Нормативи кратності обміну повітря в приміщеннях різного призначення

Приміщення	Кратність обміну повітря, год
витяжка	приплив
СНіП 2.08.02-89 – лікарняні приміщення
Палата для дорослих	80 м3 на 1 ліжко
Передпологова, перев’язувальна	1,5 рази/год.	2 рази/год.
Пологова, операційна, передопераційна	8 разів/год.
Післяпологова палата	80 м^3 на 1 ліжко
Палата для дітей	80 м^3 на 1 ліжко
Бокс, напівбокс	2,5 рази/год. в коридорі	2,5 рази/год.
Кабінет лікаря	1 раз/год.	1 раз/год.
СНіП 2.08.01-89 житлові приміщення
Житлова кімната		3 м^3/год. на 1 м^2 площі
Кухня газифікована		90 м^3/год.
Туалет, ванна кімната		25 м^3/год.
ДБН В.2.2-3-97 – будинки і споруди навчальних закладів
Клас, кабінет	16 м^3 на 1 людину	1 раз/год.
Майстерня	20 м^3 на 1 людину	1 раз/год.
Спортзал	80 м^3 на 1 людину	1 раз/год.
Учительська		1,5 рази/год.

 

Для збереження чистоти повітря у закритих приміщеннях важливе значення має вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря закритих приміщень чистим. Чисте повітря складає одну з перших гігієнічних та естетичних потреб людини. Для нормальної життєдіяльності людини необхідно, щоб навколишнє середовище містило достатню кількість кисню і одночасно було вільне від механічних і бактеріальних забруднень. У закритих приміщеннях внаслідок перебування людей повітря міняється: підвищується температура, вологість, збільшується СО₂ і деякі інші продукти життєдіяльності людей, у лікарняних відділеннях приєднуються різні газові домішки – гнійне відділення та ін.

Щоб запобігти забруднення повітря у лікарні та інших приміщеннях, необхідно здійснювати постійний і достатній повітрообмін між приміщенням і атмосферним повітрям. Відношення кількості повітря у м³, яке надходить у приміщення, до кубатури приміщення називається кратністю повітрообміну або кількістю обміну повітря протягом години. Кратність повітрообміну повинна бути в лікарняних відділеннях наступна: 40-80 м³ протягом години на 1 ліжко. У дитячих відділеннях на 1 людину необхідно до 10 років 20 м³, більше 10 років – 20-30 м³, житлові кімнати – 0,5-1- кратний обмін за годину, тобто 30 м³ мінімальна кількість, оптимальна – 80-120 м³/год., кухня – 3, загальні вбиральні – 50 м³/год., індивідуальні – 25 м³/год., ванни – 25 м³/год.

Ефективно діюча вентиляція сприяє покращенню мікроклімату і має протиепідемічне значення: знижується в школі захворюваність дітей крапельними інфекційними хворобами. Строки перебування у лікарнях, добре обладнаних вентиляцією, значно коротші, ніж без такої: наприклад в інфекційних відділеннях – на 20%, хірургічних – на 18%, терапевтичних – на 14%.

Розрізняють дві системи вентиляції: природну і штучну. Природна вентиляція відбувається через нещільності та пори в огородженнях. Здійснюється така вентиляція в результаті різниці температур зовнішнього та кімнатного повітря і сили вітру. Нагріте повітря в приміщенні піднімається вверх і через пори верхньої частини стін, віконні і дверні прорізи виходить назовні, замість нього в нижню частину приміщення надходить холодне атмосферне повітря.

Вентиляції допомагає сила вітру, чим більший вітер, тим швидше буде проходити повітрообмін. Але повітрообмін, який відбувається шляхом природної вентиляції, є неорганізованим і в гігієнічному відношенні малоцінним, так як він непостійний і залежить від швидкості вітру та різниці температур. У кращому випадку шляхом природної вентиляції можна досягнути однократного обміну повітря протягом години. Щоб підсилити природну вентиляцію провітрюють приміщення через вікна, кватирки, фрамуги. Величина фрамуг і кватирок повинна бути не менше 0,02% підлоги або не менше 1/6 площі вікна. У кватирках відбувається подвійний потік повітря – приплив і витяжка. Недолік – низхідний потік холодного повітря, який створює протяг у приміщенні, що може привести до одностороннього охолодження тіла та простудних захворювань.

