Методи визначення мікробного забруднення повітря приміщень

Для визначення бактеріального забруднення повітря приміщень використовують такі методи: седиментаційний, фільтраційний та аспіраційний.

Седиментаційний метод (або метод осадження) є найпростішим і ґрунтується на осадженні з повітря фракції мікробного аерозолю. Посів здійснюють на горизонтально розміщені чашки Петрі з твердим живильним середовищем (агар або желатин), які відкривають на 5-10 хвилин. Після цього чашки інкубують у термостаті за температури 37⁰С протягом 48 годин і підраховують кількість вирослих колоній.

Цей метод рекомендують тільки для порівняльної характеристики бактеріального забруднення у різних приміщеннях (чисте та забруднене), у різний період доби або для оцінки санітарно-протиепідемічних заходів (дезінфекція, прибирання, ефективність вентиляції тощо).

Фільтраційний метод (або метод Д’яконова) полягає у просмоктуванні певного об’єму повітря через рідкі живильні середовища (склянку Дрекселя з фізіологічним розчином і бусами) з подальшим висіванням на чашки Петрі з м’ясо-пептонним агаром. Чашки ставлять у термостат на 48 годин при температурі 37⁰С і підраховують кількість колоній. Однак, цей метод не дає можливість точно визначити кількість мікроорганізмів у 1 м³ повітря.

Аспіраційний метод є найбільш досконалим для визначення бактеріального забруднення. Для дослідження використовують прилад Кротова, який дозволяє проводити бактеріологічний аналіз повітря з врахуванням числа мікробів, які знаходяться у певному об’ємі повітря (1 м³). В основу дії приладу закладений принцип удару повітряного середовища у поверхню живильного середовища.

Прилад Кротова складається з циліндричного корпусу, у нижній частині якого встановлено електродвигун з відцентровим вентилятором, а у верхній частині розміщено поворотний диск із чашкою Петрі та живильним середовищем (агар). Корпус приладу герметично закривають кришкою з радіально розташованою клиноподібною щілиною

Під час роботи приладу аспіроване повітря поступає через клиноподібну щілину, рівномірно його струмінь ударяється в живильне середовище (агар), проводячи на ньому посів мікробів.

Після аспірації прилад вимикають, виймають чашку Петрі та інкубують її у термостаті за температури 37⁰С протягом 48 год. і підраховують кількість вирослих колоній в 1 м³ повітря. Величину мікробного забруднення визначають за формулою:

МЧ = А.1000 / Т. V,

 

де МЧ – кількість мікробних тіл у 1 м³ повітря;

А – кількість колоній на чашці Петрі;

Т – тривалість забору проби повітря, хв.;

V – швидкість аспірації повітря через прилад Кротова, л/хв.

Лабораторне заняття № 11

Тема заняття: Методика визначення концентрації СО₂ та окиснюваності повітря як показників антропогенного забруднення повітря та вентиляції приміщень

Навчальна мета:

1. Ознайомитися з факторами та показниками забруднення повітря населених і виробничих приміщень.

2. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки чистоти повітря та ефективності вентиляції приміщень.

Знати:

1. Фізіолого-гігієнічне значення складових компонентів повітря та їх вплив на здоров’я і санітарні умови життя.

2. Джерела і показники забруднення повітря житлових, громадських і виробничих приміщень та їх гігієнічне нормування.

3. Обмін повітря в приміщеннях. Види і класифікація вентиляції приміщень, основні параметри, що характеризують її ефективність.

Вміти:

1. Визначати концентрацію вуглекислого газу у повітрі та оцінювати ступінь чистоти повітряного середовища приміщень.

2. Розраховувати необхідний і фактичний об’єм та кратність вентиляції приміщень.

Питання для самопідготовки

1. Хімічний склад атмосферного та видихуваного повітря, гігієнічне значення окремих його інгредієнтів.

2. Основні джерела, критерії та показники хімічного забруднення атмосферного повітря, повітря житлових, громадських, виробничих приміщень

3. Окиснюваність повітря та діоксид вуглецю як чутливі непрямі показники забруднення людьми повітря.

