ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ І КРОВООБІГУ.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ І КРОВООБІГУ.



 

Значення крові і її склад.

Клітини, тканини і органи організму можуть існувати і нормально функціонувати тільки в певних умовах, що створюються внутрішнім середовищем, до якого вони пристосувалися в процесі еволюції. Внутрішнє середовище забезпечує можливість отримання клітинами поживних речовин і вивід продуктів обміну. Так як внутрішнє середовище відносно постійне, клітини функціонують в постійних умовах. Збереження постійності внутрішнього середовища називається гомеостазом. Гомеостаз підтримується комплексом динамічних процесів. Значна роль тут належить регуляторним системам – нервовій і ендокринній. Збереження постійності внутрішнього середовища можливо тільки при функціонуванні системи дихання, серцево0судинної системи, органів травлення і виділення.

Внутрішнім середовищем людини є кров, лімфа і тканинна рідина.

Поживні речовини і кисень розносяться кров’ю по організму і поступають в лімфу і тканинну рідину. У зворотньому напрямку відбувається виділення продуктів обміну. Знаходячись в постійному русі, кров забезпечує постійність складу тканинної рідини. Тому кров виконує найважливішу роль в забезпеченні постійності внутрішнього середовища. Розчинення в крові кисню і виділення вуглекислого газу називають дихальною функцією крові. В легенях кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ. В капілярах різних тканин і органів кров віддає їм кисень і забирає вуглекислий газ.

Кров виконує також транспортну функцію, переносячи поживні речовини від органів травлення до клітин і тканин інших органів і виносить продукти окислення. Кров виконує і захисну функцію. В організм можуть попадати різні шкідливі речовини, або мікроби. Вони руйнуються клітинами крові, або знешкоджуються спеціальними захисними речовинами.

Кров приймає участь у гуморальній регуляції діяльності організму, а також виконує терморегуляторну функцію, охолоджуючи або зігріваючи органи.

Кількість крові в організмі людини змінюється з віком. Відносно маси тіла у дітей крові більше, ніж у дорослих. У новонароджених кров складає до 15% маси тіла, у 14 років – 7%. Це пов’язано з інтенсивністю протікання обмінних процесів. У дорослої людини загальна кількість крові складає 5 – 6 л. Деяка частина крові знаходиться в «кров’яних депо» (судини селезінки, шкіри, печінки, легенів). Під час напруженої м’язової роботи, при втратах крові запаси її поступають в загальний кровообіг.

Кров представляє собою червону непрозору рідину. Якщо кров від центрифугувати, вона розділиться на два шари. Верхній шар – трошки жовтувата рідина – плазма і осад темночервоного кольору. На межі між плазмою і осадом буде тонка світла плівка. Осад разом з плівкою утворений клітинами крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Всі клітини крові живуть тільки деякий час, тому в спеціальних органах (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли) безперервно утворюються нові клітини крові. У дорослої людини співвідношення плазми і клітин крові складає 55:45. У дітей раннього віку кров’яних клітин дещо більше.

Плазма складається на 90 – 92% із води , 8 – 10% складають органічні і неорганічні речовини. Концентрація розчинених речовин визначає певний осмотичний тиск. Постійність осмотичного тиску має важливе значення для усіх клітин організму. Розчини, які по своєму якісному складу і концентрації відповідають складу плазми називають фізіологічними. Такі розчини використовують як замінники крові.

Клітини крові.

Еритроцити – красні кров’яні клітини, виконують дихальну функцію крові. Їх у дорослої людини – 4,5 – 5,0 млн в 1 мкл крові. Кількість еритроцитів може змінюватися залежно від умов перебування людини ( високогір’я).

Дихальна функція еритроцитів пов’язана з наявністю в них особливої речовини – гемоглобіну. До складу гемоглобіну входить двухвалентне залізо, яке з’єднуючись з киснем повітря утворює оксигемоглобін. В капілярах він легко розпадається на гемоглобін і кисень, який і поглинається клітинами. Кількість гемоглобіну в крові залежить від кількості еритроцитів, харчування, перебування на свіжому повітрі та інше. За 100% прийнято 16,7 г гемоглобіну в 100 мл крові. У дорослої людини в крові гемоглобіну 60 – 80%.

Кількість еритроцитів у крові з віком змінюється. У новонароджених вони можуть перевищувати 7 млн в 1 мкл крові, а гемоглобін перевищувати 100%.. Потім ідуть періодичні пониження та підвищення цих показників. Зниження кількості еритроцитів нижче 3 млн, гемоглобіну нижче 60% свідчить про наявність анемічного стану.

