Підготовка свиноматок до опоросу

У племінних і на невеликих товарних фермах поросних свиноматок розміщують в окремих станках свинарника-маточника не пізніше як за 10 днів до опоросу. Площа станка для підсисної свиноматки 5-6 м². Половину суміжного станка відводять для підгодів­лі й відпочинку поросят-сисунів. На великих механізованих фермах і комплексах їх розміщують в індивідуальних станках (цех опоросу маток) на три дні. Перед цим, станки старанно очищають від гною, миють підлогу, дезінфікують гарячим розчином лугу або іншими речовинами.

Після висихання підлоги настеляють суху підстилку. Солому для підстилки подрібнюють до довжини часток 20-30 см. Це сприяє кращому вбиранню вологи і в такій підстилці не заплутуються новонароджені поросята. Перед розміщенням у станок свиноматок чистять щіткою, замивають брудні місця і старанно витирають мішковиною. Зовнішні статеві органи і задню частину тіла обмивають розчином марганцевокислого калію і витирають рушником.

За 2-3 доби до опоросу свиноматка влаштовує гніздо. Незадовго до опоросу вона починає непокоїтися, зовнішні статеві органи набря­кають, наливається і стає пружним вим'я. Це перші ознаки наближення опоросу і з цього часу за маткою встановлюють постійний нагляд.

У добре підготовлених маток опорос відбувається протягом 1-2 год і рідко затягується довше. Через кожні 5-10 хв народжується порося. Після народження останнього відходить послід. Його треба негайно видалити із станка для утилізації.

Для приймання поросят готують чистий рушник, мішковину, ножиці, розчин йоду, теплу воду та мило. Після народження поросяті очищають ніс і рот від слизу, витирають шкіру мішковиною. Якщо пуповина не відірвалась, її перев'язують ниткою, змоченою в розчині йоду, на відстані 4 см від черева і відрізують на 0,5 см нижче цього місця. Кінець пуповини змазують розчином йоду. Ножицями зрізують ікла, а на комплексах відрізують і хвіст на рівні другого хвостового хребця. Потім на спині ставлять порядковий номер фарбою або хімічним олівцем, зважують і кладуть у відділення для підгодівлі поросят суміжного станка.

Якщо свиноматка спокійна, новонароджених поросят після витирання від слизу зразу ж підпускають до неї. Це заспокоює її, і роди відбуваються швидше. Відсаджування новонароджених поросят небезпечне тим, що, ловлячи поросят, їх часто травмують, придушують тощо. Крім того, свиноматка непокоїться, порушується нормальна годівля поросят молозивом.

Під час опоросу свиноматка відчуває велику спрагу, тому їй дають чисту, кімнатної температури воду. Якщо у свиноматки поча­лись сильні потуги, а поросята не народжуються, викликають ветпра-цівника для надання допомоги.

Перед першим годуванням поросят прибирають забруднену підлогу, стелять суху підстилку. Вим'я свиноматки зволожують мокрим рушником, насухо витирають і роблять легкий масаж. Під час першого ссання поросят закріплюють за відповідними сосками. Слабших закріплюють за більш молочними передніми сосками і кожного разу стежать, щоб усі поросята нассалися молозива.

Важливим у вирощуванні молодняка є застосування правильної годівлі і старанного догляду за свиноматкою, особливо протягом першого тижня після народження поросят. Після закінчення опоросу, не пізніше як через 5-6 год, свиноматці згодовують 500-600 г комбі­корму у вигляді бовтанки на воді або на збираному молоці.

Перші три дні після опоросу свиноматок годують бовтанками, а на повний раціон переводять поступово протягом 5-6 днів. Комбікор­ми згодовують по 3-4 кг залежно від маси свиноматки, її вгодованості і стану вим'я. Бовтанки поступово замінюють густими кашами.

 

Критерієм правильної годівлі свиноматки с молочна продуктивність та стан молочної залози. Згодовування бовтанок дає змогу уникнути запорів. Крім того, у перші дні після опоросу сповільнюється виділення молока, що запобігає захворюванню вим'я на мастити.

