Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Спеціальні правові норми і спеціальні правила
Содержание книги
- Раціональний і інтуїтивний підходи до тлумачення правових актів
- Ідея різноджерельності права. Природне і позитивне право
- Судова практика як джерело права
- Істотне значення для тлумачення правових актів мас синтаксичне тлумачення, що передбачає врахування порядку слів у реченнях, врахування сполучників, які використовуються в нормативних текстах тощо.
- Текстуальне опрацювання положень правових актів і юридичних документів: правові норми, встановлені прямо
- Непряме встановлення (випливання) правових норм
- Пряме випливання правових норм із актів законодавства
- Пряме випливання прав із положень, що встановлюють обов’язки, і навпаки
- Окремі види нормативних формулювань, із яких прямо випливають правові норми
- Колізії між правовими нормами, що прямо встановлені в актах законодавства, і правовими нормами, що прямо випливають із них
- Глава V Логічне тлумачення положень нормативно-правових актів
- Виявлення логічно закріплених правових норм, що випливають із контексту
- Врахування контексту і висновок від протилежного як методологічні інструменти вирішення колізій у законодавстві
- Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a fortiori
- Шляхом врахування контексту виявляється зміст формально недостатньо визначених положень нормативно-правових актів.
- Використання логічного тлумачення для з’ясування змісту нормативних положень, при формулюванні яких правотворчий орган припустився помилки
- Глава VI Системне тлумачення положень актів законодавства. Субординація правових норм
- Місце міжнародних договорів України в ієрархії нормативно-правових актів
- Надання правовим нормам меншої юридичної сили здатності конкурувати з нормами вищої юридичної сили
- Ієрархія правових норм і засада правової визначеності
- Загальний характер правила про ієрархію правових норм і індивідуальних правових приписів
- Глава VII Системне тлумачення актів законодавства. Переважне застосування спеціального закону (спеціальних правових норм)
- Юридичне значення визнання закону спеціальним чи таким, що встановлює особливості правового регулювання
- Позначення певного законодавчого акта як основного чи основоположного
- Здатність до конкуренції правових норм, що встановлюються нормативно-правовим актом, галузева належність якого не співпадає з галузевою належністю зазначених норм
- Спеціальні правові норми і спеціальні правила
- Сутність спеціальної правової норми
- Критерій поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Значення звуження гіпотези загальної норми і розширення гіпотези спеціальної правової норми
- Щодо можливості (неможливості) використання широти диспозицій як критерію поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Колізії між сумісними загальними і спеціальними нормами, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид
- Колізії між загальними і спеціальними сумісними правовими нормами, диспозиції яких є різними і належать до одного роду
- Колізії між принципами та іншими правовими нормами
- Колізії між загальними правовими нормами, при формулюванні яких використано слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», і спеціальними правовими нормами
- Глава VIII системне тлумачення актів законодавства. Вирішення хронологічних колізій
- Визначення закону, прийнятого пізніше
- Конкуренція між раніше встановленими спеціальними нормами і пізніше встановленими загальними нормами
- Зазначення В законі на його переважне застосування перед законами, які будуть прийняті пізніше
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між правовими нормами, сфери дії яких частково не співпадають
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між положеннями законодавства, що текстуально закріплюють сумісні правові норми, сфери дії яких частково співпадають
- Застереження про застосування раніше прийнятих законів В частині, В який вони не суперечать новому закону
- Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються за допомогою висновку від протилежного, як невід’ємна частина змісту нормативно-правових актів
- Значення висновку від протилежного для правотлумачення і правозастосування
- Випадки, коли висновок від протилежного не дає правильного (істинного) результату
- Випадки, коли правові норми, які логічно закріплені В актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, підлягають застосуванню
- Висновок від протилежного і висновок про відсутність правового врегулювання
- Висновок від протилежного із нормативних положень, що містять слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, сфери дії яких співпадають, а диспозиції співвідносяться як рід і вид
- Використання висновку від протилежного для визначення меж застосування правила «lех spesialis derogat generali»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, що позначаються як особливості правового регулювання, та іншими правовими нормами
