Дози і способи введення протипротозойних препаратів

 

Рис. ЗО. Схема розвитку трихінели:

1 - хвостовий кінець самки; 2 - хвостовий кінець самця; 3 - личинка першої стадії; 4 - інвазійна личинка; 5 - м'яз, уражений личинкою трихінели.

Основні джерела зараження трихінельозом свиней - трупи щурів, котів, собак та інших тварин відходи від забою свиней.

У тварин хвороба має хронічний характер. Спостерігається блювання, проноси, утруднене жування і ковтання, підвищення температури тіла, виснаження. У людей - гарячка, проноси, болючість уражених м'язів набряки обличчя.

Основний метод діагностики - посмертна трихінелоскопія шматочків м'язів свиней.

 

Препарат	Форма	Спосіб	Доза,	мг/кг
	випуску	введення	коню	корові	вівці	собаці
Азідин	Порошок	Внутршіньом 'язово	-	3,0	3,0	-
Аміно-акрихін	Порошок	Внутрішньо	-	-
Береніл	Гранули	Внутрішньом'язово	-	2,5	2,5	-
Бігумаль	Порошок, таблетки	Внутрішньо		12,5
Гемоспо­ридин	Таблетки	Підшкірно	0,2	0,5	0,5	0,5

 

			І	Іродовження табл. 11
Діамідин	Таблетки	Підшкірно	2,0	2,0 ' "	2,0
Наганін	Таблетки	Внутрішньовенно	15,0	-	-	^15,0
Пірогшазмін	Таблетки	Внутрішньом'язово	0,6	1,0	2,0	0,2
Сульфан-трол	Таблетки	Внутрішньовенно	7,5	7,5	7,5	7,5
Грихопол (метроні-цазол)	Таблетки Таблетки	Внутрішньо		7,5	7,5
Трипансинь	Порошок	Внутрішньовенно	5,0	5,0	5,0	5,0
Флавакри-дин	Порошок	Внутрішньовенно	3,0	3,0	3,0	2,0

До протозойних хвороб відносяться піроплазмідози (бабезіоз, піроплазмоз тощо), кокцидіози (еймеріоз, токсоплазмоз тощо), мастигофорози (трихомоноз), циліатози (балантидіоз).

Піроплазмоідози - це група кровопаразитарних хвороб, збудниками яких є піроплазміди, що передаються від'хворих до здорових тварин за допомогою кліщів. В організмі тварин піроплазміди паразитують в еритроцитах та клітинах ретикуло-ендотеліальної системи. Тварини можуть захворіти при наявності джерела збудника (хворих тварин або паразитоносіїв), іксодових кліщів (переносників) та сприйнятливих тварин. Вирішальну роль для встановлення діагнозу має мікроскопія мазків крові.

Бабезіоз - протозойна хвороба, яка уражує велику і дрібну рогату худобу у весняно-літній період. Це пояснюється появою в цей час іксодових кліщів - переносників збудника. Бабезії в організмі тварин розмножуються в еритроцитах шляхом прямого поділу. Заражають тварин інвазовані іксоди під час нападу на здорових особин і ссання з них крові. Багато кліщів зустрічається на вологих пасовищах, вкритих чагарниками.

У хворих тварин спостерігається стійка гарячка, проноси, пожовтіння слизових оболонок, гемоглобінурія (сеча червоного кольору), атонія передшлунків. Хвора тварина швидко слабне і прогресивно худне. Нерідко на 4-5-й день хвороби тварина гине від

розриву селезінки.

Для лікування застосовують азідин, гемоспоридин, береніл, флавакридин (дози і способи введення надано в табл. 11). Рекомендують симптоматичне лікування. Профілактика мас бути

спрямована на знищення кліщів, випасання тварин на культурних пасовищах. Шкірний покрив періодично обприскують розчином неоцидолу, севіну, карбофосу тощо.

Піроплазмозі! - інвазійні хвороби великої рогатої худоби, коней, свиней, собак. Паразити поселяються в еритроцитах. Переносники збудника пасовищні кліщі. Характерні спалахи хвороби: весняні, літні й осінні. За клінічними ознаками хвороба подібна до бабезіозу.

Лікування. Хворим тваринам призначають специфічні етіотроп-ні, симптоматичні та патогенетичні засоби (як і при бабезіозі).

Зрештою й профілактичні заходи мають таку ж мету, але здійснюються по-різному.

