Колізії між сумісними загальними і спеціальними нормами, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид

Колізії між текстуально закріпленими сумісними правовими нормами, одна із яких є загальною, а інша — спеціальною, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид, не можуть вирішуватись за допомогою правила про перевагу при правозастосуванні спеціальної правової норми (перед загальною).

1. Диспозиції сумісних правових норм можуть співвідноситись як рід і вид, а можуть співвідноситись як два види, що належать до одного роду. Наведемо низку пар правових норм, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид, і які за сферою їх дії співвідносяться як загальна і спеціальна.

Загальна правова норма, що встановлена ст. 1218 ЦК і поширюється на всі спадкові правовідносини, включає до складу спадщини усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Ті права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, а тому припиняються у зв’язку з його смертю і не входять до складу спадщини, визначаються у ст. 1219 ЦК. Але в ст. 1230, 1231 ЦК встановлюється низка спеціальних правових норм, що стосуються окремих видів прав та обов'язків і визначають можливість їх спадкування. Зокрема, встановлюються наступні спеціальні правові норми:

1) до складу спадщини входить «право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях» (ч. 1 ст. 1230 ЦК). Диспозиція цієї спеціальної правової норми є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо зазначена спеціальна правова норма передбачає спадкування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях, то загальна правова норма, що встановлена ст. 1218 ЦК, передбачає можливість спадкування будь-яких прав, крім тих, що перелічені в ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція загальної правової норми, що встановлена ст. 1218 ЦК, охоплює собою і диспозицію спеціальної правової норми, що встановлена ч. 1 ст. 1230 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид;

2) до складу спадщини входить право на стягнення неустойки (штрафа, пені) у зв’язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов’язків, якщо неустойка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя (ч. 2 ст. 1230 ЦК). Диспозиція цієї спеціальної правової норми є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо зазначена спеціальна норма передбачає перехід у порядку спадкування права на стягнення неустойки за відповідних умов, то загальна правова норма, встановлена ст. 1218 ЦК, передбачає можливість спадкування будь-яких прав, крім тих, що названі в ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція загальної правової норми, що встановлена ст. 1218 ЦК, охоплює собою і диспозицію спеціальної правової норми, що встановлена ч. 2 ст. 1230 ЦК, тобто диспозиції цих двох норм співвідносяться як рід і вид;

3) до складу спадщини входить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено спадкодавцеві судом за його життя (ч. 3 ст. 1230 ЦК). Диспозиція цієї спеціальної правової норми є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо зазначена спеціальна правова норма передбачає перехід у порядку спадкування права на відшкодування моральної шкоди за відповідних умов, то загальна правова норма, передбачена ст. 1218 ЦК, передбачає можливість спадкування будь-яких прав, крім тих, що передбачені ст. 1219 ЦК. При цьому слід враховувати, що за цивільним законодавством право на відшкодування моральної шкоди нерозривно з особою, якій завдано такої шкоди, не пов’язано, бо за визначенням моральної шкоди у ст. 23 ЦК вона полягає тільки в тому, що потерпіла особа уже пережила. Для порівняння зазначимо, що за визначенням моральної шкоди у ст. 237¹ КЗпП вона може полягати в утраті нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя. Тому право на відшкодування моральної шкоди за трудовим законодавством покликане компенсувати майбутні зусилля потерпілого, а відтак нерозривно пов’язане з особою потерпілого. Отже, диспозиція загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК, охоплює собою і диспозицію спеціальної правової норми, встановленої ч. 3 ст. 1230 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид;

4) до спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем (ч. 1 ст. 1231 ЦК). Це — спеціальна правова норма, диспозиція якої є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо диспозиція цієї спеціальної норми передбачає перехід до спадкодавця обов’язку відшкодувати майнову шкоду (збитки), то диспозиція загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК, передбачає перехід до спадкоємця будь-яких обов’язків, крім передбачених ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція правової норми, що формулюється у ст. 1218 ЦК, повністю охоплює собою диспозицію правової норми, встановленої ч. 1 ст. 1231 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид;

5) до спадкоємця переходить обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом із спадкодавця за його життя (ч. 2 ст. 1231 ЦК). Диспозиція цієї спеціальної правової норми є сумісною з диспозицією загальної правової норми, що встановлена ст. 1218 ЦК: якщо зазначена спеціальна правова норма передбачає перехід до спадкоємця обов’язку відшкодувати моральну шкоду (за відповідних умов), то загальна правова норма, що встановлена ст. 1218 ЦК, передбачає перехід до спадкоємця будь-яких обов’язків спадкодавця, крім тих, що названі у ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція правової норми, що встановлена ст. 1218 ЦК, повністю охоплює собою диспозицію спеціальної правової норми, встановленої ч. 2 ст. 1231 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид;

6) до спадкоємця переходить обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця (ч. 3 ст. 1231 ЦК). Диспозиція спеціальної правової норми, текстуально закріпленої в цьому законодавчому положенні, є сумісною з диспозицією загальної правової норми, встановленої ст. 1218 ЦК: якщо диспозиція спеціальної правової норми, закріпленої в ч. 3 ст. 1231 ЦК передбачає перехід до спадкоємця обов’язку сплатити неустойку (за відповідних умов), то диспозиція правової норми, закріпленої в ст. 1218 ЦК, передбачає перехід до спадкоємця будь-яких обов’язків спадкодавця, крім тих, що підпадають під дію ст. 1219 ЦК. Отже, диспозиція цієї загальної правової норми повністю охоплює диспозицію спеціальної правової норми, встановленої ч. 3 ст. 1231 ЦК, тобто диспозиції цих двох правових норм співвідносяться як рід і вид.

В усіх наведених тут випадках спеціальні правові норми не перешкоджають застосуванню загальної правової норми стосовно всіх названих тут спеціальних норм. Лише суто технічно фахівець-юрист не може посилатись на ст. 1218 ЦК, коли йдеться про перехід у порядку спадкування прав та обов’язків, передбачених ст. 1230,1231 ЦК, але і посилання при цьому на перехід прав та обов’язків, передбачених ст. 1230, 1231 ЦК, на підставі ст. 1218 ЦК не приведе до помилки при визначенні прав та обов’язків відповідних осіб.