Спостереження за моторикою травного каналу у морської свинки

Морську свинку фіксують на операційному столику черевцем доверху і наркотизують ефіром. На шиї препарують блукаючий нерв. Роблять розріз черевної стінки, оголюючи шлунок та кишечник.

1. Спостерігають за моторикою шлунково-кишкового каналу в звичайних умовах.

2. Перерізають блукаючий нерв і його периферійний кінець подразнюють індукційним струмом.

3. Вирізають шлунково-кишковий канал і послідовно занурюють в розчин Рінгера (37 ^оС, 43 ^оС) та в гіпертонічний розчин NаСl (+37 °С).

У всіх випадках спостерігають за зміною моторики шлунково-кишкового каналу і звертаютъ увагу на види скорочень шлунка та кишечнику.

 

Контрольні питання

1. Значення моторної діяльності шлунково-кишкового каналу.

2. Види скорочень шлунка і кишечнику.

3. Регуляція моторики шлунково-кишкового каналу.

4. Особливості моторики передшлунків у жуйних.

5. Причини скорочень ізольованого кишечнику.

6. Які хімічні речовини стимулюють моторику шлунка та кишечнику?

 

РОБОТА 6.9. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИСТІНКОВОГО (МЕМБРАННОГО)

ТРАВЛЕННЯ В КИШЕЧНИКУ

Разом з травленням у порожнині кишечнику, розщеплення поживних речовин проходить безпосередньо на поверхні слизової оболонки кишечнику. Слизова оболонка тонкого кишечнику має безліч мікроворсинок, а це значно посилює ферментативні процеси і сприяє розщепленню поживних речовин на поверхні мікроворсинок. Цей процес був названий пристінковим, або мембранним травленням. Наявність пристінного травлення підтверджується, зокрема тим фактором, що в присутності шматочка стінки або слизової кишки ферментативне розщеплення поживних речовин значно посилюється.

Мета роботи. Підтвердити стимулюючий вплив шматочка кишечної стінки на гідроліз крохмалю амілазою кишкового соку.

Матеріали і обладнання. Свіжі шматочки тонкого відділу кишечнику щойно забитих тварин (птахи, кролики, щурі і т. д.). Можна використовувати шматочки тканин від тварин, забитих на бойні, після їх промивання холодним розчином Рінгера та обробки ацетоном, 0,2 %-ний розчин крохмального клейстеру, розчин Рінгера, реактиви для проби Троммера, пробірки, термостат, холодна вода, штативи.

Хід роботи

У пробірку наливаємо 12 мл розчину Рінгера. Готуємо 5 шматочків зі стінки порожньої кишки площею 1 см² і опускаємо їх в пробірку. Все це інкубуємо 10 хв в термостаті за температури 38 °С. Дістаємо пробірку, а з неї виймаємо шматочки стінки кишки.

У 10 пробірок наливають по 3 мл 0,2%-ного розчину крохмального клейстеру і по 1 мл інкубаційного розчину. В пробірки № 6 – 10, крім того, опускають шматочок відмитої тонкої кишки. Всі пробірки ставлять в термостат за температури 38 °С. Виймаємо по 1 пробірці з серії (1 – 6; 2 – 7 і т. д.) через кожні 3 хв після початку інкубації і ставимо в холодну воду або сніг. Із вмісту пробірок роблять пробу Троммера на глюкозу (шматочки під час аналізу виймають). Гідроліз крохмалю відбудеться у пробірках обох серій, але в пробірках, де був шматок кишки, позитивна реакція спостерігається раніше, тому що гідроліз субстрату йде швидше. Цьому сприяє наявність ферментів у слизовій оболонці кишки, які діють на субстрат.

 

Контрольні питання

1. Хто вперше описав пристінкове або мембранне травлення?

2. Які ферменти беруть участь у процесах пристінкового травлення?

3. В яких відділах шлунково-кишкового каналу спостерігається пристінкове травлення?

4. Яка роль глікокалісу?

 

РОБОТА 6.10. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФУЗОРІЙ РУБЦЯ

У рубці жуйних є велика кількість різноманітних бактерій, найпростіших і грибів. Найпростіші представлені класом війчастих інфузорій, який нараховує біля 100 видів. Інфузорії відіграють важливу роль в рубцевому травленні. З їх допомогою проходить механічна обробка корму, вони використовують для свого живлення важкоперетравну клітковину. Крім того, відбувається розрихлення, подрібнення корму, переварювання білків, крохмалю, цукру та частково клітковини. Вони накопичують у своєму тілі полісахариди, а також здатні синтезувати вітаміни групи В.

