Вимоги до штучного освітлення

7.1. Штучне освітлення слід виконувати переважно за системою загального освітлення з рівномірним або локалізованим розміщенням світильників. Локалізоване розміщення світильників слід застосовувати при наявності у цехах високого обладнання, при розташуванні робочих місць у вертикальній площині, при затіненні робочих місць елементами або корпусом працюючого обладнання (наприклад, в ливарних дворах доменних печей, шихтових дворах сталеплавильних цехів, у прогонах методичних печей та станів прокатних цехів, у прогонах агрегатів безперервного відпалювання, травлення та ін.).

7.2. Величини освітленості, допустимі значення показника осліпленості та коефіцієнта пульсації для виробничих приміщень і робочих місць, аварійне освітлення в цехах і на дільницях, а також значення коефіцієнта запасу та строки очистки освітлювальної арматури від забруднення повинні відповідати нормам та показникам штучного освітлення.

7.3. Підйомні крани, повинні обладнуватися підкрановим освітленням, яке виконується лампами розжарювання або ДРЛ, що забезпечують ліквідацію затінення, яке створює конструкція крана.

7.4. При ремонті металургійних печей та агрегатів повинно забезпечуватися переносне освітлення відповідно до вимог “Указаний по проектированию электрического освещения производственных помещений”.

7.5. Для загального освітлення виробничих приміщень слід приймати переважно газорозрядні джерела світла типу ДГЛ та ДП. Для освітлення машинних залів, постів керування та контролю за виробничими процесами, диспетчерських пунктів та ін. слід застосовувати люмінісцентні лампи типу ЛБ. Для освітлення місць контролю, де необхідна точна кольоропередача (наприклад при огляді, контролі та сортуванні металу за кольорами мінливості та кольору захисного покриття), слід застосовувати люмінісцентні лампи типу ЛДТД, ЛХБ. Лампи розжарювання слід застосовувати переважно:

- для місцевого освітлення;

- для освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей;

- у вибухонебезпечних та інших приміщеннях з важкими умовами середовища.

7.6. У цехах з автоматизованим технологічним процесом (наприклад, цвяхові, шурупні) слід передбачати можливість включення додаткових світильників; загального та місцевого освітлення, які забезпечують необхідні рівні освітленості при проведенні ремонтно-налагоджувальних робіт.

7.7. При обладнанні загального та місцевого освітлення робочих місць контролю поверхні листів білої жесті, труб з нержавіючої сталі, у відділеннях, обробки дроту і т. ін. слід застосовувати засоби щодо обмеження відбитої блискості.

7.8. Евакуаційне освітлення слід передбачати відповідно до вимог глави СНіП щодо проектування природного та штучного освітлення.

7.9. Вимірювання освітленості і перевірка інших вимог норм повинні проводитись при здаванні освітлювальної установки в експлуатацію не рідше двох разів на рік під час експлуатації.

7.10. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати світлотехнічні майстерні із засобами підйому для ремонту та очищення освітлювальних приладів.

7.11. Зіпсовані газорозрядні лампи повинні зберігатися відповідно де “Правил технической экеплуатации электроустановок потребителей”.

ВИМОГИ ДО ЗАХИСТУ ВІД ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ

8.1. При розробці технологічних процесів, проектуванні, виготовленні ті експлуатації машин, промислових будівель та споруд, організації робочого міст необхідно застосовувати заходи щодо зниження шкідливої дії вібрації та шуму на працюючих шляхом: — використання віброшумобезпечних машин та обладнання;

- зниження рівнів вібрації та шуму на шляхах їх розповсюдження засобами віброшумоізоляції та віброшумопоглинання; — використання колективних та індивідуальних засобів захисту від вібрації та шуму.

8.2. У паспортах на машини та обладнання, які генерують підвищені рівні вібрації та шуму, повинні бути указані їх вібраційні та шумові характеристики.

8.3. Обов’язкове проведення вхідного та післяремонтного контролю вібраційних і шумових характеристик.

8.4. Для контролю вібраційних і шумових характеристик машин та обладнання на виробництвах повинні бути організовані спеціальні дільниці з і необхідним обладнанням та приладами, виділені штатні робітники.

8.5. Використовувати машини та обладнання, які генерують вібрацію і шум, потрібно тільки згідно з їх призначенням, вказаним у нормативно-технічній документації.

8.6. Якщо у паспортах на машини та обладнання вказані технічнодосяжні вібраційні та шумові характеристики, для забезпечення допустимого вібраційного та шумового навантаження на робітників потрібно вжити заходи, вказані в інструкції (керівництві) по експлуатації.

8.7. Вібраційне та шумове навантаження, що отримують робітники, не повинно перевищувати допустимого регламентованого “Державними санітарними нормами загальної та локальної вібрації” та “Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку"

8.8. Контроль за вібраційним та шумовим навантаженням на робітників повинен проводитись не менше 1 разу на рік.