За винятками, коли в законі зазначається на те, що всі встановлені ними норми є спеціальними або коли закон як нормативно-правовий акт має вузьку сферу дії, що обумовлює спеціальний характер правових норм, які ним встановлені, під терміном «спеціальний закон» розуміється «спеціальна правова норма». Припустимо вживати термін «спеціальне правило», маючи на увазі що поняття правової норми і правила співвідносяться як видове і родове. Вживання терміну «спеціальний правовий припис» також є припустимим, якщо із контексту видно, що йдеться не про правовий припис як частину правової норми, а саме про правову норму. Терміни «спеціальне нормативне положення», спеціальна стаття» вживати не слід, бо виявити спеціальне нормативне положення або спеціальну статтю неможливо. Це є можливим тільки після того, як із нормативного тексту була побудована (сконструйована) правова норма. Припустимо вказувати на спеціальне нормативне положення, спеціальну статтю, якщо при цьому не виникає сумнівів у тому, що при цьому мається на увазі спеціальна правова норма, встановлена відповідною статтею чи іншим відповідним нормативним положенням. У такий спосіб текст правового акта, зокрема судового рішення, дещо втрачає логічну точність, але ж із нього можна дізнатись, якою є думка автора тексту. Разом з тим, належало б більш рішуче протистояти вульгаризації мови юридичних документів. Словосполучення «норми Конституції», «закон регулює правовідносини» увійшли до Конституції України, до законів, до наукових творів провідних науковців-юристів, хоч коректними є вислови «норми конституційного права», «правові норми, встановлені Конституцією України», «положення Конституції», «закон регулює відносини», «закон поширюється на правовідносини».
1. Життя є складним, тому не завжди вдається ходити манівцями. Обставини часто змушують ходити навпростець. Інколи не вистачає волі навіть тоді, коли протистояти цим обставинам є цілком можливим. Такі твердження є справедливими стосовно і юридичної науки, і правотворчості, і правозастосування, а від студента уже більше нічого і не вимагається, ніж багатослівні загальні міркування та викладення натяками основного змісту питання, яке він висвітлює. Підчас складається таке враження, що скоро будемо переходити на «пташину мову». Судові рішення також часто перетворюються в розлогі реферати на тему загальних знань, які доповнюються натяками в тій частині, у якій суддя прагне дати відповіді на доводи сторін в обґрунтування позовних вимог чи з метою їх спростування. Звертає на себе увагу і наука, де прості і доступні висловлювання стали оцінювати як нетеоретичні, а тому і неприйнятні. Натомість навіть назви докторських дисертацій — наукових праць, що претендують на оцінку як такі, що мають вищий науковий рівень, перестають відповідати нормам української мови і логіці людського мислення: беззмістовність дослідження прикривається ускладненням термінології і викладення наукового тексту. Це — міркування на тему сучасних проблем юридичної науки і практики правотворчості і правозастосування.
Проте не відповідало б дійсності твердження про те, що вельми умовні терміни «загальний закон», «спеціальний закон» вперше введені в науковий і нормативний обіг українськими науковцями та правотворчими органами. Так склалось впродовж тривалого часу, тому слід враховувати, що термінами «загальний закон», «спеціальний закон» зазвичай позначаються загальні і спеціальні правові норми, під якими в контексті цього видання слід розуміти сконструйовані із положень нормативно-правових актів логічні судження імплікативного типу, які складаються із гіпотези і диспозиції. Виокремлення гіпотези і диспозиції є необхідним для з’ясування питання про те, співвідносяться дві правові норми як загальна та спеціальна чи їх співвідношення є іншим. Виокремлення диспозиції є необхідним для того, щоб з’ясувати, чи є правові норми, колізію між якими слід вирішувати, сумісними чи несумісними. Цим і обумовлюється та обставина, що співвідноситись як загальні і спеціальні можуть тільки правові норми, у структурі яких обов’язково мають бути виокремлені гіпотеза і диспозиція. Тому, принаймні для цілей правотлумачення і правозастосування як загальні і спеціальні слід співпоставляти тільки правові норми.
Терміни «загальне» і «спеціальне» правила також можна вживати, маючи на увазі, що поняття правила є родовим стосовно поняття правової норми як видового. Але слід враховувати, що термін «загальні» і «спеціальні» правила є менш точним. Терміном «правовий припис» може позначатись правова норма. З огляду на це можна вживати термін «загальні» і «спеціальні» правові приписи. Але слід враховувати, що терміном «правовий припис» може позначатись диспозиція правової норми, або її гіпотеза і навіть частина диспозиції чи гіпотези. У таких випадках терміни «загальний правовий припис», «спеціальний правовий припис» були б недоречними.
|