Загальні дані про нервову систему.

Нервова система:

- регулює діяльність всіх органів і систем,

- забезпечує зв’язок організму, як цілого із зовнішнім середовищем.

Нервова система умовно поділяється на 3 відділи:

1. Центральна нервова система (спинний та головний мозок);

2. Периферична нервова система (12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара

спинномозкових нервів);

3. Вегетаривна нервова система (симпатична і парасимпатична нервові системи).

Структурна одиниця нервової системи - нейрон.

Нервова система побудована з: 1.Сірої речовини. 2.Білої речовини.

Сіра речовина -це накопичення нервових клітин.

Біла речовина -це накопичення нервових волокон.

Ядро -накопичення сірої речовини всередині білої.

Вузол -накопичення сірої речовини поза тканиною мозку.

Кора -накопичення сірої речовини на поверхні білої.

Сегмент - ділянка спинного мозку, від якої відходить одна пара спинномозкових нервів.

В основі діяльності Н.С. лежать рефлекси.

Рефлекс. Рефлекторна дуга. Види рефлексів

Рефлекс - це відповідна реакція організму на подразнення за обов’язковою участю ЦНС.

За рахунок рефлексів відбувається виникнення, зміна або припинення будь-якої діяльності організму

Рефлекторна дуга - це шлях нервового імпульсу від рецептора до ефектора.

А-соматичний рефлекс

1. рецептор- початок любої рефлекторної дуги;

2. аферентний нервовий шлях (чутливе волокно) - відростки рецепторних нейронів, які

проводять збудження до нервового центру

3. нервовий центр - група клітин, які розташовані в різних відділах ЦНС та відповідають за

проведення певного рефлексу; в ньому відбувається переключення збудження від чутливих

клітин на рухові. Кожний рефлекс має свою локалізацію в ЦНС.

4. еферентний нервовий шлях (рухові волокна) - передають нервові імпульси від нервового

центру до ефектора;

5. ефектор - робочий орган (м’язи або залоза) діяльність якого змінюється під впливом імпульсів,

які до нього потрапляють.

Рефлекторні дуги можуть бути простими та складними.

Прості (двохнейтронні) рефлекторні дуги складаються з двох нейронів: сприймаючого та

ефекторного між якими є один синапс (колінний рефлекс). Стор.358 мал.71.

Складні (трьохнейронні)- вміщують не 2, а більше нейронів: рецепторний, один або декілька проміжних(вставних) нейронів та ефекторний. Стор.359 мал. 72

 

Виявлено, що під час відповідної реакції ефектора збуджуються багаточисленні нервові закінчення, які є в робочому органі. Нервові імпульси вже від ефектора знову поступають в ЦНС та інформують її про вірність відповіді робочого органу. Таким чином рефлекторні дуги являються не разомкнутими, а кільцевими утвореннями.

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕФЛЕКСІВ

І.За біологічним значенням

1.Харчові,

2.Оборонні,

3.Статеві.

ІІ. За видом подразнення рецепторів:

1.Екстрерорецепторні;

2.Інтерорецепторні;

3.Проприорецепторні.

ІІІ. За характером відповідної реакції:

1.Рухові або моторні (ефектор м’язи);

2.Секреторні (ефектор залози);

3.Судинно - рухові (звуження або розширення кровоносних судин).

ІУ. За місцем знаходження головного нервового центру:

1.Спинальні (спинний мозок) - сечовиділення, дефекація тощо;

2.Бульбарні (довгастий мозок) - кашель, чхання, блювота;

3.Мезенцефальні (середній мозок) - випрямлення, ходіння;

4.Диенцефальні (проміжний мозок) - терморегуляторні;

5.Кіркові (кінцевий мозок)- умовні рефлекси.

У.За тривалістю:

1.Фазні - короткі, вони забезпечують всі види робочих, спортивних рухів;

2.Тонічні - тривалі, продовжуються годинами (стояння).

УІ. За складністю:

1.Прості - розширення зіниці у відповідь на затемнення ока, розгинання ноги

/ колінний рефлекс /

2.Складні - регуляція серцево-судинної діяльності, процесу травлення, в цьому випадку

кінець одного рефлексу служить подразненням для виникнення другого.

УІІ. За принципом ефекторної іннервації:

1.Скелетно - моторні або соматичні - забезпечують рухові акти скелетної мускулатури

2.Вегетативні - функції внутрішніх органів.

