Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 115

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів
України.

У цій вимозі виражається існуюча в усьому світі вимога до інтеграції (а в деяких країнах — до асиміляції) особи, яка має намір отримати громадянство, у відповідне суспільство. Форму­лювання даної умови є досить широким, оскільки дрібне право­порушення з боку такої особи не повинно бути перешкодою для прийняття її до громадянства України¹.

2) подання декларації про відсутність іноземного громадян­
ства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити
іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кіль­кох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (під­данство) цих держав.

Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи приту­лок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне грома­дянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного і громадянства.

Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство і іс вимагається:

1) від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, за­конодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям і ромадянства іншої держави;

2) якщо міжнародні договори України з іншими державами, і ромадянами яких є іноземці, передбачають припинення особа­ми громадянства цих держав одночасно з набуттям громадян­ства України.

Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне гро­мадянство, повинні подати документ про це, виданий уповнова­женим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до гро­мадянства України.

Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалеж-

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. — С. 94.

 

 

 

116 Глава IV

них від них причин не можуть отримати його, вони подають де­кларацію про відмову від іноземного громадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на тери­торії України протягом останніх п'яти років. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України» безперервне про­живання на території України — це проживання в Україні осо­би, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не пе­ревищував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна осо­бою місця проживання на території України.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без грома­дянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України по­над два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які пере­бували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебу­вання у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до п. 1 ч. З ст. 4 Закону України «Про ім­міграцію», тобто як одному з подружжя, якщо другий з подруж­жя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадяни­ном України.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних під­ставах на території України встановлюється на три роки з мо­менту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Украї­ні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту в'їзду в Україну.

У країнах Європи строк безперервного проживання як умо­ва для натуралізації становить від 5 до 15 років. Європейська конвенція про громадянство передбачає, що тривалість прожи­вання для отримання громадянства не повинна перевищувати 10 років. У більшості східноєвропейських країн встановлено 5-річніиі термін безпосереднього проживання (зокрема, в Англії, Нідерландах, Франції), у Данії, Норвегії — 7 років, в Угорщи­ні — 8, у Молдові, Греції, Литві, Іспанії, Італії, Німеччині — 10^і;

Тодыха Ю. II. Зазнач, праця. — С. 95—96.

Конст итуційно-пр а вовий статус людини і громадянина в Україні 117

4) отримання дозволу на імміграцію.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус бі­женця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне прожи­нання до набрання чинності Законом України «Про іммігра­цію» (7 серпня 2001 р.) і мають у паспорті громадянина колиш­нього СРСР зразка 1974 р. відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі,
достатньому для спілкування.

Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні пади (сліпі, глухі, німі). Довідка про володіння українською мо­вою видається керівником навчального закладу, місцевим орга­ном виконавчої влади України або виконавчим органом місце­вого самоврядування.

При цьому українське законодавство досить демократично підходить до встановлення цієї вимоги, оскільки вимагає тіль­ки знання або розуміння української мови в обсязі, достатньо­му для спілкування. Тоді як у деяких країнах (наприклад, в Ес­тонії) особа, яка має намір набути громадянство цієї держави, повинна скласти іспит на володіння естонською мовою, що за рівнем відповідає екзамену для студента-фахівця з вивчення да­ної мови¹;

6) наявність законних джерел існування, під якими, відповід­
но до ст. 1 Закону України «Про громадянство України», розу­
міють заробітну плату, прибуток від підприємницької діяльнос­
ті або власності, пенсію, стипендію, аліменти, соціальні виплати
та допомогу, власні фінансові заощадження або фінансову до­
помогу від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що
мають законні доходи.

Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біжен­ця в Україні або притулок в Україні.

Встановлення зазначеної вимоги є цілком справедливим, оскільки за відсутності в особи джерел до існування держава повинна буде надавати їй матеріальну допомогу.

Закон окреслює коло осіб, щодо яких в Україні застосову-ється спрощена натуралізація:

¹ Тодыка Ю. II. Зазнач, праця. — С 102.

 

Глава IV

1) положения, передбачені пунктами 3—6 умов прийняття до громадянства України, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;

2) прийняття до громадянства України дитини, яка прожи­ває в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до Закону України «Про громадянство України» є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійсню­ється без урахування умов прийняття до громадянства України, передбачених пунктами 1, 3—6. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом Украї­ни «Про імміграцію» (7 серпня 2001 р.) і мають у паспорті гро­мадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про пропис­ку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;

3) іноземці чи особи без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і іноземці чи осо­би без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті.

Сьогодні в європейських державах спрощено порядок прий­няття до громадянства у зв'язку з одруженням, що поширю­ється і на чоловіків, і на жінок. Так, в Італії строк проживання в країні для подружжя у зв'язку з прийняттям до громадянства скорочується з 10 років до 6 місяців, в Іспанії — з 10 років до 1 року, в Болгарії, Чехії для натуралізації подружжя взагалі не встановлюється ценз осілості. У деяких високо розвинутих краї­нах у зв'язку із зловживанням правом на спрощену натуралі­зацію встановлюється перевірка шлюбу на предмет фіктивності (Франція)¹;

4) для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи приту­
лок в Україні, термін безперервного проживання на законних
підставах на території України встановлюється на три роки з
моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в
Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадян­
ства, — на три роки з моменту в'їзду в Україну.

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С, 104-105.