Коли кров залишити в капілярних трубках, то через деякий час еритроцити будуть осідати. Цей показник визначається швидкістю осідання еритроцитів. У чоловіків вона дорівнює 1 – 100 мм/годину, у жінок – 3 – 15 мм/год. Вона змінюється з віком ( у новонароджених – 1 – 2мм/год., у дітей до 3 років – 2 – 17 мм/год., у віці 7 – 12 років – не перевищує 12мм/год).

Лейкоцити – білі кров’яні клітини, важливішою функцією їх є захист від мікроорганізмів і токсинів, що попадають в організм. Захисна функція лейкоцитів пов’язана з їх здатністю самостійно рухатись до місця проникнення мікробів чи чужорідні речовини. Приблизившись до них лейкоцити поглинають мікроорганізми і перетравлюють їх. Поглинання лейкоцитами мікроорганізмів чи чужорідних речовин називається фагоцитозом. Важливим фактором, що визначає захисні властивості лейкоцитоів, є також їх участь в імунних реакціях.

За формою, будовою і функцією відрізняють різні типи лейкоцитів: лімфоцити, моноцити, нейтрофіли. Лімфоцити утворюються в лімфатичних вузлах, вони не здатні до фагоцитозу, але виробляють антитіла і тим самим мають велике значення в забезпеченні імунітету. Нейтрофіли виробляються в червоному кістковому мозку, найбільш численні лейкоцити і виконують основну роль у фагоцитозі. Один нейтрофіл може поглинути до 20 – 30 мікроорганізмів. Коли чужорідна речовина по розміру більша нейтрофіла, навколо неї скопичується група нейтрофілів. Здатні до фагоцитозу і моноцити, клітини, що утворюються в селезінці і печінці.

У крові дорослої людини знаходиться 4000 – 9000 лейкоцитів в 1 мкл крові з відповідним співвідношенням між різними типами, що визначає лейкоцитарну формулу. При патологічних змінах це співвідношення може змінюватися.

Кількість лейкоцитів і їх співвідношення змінюються з віком. У новонароджених лейкоцитів значно більше ( до 20 тисяч).З перших днів число їх зменшується і досягає 10 – 12 тисяч до 7 – 12 дня. З кінця першого року кількість лейкоцитів поступово зменшується і у віці 13 – 15 років досягає величин дорослої людини.

Тромбоцити – найменші кров’яні клітини, їх від 200 тис. до 400 тис. в 1мкл крові. Після важкої м’язової роботи кількість їх збільшується у 3 – 5 разів. Основна функція тромбоцитів пов’язана з участю у звертанні крові При пошкодженні тромбоцитів із них в плазму потрапляє речовина, що формує згусток крові – иромб.

При переливанні крові від одної людини до іншої необхідно враховувати групи крові. Це пов’язано з тим, що в еритроцитах крові міститься особливі речовини – антигени (агглютиногени), а у білках плазми – агглютинини. Аглютиногенів в еритроцитах два типи (А і В). В еритроцитах вони можуть бути по одному, разом два і може не бути ні одного. Аглютиногенів у плазмі крові теж два. Аглютинація (склеювання) еритроцитів наступає коли зустрічаються однойменні агглютинини і аглютиногени. У людей є чотири комбінації аглютиногенів і агглютининів, тому і відрізняють чотири групи крові. В крові є і інші аглютиногени. Один із них , найбільш суттєвий резус-фактор. Він є у 85% людей (резус-позитивні), у 15% людей його немає (резус-негативні).

Малокров’я – різке пониження гемоглобіну крові і зменшення кількості еритроцитів. Різні захворювання і особливо несприятливі умови життя дітей і підлітків можуть призвести до малокров’ю. Воно супроводжується головним болем, запамороченням, негативно відбивається на працездатності і успішності.

Для попередження цього необхідні правильна організація режиму дня, раціональне і доброякісне харчування нормування навчального навантаження, необхідна кількість рухової активності на свіжому повітрі.

 

Система кровообігу

Кров може виконувати життєво необхідні функції тільки при умові безперервного руху. До системи кровообігу відносяться серце, виконуюче роль насосу і судини, по яких циркулює кров. Кров виходить із серця по артеріях, розгалуженнях артеріол і по капілярах поступає до тканин, потім по дрібних венах, венулах і великих венах повертається до серця. Таким чином завдяки кровообігу до усіх органів і тканин поступають поживні речовини, кисень, необхідні солі, гормони, вода.