Найкращий ефект досягається побудовою у вікнах фрамуг, які відкриваються під кутом не менше 30-45⁰ у верхній частині вікна. При відкриванні фрамуг більш холодне зовнішнє повітря піднімається спочатку вверх до стелі приміщення, змішується з теплим і опускається вниз у зону перебування хворих вже нагрітим. Цьому сприяє також розміщення під вікнами батарей. Фрамуги можуть залишатися відкритими в присутності хворих у палатах і вони забезпечують велику швидкість провітрювання у порівнянні з кватирками.

Ефективним є протяжне провітрювання шляхом одночасного відкривання вікон у протилежних сторонах приміщення при відсутності хворих, внаслідок якого через 10-15 хвилин провітрювання температура повітря у палатах знижується на 1,5-2,5⁰С. Таким провітрюванням досягається повітрообмін у 6 об’ємів за 1 хвилину проти 2 об’ємів за хвилину без протяжного провітрювання. Важливу роль у якості запасного резервуару чистого повітря відіграє коридор. Через нього можна здійснювати і протяжне провітрювання палат. У коридорах відкривають вікна, температура знижується, а в палатах температура буде підвищуватися, внаслідок чого відбувається більш швидкий природний повітрообмін.

Природна вентиляція недостатня в багатоповерхових будинках, у результаті чого обладнують штучну вентиляцію. Штучна вентиляція не залежить від температури та швидкості руху повітря, здійснюється вона за допомогою спонукальної сили вентиляційних обладнань. Звичайно в стінах обладнують вертикально розміщені вентиляційні канали, через які надходить або виходить повітря.

Система штучної вентиляції може бути роздільна (припливна або витяжна) та комбінована – припливно-витяжна. Крім того, штучна вентиляція може бути центральною або здійснюється окремо по приміщеннях і групах приміщень. Витяжні природні канали на даху забезпечуються спеціальними обладнаннями, які посилюють тягу, так званими дефлекторами. Припливно-витяжна система складається із повітроприймального обладнання, пилоочисних споруд та обладнання для нагрівання і зволоження повітря, припливних і витяжних каналів, обладнання для викиду повітря назовні. Повітроприймачі розміщують у зеленій зоні на висоті не менше 2 м від поверхні землі, причому з навітряної сторони по відношенню до джерел забруднення. Великий пил осідає у пиловідстійній камері, звідки його періодично вилучають, а для звільнення від дрібного пилу використовують різної конструкції фільтри. У холодний період року припливне повітря підігрівається калориферами, крім того, повітря зволожується або навпаки, висушується до нормальної вологості. Потім повітря по вентиляційних каналах надходить у приміщення, а через витяжні канали із приміщення викидається через загальний канал в атмосферу. Операційні блоки, бокси і напівбокси повинні мати самостійні припливні і витяжні вентиляційні системи. У палатах для хворих з інфекційними або гнійними захворюваннями витяжка повинна переважати на припливом. У лабораторіях, санвузлах, курильних, більйових витяжка також переважає над припливом. В операційних, пологових приплив повітря повинен перевищувати витяжку для створення напору повітря, так як чистота повітря у цих приміщеннях має особливо важливе значення.

Система вентиляції не завжди задовольняє санітарно-гігієнічні вимоги у відношенні створення у приміщенні необхідних умов комфорту для людини. Найкращі умови мікроклімату досягаються системою кондиціювання повітря, при якій у приміщенні штучно створюються та автоматично підтримуються задані умови температури, вологості і руху повітря, а якщо необхідно, й іонізації протягом тривалого часу. Кондиціювання повітря необхідне в приміщеннях великого скупчення людей (лікарні, театри, кінотеатри, аудиторії, готелі). Широко використовується кондиціювання повітря у літаках, великих громадських будинках, на залізній дорозі – у пасажирських вагонах. Кондиціювання повітря є найкращим способом повітрозабезпечення в операційних і наркозних для зниження вмісту наркотичних речовин у повітрі, у палатах, де розміщуються хворі гіпертонічною хворобою, захворюваннями легень, у дитячих палатах для недоношених і слабких дітей. Це має велике значення для хворих, лікарів і медичних сестер, так як їх праця важка і напружена.

Однак, штучно створений постійний мікроклімат може втратити свою загартовуючу дію, так як динамічний мікроклімат тренує терморегуляційний апарат, судинорухові механізми, тренує організм проти можливих коливань метеорологічних умов середовища, підвищує його резистентність. Тому недоцільно його використовувати в дитсадках і в школах.

 

 

Лабораторне заняття № 12