Благоустрій та озеленення населених місць. Значення зелених насаджень в житті людини

Благоустрій – комплекс заходів по плануванню і озеленення нових та існуючих населених місць.

Сучасний благоустрій охоплює широке коло соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, інженерних і архітектурних питань.

Соціально-економічні вимоги передбачають створення сприятливих умов життя населення, а також раціональне використання міської території.

Санітарно-гігієнічні вимоги зводяться до забезпечення у населених місцях здорових умов:

- Нормальний мікроклімат;

- Чистий повітряний басейн і водний простір;

- Інсоляція приміщень;

- Провітрювання територій забудови.

До питань інженерної підготовки міської території відносять інженерне устаткування її, організацію міського транспорту та дорожньої мережі.

Архітектурно-художні вимоги передбачають створення цілісної та індивідуальної об'ємно-просторової композиції кожного населеного місця з використанням і збагаченням місцевого ландшафту [10].

У практиці благоустрій виконує три основні види робіт: планування, забудова та озеленення населених місць. Проекти планування мають на меті раціональне розміщення на міській території всіх будівель і споруд, житлових і промислових районів, вулиць, площ, садів і парків, інженерного обладнання та благоустрою.

Питання забезпечення раціонального планування в даний час мають особливо важливе значення у зв'язку з масовою реконструкцією населених місць і промислових підприємств.

Широкий розвиток комунального будівництва і благоустрою міст і сільських поселень вимагає завершення їх електрифікації, газифікації, телефонізації, забезпечення комунальним транспортом, водопроводом та каналізацією проведення системи заходів щодо подальшого оздоровлення умов життя у містах та інших населених пунктах, включаючи їх озеленення, обводнення, рішучу боротьбу з забрудненням повітря, ґрунту і води.

Обсяг та види робіт з благоустрою населених місць багато в чому залежать від обґрунтованості вибору сприятливої території для будівництва підприємств і житлових районів. Ці завдання вирішуються простіше у селищах і складніше у великих містах, для яких потрібні величезні території, що не завжди відповідають пропонованим до них містобудівним вимогам.

Для успішного вирішення всіх взаємопов'язаних завдань планування, забудови та благоустрою населених місць необхідний комплексний аналіз для забезпечення найкращого обслуговування населення та економічності архітектурно-планувальних рішень всіх видів міського будівництва з урахуванням перспективи його розвитку [6].

У містобудуванні озеленення є складовою частиною спільного комплексу заходів із планування, забудови і благоустрою населених місць та має значний вплив на довкілля. Особливо цей вплив помітно проявляється у містах, адже зелені насадження є найважливішою частиною їх екологічного каркасу. Крім того, вони являються основним елементом художнього оздоблення населених пунктів.

Об'єктом озеленення називається земельна ділянка, на якій складові ландшафту (рельєф, водоймища, рослини) і будівельні споруди взаємозв'язані і призначені для відпочинку на відкритому повітрі. Естетичне і емоційне значення зелених насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи [31].

Основа системи озеленення сучасного міста – насадження на житлових територіях, біля ділянок шкіл, дитячих установ. До них варто додати насадження (загальноміського і районного значення) у парках культури та відпочинку, дитячих, спортивних та інших спеціалізованих парках, в скверах і бульварах, на промислових територіях, землях транспортної комунікації, і навіть заповідники, санітарно-захисні і водоохоронні зони.

Формування системи озеленення та її нормативи у різних населених місцях залежить від їх географічного розташування і місцевих умов: кліматичних (кількість атмосферних опадів, температурного режиму, швидкість і напрям вітрів, характер інсоляції), природно-ландшафтних (існуючі лісові масиви, особливості рельєфу і ґрунтів, розташування водойм), розмірів, господарського профілю і планувальної структури міст та селищ.

Велике місто має всі елементи системи озеленення; сільський населений пункт, селище чи дрібне місто – лише частину з них. Проте у містах, й у сільських населених пунктах необхідні захисні зелені насадження між житловими будинками і виробничою зоною. У південних районах країни головним завданням посадки зелених насаджень є захист вулиць, площ, житлових дворів і будинків від перегріву, їх затінення. У північній частині – укриття забудови від холодних вітрів, снігових заметів. У великих промислових центрах важливо забезпечити аерацію міської забудови з допомогою її розчленовування великими зеленими масивами, в туристичних містах – створити додаткові парки, розраховані на велику кількість іногородніх відпочиваючих [8].

