Основні принципи благоустрою та створення зелених насаджень на території біля багатоповерхового будинку

 

Власників міських квартир у багатоповерхових будинках об'єднує спільна прибудинкова територія. Вона належить в рівних частинах кожному власнику квадратних метрів в будинку. Тому озеленення та благоустрій з усіма витратами і відповідальністю за результат такої прибудинкової території лягають на власників. Важливо, щоб благоустрій з подальшим озелененням були проведені з урахуванням потреб усіх власників квартир у будинку, включаючи людей з власним автомобілем, мам з колясками, інвалідів та пенсіонерів, власників домашніх вихованців і підлітків. Кожен мешканець будинку повинен бути задоволений результатом робіт.

Кожна ділянка біля багатоквартирного будинку – це певна вже створена раніше інфраструктура. Дитячі майданчики, гаражі, стоянки і навіть місця для вигулу домашніх вихованців – все це є частиною інфраструктури. Одне з основних правил благоустрою та озеленення такої території – дотримання в процесі проектування протипожежних вимог та санітарно-гігієнічних норм [27].

Не менш важливий момент – облік забезпеченості озеленених територій ділянки, комплексом об'єктів обслуговування, а також організація місць для паркування авто.

У процесі проектування ландшафтного дизайну прибудинкової території особливо важливо враховувати адаптацію її для інвалідів і пенсіонерів, які мають отримати можливість повноцінно користуватися двором не на шкоду комфортному пересуванню та відпочинку.

Що стосується насаджень, то і тут є свої правила, яких важливо дотримуватися. У процесі проектування ділянки, слід визначитися з режимом його використання, плануючи на основі цього розташування зелених насаджень. Так, наприклад, вздовж транзитних стежок і проїздів висаджуються рослини, які не будуть впливати на їх габарити.

Рослини для озеленення прибудинкових територій слід підбирати, виходячи з їх пристосованості повноцінно рости і розвиватися в умовах клімату регіону, враховуючи ряд біологічних особливостей. Важливий момент: категорично заборонено висаджувати рослини, здатні викликати алергічну реакцію у людей. Використовуючи чагарники і дерева, можна провести функціональне зонування території з урахуванням інтересів мешканців будинку [2].

Найголовніше, що потрібно буде зробити, займаючись озелененням прибудинкової території – облагородити дику природу таким чином, щоб кожен, при виході з будинку потрапляв у казку, у двір, де можна весело провести час з друзями, погуляти з дітьми, відпочити в колі сусідів по поверху [4].

Обов'язковим елементом ландшафтного дизайну прибудинкової території є доріжки. Нехай кожна з них веде до зони, виділеної для мешканців, виходячи з кола їхніх інтересів. Так, наприклад, бетонна доріжка – до альтанки, де чоловіки зможуть пограти в доміно, цегляна – до алеї із затишними лавками і арками, повитими рослинами, а дерев'яні – до барвистої дитячому майданчику з гойдалками. Обов'язково потрібно постаратися облагородити територію газонної травою, садовими скульптурами, які при бажанні, перетворять ділянку на справжній музей ландшафтного мистецтва [27].

Озеленення при багатоповерхової забудови, довгий час здійснювалося шляхом створення своєрідних садів і скверів парадній планування, з підпірними стінками, сходами, альтанками, які копіювали з паркових, як і прийоми посадок дерев і чагарників – переважали рядові посадки і стрижені зелені «стінки». Такі сади були не завжди функціонально повноцінними; затінення від багатоповерхових будинків гнітило рослинність, а «подвійне» затінення від будинків і дерев створювало в ряді випадків несприятливий мікроклімат в самому саду. У цілому у формуванні ландшафту сучасних житлових районів ще не виробилися прийоми, які повною мірою відповідають функціональним, екологічним та естетичним завданням створення повноцінного зовнішнього житлового середовища. Вдалі рішення можуть бути отримані шляхом більш повного врахування природно-кліматичного комплексу в його мікрокліматичних характеристиках [7].

Проектування ділянки – дуже складний і багатогранний процес, який неможливий без участі фахівців з ландшафтної архітектури. Але саме від клієнта залежить ідея і головна концепція території, на яку орієнтуються фахівці. В розділ ландшафтної архітектури входить цілий комплекс робіт, спрямованих на створення гармонії на обмеженій території [46].

