УІІ.Аналітико-синтетична діяльність мозку.

Вища нервова діяльність полягає в безперервному аналізі зовнішніх подразнень і формуванні на його основі пристосувальної поведінки і цілеспрямованого сприймання навколишньої дійсності, тобто синтезу. Основною аналітико-синтетичної діяльності кори півкуль великого мозку є взаємодія процесів збудження і гальмування, що здійснюється двома механізмами, а саме:

іррадіацією - поширення кожного з процесів по нервових структурах, Збудження і

гальмування, що виникають у певній зоні кори півкуль, розповсюджуються на інші її

ділянки. Через деякий час це розповсюдження змінюється їхнім збіганням -

концентрацією. Це явище спостерігається постійно. Його найкраще спостерігати

тоді, коли людина опановує нові рухи. Спочатку, внаслідок іррадіації,

спостерігається скорочення і надто велике напруження багатьох м’язів, які беруть

участь у виконанні цього руху. Лише після багаторазових повторень, що приводять

до концентрації збудження в тих нервових центрах, які організують узгоджене

скорочення необхідних м’язів, рух стає високо координованим.

Індукцією - взаємним наведенням одного процесу іншим.

Це наведення протилежного процесу:

збудження викликає гальмування, а гальмування - збудження.

Розрізняють одночасну і послідовну індукцію.

Одночасна індукція спостерігається в тому випадку, коли концентрація процесу

збудження в одній ділянці кори викликає пригнічення діяльності інших.

Послідовна індукція - якщо ж один процес поступається місцем іншим

Після збудження нервового центру в ньому відбувається процес гальмування, а після

гальмування-процес збудження.

Розрізняють дві форми індукції:

а) позитивну, коли гальмування посилює збудження, і

б)негативну, коли збудження викликає гальмування.

Протягом існування живого організму умовні подразники позитивного і негативного значення діють один за одним з певною послідовністю, утворюючи систему стереотипного чергування зовнішніх подразників. Такий зовнішній стереотип формує у нервовій системі упорядкованість чергування процесів збудження і гальмування. Це явище називають динамічним стереотипом. Повторення і зміна системи подразників у певній послідовності формує єдиний ланцюг рефлексів, у якому рефлекторна реакція на перший подразник є пусковим моментом для всього ланцюга. Стереотипна форма чергування рефлексів є найбільш економною формою роботи центральної нервової системи. Якщо вона доводиться о автоматизму, то відповідні реакції контролюються на більш низьких рівнях центральної нервової системи.

Лекція 19

І та ІІ сигнальні системи. Типологічні особливості ВНД

І. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ (перша та друга

Сигнальні системи), ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Вчення І.П.Павловапро сигнальнісистеми кори головного мозку являються логічним розвитком його вчення про умовні рефлекси І.П.Павловим було показано, що в основі вищої нервової діяльності у вищих тварин і людини лежать загальні механізми, але при цьому існують якісні відмінності між вищою нервовою діяльністю людини і тварини.

Розрізняють: першу та другу сигнальні системи кори головного мозку.

І. Перша сигнальна система є у людини та у тварин.

Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, які формуються на різні

подразнення зовнішнього середовища (світло, звук та ін.), за винятком слова.

У людини, яка живе в певних соціальних умовах, перша сигнальна система має соціальний

колір. Умовні рефлекси першої сигнальної системи утворюються внаслідок діяльності

клітин кори великого мозку, окрім лобної області та області мозкового відділу речорухового

аналізатора. Перша сигнальна система у тварин і людини забезпечує

предметне конкретне мислення.

 

ІІ. Діяльність другої сигнальної системи проявляється в мовних умовних рефлексах. Ці рефлекси

узагальнено та абстраговано сигналізують людині про навколишню діяльність.

За І.П.Павловим слово являється «сигналом сигналів». Людина може навіть не бачити

предмета, але досить його словесного визначення, щоб вона його уявила.

Друга сигнальна система забезпечує абстрактне мислення у вигляді понять, суджень,

розумових висновків.

