Тема заняття: Методика визначення та гігієнічна оцінка природного освітлення приміщень

Навчальна мета:

1. Засвоїти гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень різного призначення.

2. Оволодіти геометричними та світлотехнічними методами визначення показників природного освітлення і навчитись оцінювати результати інструментальних вимірювань і скласти гігієнічний висновок про природне освітлення приміщень різного призначення.

Знати:

1. Фізичні характеристики та гігієнічне значення природного освітлення, вимоги і критерії його оцінки з урахуванням характеру зорових робіт, призначення приміщень.

2. Фактори, від яких залежить рівень природного освітлення приміщень – зовнішні та внутрішні.

3. Основні фізіологічні функції зорового аналізатора (гострота зору, контрастна чутливість та інше).

4. Основні наслідки несприятливої дії недостатнього та надлишкового освітлення на здоров’я і працездатність людини. Вплив освітлення на розвиток короткозорості.

5. Показники і методи вимірювання природного освітлення.

Вміти:

1. Визначати і оцінювати геометричні показники природного освітлення приміщень.

2. Вимірювати, оцінювати освітленість люксметром та визначати коефіцієнт природного освітлення (КПО) приміщень і давати їм гігієнічну оцінку.

3. Оцінювати режим інсоляції приміщень.

Питання для самопідготовки

1. Фізична природа та гігієнічне значення природного освітлення приміщень різного призначення (житлових, навчальних, виробничих, лікарняних та інших).

2. Основні світлотехнічні величини (сила світла, світловий потік, спектр, освітленість, яскравість, блискучість, коефіцієнт світлопропускання, світність) та одиниці їх вимірювання.

3. Зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на рівень природної освітленості приміщень.

4. Гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень.

5. Показники та нормативи природного освітлення приміщень різного призначення.

6. Методика оцінки освітлення приміщень геометричними методами (визначення світлового коефіцієнта, кута падіння, кута отвору, заглиблення, коефіцієнта заглиблення приміщення).

7. Методика оцінки освітлення приміщень світлотехнічним методом. Вимірювання освітленості люксметром.

8. Методика оцінки інсоляційного режиму приміщень.

Література:

1. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія.-Вінниця:Нова книга, 2006.-С.51-59.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 2004.-С.278-281.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 1999.-С.304-308.

4. Даценко І.І., Денисюк О.Б., Долошицький С.Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. – Львів: Світ, 2001.- С.74-76; 84-104.

 

Серед факторів навколишнього середовища важливе місце займає освітлення. Видима частина світла займає дуже вузький діапазон у спектрі електромагнітного випромінювання (від 400 до 760 нм), але за фізіологічним і гігієнічним значенням воно займає провідне місце. Основна властивість видимого випромінювання – здатність викликати світлове відчуття. Світло необхідне для оптимальної роботи зорового аналізатора, позитивно діє на кору головного мозку, покращує працездатність ока, поліпшує функціональний стан ЦНС і самопочуття людини, стимулює життєдіяльність організму, посилює обмін речовин, кровотворення, секрецію гіпофізу, збудливості нервової системи, поліпшується загальне самопочуття, емоційний настрій, віддаляє втому, сприяє зниженню виробничого травматизму. Природне освітлення має також теплову, фізіологічну та бактерицидну дію. Ось чому житлові та лікарняні приміщення, виробничі та громадські будинки повинні освітлюватись денним світлом. Недостатнє, нераціональне освітлення негативно позначається на функціях зорового аналізатора, пришвидшує його втомлюваність й усієї ЦНС, зменшує працездатність людини, сприяє короткозорості у дітей, на виробництві знижується продуктивність праці, сприяє росту виробничого травматизму, погіршується склад крові, знижується газообмін і проміжний обмін, а також погіршується санітарний стан приміщень. Через тривале перебування людини в умовах недостатнього природного освітлення в неї з’являється “світлове”, або “сонячне” голодування.

Освітлення повинно бути достатньо інтенсивним, рівномірним, забезпечувати правильне утворення тіней, не сліпити, не спотворювати кольорів. Штучне освітлення за своїм спектральним складом має максимально наближатися до денного.

