Технічний та індивідуальний захист від емп. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) емп.

В залежності від умов опромінення ЕМП, характеру і місцезнаходження джерела, ЕМП можуть бути і різні засоби та методи захисту від опромінювання:— захист часом – (обмежений час перебування в зоні дії поля)— захист віддаллю (відстанню) – це розміщення робочих зон (пультів керування) на такі відстані від джерела полів, на яких напруга не перевищує допустимих значень. Ці відстані визначаються розрахунком і перевіряються інструментально на кожному робочому місці.— екранування робочих місць – використовується тоді, коли неможливо здійснити екранування апаратури, і це досягається з допомогою спорудження кабін чи ширм з покриттям із поглинаючих матеріалів. В якості екрануючого матеріалу для вікон, панелей приладів використовують скло, яке покрите напівпровідниковим двоокисом олова.— виділення зон випромінювання – для кожної установки, яка випромінює ЕМ енергію вище ГД значень, потрібно виділяти окремі зони, в яких інтенсивність опромінення перевищує норми. Границі зон визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки, чи апаратури при роботі їх на максимальній потужності випромінювання. Зони стоячих поруч установок не повинні перекриватись, або установки повинні працювати в різний час. У відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 „Цвета сигнальные и знаки безопасности” зони випромінювання огороджуються і встановлюються попереджувальні знаки з написами: „Не заходити, небезпечно!”. Таку зону додатково позначають по границях широкими червоними лініями на підлозі приміщення.— засоби індивідуального захисту – використовуються в тих випадках, коли використання інших способів попередження дії ЕМВипромінювань неможливо. В якості ЗІЗ використовують: халат, комбінезон, капюшон, захисні окуляри. В якості матеріалу для халату, комбінезона, капюшона використовують спеціальну радіотехнічну тканину, в структурі якої є тонкі металічні нитки, які утворюють сітку. В якості захисту органів зору використовують: сітчасті окуляри, які мають конструкцію напівмасок із мідної чи латунної сітки; окуляри ОРЗ-5 з спеціальним склом з струмопровідним слоєм діоксину олова. При використанні ЗІЗ – комбінезона, головного убору, взуття – всі елементи повинні мати надійний контакт між собою, тобто повинні бути з’єднані між собою, а також обов’язково заземлені і Rз ≤ 10 Ом.— екранування джерел випромінювання Екранування ВЧ елементів установок може бути зроблено циліндром (тобто поміщати їх в циліндр), або прямокутна по відповідних розмірах коробка.Циліндр виготовляється з листової сталі товщиною не менше 0,5 мм. Якщо за умовами виробництва екранування джерела ЕМП неможливе, то екранують робоче місце, тобто це буде кабіна в металевій обшивці. В приміщенні, біля установки ВЧ на видному місці повинні бути вивішені електричні схеми установки, правила її експлуатації, інструкція з ОП та ТБ, попереджувальні плакати та написи, правила першої медичної допомоги потерпілому.

50. Санітарно-гігієнічна класифікація та основні характеристики машинобудівних підприємств. Санітарно-захисна зона, 51 Вибір і розрахунок ділянки для промислового підприємства.,,Роза вітрів”. Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях - можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення. Щільність забудови регламентують Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (ДСанПін 123-96) та,,Генеральні плани промислових пвдприємств” і може коливатись в межах від 20 до 65 %.Площа промислового підприємства визначається за формулою:S = Ν*а*b/η,де Ν - кількість працюючих на даному підприємстві;а - площа забудови, що припадає на одного працюючого (а = 15 – 20 м2/люд.);b - площа, зайнята транспортними шляхами; η - коефіцієнт зайнятості площі (0,35-0,50).Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас — 1000 м, II клас — 500 м, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.До I, II та III класу відносяться в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства по видобутку руди, виробництву будівельних матеріалів.До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тон/рік) та кольоровим (в кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд підприємств по виробництву будівельних матеріалів, обробці деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості.До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносяться підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму.На зовнішній межі санітарно-захисної зони зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно- рекреаційної зони — 0,8 від значення нормативу.Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15% загальної площі підприємства. Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.