Монголо-татарські завоювання у східній європі та їх вплив на історичний розвиток українських земель

. Свої походи монголи почали Із завоювання земель сусідів бурят, евенків, якутів, уйгурів, єнісейських киргизів (до 1211 р.). Потім вони вторгнулися до Китаю і в 1215 р. узяли Пекін. Через три роки була завойована Корея. Розгромивши Китай (остаточно завойований в 1279 р.), монголи значно усилили свій військовий потенціал. На озброєння були узяті вогнеметні, знаряддя, засоби пересування.

Влітку 1219 р. майже 200-тисячне монгольське військо на чолі з Чингисханом почало завоювання Середньої Азії. Багаті, квітучі землеробські райони Семиріччя (Середня Азія) перетворилися на пасовища. Були зруйновані що створювалися століттями іригаційні системи. Монголи ввели режим жорстоких поборів, ремісників відводили в полон. В результаті завоювання монголами Середовищ нею Азії її територію почали заселяти кочові племена. Вторгнення до Ірану І Закавказзі. Основна сила монголів з награбованою здобиччю повернулася з Середньої Азії до Монголії. ЗО тисячна армія під командуванням кращих монгольських воєначальників Джебе і Субедея відправилася в дальній розвідувальний похід через Іран і Закавказзю, на захід. Розбивши з'єднані армяно-грузинські війська і завдавши величезного збитку економіці Закавказзі, загарбники, проте, вимушені покинути територію Грузії, Вірменії і Азербайджану, оскільки зустріли сильний опір населення.

Битва на річці Калці 31 травня 1223 р. монголи розбили союзні сили половецьких і російських князів в приазовських степах на річці Калке. Це був останній крупний сумісний військовий виступ російських князів напередодні нашесті Батия. Проте в поході не брав участь могутній російський князь Юрій Всеволодович Володимиро-Суздальський, син Всеволода Велике Кубло.

Підготовка походу на Русь. Повертаючись в степу, монголи перед прийняли невдалу спробу захопити Волжську Болгарію. Розвідка боєм показала, що вести загарбницькі війни з Руссю і її сусідами можна лише шляхом організації загальномонгольського походу. На чолі цього походу став внук Чінгісхана Батий (12271255), що отримав ві6цд свого діда в спадок всі території на заході, "куди ступить нога монгольського коня". Його головним військовим радником став Субедей, добре знаючий театр майбутніх військових дій.

В 1235 р. на хуралі в столиці Монголії Каракорумі було ухвалено рішення про загальномонгольський похід на захід. В 1236 р. монголи оволоділи Волжською Болгарією, а в 1237 р. підпорядкували кочові народи Степу. Восени 1237 р. основні сили монголів, перейшовши Волгу, зосередилися на річці Вороніж, нацепившись на російські землі.

Завоювання Північно-східної Русі. В січні 1238 р. по річці Ока монголи рушили у Володимиро-Суздальську землю. Битва з володимиро-суздальскою раттю відбулася у р. Коломни, на межі Рязанської і Володимиро-Суздальської земель. В цій битві загинуло володимирське військо, що фактично зумовило долю Північно-східної Русі.

Сильний опір ворогу протягом 5 днів надавав населення Москви, кероване воєводою Пилипом Нянкою. Після узяття монголами Моськва була спалена, а її жителі перебиті.

4 лютого 1238 р. Батий обложив Владимир. Відстань від Коломиї до Владимира (300 км) його війська пройшли за місяць. На четвертий день облоги загарбники через проломи в кріпосній стіні поряд із Золотими воротами увірвалися в місто. Князівська сім'я і залишки військ закрилися в Успенському соборі. Монголи обклали собор деревами і підпалили.

Після узяття Владимира монголи розбилися на окремі загони і піддали розгрому міста Північно-східної Русі. Монгольські орди рушили на північний захід Русі. Усюди вони зустрічали наполегливий опір росіян. Два тижні, наприклад, оборонялося далеке передмістя Новгорода Торжок. Північно-західна Русь була врятована від розгрому, хоча і платила дань.

Узяття Києва. Весною 1239 р. Батий розгромив Південну Русь (Переяславль Південний), восени Чернігівське князівство. Восени наступного 1240 р. монгольські війська, форсувавши Дніпро, обложили Київ. Після тривалої оборони, яку очолив воєвода Дмитр, татари розгромили Київ. В наступному 1241 р. нападу піддалося Галицько-волинське князівство.

