Гігієна відлучення та вирощування відлучених поросят

Звичайно поросят відлучають від свиноматок у 45-60-денному віці, при ранньому відлученні - у 4-тижневому віці, коли вони досягають живої маси 6 кг.

Після відлучення різко змінюються умови, в яких росли і розвивались поросята, що безумовно впливає на загальний стан їх організму. Неправильне проведення відлучення викликає значний неспокій у тварин, втрату апетиту, розлад травлення тощо. Особливо, це спостерігається в господарствах, де питанню підгодівлі поросят концентрованими кормами приділяють недостатню увагу. Отже, основною умовою збереження поросят під час відлучення с своєчасне привчання їх до поїдання різних концентрованих кормів, коренеплодів, картоплі, бобового сіна тощо.

Відлученим поросятам ще протягом 10-15 днів згодовують такі корми, які вони мали перед відлученням. На інші раціони переходять поступово, бо різкий перехід, неправильний підбір кормів, недоброякісні корми, порушення основних вимог підготовки до згодовування призводить до прояву різних захворювань, а часто і до загибелі поросят.

Відлучають поросят протягом одного тижня. Перед відлученням нідсисній свиноматці зменшують даванку соковитих і концентрованих кормів і цим знижують її молочну продуктивність. Корми згодовують напівсухими і стежать за станом вим'я. Свиноматок переводять в інший станок і частіше виганяють на повітря. Це запобігає запаленню молочної залози.

У перший день після відлучення поросят свиноматку пускають до поросят 6-8 разів, на другий день - 5, на третій - 4, на четвертий -2-3, а на п'ятий - 1 раз. На шостий день зовсім не пускають. Коли вим'я свиноматки стане грубішим, її пускають до поросят ще один раз і зменшують кількість кормів у раціоні. Поросята легко переносять відлучення, якщо їх залишають у станку, а свиноматку переводять в інший. У звичній обстановці вони швидко звикають без свиноматки.

На великих промислових комплексах після відлучення поросят переводять у цех дорощування. В одному станку вирощують по 25 голів.

 

У раціон відлучених поросят додатково вводять збиране молоко, а також дають різні корми для збалансування раціонів за перетравним протеїном, мінеральними речовинами та вітамінами. На промислових комплексах згодовують спеціальні комбікорми.

У зимовий період дуже корисно поросятам згодовувати бобове сіно, борошно з бобових трав, а в літній - зелену масу або утримувати на пасовищах. Годують поросят не менше 4-5 разів на добу. Особливу увагу приділяють правильній підготовці кормів - дріжджуванню, осолодженню, що сприяє кращому їх поїданню і засвоєнню. У станках повинні завжди бути мінеральні корми: крейда, кісткове борошно, деревне вугілля, червона глина, дернина тощо. Якщо в станках нема автонапувалок, поросятам дають чисту, доброякісну воду не менше трьох разів на добу, а влітку - 4-5 разів.

Починаючи з 4-місячного віку, поросят ділять на групи за статтю, яких утримують окремо. Під час утримання не слід допускати надмірного скупчення поросят. На кожну голову відводять не менше 0,3-0,4 м² підлоги, а їх кількість не більше 20 голів. У станках повинно бути завжди чисто, сухо і достатньо підстилки. Відлученим поросятам, особливо ремонтним, щоденно, не менше двох разів на день, надають активний моціон на відстань 1-2 км в обидва кінці. Моціон проводять за 30-40 хв перед годівлею.

У літній період відлучених поросят утримують у таборах та на пасовищі з використанням електроогорожі. Концкорми згодовують із самогодівниць. Стежать за безперебійним забезпеченням їх кормами і доброякісною водою. Доцільно не менше одного разу на тиждень купати поросят, особливо ремонтних. Це значно сприяє їх росту і розвитку.

В умовах великих промислових комплексів для підгодівлі поросят використовують сухі сипкі або гранульовані повнораціонні комбікорми, які згодовують з 3-5-го дня життя поросят.

Поросята дуже швидко ростуть і розвиваються, особливо збіль­шується швидко маса тіла: за два місяці в добрих умовах вирощування вона зростає до 25-30 разів порівняно з масою Ііри народженні.

