Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Показники мікроклімату в приміщеннях для великої рогатої худоби
Таблиця 2 Показники мікроклімату в приміщеннях для свиней
Температура для поросят у місцях обігрівання: перший тиждень - 30°С, другий - 26, третій - 26, четвертий - 22°С. Таблиця З Показники мікроклімату в приміщеннях для овець
Теплі вівчарні призначені для утримання вівцематок на щільній підлозі і ягніння вівцематок на промислових комплексах.
** Бройлерний цех призначений для інтенсивного вирощування ягнят і відгодівлі їх на промислових комплексах. Таблиця 4 Показники мікроклімату в приміщеннях для кролів
Тривалість світлового дня для самців і самок має бути 18 годин. Таблиця 5 Волого-темнературний режим приміщень для утримання птиці
Таблиця 6 Норми природної та штучної освітленості приміщень для тварин
Освітленість нормується на рівні стола і станка.
Запитання і завдання для самоконтролю 1. Що ви розумієте під теплообміном між організмом і зовнішнім 2. Охарактеризуйте зоогігієнічне значення вологості повітря. 3. Як впливає рух повітря на теплообмін організму тварин? 4. Як впливає сонячна радіація на організм тварин? 5. Як впливає атмосферний тиск на організм тварин? 6. Як впливає хімічний склад повітря на організм тварини? 7. Що ви розумієте під погодою? 8. Що ви розумієте під кліматом? 9. Що ви розумієте під мікрокліматом тваринницьких приміщень? 2.2. Гігієна грунту, води, водопостачання і панування тварин Фізичні властивості грунту До фізичних властивостей грунту відносяться: механічний склад і його структура, пористість, ґрунтове повітря, водні властивості (вологоємкість, капілярність, водопроникність, теплопровідність та тепловипромінювання). Грунт складається з окремих дрібних частинок - механічних елементів. Є багато класифікацій грунту за розміром механічних елементів. За санітарногігієнічною метою можна обмежитися поділом грунту на такі фракції: камені, діаметр який становить понад 10 мм, хрящ - 10-3; гравій - 3-1; пісок - 1-0.05; пил - 0,05-0,001; мул - менше 0,001 мм. Грунти прийнято поділяти на дві групи: здорові до яких відносять грунти щільні кам'янисті, а також усі інші групи, але з глибоким заляганням ґрунтових вод; нездорові - наносні, сирі грунти з високим рівнем стояння ґрунтових вод. Вони повітро- та водонепроникні, постійно забруднені, холодні. До них належать глинисті, болотисті і мул. У будівельній практиці, що має велике гігієнічне значення, усі грунти поділяються на дві великі групи: ті що мучаться і ті, що не пучаться. Для будівництва тваринницьких та інших приміщень найсприятливіші є грунти другої групи. До них належать: скелясті; піщані (різні за щільністю і розміром частинки) в сухому стані за умови, коли грунтові води перебувають нижче рівня замерзання грунту; глинисті (з різним співвідношенням піску і глини та різною їх щільністю) в сухому стані за умов і, коли грунтов води перебувають нижче рівня замерзання. До грунтів, які пучаться, належать: глинисті вологі грунти, а також такі, в яких грунтові води знаходяться на рівні або вище рівня замерзання грунту, різні грунти (мул, торф, чорнозем тощо), в яких грунтові води вище рівня замерзання. Ці грунти на відміну від тих, що не пучаться мають високу вологоємність, малу повітро- та водопроникність і велику теплопровідність. Внаслідок цього поверхня таких грунтів швидко стає сирою, заболочується і забруднюється. Такі грунти мало придатні для побудови тваринницьких приміщень.
Хімічний склад ґрунту Біологічну роль мікроелементів було встановлено в 1891 році В.І. Вернадським, якого вважають засновником біогеохімії- науки про зв'язок хімічного складу Земної кори із живим організмом. Учень В.І. Вернадського, О.П. Виноградов ввів поняття „біогеохімічні провінції" - це зони з різною нестачею або надлишком певного мікроелемента в грунті та водах. Захворювання в тварин, що зумовлені складом ґрунтів, мають назву біогеохімічних ензоотій, а в людини - ендемії.
