Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Неможливість застосування в порядку аналогії права конституційних принципів
Содержание книги
- Випадки, коли висновок від протилежного не дає правильного (істинного) результату
- Випадки, коли правові норми, які логічно закріплені В актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, підлягають застосуванню
- Висновок від протилежного і висновок про відсутність правового врегулювання
- Висновок від протилежного із нормативних положень, що містять слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, сфери дії яких співпадають, а диспозиції співвідносяться як рід і вид
- Використання висновку від протилежного для визначення меж застосування правила «lех spesialis derogat generali»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, що позначаються як особливості правового регулювання, та іншими правовими нормами
- Використання висновку від протилежного для з’ясування логічного зв’язку між нормативними положеннями, що текстуально закріплюють позитивні і негативні правила
- Глава X колізії між правовими нормами, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки, та іншими правовими нормами
- Здатність правових норм, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки, конкурувати з іншими правовими нормами
- Охоронні і регулятивні правові норми в одних і тих же положеннях законодавства
- Виявлення із процесуальних норм за допомогою висновку від наступного правового явища до попереднього матеріальних норм
- Текстуально закріплені норми цивільного (господарського) права і логічно закріплені норми трудового права
- Юридичний факт і правовідносини як попереднє і наступне правові явища
- Висновки від попереднього правового явища до наступного або навпаки у практиці європейського суду з прав людини
- Не відсилають застереження, про які йдеться, також до правових норм, що взагалі виключать застосування правових норм, до яких додані такі застереження.
- Роль застереження «якщо інше не встановлено законом» у перетворенні загальної правової норми, до якої додане таке застереження, із сумісної В несумісну із конкуруючими спеціальними правовими нормами
- У разі наявності колізії між визначенням поняття, у тому числі логічно несуворим, і конкретною правовою нормою перевагу слід надавати останній.
- Нормативні положення, які за своїм змістом виходять за межі назви акта законодавства, заголовку його структурного підрозділу чи статті
- Системне тлумачення слід використовувати з метою з’ясування змісту недостатньо чітких нормативних положень і положень, при формулюванні яких правотворчий орган припустився помилки.
- Використання системного тлумачення для виявлення правових норм, що не мають предмета правового регулювання
- Матеріальні і процедурні норми
- Глава XII Телеологічне і історичне тлумачення.
- Основний зміст історичного тлумачення актів законодавства
- Врахування соціального контексту при тлумаченні актів законодавства
- Необхідність в історичному тлумаченні обумовлюється змінами у правовій системі, що вимагають корегування практики тлумачення і застосування нормативно-правових актів, що прийняті до таких змін.
- Розширене та обмежене тлумачення
- Сутнісний і формальний підходи до тлумачення правових актів
- Використання зовнішніх джерел при тлумаченні актів законодавства
- Глава XIV Особливості тлумачення положень Конституції України
- Правові норми і декларації у змісті принципу верховенства права
- Пряме застосування принципу верховенства права
- Загальна характеристика змісту принципу верховенства права
- Основа змісту принципу верховенства права
- Осердя змісту принципу верховенства права
- Обов’язок держави забезпечити невідчужувані права людини як складова частина змісту принципу верховенства права
- Право на життя як невідчужуване право людини
- Право власності як невідчужуване право людини
- Відповідальність держави і територіальних громад
- Вимоги принципу верховенства права до змісту законів
- Засади добросовісності, справедливості та розумності
- Аналогію закону і права як засоби подолання прогалин у законодавстві слід відрізняти від аналогії як логічного прийому тлумачення положень актів законодавства.
- Неврегульованість суспільних відносин як підстава застосування аналогії закону
- Подібність відносин як критерій вибору правової норми, що підлягає застосуванню за аналогією
- Правові норми, які можуть застосовуватись у порядку аналогії закону
- Аналогією закону можуть заповнюватись прогалини у законодавстві, що виникають при неможливості застосування певних правових норм унаслідок їх невідповідності принципу верховенства права.
- Обов’язковість застосування аналогії закону, яка (обов’язковість) випливає із змісту відповідних положень нормативно-правових актів
- Застосування за аналогією норм процесуального права
- Неможливість застосування в порядку аналогії права конституційних принципів
- Проблема застосування в порядку аналогії права загальних засад права
Зазначення в ч. 7 ст. 9 КАС на застосування в порядку аналогії права конституційних принципів не слід тлумачити як таке, що встановлює правову норму, яка підлягає застосуванню. Законодавчим актом не можуть визначатись умови застосування конституційних принципів, бо це порушує субординацію між Конституцією та законами. Як повинні застосовуватись конституційні принципи — це має вирішуватись відповідно до логіки самої Конституції України, а не відповідно до вказівки законодавця.