Головними функціями зелених насаджень ми можемо назвати такі як:

1. Санітарно-гігієнічна.

2. Рекреаційна.

3. Декоративно-художня.

Проте, окрім вказаних традиційних, Ф.В. Стольберг велике значення в урбоекосистемі надає ще таким функціям рослинності: стабілізація вітрового режиму, «розвантаження» повітряних мас; охолодження міського «острова тепла»; виділення кисню в атмосферу; поглинання забруднювачів атмосферного повітря – пилу та газів; підвищення відносної вологості повітря та зменшення її добових і сезонних коливань; затінення, зниження шуму, фільтрування пилу; поліпшення візуальних властивостей урбанізованих ландшафтів; архітектурний елемент загального вигляду; засіб просторового розчленування міста; дерева визначають межі огляду, розділюють площі та забудови і підкреслюють видові місця; дерева скеровують і направляють лінії вуличного руху; підвищують безпеку вуличного руху [45].

Деякі з них можна розглядати як окремі складові основних функцій.

1. Санітарно-гігієнічна функція:

Очищення повітря. Велика роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Великі лісопаркові масиви можу бути активними провідниками чистого повітря на центральні райони міста. Якість повітряних мас значно поліпшується, якщо вони проходять над лісопарками і парками, площа яких складає 600-1000 га. У них вагома частка домішок знижується на 10-40 %. Дерево середнього розміру за 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для дихання трьох працівників протягом того самого часу, і це особливо актуально у зв’язку із тенденцією до збільшення витрат кисню в повітрі автотранспортними засобами і промисловими підприємствами. Тому нормальне існування людини у місті безпосередньо залежить від кількості парків і скверів. Крім того, вони виконують важливу функцію затримання пилу, що знаходиться в повітрі. Один гектар дерев хвойних порід затримує протягом року до 40 тонн пилу, а листяних – близько 100 тонн. Практика показала, що досить ефективним засобом боротьби з шкідливими викидами автомобільного транспорту є смуги зелених насаджень, ефективність яких може варіюватись в досить широких межах – від 7 % до 35 % [45].

Іонізація повітря рослинами. Існують легкі аероіони, які можуть нести негативний чи позитивний заряди, і досить важкі – позитивно заряджені. Носіями позитивно заряджених важких іонів звичайно є іонізовані молекули диму, водяного пилу, парів, забруднюючих повітря.

Істотною якісною особливістю кисню, вироблюваного зеленими насадженнями, є насиченість його негативно зарядженими іонами, в чому й проявляється сприятливий вплив рослинності на стан організму людини. Для чіткого уявлення про можливість рослин збагачувати повітря негативними легкими іонами можна навести такі дані: число легких іонів на один см. куб. повітря над лісами становить 2000-3000, у цьогорічному міському парку – 800, в промисловому районі – 200-400, в закритому багатолюдному приміщенні – 25-100.

Отже, чистота повітря значною мірою визначається співвідношенням кількості легких іонів, оздоровлюючих атмосферу, і тяжких іонів, забруднюючих повітря. На іонізацію повітря впливає як ступінь озеленення, так і природний склад рослин. Найкращими іонізаторами повітря є змішані хвойно-листяні насадження. За даними В.М. Власюка, іонізація лісового кисню в 2-3 рази вища порівняно з морським і в 5-10 разів – з киснем атмосфери міст. Найбільшою мірою сприяють поліпшенню концентрації легких іонів повітря акація біла, береза карельська, дуб червоний і звичайний, верба біла і плакуча, клен сріблястий і червоний, модрина сибірська, ялиця сибірська, бузок, тополя чорна.

Фітонциди рослин. Як зазначає О.В. Піхало, до санітарно-гігієнічних властивостей рослин належить спроможність виділяти особливі легкі органічні сполуки, що називаються фітонцидами, які вбивають хвороботворні бактерії чи затримують їхній розвиток [34].

