Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 119

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за скоєння тяж­кого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визна­но законодавством України тяжким або особливо тяжким зло­чином.

Особа, яка набула громадянство України і подала деклара­цію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується по­вернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Ця вимога не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Датою набуття громадянства України у разі прийняття до громадянства України є дата видання відповідного Указу Пре­зидента України.

У деяких державах умовою для натуралізації громадян є да­вання клятви на вірність державі (Молдова)¹. Пропонується запровадити таку умову прийняття до громадянства і в Україні, оскільки «це дало 6 можливість підвищити значущість і автори­тет українського громадянства, а також підняти рівень так зва­ного морального аспекту громадянства»².

Щодо прийняття до громадянства України внаслідок понов­лення у громадянстві, то воно застосовується до осіб, які пере­бували у громадянстві України, але потім з певних причин його припинили. Від натуралізації поновлення у громадянстві від­різняється більш спрощеним порядком. В Україні процедура по­новлення є більш складною щодо тих колишніх громадян, які вже набули іноземне громадянство.

У громадянстві України не поновлюються:

1) особи, які втратили громадянство України у зв'язку з на­буттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів або стосовно яких рішен­ня про оформлення набуття громадянства України за територі­альним походженням або через поновлення скасовані через те, що особа набула громадянство шляхом обману, внаслідок по-

¹ Тодыка Ю. II. Зазнач, праця. — С. 108.

² Бедрій Р. Б. Зазнач, праця. — С. 5.

 

 

іИ

 

 

Глава IV

дання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих докумен­тів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності яко­го особа не може набути громадянство України;

2) особи, які вчинили злочин проти людства чи здійснюва­ли геноцид;

3) засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяж­кого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

4) вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття громадянства України у випадку поновлен­ня є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Інші підстави набуття громадянства України передбачені Законом України «Про громадянство України» та міжнародни­ми договорами.

Набуття громадянства за міжнародними договорами досить часто має місце в результаті територіальних змін.

Набуття громадянства за територіальних змін може відбу­ватися у порядку:

• оптації, тобто добровільного вибору особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви, коли оптант буде жи­ти на території держави, якій передається територія його про­живання. Якшо оптант бажає зберегти громадянство держа­ви, що передає територію, то він має бути переселений в дер­жаву свого громадянства в установлені договором строки зі збереженням своїх майнових прав і компенсацією за зали­шену нерухомість. Так, оптація проводилася за договором між КНР та Індонезією 1955 p., між СРСР та Чехословаччиною з приводу Закарпатської України, у державах, які утворили­ся після розпаду СРСР, тощо;

• трансферту, тобто автоматичної зміни громадянства, коли разом із переходом території автоматично змінюється гро­мадянство її населення незалежно від згоди або незгоди остан­нього. Наприклад, фактично трансферт було здійснено при об'єднанні ФРН та НДР¹.

Сучасне розуміння громадянства як конституційно-право­вих відносин між державою та особою як рівноправними суб'єк-

¹ Тодыха Ю. Н. Зазнач, праця. - С 108-109.

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 121

гами цих відносин означає, що громадянство може припиняти-ся з підстав, визначених конституцією та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права зміни-ги громадянство.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про громадянство Украї­ни» підставами припинення громадянства України є:

1) вихід з громадянства України;

2) втрата громадянства України;

3) припинення громадянства України за підставами, перед­баченими міжнародними договорами України.

Вихід з громадянства — це припинення громадянства за іні­ціативою особи.

У законодавстві зарубіжних країн застосовуються терміни «вихід з громадянства» та «відмова від громадянства». Відмін­ність між ними полягає у тому, що вихід з громадянства відбу­вається за згодою держави, а відмова — це припинення грома­дянства за ініціативою особи без необхідності надання держа­ною відповідного дозволу¹.

Вихід з громадянства України — це головна підстава його припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про громадян­ство України» громадянин України, який відповідно до чинно­го законодавства України є таким, що постійно проживає за кор­доном, може вийти з громадянства України за його клопотан­ням. Закон також визначає порядок припинення громадянства дітей.

Обмеженнями виходу з громадянства України є такі:

1) вихід з громадянства України допускається, якщо особа на­була громадянство іншої держави або отримала документ, вида­ний уповноваженими органами іншої держави, про те, що грома­дянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадян­ства України. Так, Європейська конвенція про громадянство пе­редбачає, що держава повинна дозволяти вихід з громадянства за умови, що в результаті цього особа не стане апатридом (особою без громадянства). Тому більшість європейських держав не доз­воляє вихід з громадянства, якщо це призведе до апатризму особи;

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. — С. 115.

 

122___________________________________ Глава IV

2) вихід з громадянства України не допускається, якщо осо­бу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні при­тягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

У законодавстві деяких країн (Болгарія, Грузія, Росія, Ру­мунія, Словенія, Хорватія) встановлено обмеження для вихо­ду з громадянства у зв'язку з невиконанням особою фінансових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами, перед державою. Така норма існувала і в Законі України «Про грома­дянство України» в редакції 1997 p., однак у зв'язку із зловжи­ваннями цією нормою з боку третіх осіб дане обмеження не вклю­чене до чинної редакції Закону.

Більшість країн поступово відмовляється від заборони ви­ходу з фомадянства у зв'язку з непроходженням особою війсь­кової служби, хоча поки що це обмеження міститься у законо­давстві Росії, Франції, Грузії¹.

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Датою припинення громадянства України у випадку виходу із громадянства є дата видання відповідного Указу Президента України.

Підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадян­ства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вва­жаються всі випадки, коли громадянин України для набуття гро­мадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановле­ного національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянст­ва такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням фомадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

¹ Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. - С 117-118.