Кокцидіози

Кокцидіози - хвороби тварин, спричинювані різними видами кокцидій. Хворіють: велика рогата худоба, вівці, кози, собаки, кролі, гуси, кури. Паразити локалізуються в епітеліальних клітинах кишечника, жовчних протоках печінки, нирках тощо. Заражаються тварини заковтуючи ооцист із кормом або водою. Особливо великих збитків кокцидіози завдають кролівництву та птахівництву.

Збудники кокцидіозів тварин відносяться до роду еймериде.

Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних даних клінічної картини та дослідження фекалій, а посмертно - в результаті розтину трупів.

У комплексі заходів боротьби з кокцидіозами основна увага приділяється попередженню потрапляння зрілих ооцист кокцидій в організм ссавців і птиці дотримання зооветеринарних вимог тощо.

З лікувальною і профілактичною метою використовують кокцидіостатики.

Еймеріоз курей. Збудник паразитує в сліпих кишках курчат і рідше в дорослих курей. Основним симптомом є різко виражена спрага загальне пригнічення і слабість. Курчата сидять з опущеними крилами, не споживають корм. Випорожнення рідкі, із домішками слизу і крові. Гребінь, сережки, слизові оболонки анемічні.

Для лікування і профілактики еймеріозу застосовують кокцидіостатики (кокцидін, ірамін, фуразолідон тощо), краще разом із кормами, а також сульфаніламіди. Слід роздільно утримувати молодняк і дорослих курей, а краще в клітках. Забороняється згодовувати корми з підлоги.

 

Еіімеріоз кролів також спричинюється найпростішими з роду еймериде і ряду кокцидій, які живуть в епітеліальних клітинах кишечника, клітинах ретикуло-епдотеліальної системи і крові, руйнуючи їх. Найбільш сприйнятливі до кокцидіозу кроленята.

У хворих відсутній апетит, спостерігається пригнічення, здуття черевця, часте сечовиділення, схуднення, інколи - пожовтіння слизових оболонок. Дорослі кролі хворіють рідше і є переносниками збудника. Під час розтину трупів основні зміни виявляють у тонкому кишечнику (почервоніння, потовщення стінки) та печінці (збільшення в розмірі наявність білувато-жовтих осередків).

Для лікування застосовують із кормами кокцидіостатики, сульфаніламіди (сульфадимезин, норсульфазол) та антибіотик

мономіцин.

З профілактичною метою необхідно підтримувати чистоту і

проводити дезінфекцію кліток.

Трихомоноз великої рогатої худоби відноситься до протозойних хвороб, збудником яких є представники класу джгутико­вих або бичоносців (мастигофорози). Трихомонади паразитують у статевих шляхах корів і бугаїв. Тварини нерезаражаються під час пару­вання, через предмети догляду та інструменти для штучного

осіменіння.

У хворих корів підвищується температура до 41° С Тварини пригнічені, розвивається вагініт. На нижній і бокових стінках піхви з'являється дрібний висип "терки", виникають ранні аборти, перегули, неплідність. У бугаїв клінічні ознаки не виражені. До лабораторії надсилають змиви піхви і препуція.

Хворих ізолюють і лікують. Для цього використовують трихопол, наганін. Рекомендують симптоматичне лікування.

Найважливішим профілактичним засобом є штучне осіменіння

корів.

Балантидіоз (дизентерія) - спричиняється двома видами інфузорій. Улюблене місце локалізації - товстий кишечник.

Найчастіше хворіють поросята та підсвинки навесні. Дорослі свині є носіями хвороби. Зараження проходить аліментарним шляхом. У хворих поросят спостерігається понос, схуднення, пригнічення. Фекалії рідкі, смердючі, з домішками слизу і крові. Якщо не проводити лікування, то спостерігається висока контагіозність і великий відсоток

загибелі молодняку.

Лікування. Ветдииасфен поросятам до ЗО днів дають у дозі 125 мг, від 31 до 60-250, від 61 до 125-375, старші 120 днів - 725 мг.

Ніфулін - 2 рази з розрахунку 5 кг препарату на 2-і тоннії корму, метранідазол - свиням до 40 кг - 0,25 г, понад 40 кг - 0,5 два рази на добу. Фуразолідон - поросятам сисунам - 0,1г, відлученим - 0,3 г і дорослим - 0,5 г на одну голову. Осарсол - в дозі 30 мг/кг живої ваги два рази на добу.