Оформлення присадибної території залежить від архітектури будинку. Після того як будинок побудований у господарів виникає маса питань з чого ж починати облаштування саду: спочатку розробляються ескізні варіанти проекту благоустрою, проводиться функціональне зонування ділянки, парадна, вхідна і господарська зони, дитячий майданчик, зона відпочинку, як прокласти доріжки, де передбачити майданчик для відпочинку або спорудити альтанку, в якому місці посадити дерева і які саме [31].

Гарний сад, який можна назвати «зеленим шедевром» – це не спонтанна випадковість, а результат роботи фахівців, починаючи від досвідчених проектувальників і закінчуючи кваліфікованими бригадами робітників, які будуть втілювати ідею саду в реальність.

Для того, щоб ділянка виглядала красиво, гармонійно і правильно потрібно перш за все зробити ландшафтне проектування.

Ландшафтне проектування – це доволі складний процес територіальної організації та художнього рішення об’єктів. Воно включає вивчення території (аналіз і оцінку) та розробку планувальної структури і композиції [19].

Схематично процес ландшафтного проектування можна розбити на кілька етапів роботи: передпроектна, ескізна, проектування та робочий проект

Передпроектні роботи:

- виїзд дизайнера на об’єкт:обстеження ділянки та збір інформації для подальшого проектування (обмірювання території та прив’язка існуючих елементів, фотофіксація, аналіз ґрунту, відбір та аналіз проб води, аналіз видового складу рослин, наявність шкідників та хвороб, таксаційна оцінка існуючих насаджень з видовим переліком дерев, при необхідності геодезична зйомка).

- технічне завдання на проектування:обговорення з замовником його вподобаньта заповнення анкети, в якій вказано які елементи ландшафтного дизайну будуть присутні на ділянці, а також відображення усіх побажань по характеру майбутнього планування і по асортименту рослин.

- топографічна зйомка ділянки:складання топографічної підоснови, в тому числі детального плану з прив’язкою до будівель, відображення рельєфу місцевості, наявність і характер водоймищ, а також існуючої рослинності [23].

Ескізне проектування – перша і, мабуть, найбільш важливіша стадія ландшафтного проектування. На цій стадії можна розглянути різні варіанти майбутнього вигляду території, ретельно все перевірити і узгодити і вибрати один самий цікавий варіант, над яким і буде йти вся подальша робота з озеленення та благоустрою.

Ескізне проектування припускає активну участь у роботі замовника ландшафтного дизайну. Саме на його вимоги, побажання та смаки головним чином орієнтуються розробники ескізного проекту ландшафтного дизайну. Дизайнери дають замовникові консультації та поради, обговорюють з ним спільне бачення майбутнього ландшафту та конкретні деталі, пропонують йому різні варіанти ескізів, але вирішальне слово на даній стадії, як правило, залишається за клієнтом [23].

Якщо на стадії ескізного ландшафтного проектування дається лише загальна оцінка території озеленення. То проведення передпроектних робіт дозволяє оцінити бюджет проекту та мінімізувати фінансові та виробничі ризики в процесі його реалізації також передпроектні роботи на місцевості присвячені головним чином поглибленій інвентаризації ділянки.

До числа передпроектних робіт відносяться наступні заходи:

- топографічна зйомка території, за результатами якої складається докладний топографічний план, що відображає рельєф місцевості, наявність і характер природних водойм та існуючої рослинності.

Згідно з цим документом плануються всі інженерні роботи на місцевості:

- ситуаційний план, який ґрунтується на топографії, але включає в себе також усі будівлі, будинки, споруди та під'їзні шляхи, розташовані як на самій ділянці, так і на прилеглій місцевості;

- п лан інженерних комунікацій, повинен бути складений з особливою ретельністю, оскільки саме на його основі складаються проекти створення будь-яких нових споруд та реконструкції існуючих;

- а грохімічний аналіз, який включає в себе дослідження ґрунтів та інших факторів, що впливають на ріст рослин;

- г ідрологічний аналіз, який включає в себе всебічне дослідження водних ресурсів ділянки і перш за все вивчення ґрунтових вод;

- і нвентаризація рослинності, яка необхідна для вирішення питання про збереження частини існуючих рослин на ділянці або про повну заміну рослинності;

- і нсоляційний аналіз, який являє собою дослідження природної освітленості ділянки, необхідний для проектування освітлених і тінистих зон, а також враховується при плануванні посадки рослин, підрозділи газонів і квітників, оформлення водойм, будівництві альтанок.

Але найголовніший аналіз – інсоляційний, він необхідний для правильної оцінки зовнішнього вигляду, який територія набуде після завершення всіх робіт – адже якісно спроектований ландшафт повинен виглядати однаково ефектно при будь-якому освітленні [23].

