Шляхи введення ліків в організм 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Шляхи введення ліків в організм



Найдоступнішим і найпростішим є введення ліків через рот: із водою чи кормом або на корінь язика. Для, цього використовують звичайну воду. її змішують із лікарською речовиною і заливають за допомогою гумової пляшки або зонда з лійкою. Вводять ліки через пряму кишку, дихальні шляхи, втирають мазі в шкіру чи наносять на слизові оболонки. Застосовують ін'єкції - введення лікарських розчинів із порушенням цілісності шкіри чи слизових оболонок за допомогою шприців та ін'єкційних голок або безголковими інєкторами: внутрішньошкірно, підшкірно, внутрішньом'язово, в органи й порожнини тіла, судини. Практикують також електрофорез та іонофорез (за допомогою ультразвуку).

Прийнято розрізняти ентеральні та парантеральні методи введення лікарських речовин. Також введення лікарських речовин через рог і пряму кишку. До них також відносяться методи введення лікарських речовин у рубець через черевну стінку; введення лікарських препаратів у книжку великій рогатій худобі; ліки в сичуг телят вводяться за допомогою нососичужного зонду; введення лікарських препаратів у сліпу кишку коням.

Парантеральні методи - це введення лікарських засобів поза травним каналом. Ліки вводять у черевну, грудну, перикардіальну і плевральну порожнини, у спинномозковий канал, сечовий міхур, матку, суглоби, внутрішньосерцево, внутрішньокістково, підшкірно, внутрішкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, внутрішньо-аортально.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Що таке пов'язки і, які ви знаете пов'язки? 2.Як ириміняють холодові процедури?

3.Правила застосування компресів, теплих вкутувань та припарок?

4.Як припиняють парафінолікування та світлолікування?

5.Охарактеризуйте примінення електротерапії.

б.Які ви знаєте методи введення лікарських речовин і засобів?

3.7. Поняття про інфекційні хвороби Вчення про інфекцію та імунітет

Закономірності процесів виникнення, розвитку, поширення і згасання інфекційних хвороб тварин вивчає епізоотологія. Збудниками цих хвороб є патогенні бактерії, гриби, віруси, мікоплазми, рикетсії тощо. Для заразних хвороб характерні такі ознаки: спричиняються мікроорганізмами, здатні поширюватися; мають прихований (інкубаційний) період; характеризуються утворенням антитіл і виникненням алергії, а в разі видужання закінчуються набуттям імунітету.

Епізоотологія поділяється на загальну та спеціальну. Основою загальної епізоотології с вчення про епізоотичний процес, розробка загальних профілактичних заходів для боротьби з епізоотіями тощо. Спеціальна епізоотологія вивчає окремі інфекційні захворювання.

Інфекція - процес взаємодії між організмом і патогенним мікробом, що відбувається за певних умов зовнішнього середовища і проявляється у вигляді інфекційної хвороби або мікробоносійства. Організм не залишається байдужим до збудника, який погранив у нього. У процесі еволюції організм тварин виробив природну резистентність (стійкість) проти тієї чи іншої інфекції: природні бар'єри -- шкіру і слизові оболонки; бактерицидні властивості слизу, слини, шлункового соку, жовчі, сліз; діяльність лімфоцитів тощо. Крім того, організм реагує розвитком реакції імунітету: виробленням антитіл, фагоцитозом, продукуванням антитоксинів, розвитком алергії тощо.

Збудники інфекційних хвороб здатні викликати лише певне, властиве їм захворювання. Але, їх патогенність у різних умовах середовища може змінюватися. Ступінь або міру патогенності прийнято називати вірулентністю.

Збудники інфекційних хвороб можуть проникати в організм через шкіру, слизові оболонки, кон'юнктиву, особливо під час їх травмування.

Інфекційний процес супроводжується отруєнням організму - інтоксикацією, у першу чергу токсинами збудників хвороб. Іншими факторами впливу патогенних мікробів на організм є агресини -особливі речовини, що виробляються мікробами. Вони не отруйні, але мають здатність підсилювати патогенну дію мікробів. Крім того, мікробам або вірусам в організмі властиво розмножуватися, що

 

призводить до розвитку септицемії або вірусемії. Якщо згаданий процес спричинюється гноєтворними мікробами, то він називається пісмісю.

