Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Зазначення В законі на його переважне застосування перед законами, які будуть прийняті пізніше
Содержание книги
- Врахування контексту і висновок від протилежного як методологічні інструменти вирішення колізій у законодавстві
- Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку a fortiori
- Шляхом врахування контексту виявляється зміст формально недостатньо визначених положень нормативно-правових актів.
- Використання логічного тлумачення для з’ясування змісту нормативних положень, при формулюванні яких правотворчий орган припустився помилки
- Глава VI Системне тлумачення положень актів законодавства. Субординація правових норм
- Місце міжнародних договорів України в ієрархії нормативно-правових актів
- Надання правовим нормам меншої юридичної сили здатності конкурувати з нормами вищої юридичної сили
- Ієрархія правових норм і засада правової визначеності
- Загальний характер правила про ієрархію правових норм і індивідуальних правових приписів
- Глава VII Системне тлумачення актів законодавства. Переважне застосування спеціального закону (спеціальних правових норм)
- Юридичне значення визнання закону спеціальним чи таким, що встановлює особливості правового регулювання
- Позначення певного законодавчого акта як основного чи основоположного
- Здатність до конкуренції правових норм, що встановлюються нормативно-правовим актом, галузева належність якого не співпадає з галузевою належністю зазначених норм
- Спеціальні правові норми і спеціальні правила
- Сутність спеціальної правової норми
- Критерій поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Значення звуження гіпотези загальної норми і розширення гіпотези спеціальної правової норми
- Щодо можливості (неможливості) використання широти диспозицій як критерію поділу правових норм на загальні і спеціальні
- Колізії між сумісними загальними і спеціальними нормами, диспозиції яких співвідносяться як рід і вид
- Колізії між загальними і спеціальними сумісними правовими нормами, диспозиції яких є різними і належать до одного роду
- Колізії між принципами та іншими правовими нормами
- Колізії між загальними правовими нормами, при формулюванні яких використано слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як», і спеціальними правовими нормами
- Глава VIII системне тлумачення актів законодавства. Вирішення хронологічних колізій
- Визначення закону, прийнятого пізніше
- Конкуренція між раніше встановленими спеціальними нормами і пізніше встановленими загальними нормами
- Зазначення В законі на його переважне застосування перед законами, які будуть прийняті пізніше
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між правовими нормами, сфери дії яких частково не співпадають
- Обтяжені хронологічним компонентом колізії між положеннями законодавства, що текстуально закріплюють сумісні правові норми, сфери дії яких частково співпадають
- Застереження про застосування раніше прийнятих законів В частині, В який вони не суперечать новому закону
- Правові норми, що логічно закріплені в актах законодавства і виявляються за допомогою висновку від протилежного, як невід’ємна частина змісту нормативно-правових актів
- Значення висновку від протилежного для правотлумачення і правозастосування
- Випадки, коли висновок від протилежного не дає правильного (істинного) результату
- Випадки, коли правові норми, які логічно закріплені В актах законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, підлягають застосуванню
- Висновок від протилежного і висновок про відсутність правового врегулювання
- Висновок від протилежного із нормативних положень, що містять слова «лише», «тільки», «виключно», «не інакше як»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, сфери дії яких співпадають, а диспозиції співвідносяться як рід і вид
- Використання висновку від протилежного для визначення меж застосування правила «lех spesialis derogat generali»
- Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, що позначаються як особливості правового регулювання, та іншими правовими нормами
- Використання висновку від протилежного для з’ясування логічного зв’язку між нормативними положеннями, що текстуально закріплюють позитивні і негативні правила
- Глава X колізії між правовими нормами, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки, та іншими правовими нормами
- Здатність правових норм, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновків від попереднього правового явища до наступного або навпаки, конкурувати з іншими правовими нормами
- Охоронні і регулятивні правові норми в одних і тих же положеннях законодавства
- Виявлення із процесуальних норм за допомогою висновку від наступного правового явища до попереднього матеріальних норм
- Текстуально закріплені норми цивільного (господарського) права і логічно закріплені норми трудового права
- Юридичний факт і правовідносини як попереднє і наступне правові явища
- Висновки від попереднього правового явища до наступного або навпаки у практиці європейського суду з прав людини
- Не відсилають застереження, про які йдеться, також до правових норм, що взагалі виключать застосування правових норм, до яких додані такі застереження.
- Роль застереження «якщо інше не встановлено законом» у перетворенні загальної правової норми, до якої додане таке застереження, із сумісної В несумісну із конкуруючими спеціальними правовими нормами
- У разі наявності колізії між визначенням поняття, у тому числі логічно несуворим, і конкретною правовою нормою перевагу слід надавати останній.
