Показники мікроклімату в приміщеннях для великої рогатої худоби 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Показники мікроклімату в приміщеннях для великої рогатої худоби



 

Система утримання, тип приміщення Температура повітря, 0С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с Допустима концентрація шкідливих газів
    оптимальна максимальна вуглекислий газ, % аміак, мг/л сірководень, мг/л
Прив'язне і безпри­в'язне утримання корів і молодняка старше 1 року   40-75 0,5 1,0 0,25 0,02 0,01
Безприв'язне утриман­ня на глибокій підстилці   40-85 0,5 1,0 0,25 0,02 0,01
Родильне відділення   40-75 0,3 0,5 0,15 0,01 0,005
Профілакторій (телята до 20 днів)   40-75 0,3 0,5 0,15 0,01 0,005
Приміщення для телят від 20 днів до 4-5 міся­ців   40-75 0,3 1,0 0,25 0,015 0,01
Приміщення для мо­лодняка від 4-6 до 12 місяців   40-75 0,3 1,0 0,25 0,02 0,01

Таблиця 2 Показники мікроклімату в приміщеннях для свиней

 

 

Групи тварин Температура, 0С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с Допустима концентрація шкідливих газів
зима і перехід­ний період літо вуглекислий газ, % аміак, мг/л сірководень, мг/л
Холості та поросні свиноматки і кнурі 16(13-19) 40-75 0,3 1,0 0,2 0,02 0,01
Підсисні свиноматки з поросятами 20(18-22)* 40-70 0,15 0,4 0,2 0,015 0,01
Ремонтний молодняк і поросята після від­лучення 20(18-22) 40-70 0,2 0,6 0,2 0,02 0,01
Свині на відгодівлі 18(14-20) 40-75 0,3 1,0 0,2 0,02 0,01

Температура для поросят у місцях обігрівання: перший тиждень - 30°С, другий - 26, третій - 26, четвертий - 22°С.

Таблиця З Показники мікроклімату в приміщеннях для овець

 

 

Тип приміщення і групи тварин Температура, 0С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с Допустима концентрація шкідливих газів  
зима перехідний період літо вуглекислий газ, % аміак, мг/л сірководень, мг/л  
                   
Приміщення для утримання баранів, вівцематок, молодняка (після відлучення) і валахів 5 (3-6)   0,5 0,5 0,8 0,3 0,02 0,01  
                 
Родильне відділення в тепляку, вівчарні 15(12-16)   0,2 0,3 0,5 0,25 0,02 0,01
Бройлерний цех 18(16-20)   0,2 0,2 0,3 0,2 0,015 0,01
Манеж, цех штучного осіменіння 15(13-17)   0,5 0,5 0,8 0,3 0,02 0,01
                                 

Теплі вівчарні призначені для утримання вівцематок на щільній підлозі і ягніння вівцематок на промислових комплексах.

** Бройлерний цех призначений для інтенсивного вирощування ягнят і відгодівлі їх на промислових комплексах.

Таблиця 4 Показники мікроклімату в приміщеннях для кролів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Показник Значення показника Показник Значення показника  
Температура, °С 14-16 Допустима концентрація шкідливих газів: аміаку, мг/л вуглекислого газу, % сірководню, мг/л     0,01 0,25 сліди  
Відносна вологість, % 60-80  
Повітрообмін на 1 ц живої маси, м3/год: зима перехідний період літо     300 400 600  
Штучне освітлення, лк: самки самці молодняк на відгодівлі     50-70 100-125 до 25  
Швидкість руху повітря, м/с 0,3  

Тривалість світлового дня для самців і самок має бути

18 годин.

Таблиця 5 Волого-темнературний режим приміщень для утримання птиці

 

 

 

Вид та вікові групи птиці Температура повітря, 0С Відносна вологість повітря, %
у примі­щенні при утриманні на підлозі в місцях локального обігрівання при клітковому утриманні
Доросла птиця: кури індики качки гуси   16-18 16   -   16-18   60-70 60-70 70-80 70-80
Молодняк (вік, тижні): курчата- бройлери: 2-3 4-6 7-9     28-26 22 20 18     35-30 29-26     32-28 25-24 21 18     65-70 65-70 65-70 60-70
Індиченята: 1 2-3 4-5 6-17 18-34   30-28 28-22 21-29 20-17 16   32-30 29-25 25-21   35-32 31-27 26-22 21   60-70 60-70 60-70 60-70 60-70
Каченята: 2-4 5-8 9-28   25-22 20   35-26 25-22   31-24 24-20 18 14   65-75 65-75 65-75 65-75
Гусенята: 1-4 4-9 10-39   26-22 20-18 14   - -   30-22 20-18 14   65-75 70-80 70-80