Похід Бятия на Європу. Після розгрому Русі монгольські орди рушили на Європу. Була розорена Польща, Угорщина, Чехія, балканськІ країни.

Російські землі і Золота Орда. Розорені монголами російські землі були вимушені визнати васальну залежність від Золотої Орди. Боротьба, яку вів російський народ із загарбниками, що не припинялася, примусила монголо-татар відмовитися від створення на Русі своїх адміністративних органів влади. Русь зберегла свою державність. Цьому сприяла і наявність на Русі власної адміністрації і церковної організації. Крім того, землі Русі були непридатні для кочового скотарства, у відмінність, наприклад, від Середовищ нею Азії, Прикаспія, Причорномор'я.

Деякі російські князі, прагнучи скоріше позбулися ви сальній залежності від Орди, стали на шлях відкритого озброєного опору. Проте сил повалити владу загарбників було ще недостатньо. Так, наприклад, в 1252 р. були розбиті полиці володимирських і галицько-волинських князів. Це добре розумів Олександр НевськІй, з ]252 по 1263 р. великий князь Володимирський. Він узяв курс на відновлення і підйом економіки російських земель. Політику Олександра Невського підтримала і російська церква, яка бачила велику небезпеку в католицькій експансії, а не у віротерпимих правителях Золотої Орди.

В 1257 р. монголо-татари зробили перепис населення "запис в число".

Перепис населення в 50-60-х роках XIII ст. відзначена численними повстаннями російських людей проти баскаків, ханських послів, складальників дані, переписувачів. В 1262 р. розправлялася з складальниками дань, бесерменами, жителі Ростова, Владимира, Ярославля, Суздаля, Устюга. Це привело до тому, що збір дані з кінця XIII в. був переданий в руки російських князів.

Наслідки монгольського завоювання і золотоординського ярма для Русі. Монгольська нашестя і золотоординське ярмо стала однією з причин відставання російських земель від розвинутих країн Західної Європи. Був завданий величезного збитку економічному, політичному і культурному розвитку Русі. Десятки тисяч людей загинули в битвах або були погнані в рабство. Значна частина доходу у вигляді дані відправлялася в Орду.

Монгольське завоювання консервувало політичну роздробленість. Воно ослабило зв'язки між різними частинами держави. Були порушені традиційні політичні і торгові зв'язки з іншими країнами. Вектор російської зовнішньої політики, що проходив по лінії "південь —- північ" (боротьба з кочовою небезпекою, стійкі зв'язки з Візантією і через Балтіку з Європою) кардинально змінила свою спрямованість на захід схід". Сповільнилися темпи культурного розвитку російських зе

13Обєднання українських земель у складі Галицько-Волинськогокнязівства.

Тільки при підтримці поляків, що боялися що Галицька Русь знову потрапить до угорців, Роману Мстиславовичу вдалося зайняти Галицький престол і тим покласти початок об'єднанню Галицької і Волинської Русі в одну велику державу із спадковою владою Романовичів.

Маючи в своєму розпорядженні вірні йому і надійні стіни Волині Роман міг не зважати на опозицію боярства і тверду руку узяти кермо влади з'єднаними князівствами. Зразу ж йому довелося зіткнутися з своїм власним тестем, київським князем Рюриком, незадоволеним об'єднанням двох князівств. В озброєному зіткненні Рюрик був розбитий і біг до половців, за допомогою яких йому вдалося захопити в 1203 році Київ і провести в ньому страшні спустошення і різанину. Проте, скоро він і його союзники - половці були розбиті військами Романа Мстиславовича, після чого Рюрик був насильно пострижений в ченці. Характерний що Роман не побажав зайняти і київський престол, а повернувся в своє з'єднане князівство. Привабливість для князів Києва, як великокнязівської столиці тоді вже втратила свою силу, а володіння ним, не приносячи ніяких вигод, накладало зобов'язання захисту Київського князівства від постійних набігів кочівників.

В результаті об'єднання двох густо населених князівств, куди до того ж невпинно прибували нові переселенці з сходу, і успішної боротьби з Києвом, князь Роман став найсильнішим князем на Русі. Польський історик В. Кадлубек пише: "князь Роман піднявся так високо, що правив майже всіма землями і князями Русі". А новгородський літопис називає його "Государем вся Русі".