Загальні правила надання лікувальної допомоги тваринам

Надання допомоги хворим тваринам фізичними методами (фізіо - природа, терапія - лікування) відіграє важливу роль у про­філактиці й ліквідації захворювань. Це накладання пов'язок, засто­сування холоду, тепла, світла, електричних імпульсів, масажу тощо.

Пов 'язки

Пов'язка - це пристосування з перев'язного матеріалу, що накладають на тіло тварини. Таким матеріалом можуть бути: бинт, марля, лігнін, целофан, вата, міцна чиста бавовняна чи інші тканини. Розрізняють пов'язки: фіксуючі - для укріплення й створення нерухомості частин тіла в результаті переломів, вивихів; захисні - для захисту ран від подразників; відсмоктуючі - для видалення з рани ексудату та крові; тиснучі -- для зупинки кровотечі; нов 'язка-компрес -для місцевого застосування ліків.

 

Холодові процедури

Холодові процедури. Лікувальну ефективність має холод у межах 8-Ю °С. Практикують його тваринам у вигляді холодних обливань водою, примочок; прикладання гумового мішечка наповне­ного холодною водою, снігом, льодом, або мішковини, яку змочують, поливають періодично холодною водою. Під виливом холоду перифе­ричні судини звужуються, зменшується ексудація і притупляється біль.

Холод застосовують при гострому здутті рубця, носових (на ділянку потилиці) і внутрішніх кровотечах, ревматичному запаленні копит тощо.

Теплові процедури

Компрес - використання тепла або холоду з лікувальною метою. Розрізняють зігріваючі, охолоджуючі та медикаментозні компреси. Прості зігріваючі компреси призначають під час запалення легень, плевриту, гепатиту, перитоніту тощо. Перед накладанням компресу тварину чистять, місце накладання вимивають.. Компрес повинен складатися з чотирьох шарів. Перший шар, який прилягає до тіла тварини, виготовляють із полотна або марлі, їх змочують прохолодною водою, віджимають, згортають у 3-4 шари і прикладають до ураженої ділянки тіла. Цей шар має виступати на 5-6 см за межі ураженої ділянки. Другий шар - непроникна для води й повітря клейонка, целофан, парафіновий папір. За площею він має бути більшим від першого на 2-3 см. Третій шар утеплювальний - із вати, вовняної тканини, хутра тощо, він за площею повинен бути більшим від попереднього. Четвертий шар фіксуючий - бинти, пов'язки або інші матеріали, що надійно тримають на тілі всі шари компресу. Компрес утримують до 12 год у великих тварин, до 6 - у дрібних, після зняття на його місце накладають суху пов'язку на 2 год.

Холодний компрес застосовують у результаті ушибів, кровотеч, закритих переломів тощо. Для цього використовують сніг, лід, глину з оцтом та інші складові, які прикладають до ураженої ділянки тіла.

Медикаментозний компрес застосовують для посилення дії зігрівального компресу. З цією метою полотно змочують розчином етилового спирту, іхтіолу (3-5 %-вим), камфорним спиртом, камфор­ною олією тощо.

Теплі вкутування. Сухим вкутуванням досягають зігрівання організму за рахунок штучного зменшення тепловіддачі. Сухе

вкутування рекомендується у всіх випадках, коли треба усунути охолодження тварин, під час гарячки, хвороб органів дихання, сечостатевих органів.

Вологе вкутування можна застосувати для зігрівання грудної, черевної стінок або інших частин тіла. Для цього в кілька разів складений мішок, зволожений водою і злегка віджатий, накладають на тіло тварини, а зверху покривають попоною чи іншим утеплювачем.

Тепло-вологе вкутування після 40-50-хвилинної дії зумовлює розширення всіх кровоносних судин і посилену тепловіддачу, знижує кров'яний тиск і посилює сечовиділення. Цей вид укутування засто­совують під час збудження з явищами судорог, ниркових набряків тощо.

Припарки. Розрізняють сухі, вологі й напіввологі припарки, вони діють, як і зігріваючі компреси. Для сухих припарок використовують гарячий попіл або річковий пісок, які насипають у мішечки. Шкіру й волосяний покрив змазують вазеліновою олією, покривають складеною в кілька шарів тканиною і після цього прикладають мішечки. У міру охолодження мішечки прикладають безпосередньо до тіла.

Для напіввологих припарок беруть розпарене зерно, свіжозварені коренебульбоплоди, їх розминають і у формі коржів загортають у чисту тканину. При температурі 40-50°С припарки прикладають до шкіри й прикривають зверху компресною клейонкою. Для вологих припарок використовують насіння льону, макуху, висівки, соснову тирсу. їх насипають у мішечки з тонкої тканини й опускають в окріп на 5-10 хв. Потім, віджимають і, охолодивши до 40-50°С, прикладають до ураженої ділянки, прикривають клейонкою, а зверху -утеплювачем. Знімають припарки через 10-12 год, тварину тепло вкутують.