8.9. Виробничі дільниці (зони) з підвищеними рівнями шуму повинні бути позначені знаками безпеки.

8.10. Виробничі дільниці за межею робочої зони з підвищеними рівнями вібрації повинні мати захисні пристрої, сигналізацію, попереджувальні написи та ін.

8.11. Осіб, які працюють в умовах підвищеної вібрації та шуму, адміністрація повинна забезпечити індивідуальними засобами захисту від несприятливої дії цих факторів.

8.12. При необхідності розроблюються вібробезпечні режими праці згідно з “Державними санітарними нормами загальної та локальної вібрації"”.

ВИМОГИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

При організації і проведенні робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань необхідно керуватися, крім даних правил, “Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97)” та рядом нормативних документів, які регламентують спеціальні галузі застосування радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань.

9.1. До проектних характеристик підприємств по видобуванню та переробці мінеральної сировини повинна входити і радіаційна характеристика. Ця характеристика повинна бути комплексною, ураховувати умови радіаційної безпеки на робочих місцях, можливість безпечного використання продукції підприємств та їх відходів.

В екологічний паспорт підприємства повинен бути занесений радіаційний параметр, який обумовлюється надходженням в навколишнє середовище природних радіонуклідів (ПРН) з аерозольними та пиловими викидами, рідинними скидами і твердими відходами.

9.2. В проекті підприємств і окремих виробництв обов’язково повинні бути передбачені:

- заходи по забезпеченню задовільних умов праці і радіаційної безпеки;

- заходи по охороні навколишнього середовища від радіаційного забруднення;

- об’єм, види і періодичність санітарного та радіаційного контролю;

- обгрунтування ефективності запроектованих природоохоронних заходів.

9.3. Забороняється розташовувати, проектувати, будувати, вводити в експлуатацію об’єкти, які є джерелами радіаційного забруднення навколишнього середовища на територіях, які визнані зонами екологічного лиха.

Реконструкція, розширення і технічне переоснащення діючих об’єктів в таких зонах дозволяється лише при умовах зниження викиду і скиду забруднюючих радіоактивних речовин до квоти границі дози з урахуванням перспективи розвитку.

9.4. В виробничих будівлях, які проектуються, згідно НРБУ-97, повинні виконуватися такі вимоги радіаційної безпеки:

- потужність дози гама-випромінення в приміщенні не повинна перевищувати 262нГр/год (30 мкР/год);

- нефіксоване (яке знімають сухим мазком) забруднення будівельних конструкцій і і обладнання не припускається;

- середньорічна еквівалентна рівноважна об’ємна концентрація радону у повітрі приміщень не повинна перевищувати 50 Бк/куб.м, торону — 3 Бк/куб.м).

У разі виникнення джерел виділення радіоактивних пилу та газу необхідно передбачити захист працюючих від дії довгоіснуючих ПРН, радону, дочірніх продуктів розпаду радону і торону шляхом використання:

- типового комплексу протипилових заходів;

ЗІЗ;

- нагріваючого способу подачі на робочі місця достатньої кількості свіжого повітря вентиляторами місцевого провітрювання (виключивши при цьому можливість рециркуляції забрудненого повітря).

Контроль здійснюється не менше 1 разу на рік за наступними факторами:

- потужність дози (гама)-випромінення;

- вміст радону і дочірніх продуктів радону та торону (скрита енергія) на вихідних струменях, в приміщеннях;

- загальна запорошеність і вміст довгоіснуючих аерозолів в повітрі;

- радіохімічний склад скидних вод і вод, які використовуються в технологічних процесах;

- сумарна питома (альфа)-радіоактивність та вміст природних довгоіснуючих радіонуклідів у грунту, донних відкладеннях, відходах виробництва.

9.5. Радіаційний контроль параметрів на підприємстві здійснюється відповідно до спеціальних методичних документів, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України. Він виконується силами підприємства або спеціалізованою організацією, яка має ліцензію на його виконання. Аналіз результатів радіаційного контролю повинен здійснюватися службою радіаційної безпеки або відповідальним за радіаційну безпеку по підприємству. Дані радіаційного контролю використовуються для оцінки і прогнозу радіаційної обстановки, установлення (при необхідності) контрольних рівней і зниження доз опромінювання як персоналу, так і населення.

9.6. При будівництві промислових підприємств необхідно використовувати будівельні матеріали і відходи виробництва, які відповідають вимогам Державних будівельних норм України “Система норм та правил зниження рівня і іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві”.

9.7. Для всіх джерел викидів, які містять радіоактивні речовини як природного, так і штучного походження, повинно зберігатись таке співвідношення:

inhal inhal

C K

i E

(сігма -------- < -------,

i inhal - 100

PC

i

 

inhal

де C — середньорічна об’ємна концентрація і-ого

i радіонукліду в повітрі, Бк/куб.м;

 

inhal

PC — допустима концентрація 1-ого радіонукліду в

i повітрі, Бк/куб.м;

 

 

inhal - квота границі дози за рахунок всіх джерел

K викидів, %.