Завершальна стадія робіт по ландшафтному проектуванню цілком і повністю спирається на матеріали, підготовлені в ході двох попередніх етапів – тобто ескізні плани і малюнки та детальні плани, складені на стадії передпроектних робіт на місцевості.

Проект ландшафтного дизайну, який є кінцевим продуктом проектних робіт, являє собою великий пакет документів. Ці документи повинні суворо відповідати цілому ряду правил і норм. Проект потрібен як замовнику, так і виконавцям робіт з подальшого благоустрою. Власник ділянки отримує повне уявлення про те, як буде виглядати територія після усього комплексу робіт. Якість цих робіт та час, затрачений на їх виконання, в значній мірі залежить саме від проекту [28].

Такі елементи ландшафту, як стіни, доріжки, огорожі, альтанки й багато іншого, забезпечують оформлення саду в певному стилі, вони є його основою, кістяком. У створенні загального ландшафту саду доріжки – чи то скромні стежини або розкішні, вимощені плитами алеї – грають не меншу роль, ніж сама рослинність. Доріжки, дороги, стежки – важливий функціональний елемент благоустрою. Основне їх призначення, звичайно, практичне. Доріжки зв'язують між собою різні зони саду і в той же час відокремлюють їх одну від одної. Тому ще на етапі ландшафтного проектування треба серйозно і ретельно підійти до питання планування стежкової мережі. Професійно спроектовані доріжки в одному місці підкреслять перспективу, в іншому – обернуть погляд спостерігача на красиві місця [46].

Освітлення саду – технічна і художня проблема одночасно. Адже завдання полягає не тільки в тому, щоб захистити себе від можливості розбити коліно в темноті, але і в тому, щоб додати саду незрівняну чарівність, прикрасити його так, щоб вночі він виглядав ще прекраснішим, ніж вдень. Світло, що випромінює з уміло розставлених світильників, підкреслює благородні рельєфи скульптурних груп і ваз, іскриться в струменях фонтанів,пронизується в листі дерев і гладить охайно пострижену траву. Крони дерев на вигинах доріжок освітлюють знизу спеціальними прихованими світильниками. Напівсвітло візуально збільшує простір, роблячи скромний по розмірах сад більшим і загадковішим. Світильники, освітлюючи доріжки і сходинки, підкреслюють планування алей, що особливо ефектно виглядає в регулярному парку в англійському стилі. В цьому випадку підсвічування рослинності стає зайвим. Дерева залишаються в тіні, створюючи контраст стрункої геометрії світла [1].

Якщо хочеться перетворити сад у казковий ліс, не обійтися без декоративного підсвічування. У цю групу входять світильника-крихітки висотою 0,3-0,5 метри, міні-прожектори, «водяники» ліхтарі для штучних водойм. Декоративне підсвічування використовують як самостійне освітлення або як додатковий елемент до світильників середньої потужності.

Ліхтарі спрямованого освітлення розміщені на землі, можуть виділяти крону дерев або чагарників, акцентувати увагу на садових скульптурах, альпійській гірці [10]. Одним із секретів успішного озеленення є правильний вибір рослин, що відповідають конкретним кліматичним й екологічним умовам, а також ландшафту. Вони завжди будуть краще розвиватися, якщо їх помістити у відповідні умови, максимально наближені до природного середовища їхнього перебування. Квітники безперечно є одним з головних засобів декоративного оформлення саду. Квіти та квітники додають особливої привабливості об’єкту. Вони повинні бути підпорядковані єдиному художньому задуму і пов’язані з характером планування ділянки, розташуванням груп дерев та чагарників.

Квіткове оформлення кожної ділянки повинно бути декоративним і справляти цілісне враження за весь вегетаційний період – з ранньої весни до пізньої осені. Це досягається такою організацією посадок багаторічників у квітниках і змішаних групах, при якій замість рослин, що відцвіли поруч зацвітають інші, причому переважаюче забарвлення в різних місцях ділянки змінюється упродовж року. Велике значення при складанні асортименту рослин мають їх декоративні якості: загальний вигляд, висота, форма, забарвлення суцвіть та листя, рясність і період цвітіння тощо. Підбирати і розміщувати рослини треба так, щоб декоративні якості кожної з них були виявлені якнайкраще [43].