Профілактика включає заходи: додержання ветеринарно-санітарних правіш на свинофермах, утримання свиней у теплу пору року в таборах, періодичне згодовування поросятам антибіотиків.

Ветеринарна арахноентомол огія

Ветеринарна арахноентомологія - це розділ паразитології, що вивчає інвазійні хвороби тварин, які спричиняють павуки (арахнози) і комахи (ентомози).

Акарицидні й інсектицидні препарати, які застосовують для знищення кліщів і комах, подано в табл. 12.

Арахнози - інвазійні хвороби, збудниками яких є представники класу павукоподібних. Крім збудників таких захворювань як саркоптоїдози тварин, вароатоз бджіл тощо, великих збитків завдають кліщі - ектопаразити, переносники збудників заразних хвороб (іксодові та інші кліщі) та ті, які є проміжними живителями окремих гельмінтів (орибатиди).

Саркоптоїдочи тварин - це групова назва хвороб тварин, спричинених кліщами. Залежно від родової належності збудника, діагностують коросту не взагалі, а виділяють конкретні захворювання: саркоптоз (короста свербіжна), псороптоз (нашкірна), хоріоптоз (шкіроїдна) й отодонтоз (вушна). Тварини хворіють частіше на саркоптоз і псороптоз.

Саркоптоз - спричинюється свербуновим кліщем. Хворіють найчастіше свині, від яких можуть заражуватися й люди. Кліщі локалізуються в товщі шкіри голови, у вушних раковинах, на щоках та інших ділянках тіла. Короста частіше виникає в холодну пору року (грудень-квітень) і цьому сприяють погані санітарні умови й неповноцінна годівля тварин.

Основним клінічним симптомом є свербіж і дерматит. На уражених ділянках тіла утворюються пухирці. Тварина розчухує ці місця. На потовщеній шкірі утворюються складки, між якими збирається гнійний ексудат. Тварини погано їдять, пригнічені, виснажуються.

 

Таблиця 12

Концентрація та застосування інсектицидних і акарнцидних препаратів

 

Препарат	Форма випуску	Застосування	Концентрація
Аерол -1	Рідина	Обробка при­міщень, екто­паразити курей	2ОМЛ/М^3
Акродекс	Аерозольні балони	Воші, короста	Аерозоль
Амідофос	Емульсія 25 %-ва, порошок 25 %-вий	Гіподерматоз, воші	5 %-ва емульсія 0,1-0,2 %-вий розчин
Дерматозоль	Аерозольні балони	Короста	1 балон на 7 корів
Ветсаназоль	Аерозольні балони	Обробка приміщень
Гексалін	Емульсія 6 %-ва	Короста овець, ванни	0,5 кг на 100 л води
Гіподермш-хлорофос	Розчин 12 %-вий	Гіподерматоз	20 мл на тварину
Ціфос	Емульсія ЗО %-ва	Знищення комарів	1 %-ва емульсія
Дихлофос	Технічний препарат 80 %-вий	Обробка приміщень	0,1-0,2 %-ва емульсія
Ветпол	Емульсія 40 %-ва	Короста овець, ванни	б 2 г/л води
Інсептол	Аерозольні балони	Обробка приміщень	Іг/м^3
Естразол	Аерозольні балони	Естроз овець	Аерозоль
Креолін	Розчин 3-6 %-вий	Короста овець, ванни	0,5-0,7 %-ва емульсія
Неоцидом	Емульсія 60 %-ва	Знищення клі­щів, обробка пташників	3,0 г/л води 6,0 г/л води

 

		Продовження табл. 12
Оксамат	Емульсія 60 %-ва	Репелен проти	3 %-ва емульсія
		кровососів і	0,5-1 %-ва
		клопів знищен-	емульсія
		ня кліщів об-
		робка
		пташників
Псороптол	Аерозольні балони	Короста овець
Севін	Порошок 50-80 %-вий	Обробка	0,1 %-ва
	Дуст 7,5 %-вий	пташників	емульсія
		знищення	0,8 %-ва
		ектопаразитів	емульсія

Найпоширеніші місця паразитування кліщів інших видів тварин: кози - голова і бокові ділянки тулуба; велика рогата худоба і коні -голова і шия; собаки - голова і корінь хвоста.

