Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.

17.Параметри мікроклімату та їх нормування в залежності від виду виконуваної роботи. При високій температурі повітря в приміщенні, кровоносні судини шкіри розширюються, при цьому проходить підвищений потік крові до поверхні тіла і тепловіддача в навколишнє середовище збільшується. Теплота віддається шляхом випаровування з поверхні шкіри. В цих умовах організм людини втрачає певну кількість вологи, а разом з тим і солі, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму. Тому в гарячих цехах працюючим дають підсолену газовану воду (≈ 4-5 л на людину в зміну, температура може бути від 8 до 20 0С - це 0,5% розчин NaCl). При пониженні температури навколишнього повітря, реакція людського організму така: кровоносні судини звужуються, притік крові до поверхні тіла сповільнюється і віддача тепла зменшується. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають перерви в роботі, які необхідні, щоб періодично забезпечити короткочасний віддих 10-15 хв, при якому нормується терморегуляція організму і встановлюється його нормальна діяльність. Тому для нормальної роботи організму, температура навколишнього середовища на робочому місці повинна бути в межах 16-25 0С в залежності від виду роботи і пори року (ДСН 3.3.6.042-99). Максимальне значення температури не повинно перевищувати 28 0С + 5 = 33 0С, а мінімальне допустиме значення температури не менше 13 0С. Для теплового самопочуття людини, важливе є певне співвідношення температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Вологість повітря також значно впливає на терморегуляцію організму людини. Дія температури навколишнього середовища залежить від відносної вологості. Підвищена вологість є несприятливим фактором не тільки в умовах жари, але і при пониженій температурі. Підвищена вологість (а це більше 85 %) затрудняє терморегуляцію із-за зниження випаровування поту, дуже низька вологість (а це менше 20 %) викликає пересихання слизистих оболонок дихальних шляхів. Оптимальна величина відносної вологості складає 60-40 %. Для оцінки вологості повітря прийнято наступні терміни:R - відносна вологість. Відносна вологість показує відношення ваги водяних парів, які є в даному об’ємі повітря, до ваги водяних парів, максимально можливих в повітрі при певній температурі, в %.А - абсолютна вологість. Абсолютна вологість характеризується кількістю вологи, яка знаходиться в повітрі при даній температурі.М - максимальна вологість. Максимальна вологість характеризується максимальною кількістю вологи, яка може знаходитись в повітрі при даній температурі.R = А/М * 100 %.

Швидкість руху повітря - в приміщеннях є також важливим фактором, який впливає на теплове самопочуття людини. Мінімальна швидкість руху повітря, яка відчувається людиною, складає 0,1 - 0,15 м/с. У відповідності до ДСН 3.3.6.042-99,,Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” в зимовий період швидкість руху повітря на робочих місцях не повинна перевищувати: оптимальна - 0,1 - 0,3 м/с, допустима - 0,1 - 0,4 м/с, а в літній період: оптимальна - 0,1 - 0,5 м/с, допустима - 0,1 - 0,6 м/с. В гарячих цехах допускається збільшення швидкості руху повітря - обдування працюючих (повітряне душування) - до 3,5 м/с. Швидкість руху повітря впливає на розподіл шкідливих речовин в приміщенні. Повітряні потоки можуть розповсюджувати їх по всьому об’ємі приміщення, переводити пил з осівшого стану в завислий. В ряді випадків відносно велика швидкість руху повітря (більше 0,6 м/с) може мішати технологічному процесу, наприклад, при зварюванні в середовищі захисних газів. І навпаки - недостатній рух повітря при високій температурі його, створює важке відчуття спеки. Особи, що працюють на обробленні нагрітих, розпечених або розплавлених металів, крім впливу високої температури, зазнають дії променистої енергії - це в основному опромінення інфрачервоними променями (Вт/м2; λ > 0,78 мкм). Промениста енергія затрудняє тепловіддачу організму і діє не тільки на шкіру, а на глибокі тканини та внутрішні органи, бо теплові (інфрачервоні) промені проникають вглиб крізь шкіру. При дії високої температури повітря, інтенсивного теплового випромінювання, можливий перегрів організму, який характеризується підвищенням температури тіла, сильним потовиділенням, збільшенням частоти пульсу і дихання, різкою слабкістю, головокружінням, а в важких випадках - появою судоми і виникненням теплового удару. Особливо несприятливі умови виникають в тому випадку, коли поряд з високою температурою в приміщенні є підвищена вологість, яка прискорює перегрів організму. Внаслідок різких коливань температури в приміщення, обдуванням холодним повітрям (протяги) на виробництві мають місце простудні захворювання.Для забезпечення нормального мікроклімату в робочій зоні ДСН встановлює оптимальні та допустимі параметри температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в залежності від пори року, категорії роботи та допустимої інтенсивності опромінення. Оптимальні показники мікроклімату розповсюджуються на всю робочу зону приміщення, а допустимі - на постійні та непостійні робочі місця робочої зони. Допустимі показники встановлюються у випадках, коли за технологічними, технічними і економічними причинами неможливо забезпечити оптимальні норми. При визначенні оптимальних і допустимих параметрів мікроклімату враховується:- період року - холодний, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +100 С і нижче; теплий - який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище +100 С;- категорія робіт (розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму) - легкі фізичні роботи (категорія I) - охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 - 140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Iа та 140 - 175 Вт (121-150 ккал/год.) - категорія Iб; - фізичні роботи середньої важкості (категорія II) - охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176 - 232 Вт (151-200 ккал/год.) - категорія IIа та 233 - 290 Вт (201-250 ккал/год.) - категорія IIб; - важкі фізичні роботи (категорія III) - охоплюють види діяльності, при яких витрати енергії становлять 291 - 349 Вт (251-300 ккал/год.).