Загальна кількість мікроелементів становить 0,4-0,6 % живої маси організмів. Серед біогеохімічних ензоотій розрізняють акобальтоз - захворювання тварин, викликане нестачею солей кобальту, у грунті і рослинах, що ростуть на ньому. В організмі тварин за наявності кобальту утворюється вітамін В и, оскільки активною складовою частиною цього вітаміну с кобальт. Клінічне захворювання проявляється схудненням, погіршенням апетиту, катаром шлунку і кишечника, зміною стану шкіри і волосяного покриву, порушенням процесів кровотворення. Із лікувальною та профілактичною метою дають перорально солі кобальту і через 1-1,5 місяця тварини поступово видужують. Йодна недостатність (зобна хвороба) - хронічне захворювання тварин, що зустрічається в провінціях із дефіцитом йоду і характеризується зміною розмірів і функцій щитовидної залози, органів та організму в цілому. Захворювання на зоб спостерігається в районах із піщаними, підзолистими, болотистими грунтами у високогірних місцевостях. Для профілактики та лікування зоба застосовують препарати йоду, головним чином у вигляді йодистого калію з розрахунку 3 м кг на 1 кг живої маси, для курчат, гусенят, каченят до двотижневого віку, 1-1,5 м.кг./ корму, молодняку та несучкам дають 0,6 м кг/кг. З метою профілактики використовують йодовану сіль. Акупроз - захворювання жуйних, що характеризується розвитком лизухи та анемії. Клінічне захворювання проявляється погіршенням загального стану та апетиту (облизування, гризіння не їстівних предметів). Встановлено що ґрунти, бідні на кобальт, звичайно містять недостатню кількість міді. Перозис - захворювання птиці, яке зумовлене нестачею марганцю в ґрунтах, кормах і воді. Характеризується опуханням колінних суглобів деформацією кінцівок та крил. У курок несучок дефіцит марганцю знижує несучість, щільність шкаралупи та виводимість яєць. Білом'язевахвороба - проявляється в тварин, особливо в овець, при дефіциті селену в грунтах, рослинах і воді. Вона характеризується запально-дегенеративними та некротичними змінами в міокардній і скелетній мускулатурі. Селен вважається незамінним біологічно-активним елементом, він ефективний під час лікування понад 20 захворювань у 19 видів тварин. Для профілактики використовують солі селену - селеніт натрію, який вводить тваринам під шкірно або внутрішньом'язево.
При надлишку селену розвивається лужна хвороба - алкалоз, що спостерігається у районах, де грунти містять понад 4 мг % селену. Клінічно захворювання проявляється випаданням волосу та щетини, розм'якшенням копит і рогів через зруйнування кератинів, ураження суглобів та порушення функції серця. При недостачі у ґрунті кальцію та фосфору, а в раціонах ще й вітаміну Д молодняк захворює на рахіт, дорослі тварини - остеомаляцію. Остеодистрофія - хронічне захворювання, при якому виражене порушення обміну речовин, зокрема фосфорно-кальцієвого на ґрунті геохімічних умов місцевості, в кормах якої мало солей кобальту і марганцю і більше магнію, барію, стронцію і нікелю. Аліментарна анемія молодняка - хронічне захворювання, зумовлене нестачею в кормах мікроелементів (заліза, міді, кобальту тощо), які стимулюють еритропоез. Хворим, особливо, ягнятам, доцільно випоювати із водою суміш сірчанокислої міді 22 мг, хлористого кобальту - 1,5, сірчанокислого марганцю - 7 мг. Для профілактики анемії в поросят вводять препарат заліза. Уровська хвороба тварин і людей, яка виникає внаслідок дефіциту кальцію, йоду, надлишку бору й свинцю. Паракератоз - захворювання свиней, спричинене надлишком у раціоні солей кальцію і недостачею в грунті цинку. В овець з'являється дерматити і паракератози, випадає вовна, зникає апетит, зменшується приріст, сповільнюється ріст вовни. Хворіють найчастіше поросята. Клінічно хвороба проявляється появою червоних плям. Спостерігається переважно восени і ранньої весни. Для профілактики вживають солі сірчано-кислого цинку. Цей елемент входить до складу дихального ферменту - карбоангідрази, забезпечує видалення з організму вуглекислоти.
Мікрофлора грунту див. 1.3. Роль мікроорганізмів у навколишньому середовищі.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 259; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.251.194 (0.02 с.) |