 

Таблиця 6 Норми природної та штучної освітленості приміщень для тварин

 

 

 

Тип приміщень і вид тварин Природна освітленість Штучна освітленість у зоні розмі­щення тварин, л к
КПО, % світловий коефіцієнт
Прив'язне і безприв'язне утримання корів, нетелей, вирощування й дорощування молодняка 0,8-1,0 1:10-1:15 50-75
Відгодівля дорослої худоби 0,4-0,5 1:20-1:30 20-30
Родильне відділення 0,8-1,0 1:10-1:15 75-100
Холості, поросні свиноматки і кнурі 1,2 1:10 50-100
Підсисні свиноматки і поросята 1,2   1:10 50-100
Ремонтний молодняк 1,2   :10 50-100
Свині на відгодівлі: перший період другий період 0,5 0,5   :20:20 30-60 20-50
Вівчарні та утримання вівцематок, баранів, молодняка після відлучення, валахів 0,5   1:20 30-50
Тепляки з родильним відділенням 0,8 1:15 50-100
Стригальний пункт 1,0 1:10 150-200*
Кролі: самки самці молодняк на відгодівлі - 1:10-1:13 1:10-1:13 1:13 50-70 100-125 до 25

Освітленість нормується на рівні стола і станка.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під теплообміном між організмом і зовнішнім
середовищем?

2. Охарактеризуйте зоогігієнічне значення вологості повітря.

3. Як впливає рух повітря на теплообмін організму тварин?

4. Як впливає сонячна радіація на організм тварин?

5. Як впливає атмосферний тиск на організм тварин?

6. Як впливає хімічний склад повітря на організм тварини?

7. Що ви розумієте під погодою?

8. Що ви розумієте під кліматом?

9. Що ви розумієте під мікрокліматом тваринницьких приміщень?

2.2. Гігієна грунту, води, водопостачання і панування тварин Фізичні властивості грунту

До фізичних властивостей грунту відносяться: механічний склад і його структура, пористість, ґрунтове повітря, водні властивості (вологоємкість, капілярність, водопроникність, теплопровідність та тепловипромінювання).

Грунт складається з окремих дрібних частинок - механічних елементів. Є багато класифікацій грунту за розміром механічних елементів. За санітарногігієнічною метою можна обмежитися поділом грунту на такі фракції: камені, діаметр який становить понад 10 мм, хрящ - 10-3; гравій - 3-1; пісок - 1-0.05; пил - 0,05-0,001; мул - менше 0,001 мм.

Грунти прийнято поділяти на дві групи:

здорові до яких відносять грунти щільні кам'янисті, а також усі інші групи, але з глибоким заляганням ґрунтових вод;

нездорові - наносні, сирі грунти з високим рівнем стояння ґрунтових вод. Вони повітро- та водонепроникні, постійно забруднені, холодні. До них належать глинисті, болотисті і мул. У будівельній практиці, що має велике гігієнічне значення, усі грунти поділяються на дві великі групи: ті що мучаться і ті, що не пучаться.

Для будівництва тваринницьких та інших приміщень найсприятливіші є грунти другої групи. До них належать: скелясті; піщані (різні за щільністю і розміром частинки) в сухому стані за умови, коли грунтові води перебувають нижче рівня замерзання грунту; глинисті (з різним співвідношенням піску і глини та різною їх щільністю) в сухому стані за умов і, коли грунтов води перебувають нижче рівня замерзання.

До грунтів, які пучаться, належать: глинисті вологі грунти, а також такі, в яких грунтові води знаходяться на рівні або вище рівня замерзання грунту, різні грунти (мул, торф, чорнозем тощо), в яких грунтові води вище рівня замерзання. Ці грунти на відміну від тих, що не пучаться мають високу вологоємність, малу повітро- та водопроникність і велику теплопровідність. Внаслідок цього поверхня таких грунтів швидко стає сирою, заболочується і забруднюється. Такі грунти мало придатні для побудови тваринницьких приміщень.

 

Хімічний склад ґрунту

Біологічну роль мікроелементів було встановлено в 1891 році В.І. Вернадським, якого вважають засновником біогеохімії- науки про зв'язок хімічного складу Земної кори із живим організмом.

Учень В.І. Вернадського, О.П. Виноградов ввів поняття „біогеохімічні провінції" - це зони з різною нестачею або надлишком певного мікроелемента в грунті та водах. Захворювання в тварин, що зумовлені складом ґрунтів, мають назву біогеохімічних ензоотій, а в людини - ендемії.