 

16. Контрольно-вимірювальні прилади для визначення параметрів мікроклімату. Комфортна зона.

Прилади, які вимірюють параметри мікроклімату. Температура повітря у виробничих приміщеннях не є постійною величиною, тому замірювання проводять в кількох точках приміщення на робочих місцях в різний час, на висоті 1,5 м від підлоги, при роботі стоячи (0,5 - 1 м - при роботі сидячи) і не ближче 1 м від джерела тепла чи від зовнішніх стін. При вимірюванні температури вище 0 0С використовують ртутні термометри, а при температурі нижче 0 0С використовують спиртові термометри. Для вимірювання температури повітря в умовах теплового випромінювання використовують парний термометр, який складається з двох ртутних термометрів, поверхня резервуара ртуті одного з них зачорнена, а другого - покрита шаром срібла. Дійсна температура визначається за формулою: tд = tч - k (tч - tс). Для реєстрації зміни температури в часі використовують термограф. Для централізованого вимірювання температури в різних точках, які розміщені на великих відстанях одна від другої - використовують термопари. Відносну вологість повітря у виробничих приміщеннях вимірюють за допомогою психрометрів. Психрометр Августа - складається з двох термометрів: сухого і змоченого (вологого). Ртутний резервуар вологого термометра обгорнутий кусочком батисту, який опущений у воду. У цього термометра температура буде нижчою як у сухого, так як вода випаровується і забирає теплоту. Покази відносної вологості беремо з таблиці, яка є на ньому, виходячи з різниці показів сухого і волого термометрів. Для біль точних вимірювань використовують психрометр Ассмана. Він також має два термометри - сухий і вологий. Зверху в ньому вмонтований вентилятор, який продуває повітря через металеві трубки на термометри з швидкістю 3-4 м/с. За різницею температур, за спеціальним графіком, знаходиться відносна вологість. Для запису зміни вологості повітря використовують гігрометр. Для безпосереднього вимірювання відносної вологості в певний час використовують гігрометр. Вимірювання швидкості руху повітря. Для визначення швидкості руху повітря 0,4-2 м/с використовують крильчатий анемометр, а для швидкості повітря від 1 до 20 м/с чашковий анемометр. Для замірювання малих швидкостей (менше 0,4 м/с) використовують електроанемометри та кататермометри (циліндричні та кулькові), які працюють на принципі залежності швидкості охолодження нагрітого тіла від швидкості руху повітря (нагріти до 65-70 0С і зафіксувати час при спаданні температури з 38 до 35 0С). Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється приладами - актинометрами, дія яких основана на поглинанні променевої енергії і перетворення її в теплову енергію, кількість якої реєструється на шкалі приладу. Барометричний тиск вимірюється приладом, який називається барометр. Вимірювання забруднення повітря пилом, парами, газами. Для контролю і визначення вмісту шкідливих речовин в повітрі використовують такі методи: лабораторні, експресивні та індикаторні. Лабораторні методи визначення шкідливих речовин в повітрі - це відбирання проби повітря на виробництві і аналіз в лабораторних умовах. В ряді випадків необхідно швидко заміряти степінь забруднення повітряного середовища виробничого приміщення. Для цієї цілі використовуються універсальні газоаналізатори (УГ), робота яких основана на кольорових реакціях в невеликих об’ємах високо чуттєвої рідини чи твердої речовини (силікагель) - це метод експресивний. Індикаторні методи аналізу використовують для визначення високо небезпечних речовин (ртуть, ціанисті сполуки і т.п.) - на основі лакмусового паперу. Основним методом аналізу запиленості повітря промислових підприємств є метод ваговий (лабораторний). Цей метод оснований на принципі визначення збільшення ваги фільтра при пропусканні через фільтр дослідного повітря певного об’єму. В якості фільтрів використовують паперові аналітичні фільтри аерозольні (АФА). Різниця в масі фільтра до і після протягування запиленого повітря через аспіратор і розрахунок за певними формулами, характеризує вміст пилу в повітрі в порівнянні з нормами (ГДК). Дисперсність пилу визначається розрахунковим методом з допомогою приладу АЗ-5 - при малих концентраціях пилу.