Між першою та другою сигнальними системами існують тісні функціональні взаємозв’язки. В фізіологічних умовах друга сигнальна система пригальмовує активність першої сигнальної системи. Вона є вищим регулятором різних форм поведінки людини в оточуючому його природному та соціальному середовищі. Але друга сигнальна система вірно відображає навколишній об’єктивний світ тільки в тому випадку, якщо постійно зберігається її взаємодія з першою сигнальною системою.

 

ІІІ. ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.

Вивчаючи особливості формування умовних рефлексів у тварин, І.П.Павлов звернув увагу, що швидкість їх утворення, міцність, виробка диференціювання у різних собак різні. Це дало основу розділити тварин на кілька типів в залежності від індивідуальних властивостей їх нервової системи.

Під типом вищої нервової діяльності слід розуміти сукупність властивостей нервових процесів,

обумовлених спадковими особливостями даного організму і придбаних в процесі

індивідуального життя.

В основу поділу нервової системи на типи І.П.Павлов поклав три властивості нервових процесів: силу, врівноваженість, рухомість.

1.Сила - здатність клітин кори великого мозку зберігати адекватні реакції на сильні та над-

звичайно сильні подразники.

2.Врівноваженість - однакові за силою, процеси збудження і гальмування.

3.Рухомість нервових процесів характеризує швидкість переходу процесів збудження в

гальмування і навпаки.

 

І.П.Павлов виділив такі типи:

1.Сильний неврівноважений - характеризується сильними неврівноваженими і рухомим

нервовими процесами. Збудження переважає над гальмуванням (за темпераментом

Холерик).

2.Сильний врівноважений рухомий тип - нервові процеси сильні врівноважені і рухомі

. Збудження легко змінюється гальмуванням і навпаки. Це життєрадісні і працездатні

люди (за темпераментом сангвінік).

3.Сильний врівноважений інертний - нервові процеси сильні, врівноважені але малорухомі.

Процеси збудження і особливо гальмування змінюються повільно. Це рівні, спокійні,

наполегливі і настирні працівники (за темпераментом флегматик).

4.Слабий гальмівний тип характеризується слабими нервовими процесами, вони неврівноважені

переважають процеси гальмування. Ці люди бачать у всьому тільки погане і небезпечне

(затемпераментом меланхоліки).

Враховуючи особливості взаємодії першої та другої сигнальної систем І.П.Павлов додатково виділив три істинних людських типи.

Художній тип.

У людей цієї групи по ступені розвитку перша сигнальна система переважає над другою.

Люди цього типу в процесі мислення широко користуються чутливими образами

навколишньої дійсності.

Дуже часто це музиканти, художники, письменники.

Мислячий тип.

У людей, які відносяться до цієї групи, друга сигнальна система переважає над першою.

Люди цього типу схильні до відволікаючого, абстрактного мислення і нерідко за

професією є математиками, філософами.

3.Середній тип.

Цей тип характеризується однаковим значенням першої і другої сигнальних систем в

вищій нервовій діяльності людини. Більшість людей відносяться до цього типу нервової

системи.

 

ІY. ФОРМИ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

До форм та фізіологічних основ психічної діяльності відносять:

а) сон;

б) пам’ять;

в) мислення;

г) свідомість;

д) мова;

Є) свідома поведінка.

А) Сон - універсальне явище живої природи.

Характеризується:

а)виключенням свідомості,

б)зниженням м’язового тонусу,

в)гальмуванням умовних рефлексів,

г)значним зниженням безумовних рефлексів.

Сучасні уявлення про послідовність фізіологічних процесів, що відбуваються під час сну, базуються на:

1. змінах електричної активності мозку, які реєструються за допомогою

електроенцефалограми (ЕЕГ).

ЕЕГ відображає перехід від бадьорого стану до глибокого сну.

а)Стан спокійної бадьорості характеризується альфа - ритмом.

б)Під час засипання:

а) частота коливань електричної активності зменшується,

б)хвилі потенціалів розтягуються,

в)амплітуда збільшується - з’являється тета-ритм.