Загальна кількість мікроелементів становить 0,4-0,6 % живої маси організмів. Серед біогеохімічних ензоотій розрізняють акобальтоз - захворювання тварин, викликане нестачею солей кобальту, у грунті і рослинах, що ростуть на ньому.

В організмі тварин за наявності кобальту утворюється вітамін В и, оскільки активною складовою частиною цього вітаміну с кобальт. Клінічне захворювання проявляється схудненням, погіршен­ням апетиту, катаром шлунку і кишечника, зміною стану шкіри і волосяного покриву, порушенням процесів кровотворення. Із лікувальною та профілактичною метою дають перорально солі кобальту і через 1-1,5 місяця тварини поступово видужують.

Йодна недостатність (зобна хвороба) - хронічне захворювання тварин, що зустрічається в провінціях із дефіцитом йоду і характеризується зміною розмірів і функцій щитовидної залози, органів та організму в цілому. Захворювання на зоб спостерігається в районах із піщаними, підзолистими, болотистими грунтами у високогірних місцевостях. Для профілактики та лікування зоба застосовують препарати йоду, головним чином у вигляді йодистого калію з розрахунку 3 м кг на 1 кг живої маси, для курчат, гусенят, каченят до двотижневого віку, 1-1,5 м.кг./ корму, молодняку та несучкам дають 0,6 м кг/кг. З метою профілактики використовують йодовану сіль.

Акупроз - захворювання жуйних, що характеризується розвитком лизухи та анемії. Клінічне захворювання проявляється погіршенням загального стану та апетиту (облизування, гризіння не їстівних предметів). Встановлено що ґрунти, бідні на кобальт, звичайно містять недостатню кількість міді.

Перозис - захворювання птиці, яке зумовлене нестачею марганцю в ґрунтах, кормах і воді. Характеризується опуханням колінних суглобів деформацією кінцівок та крил. У курок несучок

дефіцит марганцю знижує несучість, щільність шкаралупи та виводимість яєць.

Білом'язевахвороба - проявляється в тварин, особливо в овець, при дефіциті селену в грунтах, рослинах і воді. Вона характеризується запально-дегенеративними та некротичними змінами в міокардній і скелетній мускулатурі. Селен вважається незамінним біологічно-активним елементом, він ефективний під час лікування понад 20 захворювань у 19 видів тварин. Для профілактики використовують солі селену - селеніт натрію, який вводить тваринам під шкірно або внутрішньом'язево.

При надлишку селену розвивається лужна хвороба - алкалоз, що спостерігається у районах, де грунти містять понад 4 мг % селену.

Клінічно захворювання проявляється випаданням волосу та щетини, розм'якшенням копит і рогів через зруйнування кератинів, ураження суглобів та порушення функції серця.

При недостачі у ґрунті кальцію та фосфору, а в раціонах ще й вітаміну Д молодняк захворює на рахіт, дорослі тварини - остеомаляцію.

Остеодистрофія - хронічне захворювання, при якому виражене порушення обміну речовин, зокрема фосфорно-кальцієвого на ґрунті геохімічних умов місцевості, в кормах якої мало солей кобальту і марганцю і більше магнію, барію, стронцію і нікелю.

Аліментарна анемія молодняка - хронічне захворювання, зумовлене нестачею в кормах мікроелементів (заліза, міді, кобальту тощо), які стимулюють еритропоез.

Хворим, особливо, ягнятам, доцільно випоювати із водою суміш сірчанокислої міді 22 мг, хлористого кобальту - 1,5, сірчанокислого марганцю - 7 мг.

Для профілактики анемії в поросят вводять препарат заліза.

Уровська хвороба тварин і людей, яка виникає внаслідок дефіциту кальцію, йоду, надлишку бору й свинцю.

Паракератоз - захворювання свиней, спричинене надлишком у раціоні солей кальцію і недостачею в грунті цинку. В овець з'являється дерматити і паракератози, випадає вовна, зникає апетит, зменшується приріст, сповільнюється ріст вовни. Хворіють найчастіше поросята. Клінічно хвороба проявляється появою червоних плям. Спостерігається переважно восени і ранньої весни. Для профілактики вживають солі сірчано-кислого цинку. Цей елемент входить до складу дихального ферменту - карбоангідрази, забезпечує видалення з організму вуглекислоти.


 

Мікрофлора грунту див. 1.3. Роль мікроорганізмів у навколиш­ньому середовищі.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 259; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.251.194 (0.02 с.)