Тема заняття: гігієна населених місць і жител. Практичні навички з гігієнічної оцінки значення навколишнього середовища та методів його дослідження

Навчальна мета: Ознайомитися із змінами навколишнього середовища сучасних міст у зв’язку з урбанізацією та навчитися давати гігієнічну оцінку при плануванні і забудові населених місць.

Знати:

1. Визначення понять „навколишнє середовище” та „урбанізація”, її переваги та недоліки.

2. Основні джерела забруднення атмосферного повітря у великих містах, їх вплив на здоров’я населення та заходи профілактики.

3. Особливості планування та забудови населених місць.

4. Обґрунтування норм житлової площі на одного мешканця.

5. Гігієнічні вимоги до мікроклімату та опалення житла.

Вміти:

1. Давати гігієнічну оцінку плануванню та забудові населених місць.

2. Розробляти гігієнічні рекомендації для покращення умов проживання.

3. Давати гігієнічну оцінку умовам проживання в квартирі (гуртожитку).

Питання для самопідготовки

1. Урбанізація як соціально-гігієнічна проблема.

2. Недоліки та переваги урбанізації.

3. Джерела забруднення атмосферного повітря міст, їх вплив на здоров’я людей.

4. Вплив урбанізованого середовища на стан здоров’я населення.

5. Основні профілактичні заходи з охорони навколишнього середовища.

6. Основні групи населення і їх питома вага при плануванні міст і сіл.

7. Характеристика економічної гіпотези при плануванні населених пунктів.

8. Основні гігієнічні вимоги до вибору території при забудові міста.

9. Основний принцип містобудівництва, його гігієнічне значення.

10.Гігієнічна характеристика основних зон містобудівництва.

11.Гігієнічна оцінка форм забудови житлової зони.

12.Гігієнічне значення зелених насаджень і їх нормативи.

13. Житло як соціально-гігієнічна проблема.

14.Обгрунтування норм житлової площі.

15.Гігієнічні вимоги до мікроклімату житла та його опалення.

Література:

1. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 2004.-С.86-98; 231-283.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології.-Київ:Здоров’я, 1999.-С.82-96; 248-310.

 

Життєве середовище міст сьогодні дуже швидко змінюється. Місто стало однією з найважливіших форм соціально-економічної і територіальної організації суспільства, центром економічного, політичного і духовного життя народу, а також головним двигуном прогресу. Тут сконцентровано понад 3/4 основних фондів народного господарства, більша частина промислових підприємств, наукових і середніх спеціальних навчальних закладів.

Концентрація людей у містах і селищах спричинила виникнення нової проблеми міського населення, яка за своїм значенням і впливом на здоров’я посіла чільне місце.

Міста являють собою літописи світу, історію і культуру людства. Вони розвивалися під впливом громадсько-економічних і соціальних умов життя їх населення.

У ХХ столітті всі економічно розвинені країни світу охопила урбанізація. Якщо на початку ХІХ століття у містах мешкало 2% населення земної кулі, то в другій половині ХХ століття – вже понад 20%, на початку ХХІ століття очікується, що частка міського населення перевищуватиме 50-80%, а чисельність міського населення в Україні має досягти 75-80%.

Сьогодні майже кожна третя людина планети є мешканцем міста. Міста почали виходити за свої межі, все більше впливають на оточуючі їх райони. Створюються „агломерації”, котрі являють собою містобудівельний комплекс, у якому велике місто, оточене містами-супутниками і приміськими місцями відпочинку. Унаслідок зімкнення смуги міських і приміських територій утворюється унікальний за своїми розмірами так званий мегаполіс. Мегаполіси в Західній Європі отримали назву „лінійної конурбації”, що визнає зближення міст, які раніше розвивалися самостійно і відокремлено. Число таких міст-мільйонерів уже перевищує 200. На території СНД нараховується понад 500 міських агломерацій з 80% всього міського населення. Зростання міського населення світу створило переважання „міського ландшафту” в населених пунктах Землі.

Термін урбанізація походить від латинського слова “urbs” – місто. Урбанізація – це процес концентрації в містах промисловості, науки, культури, міграція населення з сіл у міста, ріст міського населення за рахунок збільшення кількості міст і жителів у них. Природно проходить зменшення долі сільського населення.