У багатьох товарних господарствах відлучених поросят вирощують у батарейних клітках БКВ-Ф-2 погніздово, по 8-10 голів. Це дає змогу уникнути зайвих стресів, комплексно механізувати всі виробничі процеси і збільшити навантаження на оператора.

Гігієна вирощування ягнят

Ягніння маток відбувається взимку, ранньою весною або вес­ною, а в шубному вівчарстві ще й восени, або рівномірно протягом року. Ягніння маток при поотарному їх осіменінні проводиться у вівчарнях як із тепляком, гак і без нього, або в навісах із тепляком. Тепляк поділяють на чотири відділення: приймальне, родильне, при­міщення для кліток, ізолятор для хворих тварин. Тепляк, розрахований на 30 % вівцематок від загального їх поголів'я, обладнують груповими секціями на 8-12 вівцематок з ягнятами, де вони перебувають 7-Ю днів. Родильне відділення тепляка обладнують родильним майдан­чиком із розрахунку 1,5 м на вівцю для кітних вівцематок, який розго­роджують на секції по 1,8-2 м², та індивідуальними клітками з розрахунку одна клітка на 10-20 вівцематок.

Під навісом для ягніння передбачають тепляк на 25 % загаль­ного поголів'я вівцематок тонкорунного і напівтонкорунного та на 10-12 % вівцематок каракульського напряму. При циклічному осіменінні вівцематок ягніння проводиться окремими групами (отарами) в спеціально обладнаних вівчарнях.

Через 1,5-2 год після ягніння вівцематку напувають підігрітою водою. Далі напувають двічі на день. Годують кормами, здатними забезпечити їй високу молокопродуктивність. Щоб запобігти захворю­ванню, ягнят перший раз годують молоком матері не пізніше як через півгодини після народження, потім - кожні 2-3 год. Ягнят, що ослабли, з 5-денного віку можна підгодовувати коров'ячим молоком. Із 10-15-денного віку усіх ягнят привчають до поїдання грубих, сокови­тих, концентрованих кормів, а також випускають на прогулянки.

Розрізняють способи вирощування ягнят: сумісний- утримують ягнят із вівцематками в приміщенні, у теплу погоду — на пасовищах, або вигульно-кормових майданчиках; кошарно-базовий - утримують вівцематок з ягнятами в приміщенні до 10-15 діб. Вдень вівцематок утримують на вигульно-кормових майданчиках, або на пасовищах, і 2-3 рази заганяють у вівчарню для годування ягнят; роздільно-контактний - ягнят із 3-добового віку відокремлюють від вівцематок і утримують у приміщенні, так званому ягнятнику, вівцематок - у неопалюваному приміщенні, або під навісом. Підсисне годування ягнят проводять у контактному приміщенні від п'яти до двох разів на добу; при штучному вирощуванні ягнят відлучають від вівцематок у 2-3-денному віці і вирощують до 45 днів із використанням замінника овечого молока.

Взагалі ягнят відлучають від вівцематок у 3-4-місячному віці і формують окремо отари баранчиків і ярочок. У вівцематок, призначених для доїння, ягнят відлучають у 2-2,5-місячному віці.

Гігієна вирощування лошат

Після встановлення жеребності, кобил звільняють від важких робіт, а за два місяці до жереблення і 15 днів після нього зовсім звільняють від роботи, надаючи лише моціон - кроком або в упряжі без навантаження. Груповий моціон проводять по спеціальній трасі або по огородженій доріжці довжиною 800-1000 м. Не проводять моціон за несприятливих умов (ожеледь, низькі температури), щоб не допустити переохолодження тварин.

Жеребних кобил утримують у денниках або в індивідуальних стійлах. За відсутності автонапувалок кобил напувають водою 3-4 рази на добу.

За 7-10 днів до жереблення кобил переводять у завчасно підготовлений денник. У добре підготовлених кобил вижеребка відбу­вається без сторонньої допомоги. У конюшні цілодобово повинен бути досвідчений конюх. Як правило, вижеребка проходить у нічні години.