У станках постійно дотримують чистоти і сухості, забезпечують достатню кількість підстилки. Відсутність підстилки або волога підлога, як і неправильна годівля, може стати причиною запалення вим'я. Воно грубіє, свиноматка відчуває біль під час ссання поросятами та масажування. Хвора свиноматка довго лежить, недогодовує поросят, швидко встає під час ссання і часом давить їх або травмує. Причиною маститу також можуть бути протяги, різке охолодження вим'я під час лежання на холодній підлозі або на снігу, відсутність моціону тощо. Хворій свиноматці зменшують даванки кормів або призначають голодну дієту (деякий час дають тільки воду); проводять масаж вим'я, втирають нейтральні жири, застосовують теплі припарки, антибіотики, моціон. При несвоєчасній допомозі свиноматки значно знижують виділення молока, а іноді воно і зовсім припиняється.

Потрібно, щоб раціон свиноматки в підсисний період забезпе­чував максимальну молочну продуктивність і добрий стан тварин. Під час неповноцінної годівлі підсисні свиноматки дуже швидко худнуть, дають мало молока, що негативно впливає на ріст і розвиток приплоду. Якщо в кормах свиноматок недостатньо солей кальцію і фосфору, то свиноматки витрачають їх за рахунок власного тіла. При цьому, знижується молочна продуктивність, молоко збіднюється на міне­ральні речовини.

При неправильній годівлі, особливо перегодовуванні, спостері­гається ожиріння свиноматок, в них бувають запори, також знижується виділення молока, і поросята хворіють, а іноді й гинуть.

Дуже важливо включати в раціон підсисних свиноматок соко­виті корми - червону моркву, доброякісний силос, а також сінне борошно зернобобових культур і корми тваринного походження. Годують свиноматок не менш як три рази на добу з рівними проміжками часу, напувають їх через 15-20 хв після кожної годівлі. Після годівлі збирають залишки кормів, пропарюють кип'ятком годівницю і просушують її на сонці або виморожують.

У годівлі підсисних маток важливо не допускати різких змін кормів у раціонах, щоб запобігти розладам травлення, які

супроводжуються запорами або проносами у свиноматок, погіршенням якості молока, що с причиною запорів або проносів також у поросят.

На свинофермі необхідно чітко виконувати встановлений розпорядок дня, порушення якого призводить до непокоєння свиноматок, внаслідок чого знижується їх молочна продуктивність.

Після кожної годівлі свиноматок випускають на прогулянку, де вони випорожняються. У свиноматок дуже швидко виробляється умовний рефлекс на акт дефекації, тому, при несвоєчасному випусканні на прогулянку вони турбуються і намагаються вийти з станка. Якщо в них виробити такий рефлекс, у станках завжди буде чисто й сухо, що значно полегшує догляд за ними.

У перші дні після опоросу в тиху сонячну погоду свиноматок випускають 1-2 рази на добу на вигульний двір, де вони перебувають протягом 30-40 хв. Із кожним днем час перебування на свіжому повітрі збільшують, а з З-5-ro дня прогулянки проводять разом із поросятами. Влітку добре утримувати свиноматок із поросятами на пасовищах. Узимку для прогулянок підготовляють широкі прогони, двори, де прибирають сніг, гній тощо.

Порушуючи правила годівлі, догляду та утримання трапляється так, що у свиноматки зовсім не виділяється молозиво, внаслідок чого поросята виснажуються і гинуть у перші дні після народження. Особливо часто це спостерігається в нершоопоросок. Виділення молока - це рефлекторний процес, тому порушення розпорядку дня під час годівлі, догляду та утримання призводить до зменшення віддачі, а іноді й припинення його утворення.

Встановлено, що вночі свиноматки виділяють дещо більше молока, ніж вдень. Це необхідно враховувати відсаджуючи поросят з суміжний станок у перші дні їх життя. Тривалі перерви в годівлі поросят призводять до порушення функції травлення, голодування і захворювання. Порушення режиму годівлі поросят негативно впливає на молокоутворення у свиноматки, призводить до виникнення маститів, і часто до припинення утворення молока.