УІІІ. За придбанням:

1.Безумовні - уродженні

2.Умовні - придбанні.

 

Нервові центри

Анатомічне визначення - група клітин, які розташовані в різних відділах ЦНС та відповідають за

проведення певного рефлексу; в ньому відбувається переключення збудження від чутливих

клітин на рухові. Кожний рефлекс має свою локалізацію в ЦНС.

 

Фізіологічне визначення - це складне функціональне об’єднання декількох анатомічних нервових

центрів, які розташовані на різних рівнях ЦНС та які обумовлюють за рахунок своєї

активності складні рефлекторні акти.

 

ФІЗІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВИХ ЦЕНТРІВ.

1 Однобічність проведення збудження в синапсах від нервового імпульсу (тільки від рецептора

до ефектора).

Затримка проведення збудження в нервових центрах

пов’язана звеликою кількістю синапсів, що передають нервові імпульси за допомогою

медіатора, на відміну від нервового волокна.

3.Сумація збудження в нервових центрах - виникає при нанесенніслабких, але ритмічних

подразнень, що повторюються (наприклад - рефлекс чхання виникає при тривалому

подразненні рецепторів слизової оболонки носа).Явище сумації в нервових волокнах було

описано Сеченовим в 1853 р.

Трансформація ритму збудження в нервових центрах -

на будь який ритм збудження Н.Ц. відповідає залпом імпульсів (всі скорочення скелетних

м’язів тетанічні).

5.Рефлекторна післядія - рефлекторні акти закінчуються не одночасно, з припиненням

викликавшого його подразнення, а через деякий час. Встановлено 2 механізми післядії:

1.Пов’язаний з тим, що збудження в нервових клітинах зникає не одразу після припинення

подразнення. Продовж деякого часу (соті долі секунди) нейрони продовжують давати

ритмічні розряди імпульсів. Цей механізм обумовлює короткочасну післядію.

2.Є наслідком циркуляції нервових імпульсів замкнутими нейронними ланцюгами нервового

центру ті забезпечує більш тривалу післядію

Збудження одного нейрона передається на другий, а розгалуженнями його аксона знову

повертається до першого нейрона і так далі. Циркуляція нервових імпульсів в нервовому

центрі буде тривати до тих пір, поки не виникне втома одного з синапсів, або ж активність

нейронів не буде зупинена появою гальмуючих імпульсів.

6.Нервові центри швидко втомлюються - пов’язано перш за все з порушенням передачі

збудження в синапсах, що обумовлено зменшенням запасів медіатора або зниження

чутливості до медіатора постсинаптичної мембрани нейрону..

 

Збудження і гальмування

В ЦНС постійно проходять процеси збудження та гальмування, які беруть участь у будь-якому рефлекторному акті.

Збудження - нервовий процес, який викликає діяльність органу, або підсилює існуючу.

При збудженні в нейронах посилюються процеси окислення. Ззовні процеси збудження

проявляються виникненням відповідних реакцій на дію подразника.

Гальмування - нервовий процес, що послаблює діяльність, перериває її, або перешкоджає її

виникненню.

При гальмуванні в нейронах зменшуються процеси окислення і ззовні процеси

гальмування проявляються зміни відповідних реакцій, або їх зупинкою.

Процес гальмування в ЦНС був відкритий 1862 р. Сеченовим в досвідах на жабах.

Виділяють дві форми гальмування:

1.Первинне гальмування - вимагає наявності спеціальних гальмівних структур (гальмівних

нейронів та гальмівних синапсів). В цьому випадку гальмування настає первинно без

передуючого збудження. Як приклад:

а) пресинаптичне гальмування - в основі лежить розвиток повільної та тривалої деполяризації

пресинаптичного закінчення, що веде зо зменшення або блокаді подальшого проведення

збудження

б) постсинаптичне гальмування - пов’язане з гіперполярізацією постсинаптичної мембрани

під впливом медіаторів (ГАМК та інші), які виділяються при збудженні гальмівних

нейронів.

2. Вторинне гальмування не потребує спеціальних гальмівних структур та розвивається

внаслідок зміни функціональної активності звичайних збудливих нейронів.

Значення гальмування:

1.Важлива роль в формуванні умовних рефлексів.

2.Визволяє ЦНС від переробки менш важливої інформації.

3. Забезпечує координацію рефлекторних реакцій.

4. Виконує охоронну функцію: захищає нервові центри від втоми та виснаження.