Псороптоз - нашкірна короста. Хворіють вівці, велика рогата худоба, коні, кролі. Уражуються ділянки шкіри з густим волосяним покривом. У овець псороптоз має гострий і хронічний перебіг, у великої рогатої худоби і коней - хронічний, а в кролів спостерігається місцева (вушна) форма.

В овець частіше уражаються ділянки попереку і спини. Спостерігається свербіж, який посилюється вночі, особливо при утриманні їх у тісних приміщеннях. Пізніше, на цих місцях випадає шерсть з'являється кірка, але складчастості немає. У великої рогатої худоби часто уражаються ділянки шкіри на холці, шиї, біля кореня хвоста. У кролів, частіше в дорослих, у вушних раковинах наявні кірки з яких виділяється смердючий ексудат, виникає болючість вух.

Діагноз ставлять на основі клінічних ознак, епізоотичних даних і лабораторних досліджень зіскоблювань шкіри.

Заходи боротьби з коростою зводяться до суворого дотримання правил ветеринарно-санітарних вимог. Приміщення і предмети догля­ду дезінфікують. Хворих тварин лікують, а підозрілих щодо захворю­вання обробляють акарицидами: трихлорметафосом-3, ціодрином, колоїдною сіркою тощо. Уражені ділянки також обробляють аерозоля­ми „Акродекс", „Дерматозоль", „Псороптол" тощо. Овець рекоменду­ють купати. Обприскувати овець не можна. Для купання використо­вують емульсії неоцидолу, ветіолу, креоліну з температурою рідини 15-20°С. Перед купанням овець витримують на 10-годиній голодній дієті, а за 1-2 год до обробки тварин напувають.

 

Свиней обприскують карбофосом, ціодрином із розрахунку 0,5-2 л на одну тнарину. При вушній формі в свиней і кролів використовують акарициди у формі аерозолів. Хворих кролів теж лікують 2 %-вим лініментом трихлорметафосу на олії, змочуючи вушні раковини 2-3 рази з інтервалом 6-7 днів.

Вароатоз (варооз) бджіл - дуже небезпечна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, яка спричинюється кліщем варроа. На пасіці, передусім, уражуються молоді бджоли і трутні. Менше кліщів на робочих бджолах. Кліщі висмоктують гемолімфу бджіл і розплоду (личинок, лялечок) внаслідок чого виходять неповноцінні бджоли. Спостерігається нездатність бджіл до польоту вони повзають і на різних стадіях розвитку гинуть. Під час огляду бджіл і лялечок неозброєним оком видно кліщів. У запечатаному бджолиному і трутне­вому розплоді можна виявити дорослі і преімагінальні форми кліща.

Лікування здійснюється за допомогою вароатину, фенотіазину, тімолу, біпіну, фольбексу, мурашиної, щавлевої, молочної кислот, санвару. Ці препарати, а також теплову обробку і зоотехнічні прийоми бджолярі використовують під контролем спеціаліста ветеринарної медицини.

Важливе значення мають охоронно-карантинні заходи.

Кліщі - переносники збудників захворювань. В основному це іксодові, аргасові і гамазоїдні кліщі. Але, у ветеринарному відношенні найважливішими с кровосисні іксодові кліщі. Вони масово нападають на тварин і спричинюють недокрів'я, отруєння, запалення шкіри. Іксодові кліщі с переносниками піраплазмідозів, вірусних і бактеріальних інфекцій.

Іксоди можуть паразитувати на тваринах і перебувати в навко­лишньому середовищі. Знищення іксодових кліщів у місцях їхнього життя - найрадикальніший метод боротьби з піроплазмідозами.

Для знищення кліщів на тваринах застосовують хімічні речо­вини (акарициди), а також механічний метод (ручне збирання кліщів). Акарициди використовують способи: купання тварин, обприскування й обтирання їх шкірного покриву, обпилювання дуетами акарицидів.

Знищення кліщів у приміщеннях досягають методом їх дезака-ризації. Із цією метою використовують трихлорметафос-3, карбофос, севін, неоцидол з розрахунку 200 мл рідини на 1 м² поверхні.

Для того, щоб позбавити кліщів сприятливих умов існування, змінюють випасні ділянки, меліорують заболочені пасовища, вирубують чагарники та вживають інших винищувальних заходів.

Ентомози

Ентомозі! - це інвазійні хвороби, які спричинюються комахами. Негативна роль комах полягає в тому, що одні з них спричинюють небезпечні інвазійні хвороби (оводи, воші тощо) інші є ектопаразитами і переносниками збудників заразних захворювань (ґедзі, комарі мухи тощо) або відіграють роль проміжних живителів (мурашки, мошки тощо).