Молочна продуктивність свиноматки значною мірою залежить від догляду за молочною залозою, тому необхідно постійно стежити за станом вим'я, не допускати утворення тріщин, подряпин тощо. Наявність на сосках навіть незначних травм супроводжується запальними процесами і болями. Вим'я свиноматки має бути завжди чистим. Забруднене вим'я миють теплою водою і витирають чистим рушником. У перші дні після народження поросят, коли вони ще не

 

досить зміцніли, проводять масаж вим'я свиноматки, що підвищує виділення молока.

Виконання гігієнічних вимог щодо годівлі, догляду та утриман­ня, суворе дотримання розпорядку дня, лагідне поводження з підсис-ними свиноматками - запорука підвищення їх молочної продуктив­ності й успішного вирощування молодняка.

Піклуватись про одержання здорових поросят починають із раціональної годівлі, доброго догляду та утримання свиноматок у період поросності, а після народження поросят - із старанного догляду за ними. Правильно підготовлені до опоросу свиноматки народжують міцних, з великою масою, і життєздатних поросят. Такі поросята вже через кілька хвилин після народження добре стоять на ногах, бігають і самостійно знаходять соски, мають добре виражений рефлекс ссання тощо. При правильній підготовці свиноматок до опоросу жива маса новонароджених поросят коливається від 1 до 2 кг. При недостатній підготовці і, особливо, при багатоплідних опоросах часто народ­жуються поросята з низькою живою масою - менше 1 кг. Таке явище називають гіпотрофією. За науковими даними у свиноматок великої білої породи свиней, особливо в літній період, кількість гіпотрофних поросят досягає 10-14 %. У таких поросят знижений або відсутній рефлекс ссання, вони малорухливі, більше лежать, температура тіла понижена на 1-1,5°С порівняно з нормально розвинутими поросятами. Таких поросят на племінних і невеликих фермах виростити дуже важко. На промислових комплексах поросят із масою 800 г і менше не вирощують, їх відправляють на забій, виготовляють м'ясо-кісткове борошно.

Новонароджені поросята не мають достатніх захисних механізмів від впливу мікроорганізмів і регуляторних механізмів віддачі тепла в оточуюче середовище. Молозиво матері надзвичайно багате на білки, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, імунні тіла тощо і захищає поросят від впливу несприятливих факторів. Як показали дослідження, у молозиві свиноматок до першого ссання поросят міститься 10,3-17,4 % білка, а гамма-глобулінів - 49,5-62 %. У подальшому - їх кількість знижується і в кінці лактації вміст зменшується більш ніж наполовину.

У сироватці крові новонароджених поросят до першого ссання молозива матері відсутні гама-глобуліни або наявні тільки їх сліди. Після першого ссання молозива матері кількість гама-глобулінів у крові підвищується до 50-52 %, а з віком поросят їх концентрація знижується і в 2-місячному в,іці вона в межах 15-17,4 %.

Слід пам'ятати, що поросята народжуються з функціональною недостатністю шлунково-кишкового тракту, тому молозиво і молоко для них є незамінним кормом, як найбільш легкоперетравним і біологічно повноцінним. Під час нестачі молозива або молока у свиноматки поросят можна годувати молоком корів, а краще їх підсадити під іншу свиноматку.

Як свідчать літературні дані, у молозиві свиноматок жиру міститься до 5 %, а в молоці 5-Ю %. Тому, поросятам із перших днів дають кип'ячену, кімнатної температури, воду, яку наливають у невеликі корита і замінюють її через 2-3 год, або напувають їх із автонапувалок. У зимовий період воду підігрівають до температури 15-20 °С. Під час замін води корита старанно ополіскують кип'ятком. В одноденного поросяти, за даними академіка А.В. Квасницького, шлунок вміщує від 25 до 35-40 г молока, а в 10-денному віці вже майже в три рази більше. У зв'язку з цим поросят у перші дні їх життя годують майже через кожну годину, а потім інтервали між годівлями поступово збільшують. Високопродуктивні свиноматки годують поросят через кожні 40-50 хв. Запізнення з першою годівлею поросят призводить до їх голодування й ослаблення, а в молочній залозі свиноматки нагромаджується багато молока, після ссання частина його залишається у вим'ї, що може призвести до маститу.

