хв після того, як тваринам було згодовано сечовину. З'являється пригнічення,

слинотеча, м'язове дрижання, порушується координація рухів. Дихання швидке, поверхневе, пульс прискорений. Розвивається дистонія передшлунків. Тварини падають, кінцівки нерухомо витягнуті й розставлені.

Лікування. Всередину вводять до 1 л 1 %-го розчину оцту або до 2 л 0,5 %-го розчину молочної кислоти. Дають 4-5 л кислого молока і до 1-1,5 л 20-30 %-го розчину цукру. Рекомендують влити в рубець 30 мг формаліну на 100 кг маси тіла в 1 л води.

Профілактика. Добову дозу сечовини треба згодовувати в кілька прийомів. На кожні 10 кг маси тварини дають не більш як 2 л чистої сечовини. Протягом 7-10 днів, починаючи з невеликих доз, тварин підготовлюють до нормальної дози.

Отруєння конюшиною. Хвороба виникає в тварин у разі тривалого згодовування рожевої конюшини. Отруйною є зелена маса. Захворювання може виникнути в усіх видів сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби.

Ознаки. У великої рогатої худоби після поїдання конюшини під дією сонця з'являється екзема - ураження шкіри на вим'ї, нижній частині живота, шиї, кінцівках, на грудних стінках. Виникає свербіж, який зникає у вечірній час. Може розвиватись везикулярний стоматит.

При тяжких формах захворювання шкіра набрякає, стає червона й болюча. Іноді, можливе запалення кон'юнктиви.

Лікування. Конюшину замінюють іншим кормом. Тварин ставлять у затінок або в приміщення. У питну воду додають розведену хлористоводневу кислоту (по столовій ложці на відро води). Шкіру обмивають і змазують 10 %-вою іхтіоловою маззю.

Профілактика. Зелену конюшину згодовують разом із зеленою масою злакових культур. Не рекомендується випасати тварин, які мають не пігментовану шкіру, на бобових пасовищах у сонячну погоду.

Отруєння кукурудзою. Кукурудза не містить ніяких отруйних речовин. Випадки отруєння спостерігаються у великої рогатої худоби після поїдання великої кількості кукурудзи в період її молочної стиглості. Захворювання виникає в разі безконтрольного випасання тварин на посівах кукурудзи. У період молочної стиглості у стеблах кукурудзи утворюються похідні синильної кислоти у вигляді ціаноглюкозидів, які й спричиняють отруєння тварин.

Ознаки. Хворі тварини відстають від стада, хитаються. Припиняється жуйка, з'являється залежування, тварини пригнічені, дихання утруднене. Спостерігається парез і параліч заду. Захворювання нагадує післяродовий парез.

Лікування. Для звільнення рубця від вмісту його промивають або викликають блювання, застосовуючи настій чемериці. Всередину дають рослинну олію.

Профілактика. Не можна допускати різкого переходу від звичайного пасовища до випасання на кукурудзі в період молочної стиглості.

Отруєння картоплею. Спостерігається під час тривалого згодо­вування тваринам великої кількості старої, пророслої і частково зіпсованої картоплі, картопляних паростків, зеленого картоплиння і надмірної кількості картопляної браги. Отруйною речовиною є соланін.

Ознаки. Спочатку з'являється пронос, слинотеча, буває стоматит, іноді здуття, колькії і блювання в свиней. Пізніше помітні: слабкість заду, хитка хода, іноді параліч кінцівок.

Лікування. Всередину дають проносні засоби (олію тощо), а потім розчин таніну. Згодовування картоплі та її відходів припиняють до одужання.

Профілактика. Паростки пророслої картоплі перед варінням обламують і не згодовують. Воду після варіння картоплі, в якій багато соланіну, зливають. Картопляну брагу згодовують разом із сіном або соломою в помірних кількостях.

Отруєння цукровими буряками. Під час згодовування великій рогатій худобі 12-15 кг цукрових буряків виникає отруєння надмірною кількістю цукру, що різко змінює рубцеве травлення.

Ознаки. У корів порушується апетит і з'являється спрага, розвивається атонія рубця, виникає пронос, знижуються надої і жирність молока. Свині виявляють неспокій, у них з'являється слинотеча, блювання, синіє п'ятачок. Можуть виникати судороги.

Лікування. Передусім, припиняють згодовування цукрових буряків і дають всередину молоко і сирі яйця.

Отруєння бавовняною макухою. Спостерігають під час згодовування коровам і свиням, особливо молодняку, великої кількості бавовняної макухи, яка в своєму складі має таку отруйну речовину, як госипол.

Ознаки. Спочатку спостерігаються розлади травлення, втрата апетиту, жовтяничнісгь оболонок. Пізніше настає наростаюча слабкість тварини, ремиґання відсутнє, тварини скрегочуть зубами,

стогнуть, виникає атонія рубця й кишок. Калові маси кров'янисті й покриті слизом.

Лікування. Припиняють згодовування бавовняної макухи, шлунок промивають розчином перманганату калію (1:3000) або 3-5 %-вим розчином гідрокарбонату нагрію. Всередину дають глаубе­рову сіль і слизуваті відвари для звільнення кишок від вмісту.