в)Глибокий сон характеризується повільними великими дельта-хвилями

Зміни електричної активності клітин головного мозку не різкі. Ритми поступово

змінюються один одним. Зменшення хвилі коливань здійснюються завдяки

синхронізації електричних розрядів окремих клітин мозку.

2)рухових реакціях очей, які реєструються за допомогою електроокулограми (ЕОГ).

Швидкі рухи очей (ШРО) виникають на фоні повного спокою сплячої людини через

1,5год. після засипання і повторюються приблизно через рівні проміжки часу 4-5

разів на ніч (протягом 6-40хв.). Ці рухи настільки стійкі, що весь період сну можна

поділити на 2 фази:

а)ШРО - сон - супроводжується змінами електричної активності мозку. В ЕЕГ

з’являються швидкі бета- і альфа-хвилі, які є характерними для бадьорого

стану, але при цьому тонус скелетних м’язів знижується, виникає

посмикування окремих м’язів обличчя і кінцівок. Завдяки цим змінам

називають парадоксальним десинхронізованим швидким сном. Під час фази

відбуваються сновидіння. Після пробудження в цій фазі про сновидіння

можуть розповісти 90% людей.

У фазі:

- посилюється мозковий кровообіг,

- температура мозку підвищується,

- збільшується обмін мозкової тканини.

Якщо фазу ШРО-сну виключити протягом семи ночей з’являються психічні розлади.

б) не -ШРО -сон - її називають синхронізованим або повільним сном. При

пробудженні в цій фазі тільки деякі люди можуть розповісти про сновидіння,

але в цій фазі спостерігаються розмови сонних людей, сноходіння, нічні

страхи у людей. На зміст сновидінь впливають попередні події.

Сон являється фізіологічною потребою організму. Він займає приблизно 1/3 життя

людини. Якщо людина живе 60-70 років, то більше 20 років вона спить.

Б) Пам’ять - здатність живих істот сприймати, відбирати, зберігати і використовувати

інформацію для формування досконалих поведінкових реакцій та забувати (втрачати)

тимчасові зв’язки, що утворилися в процесі навчання.

Механізм пам’яти можна уявити так:

а) всі подразнення, що надходять у кору великого мозку через першу і другу сигнальні

системи, кодуються у мовну форму,

б)на основі чого за допомогою мислення формується ідея, яка передається в

довгострокову пам’ять для зберігання.

При вилученні інформації з довгострокової пам’яті відбувається зворотній процес:

а) спочатку вилучається загальне положення, яке потім втілюється в умовну форму. Саме

переведення інформації з форми окремих слів у форму абстрактної думки є умовою і абстрактного мислення, і надзвичайно великої місткості пам’яті при відносно невеликій кількості запасу слів людини. Так, запас слів людини середнього розвитку складає 4-6 тис., словник О.С. Пушкіна - 20 тис.

Виділяють:

чутливу,

первинну,

вторинну, і

третинну пам’ять(табл. 3). Вторинна і третинна пам’ять формують довгострокову

пам’ять. Пам’ять людини за своїми механізмами відповідає видам пам’яті, що були виявленні у тварин: короткочасній і довгостроковій.

 

Рання пам’ять.

Останнім часом було виявлено особливе значення тієї частини інформації, яка сприймається мозком у перші години після народження. Цю особливу форму ранньої пам’яті називають імпринтінгом (англ. imprint- залишати слід). Вперше вона була виявлена у птахів. Так, каченя починає іти слідом за будь-яким рухомим предметом, який воно побачило першим після вилуплення з яйця. Таку форму поведінки виявили і у ссавців (ягнят, цуценят, мавп), причому позитивне відношення до того, що побачить пташеня або тварина, проявляється не тільки руховими реакціями, а й емоціями і змінами у діяльності вегетативних систем. Є підстави вважати, що імпринтінг полягає у фіксації сліду збуджень, які вперше з’явились на нейронах, швидко утворивши морфологічну енграму.

Імпринтінг характеризуется рядом особливостей:

а)швидкістю,

б)тривалістю,

в)необоротністю,

г)міцністю.

