Роль турецько-татарського чинника в історії України.

Кримські татари вчинили свою першу крупну атаку на українську частину Польсько-литовської конфедрацІЇ в 1482. Це був зроблено ханом Менглі-Гирєєм по підбурюванню Великого Князя Москви Івана III. Татари захопили Київ, поруйнували багато зміцнень і відправили як дар Івану III золоту чашу, що відняла у собору Св. Софьі, Менгли-гирею залишив Київ на прохання Москви і відступив до Волині, звідки він скоював рейди в Поділлі, тобто до Західної України. Поляки відповіли вторгненням в турецьку Буковину. В результаті хан отримав підтримку для своїх рейдів від турків і валлахийцев (румун). В результаті татарських рейдів землі на обох берегів Дніпра, навкруги Києва і нижче, позбавилися населення, не дивлячись на постійний потік біженців з Волині і Поділля Під час рейдів на Україну татари відводили з собою меблі, худобу і, особливо, рабів, яких вони вивозили з Каффи і Козлова (в Криму) на ринки в Туреччині, Сірії, Єгипті і т.д. Селяни Південної України були вимушені обробляти свої землі в озброєному вигляді.. В 1552 український магнат з південної Волині князь Дмитро Вишневецький побудував тут польську фортецю з козацьким гарнізоном. В другій половиш 16 століття Польща побудувала ряд фортець проти татар, таких, як Каменец-Подольськ, Біла Церква і ін.

Після «союзу Любліна» в 1569 Українське володіння фактично перейшло від Литви до Польщі І польський уряд заборонило козакам скоювати напади на території Туреччини і Криму. В 1577 глава козаків Іван Підкова був страчений поляками за напад на Молдавію. Проте, така міра не принесла особливого результату і в 1583 козаки (навіть «регістрні») спалили турецьку фортецю Очаків. На початку 17 століття українські козаки під командою свого гетьмана Сагайдачного побудували флот і пограбували міста Каффа, Синоп, та ін.В 1621 Сагайдачний на чолі 40.000 козаків і польських з'єднань завдав поразки турецької армії султана Османа II біля Хотина. В 1624 відбулося перше зближення між українськими козаками і кримськими татарами, коли вони разом витіснили турків з кримського порту Каффа і вимусили султана визнати як хана князя, що належить до династії Гирея. Це привело до війни між Польщею і козаками. В 1625 українські козаки понесли поразку від польської армії під командою Конецпольського і були вимушені прийняти зниження числа «регістрних козаків. У 1648 Хмельницький уклав союз з кримським ханом Іслам-Гирєєм ЦІ проти Польщі. В квітні 1648 козаки при підтримці татар завдали поразки польським військам біля міста Жовті води, в травні під Корсунем. В 1649 хан Іслам-гирею III сам прийшов із значною армією на допомогу Хмельницькому. Татари і козаки завдали нищівної поразки польсько-литовської армії під командою короля Яна Казимира і уклали мир з Польщею в Зборово. Польща заплатила татарам 200.000 талерів і зобов'язалася платити щорічну дань у розмірі 30.000 злотих.

В 1651 молодий турецький султан Махомет IV узяв Богдана Хмельницького під свій захист і визнав його як Князя Всієї України. Хмельницький обіцяв надати в розпорядження султана 10.000 чоловік проти будь-якого ворога Туреччини, платити йому щорічну дань. Проте, між Хмельницьким і Еслам-Гирєєм не було згоди. Хан просив Хмельницького допомогти йому в боротьбі проти козаків Дону, які нападали на татар, тоді як Хмельницький просив Іслам-Гирея за допомогою Туреччини чинити тиск на правителя Молдавії князя Лупула. Останній повинен був платити дань Криму і дати згоду на одруження своєї молодої дочки з першим сином Хмельницького. Це було вельми важливо для Богдана, оскільки старша дочка господара Лупула була замужем за могутнім феодалом Литви князем Іоганном Радзвіллом.

У червні 1651 відбулася битва біля Берестечком, козаки зазнали поразки через з зраду армії кримського хана. В результаті Хмельницький вимушений був підписати у вересні 1651 невигідний Білоцерківський мир. З умовами договору більшість не могла погодитися. Боротьба продовжувалася. Х. вимушений був шукати ін. союзників, і 8 січня 1654 на нараді в Переяславі було прийнято рішення про возєднання України з Росією.

У 1659- 1667 територіальна цілісність України була порушена, укр.. землі війшли до складу 2 ворогуючих держав – Росії і Речі Посполитої.Гетьман правобережн. України Петро Дорошенко уклав у 1665 р. угоду про союз з ханом Криму і поставив свою частину України під протекторат Туреччини. Це примусило Росію і Польщу укласти Андрусовській мир 1667. За умовами А.д. припинялась польсько-московська війна 1654-1667 і встановлювалось перемир'я на 13,5 років (до червня 1680). За А.д. під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ. Правобережна Україна і Білорусія з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом залишалися в складі Речі Посполитої. Київ на два роки передавався Московській державі. Запорізька Січ передавалась під спільне управління Польщі і Московщини, які зобов'язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана. Коли польський король Ян Казимир відрікся від престолу через нові проблеми в Польщі і трон перейшов через деякий час до князя Михайлу Вішневецкому (син відомого князя Еремея), Дорошенко знову визнав протекторат Туреччини над Україною. В 1671 козацькі війська Дорошенко в союзі з кримськими татарами вторгнулися в східні провінції Польщі. Навесні 1672 розпочалась польсько-турецька війна 1672-76. Завдавши ряд поразок польським військам під командуванням коронного гетьмана Яна Собеського влітку 1672, турецько-українська армія на чолі з султаном Магометом IV і гетьманом П.Дорошенком здобула фортецю Кам'янець-Подільський і розпочала наступ на Галичину. На поч. вересня почалася облога Львова турецько-українськими військами. За цих умов польський уряд був змушений укласти Бучацький договір. За умовами договору Польща віддавала Туреччині Поділля. Брацлавщина і пд.Київщина переходили під владу гетьмана П.Дорошенка. Польща зобов'язувалася сплатити Туреччині контрибуцію за зняття облоги Львова і щорічно платити 22 тис. злотих данини. В квітні 1673 польський сейм відмовився затвердити Бучацький д., і польсько-турецька війна тривала до укладення Журавненського договору 1676.

В 1677 вибухнула нова війна між Туреччиною і Польщею. 13(23).1.1681 у Бахчисараї між Туреччиною, Кримським ханством і Московською державою була підписана мирна угода. При укладанні договору від української сторони був присутнім генеральний писар С Ракович. Договір був укладений терміном на 20 років і завершив війни 70-х рр. 17 ст. між цими державами за володіння землями Правобережної України. За Бахчисарайським м.д. кордон між Туреччиною і Московською державою встановлювався по р. Дніпру; Туреччина приєднувала пн. Київщину, Брацпавщину і Поділля, а Московська держава - Лівобережну Україну і Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль. Напротязі 20-х років територія між Дністром і Бугом залишалася нейтральною і незаселеною, на якій обидві сторони не мали права будувати і відновляти укріплення: козаки отримали право на рибну ловлю, добування солі та вільного плавання по Дніпру та його притоках до Чорного моря, а татари - на кочування і полювання в степу по обидві сторони Дніпра. Б. м. д. в черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині, що призвело до поступового наростання національного та соціального гніту українського народу у Лівобережній Україні.