Інфекція може бути екзогенною і ендогенною (аутоінфекція); природною (спонтанною) і штучною; простою, змішаною та вторинною (секундарною).

Під час інфекційних хвороб розрізняють кілька періодів: інкубаційний (прихований), продромальний (передвісників), розвитку хвороби і видужання (реконвалесценції).

Інфекційні хвороби можуть перебігати блискавично, гостро, підгостро, хронічно та безсимнтомно. Під час деяких хвороб збудники залишаються в організмі тварин, які видужали, і виділяються в навколишнє середовище. Такі тварини називаються мікробо- або вірусоносіями.

Інфекційні захворювання, спільні для тварин і людини, називаються зооантропонозами.

Імунітет - несприйнятливість організму до дії збудника або його токсину. Наука, яка вивчає ці питання, називається імунологією. Залежно від походження розрізняють спадковий (вроджений, видовий, природний) і набутий імунітет, а за спрямованістю дії (механізму) -антибактеріальний, антитоксичний та антивірусний.

Набутий імунітет може бути результатом перенесеного захворювання і тоді він називається природно набутим або післяінфекційним. Він зберігається довго (інколи пожиттєво). Якщо імунітет виникає після введення в організм живих чи вбитих мікробів (вакцин), то його називають штучно набутим або післявакцинальним. Він зберігається порівняно короткий час. Наприклад, під час чуми свиней - рік, бешиха - шість місяців і т. д.

Розрізняють активно і пасивно набутий імунітет. Активний імунітет набувається після того, як тварина хворіла або її щепили вакциною. Пасивний виникає внаслідок передачі потомству захисних тіл від матері або після введення тварині гіперімунних сироваток, які містять антитіла. Штучно набутий імунітет виникає через 7-Ю діб, а пасивний створюється відразу після введення антитіл. На відміну від активного імунітету, який триває від кількох місяців до 1-2 років, він короткочасний і зберігається кілька тижнів.

До специфічних факторів імунітету належить утворення антитіл та алергія. Антитіла утворюються в організмі під виливом антигенів -специфічних речовин, на парентеральне введення яких організм реагує виробленням антитіл.

У противірусному імунітеті основну захисну роль відіграють антитіла, неспецифічні інгібітори, що містяться в крові, а також інтерферон - особливий білок, який утворюється в організмі у відповідь на проникнення в нього вірусу або сторонньої нуклеїнової кислоти. Фагоцитоз не зупиняє розвитку вірусної інфекції.

Нерідко на попереднє введення антигену спостерігається не імунізація організму, а навпаки, настає його специфічна сенсибілізація, яка під час повторного введення препарату викликає різке підвищення чутливості організму, тобто розвиток алергії. Вона проявляється в одних випадках у формі анафілаксії (підвищена чутливість негайного типу), в інших - у місцевій формі (підвищена чутливість сповільненого типу). Найбільш чітким виявом анафілаксії с анафілактичний шок з ознаками різкого дихання і розладу серцевої діяльності, зниження кров'яного тиску та температури тіла, неспокою тощо. Шок може закінчитися смертельно. Одним із проявів алергії є так звана сироваткова хвороба. Тому, перед масовим застосуванням будь-якої сироватки необхідно здійснити десенсибілізацію організму тварин -зняти підвищену його чутливість до такого препарату. Цього досягають підшкірним введенням невеликої дози препарату за 1-2 год перед ін'єкцією повної його дози.

На використанні реакції імунітету грунтується імунодіагностика інфекційних хвороб. Під час алергічної діагностики тваринам вводять внутрішкірно або в кон'юктивальний мішок алерген. У хворих тварин, при цьому, з'являється характерна алергічна реакція, а здорові особини на алерген не реагують. Серологічна діагностика грунтується на постановці реакцій, основним компонентом яких є сироватка крові або молока. Найчастіше застосовують реакції аглютинації (РА), преципітації (РП), зв'язування компонента (РЗК) тощо.

Більшість препаратів (вакцини, сироватки тощо) виготовлено також на цій основі. 1 вони використовуються для профілактики і специфічного лікування інфекційних хвороб.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 198; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.223.5.218 (0.005 с.)