Протягом першого тижня маса поросят збільшується майже в два рази, і вже в перший-другий тиждень молока матері не вистачає. Успішне вирощування поросят значною мірою залежить від своєчасної підгодівлі їх молоком корів та концентрованими кормами. Крім того, у поросят-сисунів, починаючи від 6-го до 25-го дня життя, прорізуються 16 зубів. У цей період вони стають неспокійними, гризуть підлогу, огорожу, поїдають підстилку. Тому, із 3-5-го дня життя поросят підгодовують підсмаженим зерном гороху, кукурудзи, жита, ячменю тощо. Зерно дають у вигляді суміші з 4-5-и компонентів. На промислових комплексах згодовують спеціальний комбікорм з 10 % цукру. Починаючи з 4-5-го дня поросят підгодовують мінеральними речовинами. Під час підсмажування зерна знищуються на його поверхні мікроорганізми і підвищуються смакові якості корму.

Незбиране або збиране молоко, яким підгодовують поросят, беруть тільки від здорових корів. Перед згодовуванням молоко до­цільно пастеризувати або виготовляти з нього ацидофілія. Згодовують його з невеликих корит 3-5 разів на добу по 50-80 мл на кожне порося. Корита з молоком ставлять у станки на 10-15 хв. Залишки молока виливають свиноматці, а корита ошпарюють кип'ятком і просушують.

Нестача солей кальцію, фосфору, натрію, заліза та інших мінеральних речовин, а також вітамінів призводить до затримки росту й розвитку поросят, у них швидко розвивається залізодефіцитна анемія. Такі поросята кволі, малорухливі, більше лежать, поверхня шкіри бліда, щетина втрачає блиск. У крові цих поросят, особливо в зимовий період, кількість гемоглобіну зменшується майже в два рази (порівняно із здоровими поросятами). Тому, на 3-4-й день усім поро­сятам вводять внутрішньом'язово, біля вуха, фероглюкин у дозі 2 мл.

На невеликих фермах для мінеральної підгодівлі використо­вують крейду, кісткове борошно, червону глину, деревне вугілля, а також дернину, заготовлену восени. У багатьох господарствах використовують пророщене зерно.

З 8-10-го дня життя поросятам згодовують рідкі каші з незбираного молока і ячмінної, кукурудзяної дерті тощо. Із цього часу поросят привчають поїдати соковиті корми - червону моркву, буряки, зелену масу люцерни, конюшини тощо. Моркву і буряки ретельно миють і подрібнюють. Картоплю з концентрованими кормами у вигляді каші-шоре.

Взимку поросятам дуже корисно згодовувати сіно бобових трав (люцерни, конюшини), зокрема, у вигляді сінного або трав'яного борошна в суміші з концкормами. Для забезпечення поросят вітамінами в зимовий період їм згодовують пророщене зерно гороху, вівса, ячменю, а також риб'ячий жир.

Поросят-сисунів утримують у просторих, чистих, світлих і сухих станках на сухій підстилці. Для підстилки, крім соломи озимих культур, використовують тирсу, листя дерев тощо. Використання для підстилки запліснявілої або з домішками отруйних рослин соломи може бути причиною захворювання молодняка.

З 3-денного віку поросят випускають на свіже повітря. У міру зміцнення організму поросят прогулянки проводять разом із свиноматкою протягом 5-10 хв 1-2 рази на день.

У зимові погожі дні для прогулянки використовують спеціально підготовлені майданчики, де прибирають сніг і настеляють солому. Поросята 2-місячного віку перебувають на повітрі до 2-3 год. Якщо вони перестають бігати, скупчуються, їх необхідно заганяти в приміщення.

У відділення для підгодівлі і відпочинку поросят-сисунів на відстані 50-80 см від підлоги влаштовують локальний обігрів повітря лампами розжарювання або влаштовують тени чи інші джерела-випромінювачі інфрачервоних променів.

Із цісю метою виготовляють спеціальні зонти з оцинкованого заліза. Вирощуючи поросят використовують електричні килимки або комбінований локальний обігрів.