При неправильному положенні плоду надають допомогу ветпрацівники. Якщо плодові оболонки не розірвалися, їх негайно слід розірвати і звільнити голову лошати, ретельно витерти носові ходи від слизу, відірвати пуповину на відстані 5-7 см від черевної стінки, а культю пупового канатика обробити розчином йоду.

У деннику слід прибрати забруднену підстилку, настелити свіжу солому і дати кобилі облизати лоша. Послід виходить часто під час народження лошати, а при затримці його слід зав'язати вузлом, щоб кобила не наступила кінцівками, і пізніше його видаляють ветпрацівники. У кобили старанно підмивають вим'я, задні кінцівки теплою водою і дають кілька ковтків води кімнатної температури. Лоша після деякого відпочинку пробує вставати, йому надають допомогу і підпускають до вим'я кобили. Своєчасне випоювання лошатам молозива, через 1-2 год після народження, сприяє виділенню меконію і нормальній функції травного тракту. Лошата ссуть молозиво через кожні 30-40 хв.

При раціональній підготовці кобил до жеребіння лошата народжуються з живою масою 40-50 кг. При недостатній годівлі кобил, надмірній роботі, часто лошата народжуються маложиттєздатні і гинуть у перші дні життя. Через 2-3 дні, у сприятливу погоду, кобил

із лошатами утримують у варках і в міру їх розвитку збільшують час перебування в них.

На початку підсисного періоду кобилам згодовують доброякісне сіно злакових (а не бобових) трав, повноцінний комбікорм, пшеничні висівки, макуху, відвари з льону, щоб запобігти розладу травлення в кобил.

Перше напування кобил водою проводять через 3-5 год після народження лошати, а потім три рази на добу. Температура води повинна бути 15-2О°С.

З 3-5-го дня після жереблення кобил з лошатами слід випускати на прогулянку, а з настанням весни їх довше утримують на пасовищах. Кобилам разом із лошатами систематично організовують груповий моціон, не допускаючи перевтоми лошат.

На конюшнях суворо виконують розпорядок дня і послідовність виконання технологічних операцій, пов'язаних із годівлею, доглядом та утриманням кобил. Порушення розпорядку дня призводить до розладу нервової діяльності в кобил, порушення утворення молока тощо.

Через 15 днів після жереблення, кобил використовують на легких роботах і через кожну годину надають відпочинок на 10-15 хв для ссання лошатами молока.

З 1,5-2-місячного віку лошат підгодовують плющеним або подрібненим вівсом по 300-400 г на добу, з віком лошат - даванку його збільшують.

При недостатній кількості молока в кобил лошатам-сиротам випоюють коров'яче молоко, розбавлене на третину водою. На один літр такого молока додають 30-40 г цукру. Випоюють молоко з гумової соски.

Відлучення лошат проводять в 6-8 місяців залежно від вгодованості лошати, його проводять не поступово, а раптово, краще під вечір. Лоша переводять у денник і підгодовують ласим кормом. Після групових прогулянок формують групи по 8-10 голів однієї статі й утримують у секції. Відлучених лошат утримують на пасовищах, підгодовують концкормами. Взимку їм згодовують сіно, концентро­вані та соковиті корми (морква, напівцукрові буряки, силос тощо).

Із перших днів життя лошат привчають до чищення шкіри щіткою або соломою і до недоуздка, а пізніше до вуздечки. Недоуздок повинен відповідати розмірам голови. При цьому, поводяться лагідно, підгодовують ласим кормом (морква, цукор), що сприяє виробленню в них позитивних рефлексів: слухняності, керованості тощо.

 

Племінних коней рисистих порід починають виїжджувати з 10-11 міс, верхових і ваговозів - з 1,5-річного віку, спортивних коней із 3-річного віку.

Виїжджування коней проводять відповідно до розпорядку дня, а навантаження з урахуванням вгодованості, віку та породи коней. Це сприяє доброму розвиткові м'язової, дихальної та серцево-судинної систем, що забезпечує високу швидкість і витривалість. Випробовують коней на іподромах.