Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами.



Умови безпеки при використанні радіоактивних ізотопів в промисловості вимагають проведення захисних заходів не тільки у відношенні людей, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами, але і у відношенні людей, які знаходяться у приміщеннях поряд, а також населення, яке живе на близькій відстані від підприємства. Забезпечення безпеки працюючих з радіоактивними речовинами створюється таким чином (шляхом): - екранування;- встановлення ГДД опромінення;- будівельно-планувальні рішення;- використання ЗІЗ і колективного захисту;- зонування приміщень і територій. Захист працюючих з радіоактивними ізотопами від шкідливих наслідків випромінювання створюється системою технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичними заходами. Приміщення, в яких працюють з радіоактивними ізотопами, повинно бути окреме, ізольоване від інших приміщень і спеціально обладнане. Стіни, стеля і двері роблять гладкими, щоб не було тріщин. Всі кути в приміщенні закругляються для облегшення прибирання. Стіни покривають масляною фарбою на висоту 2 м. Підлога виготовляється з щільних матеріалів, які не вбирають рідини. Вона покривається лінолеумом чи поліхлорвініловим пластиком. В приміщенні необхідно передбачати повітряне опалення. Обов’язково повинна бути припливно-витяжна вентиляція не менше як з 5-ти разовим кратним обміном повітря. Для роботи з газоподібними аерозольними радіоактивними речовинами використовують бокси. Для цього в боксі створюють розріджене повітря, щоб не було витікання повітря з боксу (100-200 Па). Для роботи з радіоактивними речовинами використовують також спеціальні витяжні шафи. До технічних засобів відносяться обладнання різних екранів з матеріалів, які відбивають і поглинають радіоактивне випромінювання. Екрани роблять як стаціонарні так і пересувні. При розрахунку захисних екранів визначають їх матеріал і товщину.

46. Засоби колективного та індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань. Дозиметричний контроль.При роботі з радіоактивними ізотопами обов’язково потрібно використовувати заходи індивідуального захисту (ЗІЗ), але вони тільки доповнюють основні заходи захисту і самостійно в багатьох випадках не можуть забезпечити повної безпеки. ЗІЗ запобігають від попадання забруднень на шкіру і в середину організму, захищають від альфа- і частково від бета-випромінювань. Працюючі з радіоактивними речовинами обов’язково повинні носити спецодяг, спецвзуття, захищати руки рукавицями, очисними окулярами. У випадках можливого забруднення повітря радіоактивним пилом, газами чи парою – додатково використовувати респіратори (ШБ-1 Лепесток). Також використовуються ще спеціальні пневматичні костюми з пластичних матеріалів (ЛГ-4), а також гумові чоботи. При використанні ЗІЗ потрібно обов’язково звертати увагу на послідовність їх вдягання і знімання. Після роботи з радіоактивними речовинами необхідно добре вимити руки і обличчя, а також перевірити їх чистоту дозиметричними приладами. Безпеку роботи з РАР і джерелами випромінювання можна забезпечити тоді, коли є організований систематичний контроль за рівнем зовнішнього і внутрішнього опромінення персоналу, а також за рівнем радіації навколишнього середовища. Всі, хто працює з РАР повинні бути забезпечені індивідуальними дозиметрами для контролю дози гама-випромінювань, яку одержує кожен працівник окремо. Для виявлення і кількісного вимірювання радіоактивного випромінювання використовують такі методи:- іонізаційний – реєстрація випромінювань та здатності газів під дією радіоактивних випромінювань робитися провідниками електричного струму (лічильник Гейгера);- сцинтиляційний – здатність деяких твердих та рідких речовин люмінувати під дією радіоактивних випромінювань (ці речовини називається фосорозами, флуорами, люмінофорами);- фотографічний – ґрунтується на здатності фото емульсійного шару під дією РАР темніти після проявлення);- хімічний – здатність деяких розчинів змінювати свій колір під дією іонізуючих випромінювань. Промисловість випускає різні дозиметричні прилади:- індикаторні – які дозволяють головним чином швидко визначити джерело радіоактивного випромінювання;- вимірювальні – які вимірюють швидкість дози і потужність випромінення. За своїм характером і цілями дозиметричні прилади діляться на :- прилади для вимірювання зовнішніх потоків випромінювань (мікрорентгенометр ,,Кактус” і МРМ-2);- прилади для вимірювання активності повітря (установки з паперовими і електричними фільтрами);- прилади для вимірювання рівня забрудненості поверхні (універсальний радіометр ТНСС, переносний радіометр РУП-1);- установки сигнального і дозиметричного контролю (дозиметри ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В, ,,Припять”).

 

