Етнодемографічні зміни в Україні у XX ст.

У 50-х - 90 -х роках XX століття сформувалися основні напрямки та сучасна проблематика вітчизняної етнодемографічної науки. Серед них можемо виділити: історико-етнодемографічні дослідження, обрахування українського населення в етнічно неоднорідних районах та діаспорах, вивчення динаміки чисельності українського народу в XX столітті, дослідження динаміки чисельності різноманітніх етнічних груп та національних меншин в Україні.

З початку 50-х років відбувається поступове відновлення історико-демографічних досліджень українського народу. Зокрема, з'являється низка праць О.І. Барановича присвячених різним аспектам етнодемографічної ситуації в лісостеповій та Правобережній Україні у XVI - XVIII століттях.43

В останні десятиліття комплексні дослідження населення України та окремих її регіонів в історичному аспекті проводилися М. Крикуном, В.М. Кабузаном та СІ. Бруком які досліджували питання чисельності населення України у ХУІ - XX століттях,44С. Копчаком та А. Перковським, що вивчали етнодемографічні процеси у Прикарпатті та на Лівобережній Україні у минулому.45

Окремий напрям вітчизняної етнодемографії - обрахування українського населення в етнічнозмІшаних районах та діаспорах. Значний внесок у вивчення цих проблем зробили В. Зеленчук, В.М. Кабузан, В. Загоровський, СІ. Брук, В.Б. Євтух та інші вчені.46

Населення України відзначається великим ступенем етнічної різноманітності. На території держави нині проживає понад 130 національностей.29 На теренах сучасної України крім титульного етносу -українців, мешкає ще 16 найчисельніших етнічних груп, чиї ядра знаходяться за межами держави, а також значна кількість малих етнічних груп, які входили до складу колишнього СРСР.

Процеси змін етнонаціонального складу населення відбуваються і тепер. Слід відмітити територіальну нерівномірність поселенської структури українського етносу - перевага у західних та центральних областях, зменшення частки українців у східному регіоні та найменший відсоток у Криму. Відмінною є територіальна структура інших етнічних спільнот. Що стосується найбільшої етнічної групи країни - росіян, то її частка найбільша у Криму та східних областях України, найменша - на Заході. Росіяни, в основному, є мешканцями міст.

З утворенням нових держав на початку 90-х рр. міжреспубліканські міграційні процеси засвідчили тяжіння до мононаціональності практично в усіх колишніх радянських республіках. Такі процеси відбуваються і в Україні, про що яскраво свідчать дані статистичних досліджень.

Демографічна ситуація

За кількістю населення Україна посідає 5 місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 21 місце у світі. На її долю припадає 7,3% населення Європи і 1% населення Землі.

.

Динаміка чисельності

Систематичне проведення переписів населення протягом XX століття дає змогу достовірно відтворити найбільші зміни чисельності населення України за цей періоду.

Кризові процеси 90-х років негативно вплинули на демографічну ситуацію в Україні. Бурхлива міграція населення, викликана появою можливостей вільного переміщення у межах і за межі території країни, зниження народжуваності та зростання смертності внаслідок економічних і соціопсихологічних чинників спричинили загальне скорочення чисельності населення України. Лише у 2003 році, внаслідок стабілізаційних процесів та стабільного зростання економіки країни, в Україні намітилася низка позитивних тенденцій, які в подальшому здатні вплинути на покращення демографічної ситуації.

Всеукраїнський перепис населення

Перший національний Всеукраїнський перепис населення відбувся в Україні 5 грудня 2001 року (попередній було проведено у 1989 році - коли Україна ще перебувала у складі СРСР).

Згідно з даними цього перепису, населення України складало 48 млн. 457 тисяч чоловік. Цей показник виявився істотно меншим порівняно з 1989 роком.

Густота та розміщення населення територією країни

Україна залишається переважно урбаністичною країною, з чисельною перевагою міського населення над сільським: 32 млн. 754 тис. городян (або 67,2%) проти 15 млн. 883 тис. (або 32,8%) сільського. Найменш сільськими є такі області України, як Донецька - 10%, Луганська - 14%, Дніпропетровська - 17%, Харківська - 21%, Запорізька - 24% (селян). Найбільш сільськими є Тернопільська і Закарпатська області - по 59% сільського населення, Івано-Франківська і Чернівецька - по 58%, Вінницька -56% і Рівненська - 55%. Водночас найвищий рівень урбанізації в Донецькій області, в якій мешканці міста становлять 90% населення, Луганській - 86% та Дніпропетровській - 83%.

Віковий склад

І їа час проведення перепису 2001 року в Україні спостерігався процес старіння населення. У віковій структурі збільшилася частка людей пенсійного віку, яка складала понад 23,9%, і зменшилася частка дітей, яка становила близько 18,1%. Середня тривалість життя людей в Україні становить 68 років, зокрема жінок -73 роки, чоловіків - 63 роки. Старіння населення є характерним явищем для всіх європейських держав.

Громадянство, національний склад населення

З усього населення України її громадяни становлять 47 млн. 950 тис, іноземці - 168 тис, з яких громадяни держав СНД - 151 тис. осіб. Найбільше іноземців проживає в М.Севастополь (3,4%).

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Вперше після другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох областях (Запорізька, Одеська та Харківська) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Основним фактором етнічних трансформацій стали міграційні процеси та зміна самосвідомості -якщо за радянського періоду частина українців (як і багатьох інших народів) відносила себе до росіян, то нині вони усвідомлюють себе представниками основного етносу незалежної України.

Сучасні тенденції

За даними Міністерства праці та соціальної політики України на 1 березня 2004 року в Україні проживало 47548,7 тис. осіб. Хоча тенденція зменшення населення триває, в ній намітились певні позитивні зрушення.

Починаючи з 2001 року, в Україні зростає середня тривалість життя. Порівняно із 2003 роком природне скорочення населення зменшилося на 7,1%. Це відбулось за рахунок як зростання кількості народжених, так і скорочення числа померлих.

Упродовж січня-лютого 2004 року порівняно з відповідним періодом минулого року число народжених збільшилось на 2,5 тис. (або на 3,8%), а кількість померлих зменшилося на 3,1 тис. (або на 2,2%). Рівень смертності новонароджених також зменшується.

Водночас відбувається скорочення міграції населення. Його рівень у січні-лютому 2004 року виявився майже втричі меншим, ніж у той же період 2003 року. Це відбулось за рахунок зниження (з 9,3 тис. до 6,9 тис.) числа вибулих за межі країни. Хоча прийнято вважати, що на заробітки за кордон їдуть представники найбідніших верств населення, дослідження доводять, що у 58% тих, хто збирається за кордон, є робота в Україні. По суті, трудова міграція українського населення не відрізняється від подібних процесів Центрально-Східної Європи, громадяни яких виїжджають на заробітки до країн Західної Європи, де їхня праця оплачується дорожче, ніж на батьківщині.