Мета роботи: 1) ознайомитись з різновидностями рубцевих інфузорій, їх розмірами та характером руху; 2) провести підрахунок кількості інфузорій в рідині рубця.

Матеріали і обладнання. Свіжий вміст рубця, мікроскоп, змішувач для підрахунку лейкоцитів, предметні та покривні скельця, скляні палички, камери Горяєва.

Хід роботи

Спостереження за життєдіяльністю інфузорій за різних температурних умов

На предметне скло наносять скляною паличкою краплю вмісту рубця, покривають покривним склом, спостерігають під мікроскопом за малого, а потім великого збільшення. Препарат охолоджують, а потім підігрівають до 45 °С і в кожному випадку спостерігають під мікроскопом.

 

 

Підрахунок інфузорій

У змішувач для лейкоцитів набирають із пробірки вміст рубця до мітки 1,0, а до мітки 11 набирають фізіологічний розчин, підфарбований метиленовою синькою. Заповнюють камеру Горяєва і підраховують інфузорії в 100 великих квадратах. Потім за формулою для підрахунку лейкоцитів крові визначають кількість інфузорій в 1 мкл вмісту і роблять перерахунок для визначення їх в 1 мл.

 

 

Контрольні питання

1. Роль мікрофлори в передшлунках жуйних.

2. В якому віці у тварин з'являються інфузорії в передшлунках?

3. Як змінюється кількість інфузорій залежно від виду корму?

4. Оптимальні умови для розвитку інфузорій та іншої мікрофлори в рубці.

 

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

 

Кров – рідка сполучна тканина – складає разом з лімфою та тканинною рідиною внутрішнє середовище організму, що омиває всі клітини тіла. Підтримуючи відносну постійність свого складу, кров здійснює стабілізацію внутрішнього середовища (гомеостаз), забезпечує поряд з нервовою системою функціональну єдність систем організму, бере участь в обміні речовин, диханні, виділенні, терморегуляції, виконує захисну функцію організму. Кров і органи, в яких відбувається утворення і руйнування кров’яних клітин, об’єднують в єдину систему крові. До неї відносять: кров, кістковий мозок, печінку, селезінку і лімфатичні вузли.

 

РОБОТА 7.1. ОТРИМАННЯ ПЛАЗМИ, СИРОВАТКИ, ФІБРИНУ І ДЕФІБРИНОВАНОЇ КРОВІ

Кров складається з рідкої частини – плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. Сироватка крові – це плазма, позбавлена фібрину. Видаляючи механічним шляхом із крові фібриноген, отримуємо дефібриновану кров.

Мета роботи: 1) визначити співвідношення та взаємозв’язок складових частин крові;

2) отримати плазму, сироватку, дефібриновану кров і фібрин.

Матеріали і обладнання. Дослідна тварина, апарат Базерона, секундомір, розплавлений парафін, водяна баня, сніг чи холодна вода, пробірки хімічні та центрифужні, ін'єкційна голка, дерев’яна паличка, спирт, вата, вода, лимонно-кислий натрій.

Хід роботи

Отримання плазми

У пробірку насипають 20 – 30 мг лимонно-кислого натрію або наливають 0,5 мл його 5 %-ного розчину. Наповнюють пробірку кров’ю з яремної або вушної вени і перемішують. Пробірки з кров’ю центрифугують і відмічають пошарове розділення крові.

 

Визначення часу згортання крові

Для виконання роботи використовують апарат Базерона, який складається з двох камер – верхньої повітряної та нижньої водяної. В повітряній камері на зйомній металічній рамці за допомогою двох затискачів фіксується скло, яке з'єднане з вологим марлевим мішечком. У повітряну камеру наливають 15 мл теплої води для зволоження марлевого мішечка і вставляють термометр. У водяну камеру наливають 150 мл води і вставляють термометр водяної камери. Спиртівкою підігрівають водяну камеру і слідкують, щоб температура в повітряній камері була в межах 36 – 37 °С.

На ввігнуте скло, покрите парафіном, наносять дві краплі крові, включають секундомір, закривають повітряну камеру кришкою і через скло ведуть спостереження. Ввігнуте скло через кожні 30 с обережно повертають в одну сторону (на себе). Закінченням процесу зсідання крові вважають той момент, коли у разі повертання ввігнутого скла на 90° кров з нього не стікає. Цей час відмічають за секундоміром.