Гіподерматоз великої рогатої худоби спричинюється личинками підшкірних оводів. У жаркі години дня самки відкладають яйця на волосяний покрив тварин. Через тиждень з яєць вилуплюються личинки і проникають під шкіру. Мігруючи по організму протягом 7-9 місяців, вони просуваються до спини й попереку і там залишаються до весни. Навесні личинки просвердлюють шкіру і випадають на траву, перетворюючись до червня-липня в статевозрілі особини, які знову заражають тварин.

Ознакою гіподерматозу є жовна (горбики) під шкірою спини і попереку, що з'являються в тварин ранньою весною. У центрі горбиків з'являються отвори, з яких виповзають личинки, виділяється серозно гнійний ексудат, що склеює волосся.

Для знищення личинок застосовують свіжоприготовлений 4 %-вий розчин гіподермін-хлорофосу, який наносять на шкіру (від холки до крижів) восени і навесні. Можна використати амідофос, івомек тощо. Доцільно також додержуватися загальних профілак­тичних заходів.

Комахи - переносники збудників заразних хвороб. Із цієї групи комах значну небезпеку для тварин і людини створюють мухи, компоненти гнусу (ґедзі, мошки, мокреці, комарі), блохи, воші.

Мухи - це двокрилі комахи. Вони розвиваються в теплий період року. Найчастіше мухи відкладають яйця в гній, фекалії, з яких через 3-7 днів вилуплюються личинки, а ще через 2-4 тижні виходять дорослі особини. Живородні мухи відкладають личинки в м'ясо, рибу, рани, труни тварин тощо. Мухи за способом живлення поділяються на не кровосисних (кімнатна муха, мухи-корівниці, сині і зелені м'ясні, сірі трупні), та кровосисних (осіння і мала, коров'яча і жигалки).

Мухи завдають значних збитків тваринництву, спричиняючи зниження їх продуктивності та погіршення якості продукції. На хоботках, лапках, крильцях вони переносять збудників інфекційних та інвазійних захворювань. Кровососні мухи поширюють сибірку, бешиху. Туляремію та інші хвороби.

 

Головним у системі заходів боротьби з мухами с ліквідація місць їх розплоду, застосування хіміопрепаратів та висока санітарна культура.

Воші - дрібні безкрилі кровосисні комахи. Вони є стаціонарними ектопаразитами. Яйця (гниди), які відкладає самка, міцно прикріплюється до волосини. Протягом доби воші ссуть кров 2-3 рази. Укуси дуже болісні, а слина токсична. Найбільші воші в свиней (до 6 мм), а найдрібніші - у великої рогатої худоби.

Під час вошивості спостерігається сверблячка шкіри, тварини чухаються, у них випадає волосся, шкіра потовщується і лущиться. Тварини худнуть, знижується їхня продуктивність. Крім того, воші є переносниками збудників інфекційних захворювань, створюють дискомфорт для тварин.

Заходи боротьби з вошами і профілактика зводяться до знищення паразитів на тілі тварин, у навколишньому середовищі та виконання санітарно-гігієнічних вимог щодо утримання тварин. Знищують вошей на тілі 3-5 %-вими дустом трихлорметафосу, севіну та іншими інсектицидними. Велике значення має своєчасне виявлення, ізоляція хворих тварин та лікування їх.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дати визначення науки паразитологія.

2. Які заходи боротьби та профілактики інвазійних хвороб?

3. Що таке девастація?

4. Що таке гельмінтологія і як вона поділяється?

5. Охарактеризуйте одного із представників трематоди.

6. Охарактеризуйте одного із представників цестод.

7. Охарактеризуйте одного із представників нематодів.

8. Що вивчає протозоологія?

9. У чому суть профілактики кокцидій?

 

10. Що вивчає ветеринарна арахноентомологія?

11. Що таке ентомози?

12. Охарактеризуйте одного представника ентомозів.

Література

1. Алікаєв В.А. Зоогігієна. - К.: Вища школа, 1985. - 216 с

2. Акбаев М.Ш., Василевич Ф.И., Росийцева А.Р. Паразитология и инфекционные болезни сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1992. - 447 с.

3. Анаштна Н.В., Гусев Ю.П, Ковешников B.C. Справочник по коневодству. - М: Колос, 1983. - 158 с.