Індустріалізація та науково-технічний прогрес сприяють інтенсивному процесу урбанізації. З кожним роком кількість міського населення зростає і за прогнозом ООН міське населення буде зростати в усьому світі, і особливо спостерігається тенденція до збільшення концентрації та росту населення у великих містах.

Урбанізація впливає на розвиток різних соціально-економічних формацій і держав, по-скільки з містами пов’язані основні досягнення цивілізації.

Урбанізація пов’язана з тим, що в крупних містах краще розвивати промисловість, науку і техніку. Крупні міста притягують людей. У містах легше знайти роботу, яка би відповідала освіті, кваліфікації та інтересам людини, а також кращі умови для освіти, підвищення кваліфікації, сприятливі умови для культурного розвитку, високий ступінь комунального благоустрою – централізований водогін, каналізація, центральне опалення, тепло,- газо- і електропостачання, комунальні пральні, кращі умови для отримання спеціалізованої медичної допомоги.

Негативні наслідки урбанізації: у містах більш високий темп життя, багато проблем із внутрішньоміським транспортом, велика віддаль до місця роботи, щоденні переїзди по-декілька годин у перевантаженому транспорті втомлюють людей, забирають час, приводять до виникнення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Крім того, насичення міст індивідуальним транспортом при недостатній ширині вулиць, відсутності підземних переходів приводить до вуличного травматизму, шуму, забруднення повітря. Інтенсивність вуличного шуму інколи досягає 90-100 дб і більше. Вуличний шум порушує сон, впливає на самопочуття людини, знижує працездатність. Кожний 4-й житель у великих містах Західної Європи страждає порушенням сну і приймає снодійні засоби. Міський шум є одним із факторів виникнення нервово-психічних захворювань, гіпертонічної хвороби тощо. У шумних містах тривалість життя на 8-12 років менша, ніж у тихих. Шум є причиною старіння.

Для великих міст стає характерним погіршення клімату, забруднення повітряного середовища, підвищення позитивної аероіонізації та радіоактивності середовища, шумове забруднення, забруднення води і ґрунту, зміни у способі життя і соціальних контактах населення, знищення пам’яток, будівель тощо. Змінюється кількість і спектральний склад сонячної радіації, особливо знижується УФ-радіація. У великих містах підвищується температура повітря, збільшується кількість днів з великими туманами, порушується повітряний обмін середовища, багато міст зазнають температурних інверсій, зростає кількість канцерогенних речовин, біднішає і зазнає перетворень рослинність, а це зменшує продукування кисню.

Важливою проблемою міст є дефіцит житла, водопостачання і очищення території. Житлове середовище та середовище громадських приміщень мають цілу низку своїх специфічних чинників, які впливають на здоров’я людей.

Погіршення стану довкілля у великих містах сприяє виникненню специфічних міських захворювань або так званих хвороб цивілізації. На людину діють фізичні, хімічні, біологічні і психогенні чинники. Особливу увагу привертають неврози невідреагованих емоцій, зокрема негативні емоції, психічне напруження, перевтома. Стресові ситуації є причиною виникнення атеросклерозу, гіпертонічної та виразкової хвороб, різних порушень психіки. Соціальні зміни, що їх зумовлюють стреси, можуть бути причиною збільшення загальної захворюваності, смертності, зменшення народжуваності, ендокринних, шлунково-кишкових та інших захворювань. В умовах урбанізованого середовища спостерігається порушення психічного здоров’я. Скупченість населення є причиною психічного дискомфорту. Зростає частота нервово-психічних захворювань, спостерігається зростання злочинності, самогубства, алкоголізму та наркоманії. Унаслідок гіподинамії в людей, що мало рухаються, розвивається ожиріння, плоскостопість, деформується скелет, викривляється хребет. Міське населення частіше вживає снодійні засоби, психостимулятори, зловживає фармакологічними препаратами. Криза, що охопила соціальну, духовну, економічну й політичну сфери, призводить до виникнення в організмі не тільки патологічних явищ, а й глибоких генетичних змін. Це призвело до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння і смерті, народження дітей з вадами розвитку.

