Текстуально закріплені норми цивільного (господарського) права і логічно закріплені норми трудового права

Із норм цивільного (господарського) права випливають і за допомогою висновку від попереднього правового явища до наступного виявляються норми трудового права, здатні на рівних конкурувати з іншими нормами. У свою чергу із норм трудового права при тлумаченні за допомогою тих же висновків виявляються норми інших галузей права.

1. Як попереднє і наступне правові явища або навпаки пов’язані норми трудового права з нормами інших галузей права. Унаслідок особливо тісних зв’язків трудового права з іншими галузями права (бо трудові відносини — це відносини, в межах яких життєдіяльність суспільства здійснюється у першу чергу) потреба у таких висновках виникає дуже часто. Правотворчі органи інтуїтивно відчувають такий зв'язок, а тому положення нормативно-правових актів текстуально закріплюють, наприклад, то норми цивільного права, то норми трудового права. При правозастосуванні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки в таких випадках виявляються правові норми іншої галузевої належності.

Ст. 49 Закону «Про автомобільний транспорт» покладає на водія транспортного засобу обов’язок перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув’язування вантажу для його безпечного перевезення. Тут текстуально встановлено адміністративно-правовий та трудо-правовий обов’язки водія транспортного засобу. Але із наведеного формулювання непрямо випливає і висновком від попереднього правового явища (обов’язків водія) до наступного виявляється цивільно-правовий припис, відповідно до якого перевізник, працівником якого є водій, зобов’язаний забезпечити перевірку надійності пломбування, закріплення та ув’язування вантажу та несе відповідальність за виконання цього обов’язку. У даному випадку цивільні відносини врегульовані нормою цивільного права, яка логічно закріплена у законодавчому положенні, що текстуально закріплює норми адміністративного і трудового права.

2. У судовій практиці поширеними є посилання на положення Конституції України при вирішенні цивільних, у тому числі трудових справ. Це не викликає принципових заперечень. Але ж професіонал повинен розуміти ту обставину, що предметом регулювання конституційного права в аспекті того, про що тут йдеться, є відносини «людина, громадянин — держава». Авторам цього видання не вдалось знайти у наукових публікаціях думки про те, що предметом конституційного права є трудові, цивільні чи інші подібні відносини. І дійсно, конституційне право такі відносини не регулює. Але ж Конституція України як нормативно-правовий акт, її окремі положення регулюють і такі відносини. Але норми, зокрема трудового права в Конституції закріплюються логічно. Вони виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного: якщо держава відповідно до положень Конституції у своїх відносинах з людиною і громадянином взяла на себе обов’язок забезпечити людині і громадянину певні трудові права, то логічно у цих конституційних положеннях закріплюються норми трудового права того ж змісту. Ці правові норми мають ту ж юридичну силу, що і інші правові норми, що встановлені Конституцією. Інша справа, що ці правові норми мають соціально-економічний зміст, а тому вони мають у відповідних випадках ознаки принципів, що підлягають динамічному тлумаченню. Так, частина четверта ст. 43 Конституції гарантує кожному права на належні, безпечні і здорові умови праці. У цьому конституційному положенні текстуально закріплюється норма конституційного права, що поширюється на відносини між людиною та державою. Але із цього положення випливає і за допомогою висновку від попереднього правового явища до наступного випливає норма трудового права аналогічного змісту, що має юридичну силу конституційної норми. Проте це не означає, що існування умов праці, які не є здоровими, є порушенням з боку роботодавців трудових прав працівників, оскільки частина четверта ст. 43 Конституції підлягає динамічному тлумаченню з урахуванням можливості роботодавців забезпечити здорові умови праці. Україна не є єдиною країною, де є шахти, інші численні підприємства, де об’єктивно за існуючих умов неможливо забезпечити безпечні і здорові умови праці. Такі підприємства існують у найбільш розвинених у технічному, технологічному, економічному відношеннях країнах. Тим більше без них не може обійтися Україна.

3. Норми трудового права логічно закріплюються в нормативно-правових актах, які за своїм основним змістом є актами адміністративного права. Коли встановлюються повноваження державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, то із відповідних законодавчих положень випливають логічно закріплені правові норми, які виявляються за допомогою висновку від попереднього правового явища до наступного і які визначають права та обов’язки відповідних державних службовців, службовців органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування (принаймні, — керівників цих органів).

В інших випадках законодавець встановлює бланкетні норми трудового права, що зобов’язує відповідних осіб дотримуватись порядку, встановленого законом. Зміст таких бланкетних норм, зміст прав, обов’язків відповідних посадових осіб визначається при цьому відповідними законодавчими положеннями, що стосуються державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, працівниками яких є зазначені посадові особи. Підстава для висновку від попереднього правового явища до наступного у таких випадках є більш очевидною, ніж звичайно, бо згадана вище бланкетна норма фактично приписує виводити права та обов’язки працівника із положень законодавства, що текстуально закріплюють норми адміністративного (більш широко — публічного) права. Так, суддям приписується здійснювати судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом (ст. 23, 28, 33, 40 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). У такий спосіб усі приписи процесуальних кодексів, що текстуально встановлюють повноваження, права і обов’язки суду, повинні тлумачитись як такі, що логічно закріплюють норми трудового права.