Розведення крові за П’ятницьким

У піпетку П’ятницького на 0,38 мл насмоктують 3%-ний розчин оцтової кислоти, виливають в сухий флакон і закривають пробкою. Капілярною піпеткою від гемометра, зволоженою 3%-ним розчином лимонно-кислого натрію, набирають 0,02 мл крові, переносять у флакон з розчинником. При цьому кров розводиться в 20 разів.

Заповнення камери для підрахунку лейкоцитів проводиться в тій же послідовності, що й для підрахунку еритроцитів.

Підрахунок лейкоцитів у лічильній камері з сіткою Горяєва проводять у 100 великих неподілених квадратах, зібраних у групи по 4. Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначають за допомогою тієї ж формули, що і кількість еритроцитів.

 

Контрольні питання

1. Функції лейкоцитів.

2. Методика підрахунку лейкоцитів.

3. Кількість лейкоцитів у різних тварин.

4. Класифікація лейкоцитів.

 

РОБОТА 7.5. ПРИГОТУВАННЯ ТА ФАРБУВАННЯ МАЗКІВ КРОВІ

Для вивчення структури, форми і співвідношення формених елементів готують мазки крові. Складові частини клітин – органоїди, фарбуються різними барвниками по-різному. Розглядаючи зафарбований мазок під мікроскопом, можна розділити клітини за їх морфологічною будовою і отримати інформацію про життеві процеси в живому організмі. Клітини, які містять у протоплазмі зерна, належать до групи гранулоцитів, ті, що не містять, – до групи агранулоцитів. Зернисті форми лейкоцитів за їх відношенням до різних барвників поділяються на базофіли, еозинофіли та нейтрофіли. Нейтрофіли за віком можуть бути мієлоїдними, юними, паличкоядерними і сегментоядерними. Серед незернистих форм розрізняють лімфоцити і моноцити.

Мета роботи. Засвоїти методику приготування та фарбування мазка.

Матеріали і обладнання: предметні і покривні скельця, ін’єкційна голка, спирт, фарби (азур II, еозин I), дистильована вода, склянки для фарб, піпетки, підставки і кювети для мазків, піщаний годинник на 3 хв.

Хід роботи

Приготування мазка крові

Предметне скло утримують між великим і середнім пальцями лівої руки. Першу краплю крові, що виступила після проколу, стирають ватою, а до другої невеликої краплі торкаються поверхнею предметного скла так, щоб крапля знаходилась ближче до вказівного пальця.

Великим і вказівним пальцями правої руки тримають покривне скло і ведуть його по предметному склі під кутом 45° до торкання із краплею крові. Коли кров розійдеться по лінії торкання, покривне скло повільно ведуть до великого пальця під тим же кутом. Мазок повинен мати рівні краї, бути рівномірним і тонким. Висушують мазок на повітрі, пишуть на ньому голкою номер тварини і дату взяття крові.

 

 

Фіксація та фарбування мазка

На мазок наливають 4 – 5 крапель метилового спирту. Через 3 хв спирт зливають і висушують мазок на повітрі.

Фарбування мазка (за Нохтом)

Для фарбування мазка готують 2 розчини: азур II (1:1000) і еозин (1:1000). Змішують 6 мл дистильованої води, 1,5 мл азур II і 1 мл еозину. Фарбу наливають на сухий зафіксований мазок на 25 – 30 хв. Потім фарбу зливають, мазок промивають водою з-під крана і висушують на повітрі. Мазки можна фарбувати також іншими методами: за Романовським-Гімзою (еозин-метиленовою синькою), за Паппенгеймом та ін.

 

 

Контрольні питання

1. Яким повинен бути мазок крові для виведення лейкоцитарної формули?

2. Фіксація мазків та їх фарбування.

3. Для чого готують мазки крові?

 

РОБОТА 7.6. ВИВЕДЕННЯ ЛЕЙКОГРАМИ

Процентне співвідношення окремих форм лейкоцитів називається лейкограмою або лейкоцитарною формулою. Зміни лейкограми можуть бути як в сторону збільшення, так і зменшення кількості тих чи інших форм лейкоцитів. Збільшення вмісту еозинофілів – еозинофілія – спостерігається при глистних, алергічних та інших захворюваннях, а також після застосування антибіотиків. Нейтрофільний лейкоцитоз, тобто збільшення числа нейтрофілів, спостерігається у разі гострих септичних процесів. Збільшення паличкоядерних і появи мієлоїдних та зміщення ядра вліво. За змінами лейкоцитарної формули роблять висновки про лейкопоетичну функцію кісткового мозку та лімфатичних тканин.