Імпринтування може відбуватись через будь-яку чутливу систему, імпритинтуеться будь-який подразник. Раннє дитинство є чутливим періодом, протягом якого будь - які подразнення формують функції центральної нервової системи всі форми специфічної видової поведінки в юнацтві і в дорослому віці. Ранній досвід спілкування з матір’ю має велике значення у формуванні соціальної поведінки.

Оскільки імпринтинг є фундаментальною біологічною закономірністю, то мозок людини під час ії формування використовує цю форму пристосування до навколишнього середовища.

Відомо що за перші -5 років життя людина фіксує в своїй довгостроковій пам’яті таку ж кількість інформації, як і за останнє життя. Вважають, що такі людські критерії, як мова, поведінка в мікросуспільстві, гуманність, справедливість, почуття добра і зла, чесність, інтенсивно формуються протягом перших 2- років життя шляхом імпринтування від оточення. Тому перші роки життя дитини у формуванні її особистості мають набагато більше значення, ніж вважалося досі. Цей вік потребує особливої педагогічної уваги.

Людина як біологічний вид Homo sapiens відрізняється від інших видів тваринного світу насамперед тим, що здатна формувати свої етичні і естетичні цінності і використовувати їх як критерії власної поведінки, що ії оточують. Ці процеси відбуваються протягом дитинства, що підтверджує література з питань педагогіки, де є численні повідомлення про вирішальне значення перших років і навіть місяців життя в становленні особистості. Дитина, яка до семирічного віку перебувала в зграї диких звірів(мавп- бабуїнів), потрапивши до людей, незважаючи на всі старання лікарів і педагогів, не змогла нічому навчитися.

Розрізняють:

а)короткочасну пам’ять - триває від декількох секунд до 20-30 хв.

б)тривалу пам’ять - за її рахунок можуть тривало, іноді все життя,зберігатися сліди

попередніх подразнень.

Види пам’яті:

зорова,

нюхова,

слухова,

емоційна.

Людська пам’ять має в собі 2 види інформації:

видова - передається спадково, виявляється в безумовних рефлексах;

набута - набувається на протязі життя людини, базується на умовних рефлексах.

В ) Мислення - це відображення дійсності через слова, мову, аналізатори.

Мислення неможливе без практики.

Види мислення:

Наочно дійове - пов’язане з образами, ситуаціями у дітей молодшого віку;

Наочно образне - пов’язане з образами, ситуаціями у дітей старшого віку;

Словесно логічне - виявляється в процесі гри, навчання, трудової діяльності людини.

Форми мислення:

Судження - форма мислення, що відображає зв’язки між предметами та явищами.

Умовивід - це висновок, зроблений з кількох суджень.

Поняття - вищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення.

Г) Свідомість - це вищий рівень психічного відображення.

Вона є продуктом та результатом трудової діяльності людини, виникає лише в людському

суспільстві.

Д ) Мова - це специфічна форма людської діяльності, яка служить спілкуванню між людьми,

пов’язана із свідомістю, мисленням, всією психічною і її трудовою діяльністю.

Людина має специфічні, спеціально створені для мови органи.

Мовотворчі органи:

1.Легені з бронхами та трахея, глотка.

2.Органи, які безпосередньо приймають участь в утворенні звуків:

а) активні - здатні змінювати об’єм і форму (гортань, глотка, м’яке піднебіння, язик,

губи);

б) пасивні - зуби, тверде піднебіння, ніс.

Мовна форма відображання дійсності.

В процесі удоскононалення нервової системи виникають структури, які забезпечують відображення навколишньої дійсності у формі мовних сигналів. Сприймання органами чуттів сигналів із зовнішнього внутрішнього середовища і фіксування їх мозком людини і тварини. І.П. Павлов назвав першою сигнальною системою, а відображання навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з допомогою слів - другою сигнальною системою.

Умовність значення слова полягає в тому, що воно є загальним сигналом надзвичайної кількості подразнень. Слово діє на центральну нервову систему не стільки як звуковий подразник, скільки смисловим значенням, тому поява другої сигнальної системи у людини набагато збільшує обсяг інформації. Мова людини сприяє спілкуванню, абстрактному мисленню, і інтелектуальній діяльності, регуляції енергетичного і пластичного забезпечення функцій в організмі. Друга сигнальна система функціонує завдяки інформації, яка находить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні мовні поняття.