4. Ануш З.И. Гигиена воды в животноводстве. - М: Колос, 1979. -192 с.

5. Барлинцев Ю.Н., Кожевников Е.В. Коневодство в СССР. - М.: Колос.-1983.-160 с.

6. Білий Л.А. Кролівництво. - К.: Вища школа, 1983. - 158 с.

7. Бойко А.В. Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин з основами акушерства. - К.: Вища школа, 2000. - 388 с

8. Божко Г.К. Організація протиепізоотичних заходів. - К.: Урожай, 1987.-269 с.

9. Борисевич В.Б., Tepee M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. - К.: Вища школа, 1988. - 425 с

10. Борщ М.С., Мазуренко В.Л. Довідник з гігієни сільськогосподарських тварин, К.: Урожай, 1991. - 228 с

11. Волков Г.К. Аэронизация в животноводстве и ветеринарии. -М.: Колос, 1969.92 с.

12. Волков Г.К. Гигиена крупного рогатого скота на промышленных фермах. - М.: Россельхозиздат, 1987. - 316 с.

13. Голиков А.А. Адаптация сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1985. - 240 с.

14. Горбань МЛ. Епізоотологія з мікробіологією. - К.: Вища школа, 1989.-309 с.

15. 15.Демчук М.В. Гігієна тварин. - К.: Урожай, 1996. - 382 с.

16. 16.Дудаш А.В., Кириленко Л.Ю., Перевізник І.П. Основи ветеринарної медицини та загального тваринництва. - К.: Аграрна освіта, 2001-207с.

17. Конопелько П.Я. Основы ветеринарии. - М.: Агропромиздат, 1985.-180 с.

18. 18.Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія. - К.: Вища школа, 2002. - 700 с

19. Кузнецов А.Ф., Баланин В.И. Справочник по ветеринарной гигиене. - М.: Колос, 1984. – 334

20..Левченко В.И. Справочник. Ветеринарная диспансеризация сельскохозяйственных животных - К.: Урожай, 1991. - 304 с.

21. 21.Мазуренко В.П., Бортнічук В.А., Карташов І.І., Безсмерт­ний В.М. Зоогігієна з основами ветеринарії. - К.: Вища школа, 1994.

22. -441 с.

23. Марченко СМ. Мікробіологія. - К.: Сільгоспосвіта, 1994. -349 с.

24..Хмельницький Г.О., Хоменко B.C., Канюка 0.1. Ветеринарна фармакологія. - К.: Урожай, 1994. - 501 с.

25. Чернуха В.К. Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1996. - 426 с.

26. Шевченко B.I. та ін. Загальна терапія і профілактик внутрішніх хвороб тварин. - Біла Церква. Білоцерківський державний аграрний університет, 2000. - 220 с

27. Шевцов О.О., Муравйов А.Д., Гуляницький П.В. Практикум з паразитології. - К.: Вища школа, 1971. - 212 с.

ЗМІСТ

Від автора................................................................. 4

Вступ......................................................................... 7

Розділ І. Основи мікробіології............................... 11

1.1.Основні групи мікроорганізмів........................ 11

1.2. Фізіологія мікроорганізмів................................. 23

1.3. Роль мікроорганізмів у навколишньому середовищі.... 30

Розділ 2. Гігієна сільськогосподарських тварин. 43

2.1.Гігієна повітряного середовища. Мікроклімат тваринницьких приміщень 43

2.2.Гігієна грунту, води, водопостачання і напування тварин 65

2.3.Гігієна кормів та годівлі тварин........................ 73

2.4............................................................................... Гігєна утримання молодняку тварин 95

3. Основи ветеринарії............................................. 112

3.1.Загальні причини розвитку патологічного процесу ворганізмі 112

3.2.Основні лікарські речовини, їх вплив на організмтварин 127

3.3.Прийоми поводження і методи клінічногодослідження тварин 146

3.4.Внутрішні незаразні хвороби........................... 158

3.5.Хірургія з основами акушерства...................... 184

3.6.Загальні правила надання лікувальної допомогитваринам 219

3.7.Поняття про інфекційні хвороби..................... 227

3.8.Інфекційні хвороби, спільні для різних видів тварин... 245

3.9.Інфекційні хвороби окремих видів тварин.... 272

3.10............................................................................ Інвазійні хвороби тварин 287

Література................................................................ 313