Мета роботи. Засвоїти методику виведення лейкограми.

Матеріали і обладнання. Імерсійне масло, мікроскоп, таблиця Єгорова або лічильник для лейкоцитарної формули, атлас клітин крові, дослідна тварина, мазок крові.

Хід роботи

Лейкограма (лейкоформула) крові деяких тварин

Вид тварин	Нейтрофіли	Еозинофіли	Базофіли	Лімфоцити	Моноцити
паличкоядерні	сегментоядерні
Велика рогата худоба	2–5	20–35	5–8	0–2	40–65	2–7
Свині	2–4	40–48	1–4	0–1	40–50	2–6
Кролі	5–9	33–39	1–3	0–2	46–62	1–3
Коні	3–6	45–62	2–6	0–1	28–44	2–4

Існує декілька методів підрахунку лейкоцитів. Найпростішім є метод підрахунку на середині мазка. На середині мазка, біля його верхнього краю, наносять краплю імерсійного масла, в неї занурюють об’єктив (90) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів проводять пересуванням мазка по лінії меандра впоперек до тих пір, доки не нарахують 100 або 200 лейкоцитів. Кожний лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів. Отримані дані порівнюють з показниками норми.

 

РОБОТА 7.7. ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ (ШОЕ)

Швидкість осідання еритроцитів у різних тварин неоднакова. На величину ШОЕ впливає фізіологічний стан організму. Посилена м’язова робота у тренованих тварин сповільнює ШОЕ, а в нетренованих, навпаки, підвищує. Значно збільшується ШОЕ під час вагітності, а також за хронічних запальних процесів та інфекційних захворювань, злоякісних пухлин.

Величина ШОЕ залежить, в першу чергу, від вмісту в плазмі великомолекулярних білків – глобулінів і особливо – фібриногену. Вміст глобулінів збільшується під час різних запальних процесів, чим і пояснюється підвищення ШОЕ у таких тварин. В останній період вагітності, особливо перед пологами, вміст фібриногену є майже в два рази більший від норми, і ШОЕ різко підвищується. Це відбувається тому, що крупномолекулярні білки, адсорбуючись на еритроцитах, зменшують їх електричний заряд та явище електровідштовхування між клітинами крові. Зменшення електровідштовхувальних властивостей еритроцитів призводить до утворення їх конгломератів (монетних стовпців), що сприяє підвищенню швидкості осідання еритроцитів.

Мета роботи. Ознайомитися з технікою визначення ШОЕ, дослідити величину ШОЕ у різних видів тварин.

Матеріали і обладнання. Еритросидеометр Неводова, прилад Панченкова, годинникове скло, 5 %-ний розчин лимонно-кислого натрію, дослідні тварини (кінь, собака, кріль).

Еритросидеометр Неводова – це градуйована пробірка висотою 17 см, діаметром 0,8 – 0,9 см, об’ємом 10 мл, з поділками від “0” (зверху) до 100 (знизу). Прилад Панченкова складається з градуйованих піпеток та штатива до них. На піпетці біля поділки “0” є мітка “К” (кров), а біля мітки 50 мм – мітка “Р” (реактив).

Хід роботи

Визначения швидкості осідання еритроцитів за Неводови

В еритросидеометр Неводова набирають 2 мл 5%-го розчину лимонно-кислого натрію, потім набирають кров до верхньої поділки “0”, обережно перемішують перевертанням 5 – 10 разів і ставлять пробірку в штатив. Відмічають швидкість осідання еритроцитів через 15, 30, 45, 60 хв і 24 год.

 

 

Визначенпя швидкості осідання еритроцитів приладом Панченкова

Піпетку приладу промивають розчином лимонно-кислого натру і наповнюють її цим розчином до мітки “Р”. Видувають розчин у невелику пробірку. Потім двічі набирають по повному капіляру (до мітки “К”) кров з вушної вени тварини, видувають її в пробірку з лимонно-кислим натрієм і ретельно перемішують. При цьому отримують розведення крові 1:4. Розведену кров набирають у піпетку до мітки “К” і ставлять у штатив (обов’язково вертикально). Висоту стовпчика плазми над осілими еритроцитами вираховують через 1 і 24 години.

 

Контрольні питання

1. Швидкість осідання еритроцитів у ВРХ, свиней, коней та інших тварин.

2. Фактори, які визначають ШОЕ.

3. Будова приладу Панченкова та еритросидеометра Неводова.