4. Вплив різних концентрацій діоксиду вуглецю на організм.

5. Експресні методи визначення концентрації діоксиду вуглецю у повітрі (метод Лунге-Цеккендорфа, Прохорова).

6. Гігієнічне значення вентиляції приміщень. Види, класифікація вентиляції приміщень житлового, громадського та виробничого призначень.

7. Показники ефективності вентиляції. Методи визначення об’єму та кратності вентиляції.

8. Кондиціювання повітря.

Література:

1. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія.-Вінниця:Нова книга, 2006.-С.131-137.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 2004.-С.79-98; 281-283.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 1999.-С.74-96; 308-310.

4. Даценко І.І., Денисюк О.Б., Долошицький С.Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. – Львів: Світ, 2001.- С.58-74.

 

Основними джерелами забруднення повітря населених місць, виробничих приміщень – викиди промислових підприємств, автотранспорту; пило-, газоутворення промислових підприємств; метеорологічні фактори (вітри) та тип поверхонь регіонів (пилові бурі пустинних місць без зелені).

Джерелами забруднення повітря житлових приміщень, приміщень комунально-побутового призначення, громадських – продукти життєдіяльності організму людей, які виділяються шкірою та диханням (продукти розкладу поту, шкірного сала, змертвілого епідермісу, інші продукти життєдіяльності, які виділяються у повітря приміщення, кількості вуглекислого газу).

Враховуючи, що через шкіру і дихання виділяються в основному органічні продукти обміну речовин, для оцінки ступеня забруднення повітря приміщень людьми було запропоновано визначати інший показник цього забруднення – окиснюваність повітря, тобто вимірювання кількості атомарного кисню, необхідного для окислення органічних сполук в 1 м³ повітря за допомогою титрованого розчину біхромату калію К₂Cr₂О₇.

Повітря вважається чистим, якщо цей показник не перевищує 4-6 мг/м³ кисню, витраченого на окислення органічних забруднювачів в одиниці об’єму повітря. У приміщеннях з дуже несприятливим санітарним станом окиснюваність повітря може досягати 20 і більше мг/м³.

Концентрація вуглекислого газу в приміщеннях збільшується пропорційно кількості людей і терміну їх перебування в приміщенні, відображає ступінь забруднення повітря іншими продуктами життєдіяльності організму. І лише в замкнутих, недостатньо вентильованих приміщеннях (сховищах, підводних човнах, підземних виробках, виробничих приміщеннях, каналізаційних системах та ін.) за рахунок бродіння, горіння, гниття кількість вуглекислого газу може досягати концентрацій, небезпечних для здоров’я і навіть життя людини.

Збільшення концентрації вуглекислого газу у вдихуваному повітрі приводить до розвитку ацидозу, тканинної аноксії, пригнічення клітинного метаболізму, розширення периферичних судин, пришвидшення дихання і тахікардії.

Незначне розширення периферичних судин спостерігається при концентрації вуглекислоти 0,1%. При концентрації вуглекислоти до 2-2,5% фізіологічна реакція посилюється, зростає глибина дихання, фізична і розумова працездатність не страждають. При збільшенні вмісту вуглекислоти до 4% спостерігається підвищення інтенсивності дихання, серцевої діяльності, зниження працездатності. При концентрації вуглекислоти до 5% працездатність знижується, посилюється серцева діяльність, виникає задишка. При концентрації вуглекислоти 6% виникає зниження розумової діяльності, головний біль, запаморочення. При концентрації вуглекислоти 7% наступає швидка втрата свідомості і навіть смерть. 10% вуглекислоти викликає швидку, а 15-20% - миттєву смерть із-за паралічу дихання.

Таким чином вуглекислота в закритих приміщеннях за даними М.Петтенкофера не має перевищувати 0,07%; за даними К.Флюгге – 0,1%; переносима концентрація вуглекислоти складає до 1%, токсична – 3-4%, смертельна – 8-12% (табл.1).

Таблиця 1