Розрізняють три форми мови:

слухову,

зорову і

кінететичну(письмову, жестів).

Реалізація кожної форми забезпечується функціонуванням відповідного аналізатора.

Особливість слухової форми мовлення є те, що звуковий потік розділяється на елементи(слова),кожен з яких утримується в чутливій пам’яті близько 0,01с, а потім відбувається консолідація слів у поняття. Таким чином, здійсняється дискретність інформації і виробляється зручна форма для фіксації

Визначення розумової діяльності.

Розумова діяльність людини, яку в фізіології прийнято називати вищою нервовою діяльністю, надзвичайно різноманітна. Вона відображає багатогранність творчих, психічних та інших явищ, але за фізіологічними механізмами - це рефлекторний процес, а за кінцевим наслідком - низка пристосувальних реакцій особи до навколишнього середовища.

Чи досить для пояснення фізіологічних механізмів розумової діяльності людини умовно-рефлекторної теорії, чи для цього необхідно шукати додаткові обгрунтування? Це питання було поставлено ще І. П. Павловим, який писав, що коли мавпа будує свою вишку для того, щоб дістати плід, то це «умовним рефлексом» назвати не можна. Це випадок утворення знань, уловлювання нормального зв’язку між речами - те, що лежить в основі всієї наукової діяльності, законів причинності.

Вища нервова діяльність людини відрізняється від цілеспрямованих актів поведінки тварин рядом особливостей.

Головна з них полягає в тому, що пристосувальні реакції людини проявляються через свідомість, тому з’ясування фізіологічних механізмів вищої нервової діяльності людини потрібно починати з аналізу нервових механізмів свідомості.

Основні критерії свідомості:

1.Сприйняття дійсності у мовній формі. На основі мови формулюється абстрактне

мислення і відбувається оперування загальними положеннями.

2.Здатність виділяти з численних явищ навколишнього середовища найважливіші та

зосереджувати на них увагу.

3.Здатиність до прогнозування і очікування.

4.Усвідомлення суспільства людей, своєї власної особистості, визнання права на

особистість інших людей.

5.Здатність формувати етичні і естетичні цінності.

Аналіз окремих критеріїв свідомості дає підставу зробити принаймні два принципових припущення.

1. Окремі її риси властиві не тільки людині, а й тваринам.

2. Свідомість і навчання - два різних прояви розумової діяльності.

Навести деякі докази таких припущень можна з власних спостережень. Будь-яка тварина здатна виділяти з численних явищ навколишнього середовища найважливіші та зосереджувати на них увагу. Всі, принаймні вищі, тварини, спроможні передбачити, тобто прогнозувати, явища і очікувати на їх появу. (Згадайте поведінку кішки, яка може годинами чекати мишу, сидячи біля її нірки).

Нові ситуації, в які потрапляє будь-яка істота, найчастіше тільки нагадують ті, з якими вона зустрічалася раніше. Цілеспрямована поведінка, яка б забезпечувала збереження особи в умовах мінливого навколишнього середовища, тільки на основі попереднього набутого досвіду, неможлива. Досвід, який закріпився у нервових структурах головного мозку в формі тимчасових умовно-рефлекторних зв’язків, частково забезпечує поведінку людини в звичайних обставинах, які зустрічались раніше. Однак в природних умовах жива істота кожну мить стикається з новими обставинами і перед нею постійно постають нові завдання, які на основі умовно-рефлекторних зв’язків вирішити не можна. Вирішення завдань, що виникають за нових обставин в малознайомій ситуації, шляхом доцільної поведінки здійснюється на евристичному рівні, тобто без попередньої підготовки. Нервові механізми таких процесів не можуть базуватись на закріплених у довгостроковій пам’яті слідах попередніх подразнень, оскільки таких подразнень ще не було. Тому є підстави вважати, що крім умовно - рефлекторних механізмів вищої нервової діяльності як людини, так і тварин, існують й інші, відкриття яких ще попереду.