Основні властивості і функції нервової системи.

Подразненність – здатність нервової клітини під впливом факторів зовнішнього чи внутрішнього середовища (подразники) переходити із стану спокою в активний стан. Природним подразником нейрона є нервовий імпульс, що поступає від других нейронів, або від рецепторів (клітини, що спеціалізуються на сприйнятті різноманітних фізико-хімічних подразників.

Збудливість – здатність нервової клітини швидко відповісти на дію подразника. Виникнення і розповсюдження збудження пов’язано із зміною електричного заряду живої тканини.

Основною формою нервової діяльності є рефлекторні акти. Рефлекс – реакція організму на подразнення із зовнішнього чи внутрішнього середовища (ступеневий рефлекс, колінний). Рефлекторні реакції різноманітні. Вони можуть бути умовними та безумовними.

Кора головного мозку і найближчі до неї підкоркові структури являються вищим відділом ЦНС – субстратом здійснення складних рефлекторних реакцій, що лежать в основі вищої нервової діяльності. Вперше діяльність вищої нервової системи пояснювалась рефлекторною діяльністю І.М.Сєченовим. До нього вважалось, що душа і тіло розділені і навіть не ставилось питання можливості вивчення психічної діяльності людини. Ідеї І.М.Сєченова були підтверджені експериментами І.П.Павлова, який являється основоположником рефлекторної теорії, який створив вчення про вищу нервову діяльність. Він відкрив вірний механізм, що забезпечує складну форму реагування організму людини і вищих тварин на дію зовнішнього середовища. Цим механізмом є умовний рефлекс.

Вищою нервовою діяльністю називають сукупність складних форм діяльності кори великих півкуль і найближчих підкоркових утворень, яка забезпечує взаємодію цілого організму з зовнішнім середовищем.

Умовні та безумовні рефлекси. Безумовні рефлекси – уроджені реакції організму, що сформувались і закріпились в процесі еволюції і передаються спадково. Умовні рефлекси виникають, закріплюються, затухають на протязі життя і є індивідуальними. Безумовні рефлекси здійснюються на рівні спинного мозку і можуть забезпечувати діяльність організму тільки на самих ранніх стадіях розвитку.

Умовні рефлекси можуть з’являтися на самі різні подразники, являються функцією кори великих півкуль головного мозку, виробляються на протязі всього життя і вони забезпечують діяльність організму при постійній зміні умов навколишнього середовища.

Організм народжується з відповідним фондом безумовних рефлексів, що забезпечує йому підтримання життєдіяльності у відносно постійних умовах (харчові, оборонні, терморегуляційні, дихальні та інші).

Умовні рефлекси забезпечують пристосування до умов життя, що постійно змінюються. При дії умовного сигналу кора головного мозку забезпечує організму попередню підготовку реагування на ті чи інші подразники, які можуть проявити свою дію. Тому діяльність кори великих півкуль є сигнальною.

Умовні рефлекси виробляються на базі безумовних. Умовними їх назвав І.П.Павлов тому, що для їх появи необхідний умовний подразник, сигнал. Умовним подразником може бути любий подразник зовнішнього середовища, або зміни внутрішнього середовища. Умовні рефлекси виробляються спільною дією умовного і безумовного подразника. Утворення умовного рефлексу пов’язано з встановленням тимчасового зв’язку між двома групами клітин кори, що сприймають умовне і безумовне подразнення. Цей зв’язок стає тим тривкішим, чим частіше вони збуджуються одночасно

Вища нервова діяльність людини, як і тварини, носить рефлекторний характер. Загальними і для тварин і для людей є аналіз і синтез конкретних сигналів, предметів і явищ, що становить першу сигнальну систему. Але вища нервова система людини має свої якісні особливості, які поставили її над всім тваринним світом. У людини в процесі розвитку з’явилася суттєва добавка до механізму роботи мозку – друга сигнальна система. У людини з’явились, розвинулись і надзвичайно удосконалились сигнали другої системи у вигляді слів, які читають, чують і вимовляють. Розвиток словесної сигналізації зробило можливим узагальнення, що знайшло своє вираження у поняттях.

Друга сигнальна система соціально обумовлена. Поза суспільством, без спілкування з другими людьми вона не розвивається.

Перша і друга сигнальні системи неподільні і функціонують разом. Вища нервова діяльність людини в цьому єдина.

Вікові особливості умовних рефлексів. Умовні рефлекси у новонароджених досить обмежені і утворюються тільки на життєво важливі стимули. Уже в перші дні дитини можна відмітити утворення натурального умовного рефлексу на час годування, що проявляється збудженістю дитини і підвищеною рухливістю. На положення дитини перед годуванням у дитини з’являється умовний рефлекс у вигляді рухів при ссанні до кінця другого тижня. З середини першого місяця з’являються умовні рефлекси на світло, звук та інше. З перших днів у дитини з’являється безумовне гальмування (дитина перестає сосати при появі різких звуків). Чітке диференціювання зорових та слухових умовних подразників відмічається у 4 – 5 місяців. Інші види внутрішнього гальмування формуються пізніше. Розвиток у дитини внутрішнього гальмування є важливим фактором виховання. На першому році доцільно виховувати гальмування, застосовуючи подразники, що відволікають увагу дитини. Для правильного розвитку дитини на першому році дуже важливо дотримуватися строгого режиму. До кінця першого року важливе значення набувають комплекси зовнішніх подразників, що характеризують ситуацію в цілому. Одним із важливих компонентів цього комплексу стає і слово. До кінця першого року життя для дитини слово стає важливим подразником. На другому році життя настає посилений розвиток мови, при чому велика роль належить подражальному рефлексу, тому дорослі, спілкуючись з дитиною, повинні особливе значення придавати правильному вимовлянню слів.

До кінця дошкільного періоду відбувається суттєва перебудова у взаємодії процесів збудження і гальмування. Формується і набуває все більшого значення внутрішнє, умовне гальмування. В цьому віці більшого значення набуває узагальнююча функція слова, можливість узагальнювати не тільки конкретні предмети, а і різні предмети зовнішнього світу, категорії предметів. В 6 – 7 років підвищується активність і значення другої сигнальної системи, що являється одним із важливих показників готовності дитини до постійних занять в школі.

Виділяється 4 типи нервової діяльності в дитячому віці:

1. Сильний, урівноважений, оптимально збудливий, швидкий тип. Для нього характерно швидке утворення умовних рефлексів, значна тривкість їх. Діти цього типу мають добре розвинуту мову з багатим запасом слів.

2. Сильний, урівноважений, повільний тип. У цих дітей зв’язки утворюються повільніше, рефлекси, що затухають, відновлюються також повільно. Такі діти швидко навчаються мови, але мова у них дещо уповільнена, активні і стійкі при виконанні складних завдань.

3. Сильний, неурівноважений, підвищено збудливий, характеризується недостатністю процесу гальмування, з сильно вираженою підкорковою діяльністю. Діти такого типу характеризуються високою емоціональною збудливістю, мова у них швидка з окремими викрикуваннями.

4 Слабкий тип із зниженою збудливістю, умовні рефлекси утворюються повільно, не стійкі. Характерна слабість внутрішнього гальмування при сильно вираженому зовнішньому гальмуванні пояснює трудність звикання дітей до нових умов навчання, їх зміни.

Суттєва різниця основних якостей нервових процесів у дітей, які відносяться до різних типів, визначає їх різні функціональні можливості в процесі навчання і виховання.

Ефективність педагогічного впливу багато в чому залежить від індивідуального підходу до учнів з урахуванням їх типологічних особливостей вищої нервової діяльності.