Рокарії можуть стати візуальними центрами саду, фрагментом дикої природи на доглянутій ділянці і відігравати важливу роль у ландшафтній композиції. Органічно вписуючись в природний ландшафт, альпінарій радує око з ранньої весни до пізньої осені. Рослинам для рокарія властива особлива чарівність. Безліч несхожих одна на одну низькорослих і компактних рослин можна розмістити на відносно невеликій ділянці. Кожен крок поблизу альпінарію відкриває погляду новий ракурс, поєднання різних рослинних оазисів з камінням приносить особливе задоволення [52].

Об’єкт не матиме свого стилю, якщо не приділити належної уваги елементам оформлення – малим архітектурним формам. Саме вони – малі архітектурні форми здатні значною мірою змінити загальний вигляд ділянки. До малих архітектурних форм в саду відносяться павільйони, містки, перголи, огорожі, вазони, садові меблі, садові скульптури, гойдалки, дитячі майданчики, садові каміни та інше. Вони можуть бути виконані з різних матеріалів – дерева, металу, каміння, цегли, пластику тощо.

Ще при плануванні варто подумати про місце для посиденьок з друзями, вечірнього чаювання або просто відпочинку. Важко уявити ландшафтний дизайн без альтанок і терас. При будівництві альтанки дуже важливо, щоб вона вписалася не тільки в пейзаж, але й гармонійно поєднувалась з зовнішнім виглядом будинку.

В альтанці можна з особливим комфортом провести час на свіжому повітрі. Вони можуть нести різноманітні функції: служити місцем для релаксації і усамітнення, або для веселого проведення часу в колі друзів. Форми і розміри альтанок також можуть бути дуже різноманітними, але у будь-якому випадку красивий і природний зовнішній вигляд альтанок з натурального дерева радуватиме багато років [16].

Вода в саду, чи то задумливий ставок чи дзвінкий струмочок, пожвавить зовнішність будь-якої ділянки. Вона завжди притягає увагу, створює атмосферу спокою. Дзеркальна поверхня води заспокоює, настроює на романтичний лад, фонтани і водоспади створюють поряд з водоймищем сприятливий мікроклімат в розпал літньої жари. Плескіт води використовують для захисту від шуму поряд з дорогами.

Водойми бувають самих різних розмірів: від мініатюрної композиції, влаштованої в бочці, ванні або будь-якій іншій ємності, до великих ставків з природною рослинністю і рибками. Якщо водоймище має значні розміри, то його пожвавить і прикрасить місток.

При виборі місця для майбутнього водоймища слід враховувати розміри ділянки, освітленість, наявність поряд дерев і чагарників, можливість милуватися ставком з вікон будинку, з тераси, з альтанки. До водоймища повинна вести садова доріжка, щоб охочі розглянути його, мали можливість легко підійти до води. Тип водоймища багато в чому визначається не тільки місцем, яке для нього вибране, але і стилем, в якому оформлена територія.

Водоймища створюють на галявинах і майданчиках, вони можуть бути припіднятими або поглибленими. Невеликі фонтанчики влаштовують просто на стінах, в гротах, в переносних ємкостях. Дуже добре виглядають водоймища по сусідству з альпійськими гірками. Разом вони імітують природний пейзаж. З гірки можна пустити веселий каскад [26].

У мистецтві ландшафтного дизайну огорожа розглядається як складова саду, що значною мірою формує перше враження від нього. Огорожі часто зводять з дерева, каміння, бетону, залізобетону, цеглини, металу або комбінуючи ці матеріали. Дерев'яна огорожа – найбільш стародавній вид огорожі – сьогодні на Заході вважається символом престижу і респектабельності. Металевий – найбільш популярний тип огорожі, правда, найчастіше метал комбінують з іншим матеріалом. Цегляна огорожа – достатньо дороге задоволення, зате така огорожа довговічна і не вимагає особливого догляду [53].

Живопліт – прекрасний засіб огорожі території. Буйна рослинність може бути більш непрохідною, ніж звичайна дерев'яна огорожа. І це, не говорячи вже про те, що живопліт має напрочуд красивий зовнішній вигляд. Досить часто зводяться комбіновані огорожі, в яких поєднано огорожу з будматеріалів та живопліт [48].

Отже, стильова ідея об’єкту реалізується певними композиційними прийомами та використаним матеріалом: рослинним – живим та неживим – вода, камінь, дерево і метал. Вміле поєднання просторових форм паркового об’єкта, різних матеріалів забезпечує гармонійну єдність простору і композиції, який ми хочемо організувати керуючись ідейним задумом.