Профілактика. Обмежують згодовування бавовняної макухи: коровам не більше як 1-1,5 кг, а свиням - 0,5 кг щодоби. Тільним коровам і молодняку починають згодовування з малих доз. Роблять перерви в згодовуванні через один місяць.

Отруєння кормами, ураженими грибами. Токсична дія таких кормів зумовлюється утворенням токсичних речовин під час перетрав­лення кормів. Найбільш небезпечні неспецифічні мікотоксикози, що виникають внаслідок згодовування запліснявілих кормів.

Ознаки. Хворі тварини пригнічені, у них спостерігається м'язове дрижання, з'являється атонія рубця, посилення перистальтики кишок.

У коней на слизовій рота утворюються виразки. Свині не споживають корм, з'являються проноси, набряки повік, голови і шиї. Птиця пригнічена, крила опущені, гребінь синій, кал смердючий, іноді з кров'ю.

Лікування специфічного немає. Звільняють шлунок від вмісту, потім дають обволікуючі слизуваті препарати.

Профілактика. Заготівлю кормів слід провадити в суху погоду. Зерно, перед тим як засинати в комори, треба просушувати. Не можна допускати затікання скирд грубих кормів.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У чому виражаються збитки від внутрішніх незаразних
хвороб?

2. Що таке диспансеризація?

3. У чому полягає профілактика травматичного перекардиту?

4. Які симптоми риніту?

5. У чому полягає терапія і профілактика бронхопневмонії?

6. Які основні причини хвороб органів травлення?

7. Яка причина і, у чому полягає терапія тимпанії та атонії
рубця?

8. Які основні хвороби молодняка?

9. Яка профілактика сонячного і теплового ударів?

10. Що таке кетози?

11. Які причини гастроентиріту?

12. Які причини рахіту?

13. Як лікують отруєння кухонною сіллю і сечовиною?

 

14. Як лікують тварин під час огруєння хлорофосом або його аналогами?

15. Як лікують тварин під час отруєння сечовиною (карбамідом)?

16. Як лікують тварин під час отруєння конюшиною і кукурудзою?

17. Як лікують тварин під час отруєння картоплею і цукровими буряками?

3.5. Хірургія з основами акушерства Хірургія

Хірургія - н аука, що вивчає хвороби тварин, для лікування яких необхідне оперативне втручання. Під операцією слід розуміти комплекс послідовно виконуваних механічних прийомів на тканинах і органах тварин з лікувальною або діагностичною метою.

Сучасна хірургія поділяється на загальну, оперативну й спеціальну з розділами "Офтальмологія"та "Ортопедія".

В умовах спеціалізації і концентрації тваринництва хірургам слід розробляти і впроваджувати у виробництво ефективні масові хірургічні обробки тварин, які запобігають зниженню або втратам продуктивності, працездатності тощо.

Антисептика і асептика

Антисептика - спосіб боротьби з інфекцією, що потрапила в рану. Асептика - повне знезаражування усього, що має контакт з раною (інструменти, перев'язний і шовний матеріали тощо), із тим, щоб запобігти інфікуванню ран.

Знезаражування досягається фізичними засобами: кип'ятінням або марою під тиском в автоклаві.

У хірургічній практиці антисептика невіддільна від асептики, і навпаки, і вони разом становлять комплексний асеитико- антисептичний метод. Цей метод передбачає підготовку до операції тварини, операційного поля, рук хірурга, стерилізацію інструментів, перев'язного і шовного матеріалів, предметів хірургічного користування, запобігання повітряно-крапильній інфекції в операційній та інші заходи.

Знеболювання

Знеболювання - метод, який дає змогу проводити операцію або іншу лікувальну маніпуляцію, не завдаючи тваринам болю. Знеболювання досягається наркозом або анестезією.

Наркоз - тимчасове пригнічення діяльності центральної нервової системи наркотичними засобами, він виявляється в їлибокому штучному сні, втраті больової чутливості, зниженні рефлексів і розслабленні м'язів. Такий стан викликається введенням в організм тварини наркотичних речовин різними шляхами: у вену, м'язи, через рот тощо. Тривалість сну в тварин різна, що залежить від застосовуваної наркотичної речовини. Сон у великих тварин триває від ЗО до 120-150 хв, а у дрібних тварин може тривати до 12 год. Діючи на центральну нервову систему електричним струмом, можна викликати електронаркоз.

Анестезія, або місцеве знеболювання, а - тимчасова втрата чутливості тканини в тій чи іншій ділянці тіла під впливом анестезуючих речовин. При цьому, порушується проведення нервових імпульсів від чутливих нервових закінчень до центральної нервової системи. Місцевознеболюючі речовини (новокаїн, тримекаїн, анестезин, совкаїн, лідокаїн) зумовлюють тимчасовий параліч чутливих нервових закінчень.

У хірургічній практиці місцеве знеболювання застосовують для того, щоб занобіїти операційному шокові, і для зняття болей з метою діагностики хвороб, проведення лікування. Залежно від методів місцевого знеболювання розрізняють кілька видів анестезії: поверхневу, провідникову, інфільтраційну, спинно-мозкову. Тепер місцевознеболюючі засоби широко використовуються в поєднанні з аналізуючими, і нейроплегічними речовинами.