- Нормативні положення, які за своїм змістом виходять за межі назви акта законодавства, заголовку його структурного підрозділу чи статті
Зазначення на те, що закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматись відповідно до певного законодавчого акта, не можуть позбавити правотворчі органи права приймати в майбутньому нормативно-правові акти, що по-іншому врегульовують суспільні відносини, якщо тільки при цьому не порушується правило про субординацію нормативно-правових актів.
1. З'ясувати значення включення до певного законодавчого акту положення про його переважне застосування перед законами, які будуть прийняті пізніше, можна тільки з урахуванням правотворчої та судової практики, що склалась впродовж десятиріч. Тому слід звернутись до досвіду; що накопичений з часів радянської кодифікації кінця 60-х — 70-х років. Можливо, радянський законодавець більше був стурбований забезпеченням відповідності союзному законодавству законодавства союзних республік, але при прийнятті низки основ законодавства Союзу РСР і союзних республік (земельного законодавства, законодавства про охорону здоров’я, законодавства про працю, законодавства про шлюб та сім’ю тощо) законодавець вказував на необхідність видання законодавчих актів Союзу РСР і союзних республік у відповідності з основами.
Ця практика була запозичена Україною. До деяких кодексів, прийнятих в Україні, були включені положення про те, що пізніші законодавчі акти повинні прийматись відповідно до кодексів. Особливо наполегливо законодавець настоював на перевазі податкових законів перед іншими законами, які будуть прийняті у майбутньому та, можливо, будуть суперечити податковим законам. Однак законодавець сам не утримався у встановлених ним для себе ж рамках і став встановлювати законодавчі положення, які суперечать кодексам (законам), що вимагають зазначеної відповідності. Врешті-решт і судова практика звернула увагу на відсутність конституційних підстав для надання одному законодавчому акту переваги перед іншими тільки в силу зазначення в ньому на таку перевагу (постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України[191]).
З цією правовою позицією слід погодитись з огляду на те, що положення про перевагу певного закону перед іншими (майбутніми) законами з часом були знецінені перш за все правотворчою практикою.
Проте при прийнятті Податкового кодексу законодавець знову сформулював законодавчі положення, які можуть бути інтерпретовані як спроба надати переваги при правозастосуванні цьому Кодексу перед законодавчими актами, що будуть прийняті в майбутньому Так, ч. 1. 1 ст. 1 ПК встановлює, що цей Кодекс «визначає вичерпний перелік податків і зборів». Отже, іншими законодавчими актами не можуть встановлюватись будь-які податки і збори. Серед актів податкового законодавства ч. 3.1 ст. 3 ПК називає Конституцію, цей Кодекс, Митний кодекс та інші закони з питань митної справи, відповідні міжнародні договори, нормативно-правові акти, прийняті на підставі та на виконання Податкового кодексу. Будь-які закони можуть увійти до цього переліку тільки за умови, що вони охоплюються формулюванням «нормативно-правові акти, прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу». Якщо ж вони цим формулюванням не охоплюються, будь-які закони не можуть належати до податкового законодавства. Ст. 2 ПК («зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу»), хоч і є беззмістовною і сформульованою вкрай недбало, все ж свідчить про прагнення законодавця надати переваги цьому Кодексу перед іншими законами. Але і цього законодавцеві видалось замало. Тому в ч. 7.3 ст. 7 ПК було встановлено, що «будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства».
В умовах такої законодавчої практики судам розумно було б виконувати ту роль, для якої вони призначені, та послідовно надавати переваги при правозастосуванні пізніше прийнятим законам, хоч би ними і порушувались обмеження на законодавчу діяльність, що були встановлені раніше прийнятими законодавчими актами. Стосовно наведених положень Податкового кодексу судова гілка влади повинна повести себе так, як вона повела себе стосовно положення ч. 2 ст. 4 ЦК, згідно якої актами цивільного законодавства визнаються закони, які «приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу»: воля законодавчої гілки влади, виражена в законі, є обов’язковою для судової; якщо ж воля законодавчої гілки є непослідовною, суперечливою, судова влада повинна керуватись волею, вираженою в пізніше прийнятому законі.
З цього приводу наведемо думку експерта однієї із міжнародних організацій Р. Кніппера, який зазначає на те, що ніякий закон не може присвоїти собі особливий ранг, а тим більше, — зарані встановити рамки для майбутніх законів. Спробою такого роду, далі вказує автор, є, наприклад ст. 3 ГК РФ[192] і ст. 3 Модельного цивільного кодексу СНД, відповідно до яких майбутні закони повинні підпорядковуватись Цивільному кодексу[193].
|