Ці властивості набувають особливої цінності в умовах міста, де повітря містить у 10 разів більше хвороботворних бактерій, ніж повітря полів і лісів. У чистих соснових лісах і лісах з переважанням сосни (до 60 %) бактеріальне забруднення повітря вдвічі менше, ніж у березових. З деревинно-чагарникових порід, які мають антибактеріальні властивості, слід назвати акацію білу, барбарис, березу бородавчасту, грушу, граб, дуб, ялину, жасмин, жимолость, вербу, калину, каштан, клен, модрину, липу, ялівець, смереку, платан, бузок, сосну, тополю, черемшину, яблуню. Фітонцидну активність мають і трав'янисті рослини – газонні трави, квіти і ліани. На інтенсивність виділення рослинами фітонцидів впливають сезонність, стадії вегетації, ґрунтово-кліматичні умови.

Захист від шуму. Недостатнє озеленення міських мікрорайонів і кварталів, нераціональна забудова, інтенсивний розвиток автотранспорту, інші чинники створюють підвищений шумовий фон міста. Боротьба з шумом у містах – гостра гігієнічна проблема, обумовлена зростаючими темпами урбанізації. Шум травмує і пригнічує психіку, руйнує здоров'я, знижуючи фізичні і розумові здібності людини. Дослідження засвідчили, що характер порушень функцій організму людини, викликаний шумом, ідентичний порушенням при дії деяких отруйних препаратів

Одним із рішень цієї проблеми, у міських умовах є озеленення. Висаджування дерев поблизу автодоріг допомагає зменшити рівень шуму. Різні породи рослин характеризується різною здатністю захисту від шуму. За даними угорських дослідників, хвойні породи (ялина і сосна) по порівнянню з листяними (деревні і чагарникові), краще регулюють шумовий режим. Віддаляючись від магістралі на 50 метрів листяні деревні насадження (акація, тополя, дуб) знижують рівень звуку на 4,2 дБ, листяні чагарникові – на 6 дБ, ялина – на майже 7 дБ і сосна – на 9 дБ. Дослідження засвідчили, що листяні породи здатні поглинати до 25 % звуковий енергії, а 74 % її відбивати і розсіювати [34].

Найкращими у цьому відношенні з хвойних порід є ялина, ялиця; з листяних – липа, граб та інші. Шумозахисна функція певною мірою залежить від прийомів озеленення. Високим ефектом захисту від шуму характеризується розміщення зелених насаджень поблизу джерел надходження шуму й одночасно захищуваного об'єкта.

В умовах підвищених антропогенних навантажень, дискомфорту середовища міст і селищ через забруднення повітряного середовища викидами автотранспорту та промислових підприємств, благоустрій та озеленення населених місць набуває особливого значення. Як зазначають І.Л. Потапенко та С.І. Кузнєцов, створення і утримання в належному вигляді високоякісних зелених насаджень являється обов’язковою умовою екологічного благополуччя населеного пункту та його архітектурно-художньої виразності. При цьому, вони виконують значну мікрокліматичну роль, зокрема, на озелененій та затіненій вулиці температура може бути на 4-5°С нижча, а відносна вологість на 10-15 % вища, ніж на незатіненій та неозелененій [36].

Зважений екологічний дизайн дає можливість віднайти необхідні шляхи взаємодії з природою, які сприяють відновленню та значному покращенню природного екологічного балансу, дозволяють якісно змінити міське середовище, зменшити енергетичні витрати, не нехтуючи при цьому соціально-культурними потребами людини [14].

Отже, під благоустроєм слід розуміти сукупність робіт і заходів, здійснюваних для створення здорових, зручних та культурних умов життя населення на території міст, селищ міського типу, населених місць, курортів і місць масового відпочинку.

Благоустрій – сукупність робіт (з інженерної підготовки території) та заходів (з розчищення, осушення та озеленення території, поліпшення мікроклімату), що здійснюються з метою приведення тій чи іншій території у стан, придатний для будівництва та нормального користування за призначенням, створення здорових, зручних і культурних умов життя населення [40].

Благоустрій та озеленення допомагають підкреслити стрункість архітектурних конструкцій, служить прекрасним фоном для малих архітектурних форм та садово-паркових скульптур, використовується в якості живої огорожі, розділових смуг і острівців безпеки.

Благоустрій та озеленення є в місті найважливішим складовим елементом і займає значний простір. Важко переоцінити значення озеленення в житті людей і формуванні міського середовища. Озеленена територія не тільки благотворно впливає на людину, а й позитивно впливає на екологію міста. При грамотному використанні території можна на довгі роки створити естетично привабливі і функціональні насадження [39].