Державне управління охороною праці.

Державне управління охороною праці.

У відповідності до Закону України,,Про охорону праці” є розділ VI,,Державне управління охороною праці” в якому міститься стаття 31,,Органи державного управління охороною праці” де сказано: державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд – Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду)

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

В статтях 32-35 – говориться про компетенції та повноваження цих органів:

- забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки,

гігієни праці та виробничого середовища;

- організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

- здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької

діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці(конспект)

Ил і його види. ГДК пилу. Дія пилу на організм людини.

Пил буває:- крупно дисперсний (розмір частинок більше 50 мкм),- середньо дисперсний (розмір частинок в межах 50 – 10 мкм),- мілко дисперсний (розмір частинок менше 10 мкм). За вибухонебезпечністю пил буває – вибухонебезпечний та вибухобезпечний. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі проводиться згідно ДСН 3.3.6.0.42-99,,Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” (взаміну ГОСТ 12.1.005-88,,Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны” чи по СН 245-71). В цих нормах встановлена гранично допустима концентрація шкідливих речовин (ГДК) gгдк (мг/м3) в робочій зоні. ГДК – це така концентрація, яка не є шкідлива при роботі (8 годин робочого дня). Повітря, яке видаляється системами вентиляції і має шкідливі речовини, перед викидом в атмосферу повинно бути очищене через фільтри, для того, щоб в атмосферному повітрі населених пунктів не було шкідливих речовин, які перевищують ГДК, а в повітрі, яке поступає в приміщення ззовні, концентрація шкідливих речовин не перевищувала величини 0,3 gгдк для робочої зони тих приміщень.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

У відповідності з законом України,,Про охорону праці” є розділ 7,,Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці”. У ньому є стаття 38,,Органи державного нагляду за охороною праці”.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд)· спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;· спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;· спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Органи державного нагляду за охороною праці не залежить від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні. Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України,,Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”,,,Про пожежну безпеку”,,,Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та іншими нормативно-правовими актами і положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Стаття 39,,Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці”.Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:· безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;· одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;· видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам, юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;· забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці;· притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці; · надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб на займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законодавством. Посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов’язків. Стаття 41,,Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці”. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. Стаття 42,,Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці”.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві.(конспекті)

Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить.(конспекті)

29?

Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини.(rjycgtrn)

Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму.

Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.(конспект)

42. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості.(конспект)

Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно НРБ-76/87 (НРБУ – 97), 44. Нормування ГДД та ГД радіоактивних речовин, їх значення в залежності від групи критичних органів.

В ураженому організмі атоми і молекули клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини. Чим більше проходить в речовині актів іонізації під дією випромінення, тим більший біологічний ефект. Іонізація живих тканин організму приводить до розриву молекулярного зв’язку і зміни хімічного складу структури різних з’єднань. Зміна в хімічному складі значної кількості молекул приводить до загибелі клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі може відбуватися: заторможення функцій кровотворних органів, порушення нормального згортання крові, збільшення хрупкості судин, розлад діяльності шлунково-кишечного тракту, зниження опору організму інфекційним захворюванням. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє опромінення. Зовнішнє опромінення – це джерело іонізуючих випромінювань, розміщене ззовні організму. Внутрішнє опромінення – це попадання радіоактивних речовин всередину організму, при вдиханні повітря, при питті зараженої води. Це опромінення дуже небезпечне, так як викликає довго не заживаючі язви, які поражають різні органи. В результаті дії на людину всіх природніх джерел радіації (космічні промені, радіоактивні речовини Землі, оточуючі предмети, вода, земля) – середня сумарна доза опромінення складає приблизно 125 мбер в рік. Крім природного опромінення, людина опромінюється і іншими джерелами. Наприклад: при просвічування шлунку – 1.5-3 Р, зубів – 3-5 Р, легень (фотографія) – 0,15-0,2 Р, рентгеноскопія – 4,7-19 Р, при перегляді телепередач безпосередньо біля телевізора (з великим екраном) – 0,5 мР/год. Одноразове опромінення в дозі:25-50 бер – призводить до незначних швидкопроходящих змін в крові;80-120 бер – появляються початкові ознаки променевої хвороби;270-300 бер – гостра променева хвороба (можлива смерть в 20% випадках);550-700 бер – смерть наступає в 50% випадках. Захворювання, які викликані радіацією, можуть бути гострими і хронічними. Гострі ураження наступають при опроміненні великими дозами на протязі короткого часу. Хронічні захворювання бувають як загальні,так і місцеві. Розвиваються вони завжди в скритій формі. Наслідки променевої хвороби – це підвищена можливість появи злоякісних пухлин і хвороби кровотворних органів. Розрізняють 3 степені променевої хвороби:- для першої степені – легкої степені променевої хвороби – характерні незначні болі голови; в’ялість; слабість; порушення сну і апетиту;- для другої степені – вказані признаки хвороби для першої степені посилюються, також виникає порушення обміну речовин; судинні і серцеві зміни; розлад органів травлення і т.п.;- для третьої степені хвороби – є ще більш різке проявлення перерахованих симптомів. Порушується діяльність генетичних органів; проходить зміна центральної нервової системи; бувають крововиливи; випадання волосся.Персонал віком до 18 років не допускається до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання. нор Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства є ДНАОП 00.3-3.24-97,,Норми радіаційної безпеки України” (НРБУ-97). Також гранично-допустимі рівні іонізуючих втпомінювань визначаються,,Нормами радіаційної безпеки” - НРБ-76/87 та,,Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними і іншими джерелами іонізуючих випромінювань” - ОСП-72. За допустимими основними дозовими границями, встановлюються такі категорії осіб, які опромінюються:- категорія А – персонал - професійні працівники, що мають безпосередній зв'язок з джерелами іонізуючого випромінювання. Загальна доза опромінення на рік - 5 бер (50 мЗв). - категорія Б – обмежена частина населення - люди, які за умов проживання або розміщення можуть піддаватись опроміненню. Для них гранична доза опромінення - 0,5 бер/рік.- категорія В – решта населення держави. Доза не нормується, але не повинна перевищувати природній фон - від 40 до 200 мбер/рік. Різні тканини тіла неоднаково радіо чутливі. В залежності від сприймання опромінення органами людини, вони поділяються на 3 групи критичних органів: I-а група - все тіло, гонади (статеві залози, що виробляють статеві клітини) та червоний кістковий мозок; II-а група - м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка,нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кристалик ока та інші органи, за виключенням тих, які відносяться до 1 і 3 групи; III-я група - шкіра, кісткова тканина, кістки, передпліччя, гомілка, долоні, ступні. В якості основних дозових границь, в залежності від групи критичних органів, для категорії А встановлена гранично-допустима доза за рік (ГДД), для категорії Б – визначена границя дози за рік (ГД).