Спостерігається значне забруднення повітряного басейну великих міст. Основними джерелами забруднення атмосферного повітря є промислові підприємства, автотранспорт, теплові електростанції, вуличний пил, а в сільській місцевості крупні тваринницькі комплекси і пестициди.

В атмосферу щорічно надходить більше 20 млн. тон різних хімічних сполук: сірчистий газ, свинець, фтористі сполуки, поліциклічні вуглеводні, окис вуглецю, окисли азоту тощо. Одним із важливих джерел забруднення повітряного середовища міст є автотранспорт. Вихлопні гази автотранспорту містять понад 200 сполук. Серед них – окис вуглецю, летуча зола, сірчистий ангідрид, альдегіди, акролеїни, формальдегід, окисли азоту, вуглеводні палива. Із-за неповного згорання палива у двигуні автотранспорту значна частина вуглеводнів перетворюється в сажу, яка містить поліциклічні вуглеводні, в особливості 3,4-бензпірен (канцероген). Дуже небезпечною частиною вихлопних газів автотранспорту є сполуки неорганічного свинцю. Окисли азоту та вуглеводні в присутності сонячної радіації (УФ-променів) утворюють сполуки, які є високотоксичними для людини та зелених насаджень. Серед цих сполук найбільш відомим є пероксіацетилнітрит, який утворюється в результаті фотохімічних реакцій.

Особливе місце серед забруднювачів повітря займає сірчистий газ, який утворюється в результаті спалювання рідкого і твердого палива. Повітряне середовище забруднюється також нафтопродуктами і численними котельнями, внаслідок чого над великими містами та індустріальними центрами майже завжди висять „шапки” забрудненого повітря, які поглинають значну кількість сонячної радіації (УФ-променів – до 40%).

У містах дуже часто виникає туман, що обумовлено забрудненням атмосфери. Прикладом може бути Лос-Анджелеський туман і смог Лондонського типу, які негативно впливають на здоров’я людей. Так, смог Лондонського типу спостерігається при хмарній, безвітряній і туманній погоді, внаслідок чого зростає концентрація сірчистого ангідриду і трансформація його у ще більш токсичний аерозоль сірчаної кислоти. При дії на організм спостерігається різь у очах, сльозоточивість, сухий кашель, нудота, головний біль, може бути кашель з мокротинням, стиснення в грудях, задишка, загальна слабкість тощо. Важко переносять смог хворі бронхіальною астмою, захворюваннями серця, хронічним бронхітом з емфіземою. У дні смогу збільшується звертання населення за медичною допомогою, зростає смертність від захворювань серця, судин і органів дихання. Так, у 1952 році в Лондоні за 5 днів смогу померло на 4000 людей більше, ніж помирало за 5 звичайних днів.

Фотохімічний туман Лос-Анджелеського типу виникає внаслідок взаємодії оксидів азоту, вихлопних газів автотранспорту з ультрафіолетовими променями сонця, а потім взаємодіючи з киснем повітря, утворюють озон, який реагуючи з вуглеводнями вихлопних газів або викидами нафтопереробних підприємств, утворюють так звані фотооксиданти: органічні перекиси, вільні радикали, альдегіди, кетони. Серед них пероксіацетилнітрит і пероксібензилнітрит, які пришвидшують окислення оксидів азоту з утворенням озону. При ясній, безвітряній погоді на вулицях міста, де багато автомашин, озон та інші фотооксиданти викликають сильне подразнення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів, знижують видимість в атмосфері, згубно діють на рослин.

Забруднення атмосфери прямо та опосередковано впливають на здоров’я людей. При прямому впливі виникають гострі та хронічні інтоксикації. При опосередкованому впливі спостерігається підвищення захворюваності рахітом, хронічним бронхітом, емфіземою легень, інфекційними та алергічними захворюваннями (бронхіальна астма), раком легень та ін. Також у задимлених районах населених місць спостерігається ослаблення імунозахисних сил організму, погіршення фізичного розвитку дітей, збільшення загальної захворюваності, основним чином за рахунок гострого і хронічного бронхіту, ангіни і пневмонії.