Вологість повітря та їїзоогігіенічне значення

Атмосферне повітря і повітря закритих тваринницьких приміщень завжди містить у собі водяну пару, кількість якої залежить від географічної зони, періоду року, доби, погодних умов тощо. У повітрі тваринницьких приміщень водяної пари буває більше, ніж в атмосферному. Це пояснюється тим, що вона виділяється з організму тварин, а також з огороджувальних конструкцій та обладнання приміщень (підлога, годівниці, напувалки), особливо багато її буває при незадовільній роботі вентиляції та каналізації.

Кількість вологи, яку виділяють тварини, коливається в широких межах і залежить від погоди, віку, продуктивності, живої маси, типу годівлі, фізіологічного стану, умов утримання і пори року.

Для характеристики вологості повітря існують певні гігрометричні величини: абсолютна, максимальна і відносна вологість, дефіцит насичення і точка роси.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари (г), що міститься в І м³ повітря при даній температурі.

Максимальна вологість - найбільша кількість водяної пари (г), що може міститися в 1 м³ повітря при даній температурі.

Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене у відсотках. У зоогігієнічній практиці найчастіше використовують показники відносної вологості, оскільки вона дає уявлення про насиченість повітря водяною парою при даній температурі. Між температурою повітря і відносною вологістю існує протилежна залежність - при підвищенні температури повітря відносна вологість зменшується, і навпаки. Чим вища відносна вологість, тим вищий і ступінь насичення повітря водяною парою.

Дефіцит насичення - різниця між показниками максимальної і абсолютної вологості при даній температурі.

Точка роси - температура, при якій водяна пара, що міститься в повітрі, досягає повного насичення і переходить у рідкий стан (роса). Таке явище спостерігається на холодних поверхнях конструкцій тваринницьких приміщень при недостатньому їх утепленні.

Вологість повітря мас велике значення для організму тварин. Вона відіграє важливу роль у теплообміні між організмом і навколишнім середовищем. Змінюючи теплоємність і теплопровідність повітря, вологість значною мірою підвищує тепловіддачу організму. При низьких температурах теплопровідність вологого повітря збільшується майже в 10 разів, а теплоємність у два рази, порівняно з сухим. Тому, вологе і холодне повітря поглинає велику кількість інфрачервоних променів, при цьому значно підвищується тепловіддача організму тварин. У сирих і холодних приміщеннях тварини, особливо молодняк, переохолоджуються і часто хворіють на простудні та інші захворювання.

Висока вологість повітря при високій температурі також шкідливо впливає на організм тварин. При високих температурах відбувається значне зменшення або припинення тепловіддачі організму, особливо випромінюванням і випаровуванням, що призводить до перегріву організму.

Отже, висока вологість повітря при низьких і високих температурах негативно впливає на організм тварин. Крім того, при високій вологості повітря в приміщеннях зволожуються стіни та інші огороджувальні конструкції, внаслідок чого на них інтенсивно розвиваються різні мікроорганізми і гриби, у тому числі патогенні, аміак переходить у розчинний стан. Так, у 1 мл конденсату на поверхні стін у свинарниках міститься до 30 млн. мікробних тіл і близько 3,5 % аміаку (І.І. Заболотний, 1983 p.). Такий стан конструкцій призводить до руйнування їх і скорочення строку експлуатації приміщень. Сухе повітря як при високій, так і при низькій температурі тварини переносять значно легше, ніж вологе. При високій температурі збільшується тепловіддача, особливо випаровуванням, що запобігає перегріву організму, а при низькій - зменшується тепловіддача. Однак, надмірне сухе повітря (нижче 30-40 %) також негативно впливає на організм, тому що збільшується потовиділення, шкіра і слизові оболонки висихають, внаслідок чого знижується опірність організму проти різних збудників, розвивається спрага, знижується продук­тивність тварин, повільно росте молодняк. Тому, оптимальна вологість повітря, яка відповідає фізіологічному стану організму тварин, є важливою умовою для нормальної його життєдіяльності.

 

Для зниження вологості повітря в тваринницьких приміщеннях утеплюють огороджу вальні конструкції, налагоджують роботу вентиляційної і каналізаційної систем, своєчасно прибирають гній, застосовують доброякісну, гігроскопічну і суху підстилку, а також раціонально використовують воду.

В окремих випадках із метою зниження вологості повітря приміщень використовують негашене ванно в суміші з тирсою (одне відро ванна на трос відер тирси). Такою сумішшю посипають підлогу в проходах шаром 1 см, краще на ніч.