 

9.8. Підприємства, їх окремі будівлі і спорудження не повинні розташовуватися на — території зі щільністю потоку радону, яка перевищує 80 мБк/кв.м/с.

9.9. В стічних водах для концентрації радіоактивних речовин повинно зберігатись співвідношення

ingest ingest

C K

i E

(сігма --------- < -------,

i ingest - 100

PC

i

 

ingest

C — середньорічна об’ємна концентрація і-ого

i радіонукліду у воді Бк/куб.м;

 

 

ingest

PC — допустима концентрація і-ого радіонукліду у

i питній воді, Бк/куб.м;

 

 

ingest

K — квота границі дози за рахунок критичного виду

E водовикористання, %.

9.10. Радіаційна безпека при використанні приладів з джерелами іонізуючих випромінювань.

9.10.1. Використання радіоізотопних приладів здійснюється відповідно до “Санітарних правил будови і експлуатації радіоактивних приладів”.

9.10.2. При установленні (монтажі) приладу необхідно вибирати такі місця розташування блоку джерела випромінювання, в яких він не буде зазнавати дії високих температур, хімічно агресивних середовищ і механічної дії, які перевищують за своїми параметрами припустимі умови експлуатації приладів і джерел випромінення до них та зазначені в технічній документації приладу і джерела випромінення.

9.10.3. Місце розташування приладу (блоку джерела випромінення) повинно бути віддалене від постійних робочих місць на відстань не менше 1 м від поверхні приладу (блоку джерела випромінення). Якщо за умовами експлуатації працюючі можуть знаходитися від приладу (блоку джерела випромінення) ближче 1 м, то зона з потужністю дози вище 2,62 мкГр/год (0,3 мР/год) повинна бути огороджена і позначена знаком радіаційної безпеки.

9.10.4. 3арядку приладу (поставляється без джерела випромінення) радіоізотопними джерелами опромінення слід проводити в спеціалізованих лабораторіях. Персонал, який виконує зарядку, повинен бути заздалегідь навчений безпечним методам роботи з джерелами іонізуючих випромінювань і атестований.

9.10.5. При використанні рівномірів, товщиномірів, плотномірів, лічильників предметів та інших приладів, в яких блок джерела випромінення і детектор розділені контролюючим об’єктом, блок джерела повинен бути орієнтований; таким чином, щоб пучок випромінення був направлений в протилежному від робочих місць напрямку.Апертура робочого пучка випромінювань не повинна виходити за рамки детектора і захисних екранів.

9.10.6. Застосування приладів з електровакуумними джерелами іонізуючих випромінювань здійснюється відповідно до вимог, вказаних в технічній документації на ці прилади. Підприємство, яке отримало такі прилади, повинно в 10-денний строк повідомити про це місцеві органи санітарно-епідеміологічної служби і указати назву приладу і джерела випромінення, максимальну енергію часток, або квантів і максимального значення щільності потоку потужності робочого пучка випромінення.

Перед пуском в експлуатацію приладів з електровакуумними джерелами іонізуючих випромінювань повинен проводитись радіаційний контроль рівней випромінювань на робочих місцях і на поверхні огороджень або захисних екранів при максимальних робочих значеннях напруги і потоку в джерелі випромінення.

9.11. Радіаційна безпека при роботі з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді.

9.11.1. Застосування радіоактивних речовин шляхом їх введення в продукцію, яка виробляється, незалежно від фізичного стану продукції, дозволяється тільки після узгодження з Міністерством охорони здоров’я України.

9.11.2. На підприємствах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді, мають бути організовані спеціально обладнані радіоізотопні лабораторії.

9.11.3. Введення у виробництво радіоізотопних методів контролю за технологічним процесом, роботою і спрацюванням обладнання, пов’язаних з постійним введенням в продукцію відкритих препаратів радіоактивних речовин, забороняється.

9.11.4. Сховища відходів виробництва (відвали, золовідвали, шламосховища, хвостосховища), які мають радіоактивні речовини, які створюють індивідуальну річну ефективну дозу для будь-якої особи із населення більше 10 мкЗв або колективну ефективну дозу більше 1 чол. Зв, підлягають консервації або рекультивації за проектом, який розроблено спеціалізованою організацією. Організація повинна мати ліцензію на право виконання даних робіт.

9.11.5. При роботах по рекультивації або консервації сховищ радіоактивних відходів з мегою радіаційного захисту персоналу, який виконує ці операції, необхідно здійснювати:

- зрошування при переміщенні гірської маси або грунтів;

- оснащення працюючих засобами індивідуального захисту органів дихання;

- індивідуальний контроль зовнішнього опромінювання в разі необхідності (за даними гамма зйомки території);

- регулярний контроль забруднення повітря в кабінах бульдозерів, грейдерів і автомашин дочірніми продуктами розпаду радону, торону, пилом і радіоактивними аерозолями довгоіснуючих природних радіонуклідів.