1. Відповідно до частини третьої ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Тому положення ч. 7 ст. 9 КАС про те, що конституційні принципи застосовуються в порядку аналогії права, суперечить Конституції і не може застосовуватись. Проти твердження про те, що ч. 7 ст. 9 КАС підлягає застосуванню, оскільки в ній йдеться про застосування за аналогією не норм, а принципів, слід заперечити наступне. Так, не дивлячись на те, що принципам права, основним засадам присвячена велика кількість юридичних досліджень, у тому числі монографічних, і ця категорія залишається утаємниченою, все ж треба виходити із того, що Конституція є Основним Законом України, тобто правовим актом, що є регулятором суспільних відносин. Ч. 7 ст. 9 КАС також визнає регулятивну роль конституційних принципів (інакше не приписувалось застосовувати їх в порядку аналогії права). Отже, ч. 7 ст. 9 КАС не заперечує регулятивну роль принципів, а тільки ставить їх на останнє місце серед положень юридичних актів, що є регуляторами суспільних відносин. Але таке визначення місця конституційних принципів суперечить Конституції і не може братись до уваги при здійсненні правосуддя.
Конституційні принципи у тій частині, в якій вони вміщують у собі правові норми, підлягають прямому застосуванню з урахуванням того, що Конституція України має найвищу юридичну силу (частина друга ст. 8 Конституції) і встановлює норми прямої дії (частина третя ст. 8 Конституції). У тій же частині, у якій конституційні принципи вміщують у собі декларації конституцієдавця про його політичні, соціальні, і економічні та інші наміри, вони не виконують функції правового регулятора, а тому не можуть застосовуватись ні в порядку аналогії права, ні прямо.
§ 127. Підстава застосування аналогії права і проблема застосування принципів (основних засад) законодавства
Ч. 1 ст. 8 ЦК приписує застосовувати аналогію права у разі неврегульованості цивільних відносин законами або іншими нормативно-правовими актами, тобто врегульованість цивільних відносин хоч би підзаконними нормативно-правовими актами виключає застосування в порядку аналогії права загальних засад цивільного законодавства, що не повторюють конституційні принципи. Це невиправдано звужує застосування загальних засад цивільного законодавства. Але такою є воля законодавця, відступити від якої при здійсненні правосуддя неможливо. Те ж саме стосується і ч. 8 ст. 8 ЦПК, яка приписує застосовувати в порядку аналогії закону загальні засади законодавства, і ч. 7 ст. 9 КАС, яка передбачає застосування в порядку аналогії права загальних засад права.
1. Суть проблеми полягає в тому, що загальні засади законодавства, текстуально закріплені в законодавчих актах, вміщують у собі нормативний регулятор і декларацію. Тому в частині, в якій вони виконують функцію нормативного регулятора, вони повинні були б застосовуватись прямо, зокрема переважно перед правовими нормами, що закріплені в нормативно-правових актах меншої юридичної сили. Але це — лише теоретичне твердження. Законодавець мав би враховувати доводи науки, проте не несе обов’язку їх дотримання. Тому він на свій розсуд і без опори на науку встановив, що загальні засади законодавства (ч. 8 ст. 8 ЦПК), загальні засади цивільного законодавства (ст. 8 ЦК), загальні засади права (ч. 7 ст. 9 КАС) підлягають застосуванню в порядку аналогії права. Звідси випливають і за допомогою висновку від протилежного при тлумаченні виявляються логічно закріплені в цих законодавчих положеннях правові норми, відповідно до яких в іншому порядку загальні засади законодавства, загальні засади цивільного законодавства, загальні засади права не застосовуються. Ці правові норми не суперечать будь-яким законодавчим положенням, а тому підлягають застосуванню. Такою є воля законодавця. Суди повинні їй слідувати, поки законодавець не відмовиться від правової конструкції аналогії права. А відмовитися від неї треба, бо вона є професорським винаходом, проявом професорського права, яке викладають у юридичних навчальних закладах і яке є дуже далеким від того права, що реально регулює суспільні відносини.
|