Судинна система складається із двох кругів кровообігу – великого і малого. Велике коло кровообігу бере початок від лівого шлуночка, з якого кров поступає в аорту. Із аорти артеріальна кров попадає в артерії, які з віддаленням від серця розгалужуються і самі тонкі із них розгалужуються на капіляри, які густою сіткою пронизують весь організм. Через тонкі стінки капілярів кров віддає поживні речовини і кисень в тканинну рідину, а продукти життєдіяльності із тканинної рідини поступають в кров. Дальше капіляри зливаються у тонкі вени, які, зливаючись, утворюють венули, вени, крупні вени, які впадають у верхню і нижню полі вени. Вони приносять венозну кров в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка серця легеневою артерією, по якій венозна кров приноситься до капілярів альвеол легенів. Там відбувається обмін газами між венозною кров’ю і повітрям альвеол. Від легенів по чотирьох легеневих артеріях уже артеріальна кров повертається до серця у ліве передсердя, де закінчується мале коло кровообігу. Із лівого передсердя кров поступає в лівий шлуночок, де починається велике коло.

Із системою кровообігу тісно пов’язана лімфатична система. Вона існує для відтоку рідини від тканин. Лімфатична система починається із сітки замкнутих капілярів, які переходять у лімфатичні судини, що впадають в лівий і правий лімфатичні протоки, а потім у вени. На шляху до вен лімфа проходить через лімфатичні вузли, які виконують роль біологічних фільтрів і захищають організм від чужорідних тіл і мікробів. Утворення лімфи пов’язано з переходом розчинених в плазмі речовин із капілярів у тканинну рідину і із тканин в лімфатичні капіляри. За добу в організмі людини утворюється до 4л лімфи. При нормальному функціонуванні організму існує рівновага між утворенням лімфи і відтоком її. Лімфа переміщується завдяки скороченню стінок судин і м’язів.

Серце – полий м’язовий орган, розташований в лівій частині грудної клітини. Маса його 200 – 300г. У дітей серце відносно більше і складає до 0,8% маси тіла, у дорослої людини – до 0,5%. Найбільш інтенсивно серце росте на першому році життя, до 5 років збільшується в 4 рази, а до 16 років – у 11 разів. Серце розділене на 4 камери (два передсердя і два шлуночка). Ліва і права половини розділені суцільною перегородкою. Кожна половина має передсердя і шлуночок, між якими є перегородка з отвором і клапанами. Через ці отвори кров із передсердя попадає в шлуночок. На межі між лівим шлуночком і аортою та правим шлуночком і легеневою артерією також є клапани. Клапани забезпечують рух крові в одному напрямку.

Серце скорочується ритмічно: скорочення відділів серця змінюються їх розслабленням. Скорочення відділів серця називають систолою, а розслаблення – діастолою. Період одного скорочення і розслаблення серця називають серцевим циклом. В стані спокою він дорівнює десь 0,8 сек.

Частота серцевих скорочень у дорослої людини дорівнює 70 – 75 ударів за 1 хвилину. При скороченні серце виштовхує у русло 60 – 80 мл крові – це ударний або систолічний об’єм крові. Кількість крові, що виштовхується серцем за 1 хв. називають хвилинний об’єм крові. Як ударний так і хвилинний об’єми з віком змінюються.

Виштовхування крові у русло призводить до збільшення тиску у кров’яному руслі. Тиск під яким знаходиться кров у руслі називають кров’яним тиском. Він змінний. Під час скорочення шлуночків кров з силою виштовхується у кров’яне русло, при цьому відмічається найбільший тиск крові. Цей тиск називають систолічний або максимальний тиск. При розслабленні серця в період діастоли тиск зменшується і стає мінімальним – діастоличний.. У нормі систолічний тиск становить 110 -125 мм рт.стовба, діастоличний – 60 – 85мм.. Кров’яний тиск підтримується на постійному рівні. Він може підвищуватися при фізичних навантаженнях, при емоціональних збудженнях.

У період статевого дозрівання ріст серця може бути більш інтенсивним і випереджати розширення кров’яного русла. що призводить до підвищення артеріального тиску (юнацька гіпертонія) Це явище з віком проходить, але до підвищення тиску в юнацькому віці необхідно підходити уважно, щоб не пропустити будь який патологічний процес (нефрит, сухоти нирок та інше.).

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.143.40 (0.009 с.)