До основних світлових понять і одиниць належать світловий потік (люмен), сила світла (кандела), освітленість (люкс), яскравість. Люмен – це світловий потік, який випромінює точкове джерело із силою світла 1 кандела всередині тілесного кута, що дорівнює одному стерадіанові. Люкс – це освітленість площі в 1 м², на яку падає та рівномірно поширюється світловий потік в 1 люмен. Силою світла називається щільність світлового потоку, який поширюється в певному напрямку. Одиницею сили світла є кандела (нова свічка) – сила світла точкового джерела, яке випромінює світловий потік в один люмен, однаково розподілений всередині тілесного кута в 1 стерадіан. Яскравість – відношення сили світла до площі поверхні, яка світиться. Одиницею яскравості є кандела/м².

В основі функціонування зорового аналізатора і в гігієнічному нормуванні освітлення лежать зорові функції. Основними функціями зорового аналізатора є гострота зору, контрастна чутливість, швидкість розпізнавання, стійкість ясного бачення, кольоророзпізнавання, світлова і темнова адаптація, акомодація, критична частота миготіння та інші. У гігієнічному нормуванні найчастіше використовуються перші три функції.

Гострота зору (гострота розрізнення) – здатність ока розрізняти найменші деталі об’єкта, що визначається найменшим кутом, під яким дві суміжні точки сприймаються як окремі. Умовно вважають, що гострота зору дорівнює одиниці, якщо вирішуваний кут дорівнює 1 хвилині.

Контрастна чутливість – здатність зорового аналізатора сприймати мінімальну різницю яскравостей досліджуваного об’єкта і фону.

Швидкість зорового сприйняття – найменший час, який необхідний для розпізнання деталей об’єкта.

Стійкість ясного бачення – визначається відношенням часу ясного бачення деталей об’єкта до сумарного часу його розглядання.

Функція кольорового розрізнення (сприйняття) відіграє велику роль при роботі із зафарбованими об’єктами і фоном.

Адаптація – здатність зорового аналізатора зменшувати свою чутливість при переході від низької до високої освітленості (світлова адаптація) та збільшувати цю чутливість при переході від високої до низької освітленості (темнова адаптація).

Акомодація – здатність ока регулювати гостроту зору шляхом зміни заломлення світла в оптичній системі ока – головним чином за рахунок кривизни кришталика.

Критична частота миготіння визначається часом, протягом якого у зоровому аналізаторі зберігаються слідові образи: зображення об’єкта, який зник з поля зору, ще якусь мить залишається видимим залежно від яскравості цього об’єкта. На цій функції зору ґрунтується найвидатніший винахід людства – кіно.

Найбільше біологічне та гігієнічне значення має природне освітлення приміщень. Природне освітлення здійснюється прямими сонячними променями, розсіяним світлом від небосхилу та відбитим світлом від навколишніх предметів і земної кулі.

На рівень природної освітленості приміщень впливають як зовнішні, та і внутрішні фактори:

1) зовнішні: - географічна широта місцевості, клімат (кількість хмарних днів та світловий клімат) місцевості, чистоти атмосфери;

- сезон року та години дня, наявність затінюючи об’єктів (будівель, дерев, гір).

2) внутрішні: - найменування та призначення приміщень;

- орієнтація вікон за сторонами горизонту, поверх;

- від природного освітлення, тобто розміщення світлових пройомів (одностороннє, двостороннє, верхнє, комбіноване);

- кількість, розмір, конфігурація, конструкція і розташування вікон, товщина віконних рам, планування приміщень, зокрема їх глибина (однорамні, дворамні, спарені);

- якість та чистота скла, наявність затінюючи предметів (квітів, фіранок, штор, жалюзей);

- висота підвіконня, відстань від верхнього краю вікна до стелі;

- яскравість (відбиваюча здатність) стелі, стін, обладнання та меблів, а також колір будинків.

Найкращою орієнтацією вікон є південна, південно-східна та східна сторони. Віддаль між будинками повинна складати 2,5 висоти найвищого будинку.

Від перерахованих факторів залежить також інсоляційний режим приміщень, який оцінюється тривалістю інсоляції за добу, розміром інсольованої площі приміщення та кількістю тепла від сонячної радіації, що надходить через вікна. Залежно від орієнтації вікон розрізняють три типи інсоляційного режиму (табл. 1).

Таблиця 1