Не можна застосувати теплі процедури під час зниженого кров'яного тиску, екземи, дерматитів, ран, загальної слабкості організму.

Ванни для кінцівок. Для ванн використовують брезентові відра або панчохи, в які наливають холодну або теплу воду. Для холодних ванн беруть воду температурою 10-20°С. їх призначають під час розтягнення сухожилля, суглобів, а також у результаті різних травм протягом доби після пошкодження.

Для теплих ванн беруть воду температурою 30-35°С, а для гарячих - 40-45 °С. Кінцівки витримують у ванні 30-60 хв, після чого шкіру насухо витирають і накладають теплу пов'язку. Теплі й гарячі

 

ваннії використовують при тих же травматичних пошкодженнях, що і холодні, але після припинення гострого процесу, а також при хронічних запаленнях.

Медикаментозні вашій показані при виразкових ушкодженнях, хронічних запаленнях копит тощо. Для цього готують сольові ванни (у відрі води розчиняють 100 г солі), фурацилінові чи з етакридин лактатом, відваром дубової кори та іншими речовинами як теплові ванни.

Парафінолікування грунтується на використанні тепла, яке виділяс розтоплений білий парафін із температурою топлення 52-55 С Розігрітий на водяній бані до температури 60-70°С парафін за допомогою плоскої щіточки наносять тонким шаром на суху чисту шкіру. Зверху накладають компресну клейонку, все утеплюють ватою і прибинтовують. Утримують пов'язку 3-4 год. Застосовують під час запальних процесів у ділянці холки, потилиці, хронічних запалень суглобів тощо.

Масаж - комплекс механічних прийомів на шкіру та підшкірні тканини тварин за допомогою рук або вібраційних апаратів. Призначають при ушибах, атрофії м'язів, парезах, паралічах, хворобах мускулів, молочної залози. Масаж проводять методом прогладжування, розтирання, легких постукувань, розминання, поплескування в напрямі лімфатичних судин, від периферії до центру. Черевні стінки масажують солом'яним джгутом чи віхтем із сіна при атонії передшлунків, тимпанії рубця, при коліках у коней. Чищення тварин щіткою також є масажем.

Втирання мазей - введення лікарських речовин через шкіру практикують під час гострих захворювань кінцівок, холки, молочної залози тощо. Перед цим вистригають волос, обмивають шкіру теплою водою з милом і насухо витирають. Підігріту мазь втирають пальцями або сукняною рукавичкою протягом 5-Ю хв, а потім утеплюють шаром вати. Повторюють втирання через добу.

Клізми - введення рідини в товстий відділ кишечника через пряму кишку з лікувальною метою. Розрізняють клізми:

•/ очисні - для видалення калових мас; з цією метою великим тваринам вводять 10-20 л води температурою 30-35°С;

</ терморегулюючі - сприяють зниженню температури тіла, розслабленню спазмів кишкових м'язів; спочатку вводять тваринам воду температурою 10-15°С, а потім - 35-4о"с, процедуру повторюють через 1-2 год;

s поживні — застосовують під час утрудненого приймання корму (закупорці стравоходу), відсутності апетиту; із поживних речовин краще засвоюються вуглеводи (глюкоза 10-20 %-ва), відвар насіння льону, вівсяний відвар тощо, які вводять у пряму кишку по 2-3 л (великим тваринам) 2-3 рази на день;

s медикаментозні - призначають для введення в організм лікарських речовин.

Розчини в пряму кишку вводять за допомогою гумозих трубок із наконечником, протилежний кінець яких з'єднують із посудиною, наповненою водою. Посудину з водою піднімають вище тварини і розчин самопливом надходить у кишечник.

Інгаляція - метод лікування, який грунтується на введенні в дихальні шляхи разом з вдихуваним повітрям водяної пари або медикаментів у паро- чи газоподібному стані. Це можуть бути антисептичні речовини, антигельмінтики, вакцини, сироватки, речовини для наркозу тощо. З цією метою потрібну речовину переводять у пароподібний стан, розпилюють у повітрі, надають газоподібного стану чи використовують легкі властивості ліків. Застосовують тваринам індивідуально (наркоз) і груповим методом у закритих приміщеннях (вакцинація птиці тощо).

Спринцювання - лікувально-профілактична процедура, що полягає в механічній, термічній, хімічній дії рідини чи лікарських розчинів на слизові оболонки. Найчастіше практикують в акушерській і гінекологічній практиці, а також під час лікування сечового міхура, уретри. Спринцювання проводять гумовою спринцівкою або за допомогою кружки Есмарха теплою водою, розчином борної кислоти, антибіотиків тощо.