47. Джерела ЕМП, їх класифікація за частотними діапазонами. Зони індукції та випромінювання. В промисловості, машинобудуванні та в інших галузях народного господарства широко використовуються електромагнітні поля. Вони бувають як перемінні, так і постійні. Їх використовують для індукційної і діелектричної термообробки матеріалів (нагрівання металу при виплавленні, куванні, загартуванні, пайці при сушці деревини, склеюванні, спіканні і т.п.) для одержання плазмового стану речовини, для радіопередач, для телебачення і т.п. Використання нових технологічних процесів дає значне покращення умов праці, забезпечує високу якість оброблюваних матеріалів, відсутність плавильних і нагрівальних печей знижує загазованість повітря на робочих місцях, зменшує інтенсивність теплового опромінення, дає можливість широко використовувати засоби механізації і автоматизації. Однак пристрої, які генерують електромагнітні поля, викликали появу ряду проблем щодо захисту персоналу від їх небезпечної дії на організм людини. Небезпека дії електромагнітних, постійних магнітних і електростатичних полів поглиблюється тим, що вони не виявляються органами чуття. Джерелами електромагнітних полів є (природні): атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця і галактик; квазістатичні, електричні та магнітні поля землі, штучні джерела (електромагнітні установки з машинними генераторами, клістронні і магнетронні генератори і т.п.). Штучними джерелами також являються індуктори, конденсатори термічних установок з ламповими генераторами (потужність яких буває в границях 8-200 кВт), фідерні лінії, які з’єднують окремі частини генераторів, трансформатори, антени, відкриті кінці хвилеводів, генератори надвисоких частот. Лінії електропередач напругою до 1150 кВ, відкриті розпридільчі пристрої, які включають комутаційні апарати, пристрої захисту і автоматики, вимірні прилади, з’єднувальні шини є джерелами електричних полів промислової частоти. При роботі з легкоелектризуючими матеріалами та виробами, при експлуатації високовольтних установок постійного струму утворюються електростатичні поля. Джерелами постійних магнітних полів є електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного чи конденсаторного типу, литі і металокерамічні магніти. Отже, джерелами випромінювань електромагнітної енергії є різні установки, починаючи від потужних телевізійних радіопередавальних станцій і до вимірних, контрольних і лабораторних приладів різного призначення. Електромагнітна енергія випромінюється через неекрановані наглядові вікна, отвори, жалюзі, а також щілини. Діапазон випромінювань електромагнітної енергії радіочастот від 3 до 3·1012 Гц. Відомо, що навколо провідника із струмом виникає одночасно електричне і магнітне поле. Ці поля не зв’язані одне з одним, коли струм не змінюється в часі. Це при постійному струмі. А при змінному струмі магнітне і електричне поле зв’язане одне з одним і тому це розглядають як електромагнітне поле (ЕМП). ЕМП високих і надвисоких частот, має здатність самостійно поширюватись в просторі, з швидкістю, яка близька до швидкості світла (300 000 км/с). При цьому ЕМП, яке поширюється в просторі, несе з собою енергію. ЕМП змінюється з тією ж частотою, що й струм, який його створив. Частота і період коливання поля – величини обернено пропорційні ; , де f – частота коливань поля, Гц; Т – період коливань поля, с. Відстань, на яку розповсюджується поле за один період, називають довжиною хвилі чи довжиною електромагнітної хвилі та визначається за формулою , де f =50 Гц – промислова частота; (при 2000 МГц довжина хв. = 1,5 м) λ – довжина хвилі, м; с – швидкість світла, км/с (300 000). Звідси видно, що чим коротша довжина хвилі, тим більша частота коливань і навпаки. Променеву енергію будь-якої частини спектра ЕМхв. виражають інтенсивністю опромінення, тобто величиною потоку енергії, яка падає на 1 см2 поверхні, і яка перпендикулярна потоку випромінення за одиницю часу. В діапазоні високих і ультрависоких частот, інтенсивність опромінення визначається напруженістю двох складових ЕМП: напруженістю електричного поля Е, у вольтах на метр (В/м) і напруженістю магнітного поля Н, в амперах на метр (А/м). В діапазоні надвисоких частот інтенсивність опромінення визначається щільністю потоку енергії І (Вт/м2) чи (Вт/см2). Для точкового джерела щільність потоку енергії (ЩПЕ) І на робочому місці визначається за формулою , де Р – потужність джерел енергії, Вт; R – відстань від джерела ЕМП до робочого місця, м. Простір кругом ЕМП умовно в залежності від віддалі поділяють на 3 зони: ближню – (зона індукції) проміжну – (зона інтерференції) дальню – (зона випромінювання чи хвильова зона).Параметри, які характеризують ЕМП в цих зонах різні:— зона індукції знаходиться в границях відстані від джерела; і характеризується напруженістю магнітного Н і електричного Е полів не зв’язаних між собою.— хвильова зона (дальня) знаходиться від джерела на відстані; в цій зоні електрична і магнітна складові напруженості ЕМП зв’язані універсальною залежністю: Е=337 Н (для повітряного середовища), а щільність потоку енергії І (ЩПЕ) - І=Е2/337=337·Н2 Вт/м2. В залежності від довжини хвилі, яка генерує джерело, весь радіодіапазон електромагнітних полів розбитий на під діапазони.Таблиця 1. Класифікація електромагнітних полів діапазону радіохвиль

Спектр електромагнітних радіохвиль Частота коливань в Гц Довжина хвиль в м
Довгі 3·104 /3·105 Високі частоти 10 000 – 1 000
Середні 3·105 /3·106 1 000 – 100
Короткі 3·106 /3·107 Ультрависокі частоти 100 – 10
Ультракороткі (метрова) 3·107 /3·108 10 – 1
Дециметрові 3·108 /3·109 Надвисокі частоти 1,0 – 0,1
Сантиметрові 3·109 /3·1010 0,1 – 0,01
Міліметрові 3·1010 /3·1011 0,01 – 0,001

 

Довжини хвиль до 0,38 мкм - космічні, гама промені, рентгенівські промені, ультрафіолетові, від 0,38 до 0,77 мкм - видимі, більше 0,77 мкм - інфрачервоні промені, радіохвилі, ультразвук.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.23.193 (0.024 с.)