 

Дозові границі зовнішнього та внутрішнього опромінення, бер за рік	Група критичних органів
I	II	III
Гранично-допустима доза для категорії А, (ГДД)
Границя дози для категорії Б, (ГД)	0,5	1,5

 

ГДД – це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яка при рівномірній дії на протязі 50 років не викликає в стані здоров’я персоналу (категорія А) несприятливих змін, які можуть виявити сучасними методами. Еквівалентна доза Н (бер), яка накоплена в критичнім органі за час Т (років) з початку професійної роботи, не повинна перевищувати значень, які одержуємо з формули: Н = ГДД*Т. В любому випадку доза, яка накопичується до 30 років, не повинна перевищувати 12 ГДД. Якщо доза, яка одержана працівником, за попередній період роботи з джерелом іонізуючих випромінювань, залишається невідомою, то потрібно виходити з передбачення, що він щорічно одержував по 1 ГДД. Одноразове зовнішнє опромінення при дозі5 ГДД, а також одноразове поступання в організм радіонуклідів5 ГДД – розглядається як потенційно небезпечне. Кожне аварійне опромінення як 2 ГДД повинно бути так скомплектовано, щоб в наступні 5 років, доза не перевищувала еквівалентної дози Н (бер/рік).А кожне аварійне опромінення більше як 5 ГДД повинно бути скомплектовано так, щоб в наступні 10 років доза не перевищувала еквівалентної дози Н (бер/рік). Для людей, які працюють з радіоактивними речовинами, обов’язковий індивідуальний дозиметричний контроль і спеціальні медичні органи. Обмеження опромінення населення (категорія Б) визначається можливим виникненням віддалених ефектів і генетичних наслідків. Регламентація і контроль за опроміненням населення категорії В відноситься до компетенції Міністерства здоров’я (України). У випадку радіаційної аварії головне санітарно-епідеміологічне управління Міністерства здоров’я, виходячи з масштабу аварії встановлює тимчасові допустимі рівні опромінення і допустимі поступання радіонуклідів в середину організму. Забруднення радіоактивними речовинами вимірюється числом альфа і бета частинок, які вилітають з 1 см2 поверхні за 1 хвилину.

Державне управління охороною праці.

У відповідності до Закону України,,Про охорону праці” є розділ VI,,Державне управління охороною праці” в якому міститься стаття 31,,Органи державного управління охороною праці” де сказано: державне управління охороною праці здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Держгірпромнагляд – Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду)

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

В статтях 32-35 – говориться про компетенції та повноваження цих органів:

- забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки,

гігієни праці та виробничого середовища;

- організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

- здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької

діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.